Чи реальні 25–29% річних за інвестицію в miltech? Навіщо Vyriy залучає приватних інвесторів та які є ризики
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
За перші 20 днів понад 24 000 українців вклали у Vyriy Industries через Inzhur MilTech більше 1 млрд грн. Фонд планує залучити для виробника до 4 млрд грн від роздрібних інвесторів, а прогнозована дохідність сягає 25–29% річних. Але за високою цифрою стоїть незвична для українського оборонного ринку конструкція: тисячі людей фактично фінансують борг однієї приватної компанії. Тож ми вирішили розібратися, навіщо Vyriy настільки дорогий капітал, як працює ця модель і які ризики бере на себе інвестор.
Журналістка Vector Олена Коваль поспілкувалася із засновником і CEO Inzhur Андрієм Журжієм та незалежними експертами — Сергієм Фурсою з Dragon Capital і Денисом Гураком із MITS Capital. А щоб розібратися в механіці приватних інвестицій і планах Vyriy, ми також проаналізували спільний ефір CEO Inzhur та Vyriy Industries.
Як тисячі приватних інвесторів фінансують одного виробника дронів
У серпні Vyriy Industries почала залучати гроші приватних інвесторів через фонд Inzhur MilTech. Механіка на перший погляд може здатися складною, бо люди не купують ані акції Vyriy, ані безпосередньо її облігації.
Приватний інвестор → Купівля сертифікату Inzhur MilTech → Фонд купує облігації Vyriy Industries
Vyriy випустила корпоративні облігації, а Inzhur організував їхнє розміщення. Приватний інвестор купує сертифікати фонду Inzhur MilTech. Фонд збирає внески багатьох людей і вже як один інституційний інвестор вкладає ці гроші в облігації Vyriy. Тож власник сертифікатів фонду не отримує частку в оборонній компанії та не стає її співвласником.
Для Vyriy це спосіб залучити додатковий капітал у виробництво. За перші 20 днів роботи Inzhur MilTech в компанію інвестували понад 24 000 українців і вже був залучений перший мільярд гривень. Станом на 21 вересня, вартість активів фонду становила 1,33 млрд грн. Максимальну потребу Vyriy у такому фінансуванні зараз оцінюють у 4 млрд грн.
Що варто знати приватним інвесторам:
- До кінця 2026 року можна інвестувати. Це строк залучення нових грошей у фонд, а не строк самої інвестиції. Фонд може припинити залучення й раніше, якщо Vyriy більше не потребуватиме капіталу.
- 25% зафіксовані на перший рік. Це купонна ставка за облігаціями Vyriy, після першого року компанія може змінити ставку.
- 25–29% на три роки — прогноз, а не гарантія. Таку середньорічну дохідність фонду прогнозує Inzhur. Ставка на другий і третій роки наперед не зафіксована.
- Тримати гроші три роки не обов’язково. Інвестор може подати сертифікати на продаж у будь-який момент. Термін викупу — до трьох годин робочого дня.
- Достроковий вихід впливає на податки. Якщо продати сертифікати до закриття фонду, інвестиційний дохід оподатковується за ставкою 23%. Якщо дочекатися закриття фонду й отримати дохід як дивіденди — 14%.
- Vyriy може достроково погасити облігації, якщо компанії більше не буде потрібно залучати капітал.
Навіщо для цього знадобився фонд? Vyriy не може просто запропонувати свої облігації тисячам приватних інвесторів, розповідає засновник та CEO Inzhur MilTech.
«Для роздрібних інвесторів фонд потрібен через обмеження оборонним компаніям на публічний продаж облігацій. Фінансова інформація Vyriy Industries засекречена відповідно до наказу Міноборони, тому компанія не може повністю розкрити всю фінансову звітність для публічного випуску. При цьому приватне розміщення обмежене 150 інвесторами. Фонд вирішує цю проблему: об’єднує невеликі внески тисяч людей в одну велику інвестицію», — каже Андрій Журжій.
Проте це не означає, що Vyriy вирішила фінансуватися лише коштом приватних інвесторів. Компанія вже використовує власні гроші та банківське фінансування, а корпоративні облігації можуть купувати банки й інші інституційні інвестори. За словами Журжія, Inzhur MilTech у цій конструкції є ще одним каналом залучення капіталу.
Тож кілька тисяч гривень від приватного інвестора не конкурують з умовним мільярдом від одного великого гравця. Сергій Фурса, заступник директора з питань торгівлі цінними паперами Dragon Capital, пояснює це передусім пошуком доступного капіталу на різних ринках.
«Я думаю, що Vyriy залюбки отримав би велику суму від одного інвестора. Одне не суперечить іншому. Це просто намагання вийти на той ринок, де є гроші. Miltech-компаніям часто важко отримати фінансування в банках, бо вони досить ризиковані, нові, молоді, іноді не мають застави, та й банки загалом обережні. І тут для них є роздрібний інвестор, який готовий інвестувати.
Але це не означає, що компанія обирає роздрібного інвестора замість великого. Якби, умовно, 2 млрд грн викупив якийсь великий гравець, ніхто не був би проти», — пояснює Сергій Фурса.
Це важливе уточнення й для розуміння заявлених 4 млрд грн. Vyriy не обов’язково залучить усю суму через Inzhur MilTech. За словами Журжія, частину потреби можуть закрити банківські кредити або передоплати за продукцію. Компанія планує позичати стільки, скільки зможе використати у виробництві.
А от навіщо прибутковому виробнику взагалі потрібні мільярди позикових гривень і як Vyriy планує заробляти достатньо, щоб платити за них 25% річних, — уже питання до економіки самого виробництва.
Навіщо Vyriy гроші під 25%
За 2025 рік виторг Vyriy Industries становив близько 11 млрд грн, EBITDA — 2,1 млрд грн, а власний капітал перевищував 2 млрд грн. Компанія також користується банківським фінансуванням. Цими показниками поділилися CEO компаній на спільному ефірі. Тож наступне логічне запитання — навіщо прибутковому виробнику додатково позичати мільярди гривень під 25% річних.
Під час спільного ефіру CEO Vyriy Industries Олексій Бабенко та засновник і CEO Inzhur Андрій Журжій пояснювали це потребою в обіговому капіталі. Між закупівлею компонентів і оплатою за готову продукцію минає час. Частину компонентів потрібно оплачувати наперед, тоді як гроші за поставлену продукцію компанія отримує пізніше. Залучений капітал має закривати цей розрив і дозволяти одночасно запускати більше виробничих циклів.
Тобто мільярди не планують вкладати в будівництво одного нового заводу чи експериментальні розробки. За словами Бабенка, йдеться про продукцію, яку Vyriy уже серійно виробляє та постачає. Гроші потрібні, щоб закуповувати більше компонентів, формувати запаси й паралельно виконувати більше замовлень.
Але більший обсяг виробництва ще не пояснює, чому компанія готова платити за гроші настільки високу ставку. Тут ключове значення має швидкість, з якою цей капітал повертається у виробництво.
«25% — це купонна ставка за облігаціями Vyriy Industries на перший рік. Але самі залучені гроші за цей час встигають кілька разів попрацювати у виробництві.
Фінансовий цикл Vyriy становить приблизно 30–70 днів: компанія купує компоненти, виробляє продукцію, постачає її, отримує оплату і знову запускає ці гроші в роботу. Тому 25% купона не варто напряму порівнювати з націнкою на один виріб: купон сплачується за рік, а за цей час капітал проходить через кілька виробничих циклів. Це дозволяє компанії працювати з фінансуванням за такою ставкою», — розповів Андрій Журжій.
Є й простіший спосіб подивитися на масштаб зобов’язань. Якби Vyriy залучила всі 4 млрд грн і користувалася ними протягом всього року під 25%, лише відсотки коштували б їй приблизно 1 млрд грн.
«Торік бізнес заробив понад удвічі більше, ніж становила б річна вартість такого фінансування. Тримати весь цей обсяг грошей увесь рік компанії було б просто невигідно, якщо в ньому немає реальної потреби», — каже Журжій.
Тому заявлені 4 млрд грн — це верхня межа поточної потреби Vyriy, а не сума, яку компанія має позичити за будь-яких умов. Якщо частину потреби закриють передоплати або банківські кредити, обсяг залучення може бути меншим. За словами Журжія, Vyriy не планує брати більше капіталу, ніж може використати у виробництві.
У цій моделі 25% — ціна, яку Vyriy готова платити за можливість швидше збільшувати обіговий капітал. Для самої компанії економіка залежить від того, скільки виробничих циклів пройдуть залучені гроші та який фінансовий результат вони принесуть. Для приватного інвестора логіка інша — вища ставка означає, що варто окремо оцінити ризик, за який він отримує цю додаткову дохідність.
25–29% проти ОВДП і депозиту: звідки береться різниця
Для приватного інвестора число 25–29% може виглядати привабливіше за ставки за депозитами чи ОВДП. Але порівнювати ці інструменти лише за відсотком некоректно. За різницею в потенційній дохідності стоїть різний рівень ризику, оподаткування та, зрештою, різні позичальники.
У випадку ОВДП людина фактично позичає гроші державі. А через Inzhur MilTech вона фінансує борг приватної компанії — Vyriy Industries. При цьому інвестор купує сертифікати фонду, а вже фонд вкладає зібрані гроші в корпоративні облігації виробника. Тому зобов’язання повернути позичені кошти та сплатити купон лежить на Vyriy.
Є й податкова різниця. Інвестиційний дохід від сертифікатів Inzhur MilTech оподатковується. Дохід фізичної особи від ОВДП — ні. Тому заявлені відсотки різних інструментів ще не показують, скільки інвестор зрештою отримає на руки.
За поясненням Inzhur, якщо умовні 17% дохідності ОВДП після податків перевести у ставку корпоративного інструменту до оподаткування, це приблизно відповідатиме 22%. Різницю між цим показником і 25% купона компанія пояснює премією за додатковий ризик приватного позичальника.
| Параметр | ОВДП (Державні облігації) | Депозит у банку | Inzhur MilTech (Vyriy) |
| Позичальник | Держава Україна | Банк | Приватна компанія (Vyriy Industries) |
| Заявлена ставка | ~15–17% | ~13–15% | 25% (купон на 1-й рік) |
| Податки (ПДФО + ВЗ) | 0% | 23% | 14–23% (залежно від сценарію) |
| Орієнтовна чиста дохідність | ~15–17% | ~10–11,5% | ~19,25–21,5% |
| Застава / Гарантії | 100% гарантія держави | Гарантія ФГВФО | Відсутні (незабезпечений борг) |
| Прозорість звітності | Публічна | Публічна | Закрита (наказ Міноборони) |
Сергій Фурса також вважає ризик ключовим для розуміння цієї різниці.
«Треба розуміти, що дохід від ОВДП не оподатковується. І коли ми додаємо до рівня дохідності ОВДП податки, далі треба додати премію за ризик, бо у Vyriy він вищий порівняно з державою. Так і виходить ставка у 25%», — говорить Фурса.
Механіка отримання доходу також відрізняється від звичного депозиту. Vyriy кожні 35 днів сплачує фонду купон за облігаціями. Inzhur не переказує ці гроші інвесторам одразу, а реінвестує їх у нові облігації. Завдяки цьому поступово збільшується вартість інвестиційного сертифіката. Інвестор може продати його раніше або дочекатися закриття фонду, причому для цих сценаріїв діють різні ставки оподаткування.
Тому запитання, що вигідніше — ОВДП, депозит чи Inzhur MilTech, не зводиться до порівняння трьох ставок. Вища потенційна дохідність корпоративного інструменту передбачає й додатковий ризик.
«Тут питання ризику та дохідності. Чи менший ризик в ОВДП? Так, менший. Але так само менша й дохідність. Частину грошей можна розподіляти в більш ризиковані інструменти для того, щоб потенційно більше заробляти», — пояснює Сергій Фурса.
Це підводить до головного запитання цієї конструкції: які конкретно ризики бере на себе людина, коли купує сертифікати Inzhur MilTech, і що станеться з її грошима, якщо Vyriy не зможе виконати свої зобов’язання.
Що може піти не так і хто ризикує грошима
Вища потенційна дохідність Inzhur MilTech має інший бік — ризик приватної компанії. Якщо фінансові показники Vyriy погіршаться настільки, що виробник не зможе обслуговувати борг, держава не гарантуватиме повернення вкладених грошей. Тому тут важливо розібратися, що може призвести до такого сценарію і які запобіжники має фонд.
Один із ризиків — концентрація. Inzhur MilTech є недиверсифікованим фондом, а його результат значною мірою залежить від одного емітента — Vyriy Industries. Самі облігації компанії незабезпечені. Якщо Vyriy припинить виконувати зобов’язання, Inzhur як керівна компанія зможе від імені фонду звертатися до суду, вимагати арешту активів і рахунків та стягнення боргу. Однак застави, коштом якої можна було б автоматично повернути інвестицію, немає.
Щодо незабезпеченості облігацій, Сергій Фурса пояснює, що це не означає чогось нетипового, адже «облігації по дефолту незабезпечені».
Водночас Андрій Журжій каже, що окрема затримка оплати за одним контрактом сама по собі не має створити проблем із виплатами. Vyriy працює з різними замовленнями, а купон за облігаціями сплачується із загального грошового потоку компанії. Крім того, виробник має резерв ліквідності, розмір якого публічно не розкриває.
«Проблемним був би сценарій, за якого фінансові показники компанії погіршуються системно протягом тривалого часу. Саме тому перед запуском Inzhur перевірив звітність Vyriy за 2024–2025 роки та перше півріччя 2026-го. Компанія та її облігації також отримали кредитний рейтинг uaBBB зі стабільним прогнозом, який оновлюється щокварталу. За підсумками 2026 року фонд Inzhur MilTech пройде аудит Deloitte», — зазначає Андрій Журжій.
Проте повної фінансової звітності Vyriy у відкритому доступі немає. Inzhur повідомляє, що отримав її для власної перевірки. Доступ до неї також матимуть аудитори Deloitte, щоб оцінити спроможність емітента виконувати зобов’язання. Публічним має бути аудит самого фонду, однак звітність Vyriy у ньому не розкриватимуть.
Vyriy та її облігації також мають довгостроковий кредитний рейтинг uaBBB зі стабільним прогнозом від агентства «Стандарт-Рейтинг». Проте Сергій Фурса застерігає, що сам рейтинг не варто сприймати як достатню відповідь на запитання про ризик.
«Рейтинг важливий, якщо є довіра до того, хто його дає. У нас це не розвинена інфраструктура. Коли ми говоримо про Vyriy, це трохи інша ставка — на частку ринку, на компанію, яка досить успішна у секторі, що зараз дуже динамічно зростає. На цьому тлі люди готові позичати їй гроші, щоб хоч якось брати участь у цій “золотій лихоманці”, яка зараз є в miltech», — розповідає Сергій Фурса.
Окремий ризик пов’язаний уже не з фінансами конкретної компанії, а з оборонним ринком загалом. Сьогодні Vyriy може використовувати додатковий капітал, щоб збільшувати обсяги виробництва під наявний попит. Але цей попит не обов’язково залишатиметься на нинішньому рівні протягом усього строку інвестиції.
На це звертає увагу Денис Гурак, співзасновник та COO/CIO MITS Capital:
«Український оборонний бізнес потребує капіталу для масштабування і намагається залучити його всіма можливими способами. Втім, у поточних реаліях випуск корпоративних облігацій можна вважати радше експериментом, ніж стандартною практикою. Від результатів цього експерименту багато у чому залежатиме, зокрема й те, чи приживеться такий формат фінансування на українському оборонному ринку.
Але, як і з будь-якими інвестиціями, варто зважати на ризики. Перший і очевидний — український ринок, на жаль, ще дуже незрілий для корпоративних облігацій, що робить цей інструмент дуже складним у реалізації. Щоб він працював якісніше, потрібно розвивати і фінансовий ринок, і фінансову грамотність населення. За останні роки у цьому напрямі зроблено багато, проте поки що основний ризик перекладається на ритейл-споживача».
Ще один сценарій — скорочення оборонних замовлень після завершення активних бойових дій. Inzhur у своїх публічних відповідях зазначає, що миттєвої зупинки бізнесу в такому випадку не очікує: у Vyriy є контракти й передоплати, а після війни компанія планує виходити на європейські ринки та розвивати dual-use продукти. Якщо потреба в зовнішньому капіталі зменшиться, компанія може достроково погасити облігації після передбаченого умовами періоду.
Гурак дивиться на цей ризик ширше — з позиції того, наскільки приватний інвестор здатний впливати на компанію, якій позичає гроші.
«Щойно припиняються бойові дії, а разом із ними і державні замовлення, оборонна компанія опиняється в кризовій ситуації. Венчурні або private equity фонди готові його хеджувати, спонукаючи портфельні компанії диверсифікувати клієнтську базу та розвивати dual-use продукти. У ритейл-інвесторів такого впливу на бізнес-модель немає, але це не звільняє їх від ризику», — розповідає Денис Гурак.
Є й фізичний ризик, специфічний для оборонного виробництва під час війни — пошкодження виробничих майданчиків, складів або інших елементів інфраструктури. Inzhur зазначає, що повністю усунути його неможливо. Компанія пояснює, що виробництво, склади та постачання Vyriy розподілені між багатьма локаціями, тому втрата однієї з них не повинна зупинити весь бізнес.
Отже, інвестор фактично залежить від того, чи збереже Vyriy достатній грошовий потік для обслуговування боргу, а в разі дефолту гарантованого заставою механізму повернення всієї вкладеної суми немає.
Замість висновків
Цей кейс цікавий тим, що перевірку проходить і Vyriy, і сам спосіб фінансування оборонного бізнесу. Якщо модель спрацює, вона покаже, чи можуть гроші тисяч приватних інвесторів стати для великих виробників одним із джерел капіталу. Якщо виникнуть проблеми, їхні наслідки також відчують тисячі людей, які фактично позичили компанії власні кошти.
Тож цей матеріал — не заклик купувати сертифікати Inzhur MilTech і водночас не спроба довести, що така схема не працює. Поки що перед нами новий для українського оборонного ринку фінансовий експеримент, результат якого визначить те, як ця конструкція працюватиме протягом наступних років.
Більше про це
«Я ніколи не тримав паяльник у руках»: CEO BlueBird Tech про світч із будівництва у miltech, виробництво та команду
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
