«Все ще конкуруємо з оголошеннями на стовпах». Як CEO Дмитро Гринь 19 років будує Jooble і чому досі не має частки
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Поки ми переживаємо, чи стрьом просити ChatGPT переписати за нас резюме, LinkedIn та автобусні зупинки тонуть у вивісках open to work. Посеред цього українська Jooble 19 років метчить попит і пропозицію — і в червні 2026-го звільнив третину власної команди. Керує ним чоловік, який весь цей час його розвивав і досі не має жодного відсотка: Дмитро Гринь зайшов першим найманим співробітником у 2007-му й принципово називає себе менеджером, а не підприємцем.
У новому випуску рубрики «Як вони працюють» журналістка Vector Дарія Прудіус тицяє палицею в AI, бо скільки ще чекати безробітній сабатікал, і говорить із СЕО Jooble Дмитром Гринем:
- чому компанія згортає локальні команди під країни;
- як два інженери з Claude Code за два місяці зібрали новий продукт;
- чому Японія досі страшний сон, а Jooble не скейлиться в нові країни ще з 2010-х;
- і що спільного між пошуком роботи в Берліні та Івано-Франківську.
Створювати чи розвивати
Історія Jooble почалася у 2006-му, коли двоє студентів КПІ — Роман Прокоф’єв і Євген Собакарьов — вирішили зібрати всі вакансії в один пошуковик. Вже за рік до них прийшов Дмитро Гринь. Він став першим розробником і, загалом, першим найманим працівником компанії.
Ймовірно, надихнувшись Тімом Куком і CEO Nike Еліотом Хіллом, Дмитро всю кар’єрну вертикаль — від тімліда до CTO — пройшов у Jooble, а п’ять років тому став СЕО. На момент нашої розмови (4 червня) Дмитро відзначив символічні 19 років у компанії.
Підхід Гриня до роботи помітний у його хобі та звичках. На ігровому ПК замість швидких шутерів він грає в Baldur’s Gate 3, де все зав’язано на розрахунку й плануванні. У кишенях чи рюкзаку в нього завжди три речі: ліхтарик — звичка з’явилася під час блекаутів, навушники — бо робочий дзвінок може наздогнати будь-де, і невеликий ніж, бо «раптом треба відкрити посилку на пошті».
Свій стиль управління називає максимально data-driven. Ранок починає з фінансових дашбордів і звітів AI-агентів, які відстежують ключові показники компанії. Графік зайнятий переважно зустрічами, а решта часу йде на аналіз даних і тексти. Запевняє, що пише багато й самостійно — наслідок введення культури письмової комунікації, яку сформували під час пандемії.
Операційні функції він послідовно делегував: технічний напрям передав CTO, а трохи більше року тому — і стратегічний HR. Раніше особисто планував ключові ролі та розвиток лідерів, але після останнього найму керівника для відділу остаточно відмовився від цього.
Логічне запитання до людини, яка два десятиліття фактично масштабує цей бізнес: яка частка в капіталі? «У мене немає. Абсолютно так — винятково найманий працівник», — каже Гринь.
Підприємцем себе принципово не титрує. На його думку, це роль засновників, які створювали бізнес з нуля: «Було б нечесно з мого боку називати себе підприємцем. Я насамперед менеджер із величезним досвідом роботи в стартапі», — говорить він.
Зараз засновники компанії повністю відійшли від операційки. Відповідають за глобальну візію, фінансову стратегію та дивіденди. Гринь не може одноосібно вирішити спрямувати весь прибуток на реінвестиції, але в решті питань має повну автономію. За його словами, навіть коли фаундери не погоджуються з якимись рішеннями, фінальне слово залишається за СЕО.
Єдина чітка межа повноважень, яку може одразу назвати, — проєкти засновників поза основним бізнесом, як-от стартап-студія Jooble Venture Lab, який працює під спільним брендом, але має окрему структуру управління та раду директорів, до якої входить і Гринь. Зараз студію фактично заморозили J-Vers — найуспішніший проєкт студії, запущений у 2023-му. Інвестували $100 000, очікуваний дохід за 2025 рік — $6 млн. Adsee — сервіс рекрутингу через соцмережі. JayJay — edtech на ринку Індонезії, заснований українцем Віталієм Сьомкою, $1 млн інвестицій у 2022-му. Teraz Work — маркетплейс для рекрутерів-фрилансерів / staffing-платформа для найму робітників у Польщі. Welcome2Work — платформа для трудових мігрантів, які шукають роботу за кордоном. FlexiPay — сервіс, який надає працівникам доступ до фактично зароблених коштів (Earned Wage Access) : наборів немає, а нові ідеї поки не перейшли до стадії реалізації.
Чому Jooble звільнила кожного шостого
За словами CEO Jooble, внутрішніх програм розвитку немає — Гринь вважає, що для компанії такого масштабу це радше бюрократія, ніж користь.
Перехід на ремоут під час пандемії став своєрідною репетицією перед 2022 роком. Процеси вже були заточені під асинхронну роботу й письмову комунікацію, тож технічно перебудовуватися не довелося.
У червні 2026 року Jooble провела реструктуризацію та скоротила частину команди. Під звільнення потрапили мідл-менеджмент, а також команди L&D, продукту, аналітики, Outreach і Partnerships. Офіційно причиною назвали те, що умови ринку онлайн-рекрутингу стискаються, тому структуру перезбирають.
Кажуть, йдеться про спробу прибрати зайві управлінські шари, щоб швидше ухвалювати рішення. При цьому найм на деякі позиції не заморозили, що схоже на перестановлення сил, а не на повний стоп чи зміну фокусу.
Звільненим дали базовий пакет: оплачений notice period, компенсацію, страхування до кінця червня та допомогу з пошуком роботи.
Спалили кілька тисяч на AI — і добре
До штучного інтелекту Гринь ставиться як до інструмента оптимізації, а не окремої цінності. Внутрішній проєкт Fitly у цьому сенсі став тестовим майданчиком: першу версію зібрали за два місяці силами невеликої команди з одного продакт-менеджера та двох інженерів.
Рік потому продукт досі розробляють ті самі два інженери, до команди додалися лише люди із залучення аудиторії. Під капотом — Claude Code для розробки, n8n для автоматизації, Gemini і OpenAI як провайдери; перша лінія підтримки повністю автоматизована. Точних витрат Гринь не розкриває, але визнає, що за костами це один з найефективніших продуктів компанії.
Втім, Fitly від самого початку працює як експеримент на території B2C, де Jooble взагалі-то ніколи не заробляла (основний пошуковик бере гроші з роботодавців, а кандидати користуються ним безоплатно). Основний бізнес компанії орієнтований на роботодавців, тоді як цей продукт спрямований на кандидатів, тому його не вийде монетизувати через вакансії.
«Промоутити вакансії у Fitly не можна, його завдання — підібрати вакансію, яка найбільше підходить кандидату, і допомогти йому презентувати себе так, щоби бути найнятим», — описує Гринь. Успішних кейсів платної B2C-моделі він, за власними словами, не бачив навіть в Indeed Indeed — це міжнародний сервіс для пошуку роботи. Найбільший у світі за кількістю користувачів .
Страху перед тим, що ChatGPT нібито забере в агрегаторів пошук роботи, у нього немає. Універсальні моделі, каже, дають поверхневі відповіді, тоді як Jooble працює з великим обсягом вакансій і власними алгоритмами релевантності, які розвиває роками.
Машинне навчання компанія використовує понад 10 років, тренує моделі на власних даних і від зовнішніх провайдерів у критичному функціоналі не залежить. У продакшн сирий ШІ не пускають: кілька рівнів перевірок, і якщо модель галюцинує, процес відкочують назад.
«Це означає, що ми щойно спалили кілька тисяч доларів. Але постраждав наш бюджет, а не користувач», — каже Гринь.
Усередині система supply-demand постійно аналізує попит і пропозицію на ринку праці: з одного боку — які вакансії відкриті й на які професії є попит, з іншого — яку роботу люди реально шукають. На основі цього в реальному часі видно, де є потрібна аудиторія і які вакансії варто просувати, щоб приводити релевантних кандидатів.
Друга система вмикається після реєстрації кандидата на сайті: крім стандартної персоналізації, платформа пропонує альтернативні кар’єрні напрямки, бо навички часто переносяться між різними професіями.
Звучить як продуктова фіча, але Гринь говорить про структурне безробіття: коли в локації є попит на людей під конкретні ролі, а кандидатів там бракує, хоча частина з них могла б свічнутися туди. «Ця проблема насправді існує в багатьох країнах. В Україні вона зараз яскраво виражена, — каже Гринь. — Ми знаємо, що перехід з категорії “А” в категорію “Б” можливий, тому намагаємося перенаправляти аудиторію».
Для клієнтів, вважає він, це найцінніша частина всіх AI-експериментів компанії — цінніша за будь-який чат-інтерфейс.
Японська мова досі сниться
Jooble працює в 67 країнах — хоча навіть сам Гринь у розмові назвав дві різні цифри: 65-67. Утримувати таку павутину компанії дозволяє централізація, яку тут вибудовували роками: в усіх країнах Jooble — одна платформа з однією продуктовою логікою, де локалізація зводиться до набору «рубильничків», які вмикають чи вимикають функції. Сейли теж працюють за єдиною логікою, в одному середовищі й за одними процесами. Завдяки цьому втрата чи поява однієї країни мало що змінює у фокусі: рішення пишеться один раз і працює worldwide.
Гроші географічно лежать передбачувано: ядро бізнесу — Європа й Північна Америка. А ось карта користувачів із картою грошей не збігається: аудиторії багато в Індонезії, Індії та Бразилії, але активних продажів і клієнтів там немає. Індонезія здивувала самого СЕО: компанія не вкладалася там у технології так активно, як на інших ринках — обробка унікальної індонезійської мови дорога, — а аудиторія все одно прийшла сама.
Японія — дзеркальна історія. Інвестиції в технології були значними, Гринь власноруч писав пошуковий механізм у 2009–2010 роках — проте серйозної позиції ринок так і не дав. «Японська мова мені досі іноді сниться», — зізнається він. Причину бачить не лише в технологіях, а й у світогляді, і чесно визнає, що це зворотний бік централізованої розробки.
Україна за підходами до продуктів, комунікації й маркетингу схожа на Європу і Північну Америку, тож те, що працює тут, в Азії не злітає. Успішний продукт у західному світі стриманий у візуалі; успішний продукт в Японії «може бути яскравим, котики кидаються в тебе величезними літерами — і це абсолютно файно». Звідси й рішення: фокус на європейські та американські ринки, хоча в Японії компанія формально досі присутня.
Останній великий вихід на нові країни Jooble зробила ще на початку 2010-х. У часи скейлу Гринь вів величезну табличку з факторами: кількість працездатного активного населення, проникнення інтернету, звичка шукати роботу онлайн і число джоб-сайтів у країні. Керуються тим, що агрегатор створює цінність там, де вакансії розпорошені по сотнях і тисячах сайтів, а найбільший локальний джоб-борд у типовій країні покриває хіба 40% вакансій. Там, де 90% вакансій живуть на одному сайті, агрегатору робити нічого, каже Гринь.
Період напіврозпаду знань
Гринь досі проводить багато фінальних співбесід на відповідність цінностям. Менеджерів, нагадує він, ніде не вчать: «Хіба на програмах MBA, до яких ще треба дожити і заробити гроші на них». Тож на старті управлінської кар’єри він сам наймав як типовий початківець — утилітарно і за хард-скілами, бо навіщо розвивати софт? Як наслідок, часом із технічно ідеальними людьми виявилося важко співпрацювати. З роками підхід розвернувся: харди можна підтягнути, тож дивитися треба, як людина вписується в культуру, команду й задачу.
Ручку продавати кандидатам Гринь не пропонував, але свого часу постійно просив розв’язати математичні задачі:
На озері ростуть кувшинки, кількість яких щодня подвоюється. Відомо, що озеро повністю заросте кувшинками за 48 днів. Запитання: за скільки днів озеро заросте наполовину?
Це, каже, спосіб побачити, як людина мислить у нестандартних умовах. За цією логікою програмісти мали аналізувати код на листочку. Зараз перейшов на прикладні кейс-інтерв’ю: кандидат у заданій ролі розбирається з новою, невідомою для себе темою.
Топ редфлегів кандидата для CEO Jooble:
- Людина не може назвати нічого нового, що вивчила за останні пів року й імплементувала в життя.
- Розголошення інформації під NDA з попередньої роботи.
- Невизнання своїх помилок і перекладання відповідальності на інших.
Запитайте людину у Варшаві
Про конкурентів Гринь говорити відмовляється. Свої рахунки компанія не розкриває, а порівняння з Indeed потребувало б або цифр, або хоча б якихось чітких бізнес-деталей — і те, й інше, звісно ж, строго під NDA.
Зате про ринок говорить охоче. На його думку, виклик онлайн-працевлаштування не в гризні між платформами, а в розмірі самого пирога:
«30 років як з’явилися перші джоб-борди — а на цьому ринку все ще грошей менше, ніж на ринку умовних оголошень на стовпах. Ми все ще конкуруємо з оголошеннями на стовпах», — каже Гринь.
Майбутнє Jooble він описує досить абстрактно. До 2030 року компанія має лишитися платформою пошуку роботи, але давати людям більше, ніж лише стрічку вакансій. Головною метрикою цього майбутнього вважає «підтверджений намір»: кандидат реально подається, приходить на співбесіду і влаштовується.
По-справжньому важлива для бізнесу метрика завжди лежить за межами його прямої видимості, тож рахувати її доводиться через комунікацію з клієнтами й партнерами. «Якщо бізнес вимірює себе тільки метрикою, яку може побачити у себе всередині, — через якийсь час його гарантовано чекають неприємні сюрпризи», — формулює він.
Сказати «станемо №1 як Indeed» Гринь вважає банальністю. Успіх визначає камерніше: підійти до людини у Варшаві, Берліні чи Нью-Йорку, спитати, де б вона шукала роботу, — і почути «мабуть, Jooble».
Серед вакансій той умовний берлінець міг би побачити й Івано-Франківськ. Гринь бував і там, і там — і каже, що якби стояв вибір — Берлін би не обрав.
Втім, головне, що вибір узагалі є. Бо найкраще, що може зробити агрегатор вакансій у 2026 році, — це не знайти вам ідеальну роботу, а зробити так, щоб вибір, де її шукати і де жити, узагалі залишався за вами.
Більше про це
Spotify для логістики. Як працює Cargofy, яка будує AI для глобальних перевезень
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
