Чи варто ставати резидентом «Дія.City»: 5 упереджень бізнесу
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Спеціальний правовий режим «Дія.City» працює вже кілька років, але багато IT-компаній та технологічних бізнесів досі вагаються щодо вступу. Головні причини — острах бюрократії, побоювання щодо перевірок та сумніви щодо довгострокової стабільності правил. У колонці для Vector виконавча директорка Diia.City United Наталія Микольська розбирає п’ять найпоширеніших упереджень бізнесу та пояснює, як спецрежим функціонує насправді.
«Я не розумію, що нам це реально дасть», «Буде більше уваги від податкової», «У нас і так усе працює». За роки розмов із фаундерами та CEO технологічних компаній я багато разів чула такі аргументи, коли йшлося про резидентство в «Дія.City».
І бачу повторювану ситуацію: компанія ще не провела детального аналізу доцільності резидентства, але вже вирішила відкласти це питання або взагалі його не розглядати.
«Дія.City» — правовий та податковий простір для технологічних компаній. Сьогодні в «Дія.City» понад 4500 компаній і більш як 200 000 фахівців. За перше півріччя 2026 року резиденти сплатили 27,9 млрд грн податків — на 75% більше, ніж за той самий період торік.
Дійсно, податкові умови — одна з головних причин, чому бізнес розглядає резидентство. І це нормально. Українським технологічним компаніям треба конкурувати не лише якістю продукту, а й вартістю його створення. До того ж tech-бізнес значно мобільніший за традиційний: команди, інтелектуальну власність, нові проєкти чи частину операцій можна структурувати в іншій юрисдикції.
Але податки — лише один із факторів, які треба оцінити перед вступом. У Diia.City United ми регулярно допомагаємо компаніям розібратися, що резидентство означатиме саме для їхнього бізнесу. Ось п’ять упереджень, які ми чуємо найчастіше.
«Дія.City» — це лише про податки
Важливо не зводити рішення про резидентство лише до податкових ставок.
«Дія.City» дає й інші інструменти: GIG-контракти для роботи з фахівцями, правові механізми для структурування відносин щодо інтелектуальної власності, елементи англійського права для інвестиційних угод.
Їхня цінність часто проявляється вже в конкретних бізнес-ситуаціях. Наприклад, коли компанія залучає інвестора, оформлює права на продукт, перебудовує роботу з командою або готується до угоди з міжнародним партнером.
Податкові умови — важлива частина «Дія.City», але не єдина. Перед рішенням про резидентство варто подивитися, які саме інструменти простору можуть бути корисними для вашої компанії зараз і на наступному етапі її розвитку.
Стати резидентом складно і бюрократично
Насправді сама процедура доволі проста. Заява подається онлайн через портал «Дія». На етапі подання не потрібно додавати фінансову звітність, отримувати спеціальні дозволи чи ліцензії. Заповнення заяви займає до 10 хвилин, а Мінцифри розглядає її протягом 10 робочих днів.
Основна робота відбувається до подання заявки. Компанії потрібно перевірити, чи відповідає вона критеріям «Дія.City»: за видами діяльності та структурою доходу, кількістю залучених фахівців і рівнем їхньої винагороди. Для стартапів передбачені окремі умови.
Тобто складність в тому, щоб якісно оцінити власний бізнес перед вступом. І тут результат може бути різним: одна компанія зрозуміє, що вже відповідає вимогам і готова подаватися, інша — що їй потрібно спочатку змінити структуру, чи окремі процеси або просто повернутися до питання резидентства пізніше.
Компанію почне частіше перевіряти податкова і не тільки
Одне з розповсюджених побоювань — що після отримання статусу резидента компанія потрапить «на радар» податкової, а підтвердження відповідності фактично перетвориться на постійний аудит.
Тут важливо розділяти різні процедури. Резиденти «Дія.City» справді подають звіт про відповідність встановленим критеріям та незалежний висновок. Але незалежний висновок не є повноцінним аудитом фінансової звітності, а сама процедура підтвердження відповідності не передбачає податкової перевірки.
«У нас і так усе працює»
Звична структура майже завжди здається простішою. Компанія вже має договори, систему виплат, усталені процеси — і немає очевидної причини витрачати час фінансової, юридичної та HR-команд на зміни.
А потім бізнес залучає інвестора, виходить на новий ринок, збільшує команду або впорядковує права на інтелектуальну власність. І виявляється, що корпоративну та юридичну структуру все одно потрібно перебудовувати — тільки вже під дедлайн конкретної угоди. А найдорожчий момент для такої перебудови — коли інвестор уже почав due diligence.
Тому аргумент «у нас і так усе працює» варто перевірити на практиці. Порівняти, як компанія працює зараз і як могла б працювати як резидент «Дія.City»: податкове навантаження, модель роботи з командою, структуру власності та інтелектуальної власності, доступні інвестиційні інструменти.
Результат такого аналізу не обов’язково буде на користь резидентства. Але тоді це буде усвідомлене управлінське рішення.
Переваги ПнВК в «Дія.City» значно перебільшені
ПнВК (податок на виведений капітал) або, як він названий в законі, «податок на прибуток підприємств на особливих умовах» — одна з моделей корпоративного оподаткування для резидентів «Дія.City». За цією моделлю 9% сплачують з визначених операцій, пов’язаних із виведенням капіталу, тоді як прибуток, який залишається в бізнесі, не оподатковується.
ПнВК не створювали як універсальне рішення для кожної компанії. Найбільше сенсу ця модель має для бізнесів, які значну частину прибутку залишають у компанії та реінвестують у розвиток.
Тому в контексті актуальності ПнВК для бізнесу варто дивитися на фінансову модель компанії: яку частину прибутку вона реінвестує, як часто його розподіляє, скільки вкладає у R&D, продукт, виробництво чи команду.
Сьогодні ПнВК обрали понад 1500 — близько третини всіх резидентів «Дія.City». Для продуктових, hardware- та defence-tech-компаній, які системно вкладають зароблене назад у розвиток, така модель може давати цілком практичну перевагу.
Ставати чи не ставати резидентом «Дія.City» — стратегічне рішення конкретного бізнесу. Воно залежить від етапу розвитку компанії, її структури та планів: для когось можливості простору актуальні вже сьогодні, а для когось стануть актуальними пізніше.
Компанія має якісно зробити «домашню роботу»: оцінити податкове навантаження, модель роботи з командою, плани щодо інвестицій і реінвестування, потреби в інструментах для подальшого розвитку. І вже після цього вирішувати — а не керуватися припущеннями чи упередженнями.
Більше про це
Як перебудувати систему бізнесу з одного продукту до створення екосистеми — 3 управлінських принципи
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
Продукт із мільйоном користувачів | CEO FitMe by Gismart про зростання, децентралізацію та лідерок
Дивитися випуск
