«Раніше було краще?», неочікуваний Федоров та AI у кожній розмові. Що відбувалося на IT Arena 2026
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
IT Arena роками має репутацію події, заради якої технологічна тусовка пакує валізи до Львова. Тут шукають інвесторів, пітчать стартапи, ловлять CEO у коридорах і намагаються зрозуміти, чим житиме український tech наступний рік. У 2026-му Arena стала меншою, гості згадували з ностальгією минулі роки, а львівські таксисти не завжди знали, куди везти людей із промокодом конференції. Але організатори все-таки приховали козир — виступ Федорова.
Журналістка Vector, який є медіапартнером IT Arena вже сім років, Олена Коваль вперше поїхала на IT Arena разом із командою редакції. Ми відстояли чергу по бейджі, перевірили, що відбувається на сценах і в коридорах, послухали стартап-пітчі та з’ясували, заради чого на Arena все ще варто приїздити наживо. І чому цього року до традиційного «побачимося у Львові» додалося не менш популярне «а торік було масштабніше».
Куди подівався розмах IT Arena
Минулого року IT Arena поставила власний рекорд — понад 6450 учасників із більш ніж 40 країн, 230 спікерів, п’ять тематичних сцен і 120 стендів. Цьогоріч планка мала піднятися ще вище: спочатку організатори очікували понад 7500 гостей на «Арені Львів». Але плани змінилися через безпекову ситуацію. Конференцію перенесли до корпусів Львівської політехніки, а кількість учасників обмежили 3000.
Різницю було видно ще до входу. IT Arena зустріла команду Vector величезною чергою — з її кінця входу далеко не було видно. Пів години очікування, перевірка речей поліцією і невеликий культурний обмін. Охоронця здивував турнікет у моїй сумці. Мене здивувало його здивування. Ми з Києва, у нас свої правила комплектації сумочок.
Далі — реєстрація. Окремої стійки для медіа у перший день не було, хоча акредитованих журналістів на конференцію запрошували офіційно. Команді Vector пощастило: нашу розмову про пошуки медіареєстрації почула одна з волонтерок і допомогла отримати бейджі окремо. Питання паралельно підняли в чаті для медіа. Організатори пообіцяли розібратися — і наступного дня окрема стійка таки з’явилася. Щоправда, більшість журналістів на той момент квест уже все ж пройшла.
Зате про фінансову відповідальність попередили без затримок. Загубили браслет — $50. Бейдж — $100. Правило діяло й раніше, але отримати його разом із привітанням було бадьоро.
Після черги очікуєш, що всередині буде щось на кшталт київського метро о 18:30. Але в корпусах Політехніки було значно спокійніше. По кілька стендів на поверхах, помірний рух між ними, без великого ажіотажу. З приємного — Phantom Defense безплатно варив каву на своєму стенді, в UKRSIBBANK розповіли, як відкрити у них ФОП, а EVERSTAR ледь не переманила нашу CMO у miltech:)
Проте у розмовах з гостями, які пам’ятають попередні конференції, раз у раз звучало «раніше було масштабніше». Менше стендів і представлених бізнесів, скромніший вибір виступів, а особливо помітно — менше defense-компаній.
Цифри частково пояснюють це відчуття. Торік організатори звітували про 120 виставкових стендів і чотири Expo-зони — Startup, Defense, Partner та Made in Ukraine Showcase. 2025-й вони взагалі назвали наймасштабнішим за всю історію конференції. [До речі, Vector торік спільно з Linkos Group вручив власну нагороду для найцікавішого стартапу на IT Arena 2025: її отримав StackBob — прим. ред.]. Тож після рекордного року перехід до значно компактнішого формату складно було не помітити.
Пояснення теж зрозуміле — безпека. Але гості все одно порівнювали цьогорічну Arena з DOU Day у Києві. Події різні за позиціюванням і значенням для бізнес-ком’юніті, проте від відвідувачів звучало, що DOU Day цього року відчувався глобальнішим і організаційно сильнішим.
Ще одна картинка — парковка для executive. Організатори заздалегідь просили гостей не їхати власними автівками, адже паркування передбачили лише для власників окремої категорії квитків — переважно CEO та засновників бізнесів. Посеред дня парковка була приблизно напівпорожньою. Статистики відвідуваності CEO з цього, звісно, не виведеш. Але для події, яку роками асоціюють із великим бізнес-нетворкінгом, картинка промовиста.
Навіть львівські таксисти цього року не завжди були в курсі, що IT Arena приїхала в місто. Партнер конференції Bolt пропонував гостям знижки на поїздки, якщо вказати пунктом призначення IT Arena. Ціни були справді приємні, але двічі наші водії реагували приблизно однаково: «А що за арена? Куди їдемо?». Доводилося пояснювати, що до Львівської політехніки. Знижку для гостей організували, а розсилку у Viber для львівських таксистів, схоже, забули.
Та й IT Arena цього вікенду мала конкурентів за увагу містян: паралельно у Львові проходили Свято сиру і вина та Дні Японії. Тому відчуття, що на три дні все місто живе однією технологічною подією, цього разу не виникало.
Натомість одна річ працювала безвідмовно — нетворкінг. Сонячна погода вигнала людей із корпусів надвір: тут пили каву, знайомилися, проводили зустрічі й ловили тих, кого не вдалося зловити в коридорах. А на сходах біля великого напису IT Arena безперервно фотографувалися. Пройти повз і не стати масовкою для чийогось майбутнього LinkedIn-поста було окремим видом спорту.
Тож, можливо, головний продукт IT Arena цього року взагалі був не на стендах і не на сценах. Люди приїхали задля людей — і тут конференція свою функцію виконувала.
А на другий поверх — не всім
Поки зі сцен IT Arena говорили про технології майбутнього, із базовою доступністю простору все виявилося значно складніше. Частина локацій і виступів була на верхніх поверхах Львівської політехніки, але ліфти не працювали, а альтернативного способу дістатися туди для людей, яким складно користуватися сходами, не передбачили. Для когось це означало незручність, а для маломобільних відвідувачів — фактично недоступну частину програми.
Один із гостей IT Arena, який має протез ноги, розповів Vector про свій досвід:
«Для мене найскладніше — піднятися сходами, а їх тут багато. У будівлю з фудкортом та Dev-Stage був пандус на першому поверсі та ліфти, проте вони не працювали. У головному корпусі я не підіймався на другий поверх, це надто складно для мене. Проте я прийшов сюди скоріше по нетворкінг.
Для мене це не критично, у мене протез з 2013 року, тому я звик до таких ситуацій. Але вважаю, що глобально — це проблема Львівської політехніки, адже тут можуть бути маломобільні студенти. Тільки через це я б тут не навчався», — розповідає Павло Воронюк, засновник та CEO Vignette ID.
Туз у рукаві. Федоров, якого не було в програмі
Якщо масштабом цьогорічна IT Arena здивувала не зовсім так, як хотілося б, то один туз у рукаві в організаторів усе-таки був.
Михайла Федорова в оприлюдненій заздалегідь програмі конференції не було. Його виступ став сюрпризом, а в розкладі з’явився вже постфактум. Хороший спосіб нагадати журналістам, навіщо іноді варто фізично приходити на конференції, а не просто читати програму з дому.
На IT Arena Федоров анонсував новий проєкт — «Армію роботів». Ідея звучить відповідно до назви: частину завдань, які зараз виконують військові, мають перебрати роботизовані системи.
Одна з цілей на перший рік особливо амбітна — провести штурм, у якому братимуть участь лише роботи, без піхоти. До роботи над проєктом планують залучати інженерів, спеціалістів із робототехніки та технологічні компанії. За словами Федорова, йдеться про створення екосистеми, яка допоможе швидше розробляти, тестувати та масштабувати такі рішення.
На тлі самої IT Arena цей анонс виглядав особливо доречно. Defense-компаній на стендах цього року гостям бракувало, зате defense регулярно з’являвся на сценах і в стартап-пітчингах. А один із найпомітніших інформаційних приводів конференції взагалі стосувався того, що роботів має стати більше там, де зараз доводиться ризикувати людьми.
Тож із ефектом несподіванки IT Arena впоралася краще, ніж із медіареєстрацією. Із виступу Федорова було що винести з собою після конференції, крім бейджа.
Три хвилини, щоб продати стартап. Що пітчили на IT Arena
Startup Competition звучить масштабно: 189 заявок, 40 півфіналістів, інвестори, міжнародне журі. А потім заходиш в аудиторію Львівської політехніки, де стартапи пітчать свої продукти, — і ловиш флешбеки із захисту магістерської.
Невелика сцена, екран із презентацією, журі навпроти. Три хвилини, щоб розповісти, що ви будуєте, кому це потрібно і чому саме ваш стартап має вирости у великий бізнес. Ще три — щоб витримати запитання журі.
Цього року через пітчі було найкраще видно дві великі групи стартапів — ШІ-продукти, які забирають на себе рутинну роботу бізнесу, та defense-рішення.
У першій категорії — ШІ вже готовий працювати майже в кожному відділі. Йому пропонували віддати первинні співбесіди з кандидатами, юридичну рутину, роботу з відгуками та соцмережами, персоналізацію бенефітів для працівників і частину процесів у кібербезпеці. Словом, якщо раніше до продукту достатньо було причепити AI, щоб він звучав актуально, тепер цікавіше дивитися, яку конкретно роботу цей AI готовий виконувати.
Defense-команди говорили про дрони, РЕБ, сенсори та програмне забезпечення для військових систем. Тут камерність самої конференції трохи відходила на другий план. Технологій, які українські команди вже будують і намагаються масштабувати, вистачало.
Правда, після презентацій засновників регулярно повертали до менш романтичних речей: хто ваші конкуренти, скільки у вас реальних клієнтів, як ви заробляєте, який трекшн, навіщо вам інвестиції та куди збираєтеся масштабуватися.
У якийсь момент пітчинг починав нагадувати дуже швидкий техогляд бізнес-моделі. Продукт працює? Добре. А хто за нього платить? Скільки? Хто ще робить таке саме? І чому через кілька років це має бути великий бізнес?
Ще один рефрен — міжнародне масштабування. Україна для багатьох команд позиціюється як місце, де продукт створюють, перевіряють і знаходять перших клієнтів. Але наступною точкою на слайдах досить швидко ставали Європа, США та інші ринки. Defense-стартапи говорили також про інтеграцію своїх рішень із західними системами та співпрацю з європейськими розробниками.
До фіналу Startup Competition дійшли шість команд. Тут три хвилини на сцені вже мали цілком конкретну ціну.
Грантовий фонд конкурсу цього року становив $65 000. За перше місце давали $30 000, за друге — $20 000, за третє — $10 000. Ще $5000 передбачили для переможця Tequila Night Batch від INNOVA. А пітчилися стартапи перед більш ніж 150 інвесторами з України, Європи, США та Близького Сходу із сукупним інвестиційним портфелем $12,5 млн.
Тож флешбеки із захисту магістерської закінчувалися приблизно там, де починалися чеки на десятки тисяч доларів.
Перше місце забрав Sirocco Energy, який розробляє вітрові турбіни з лінійним рухом лопатей. Другим став Zmiyar із мережевими системами інтелектуальних мін. Третє місце дісталося Versi Bionics, що створює біонічні протези верхніх кінцівок.
У Zmiyar вийшла ще й маленька серіальна арка IT Arena. Команда вже пітчилася тут торік і також дійшла до фіналу. У 2026-му повернулася ще раз — цього разу забрала друге місце та $20 000.
Мораль для стартапів: якщо не забрали потрібне місце з першої спроби, наступного року в Політехніці (або вже ні) все ще стоятиме проєктор.
А сама аудиторія, до речі, теж додавала атмосфери. Троє наших колег навчалися у Львівській політехніці, тож між пітчами отримали бонусну програму — ностальгію за студентськими коридорами й аудиторіями.
Та за простим університетським сетапом ховалися цілком дорослі бізнеси. І якщо шукати на IT Arena місце, де відчуття «раніше було масштабніше» турбувало найменше, пітчинг — хороший кандидат. Тут однозначно було цікаво дивитися на те, що українські команди збираються продавати світу наступними.
IT Arena закінчується, люди залишаються
Найцікавіше на IT Arena 2026 відбувалося радше поза сценою. Поки в аудиторіях говорили про глобальні ринки, ШІ та майбутнє defense, надворі люди допивали каву, ловили знайомих у коридорах і домовлялися поговорити «десь тут за п’ять хвилин».
Можливо, це і є найточніше пояснення, навіщо досі потрібні великі технологічні конференції. Новину про «Армію роботів» можна прочитати в Telegram, презентацію стартапу — отримати на пошту, а з CEO домовитися про Zoom. Значно складніше запланувати випадкову зустріч біля стенду з кавою, розмову в черзі чи знайомство з людиною, до якої за інших обставин довелося б тиждень стукати в LinkedIn.
Тому головним активом IT Arena 2026 зрештою виявилися люди, яких вона зібрала. І, можливо, це хороша новина для конференції. Але водночас і виклик на наступний рік: якщо найцінніше гості створюють собі самі в коридорах, організаторам доведеться знову придумати, заради чого всі вони мають зустрітися саме тут.
Більше про це
«Потрошки ці двері відчиняються». Репортаж із MSPO 2026, де 29 українських виробників шукали покупців, але експортний фаст-трек так і не запрацював
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
