Усі ці кейси працюють за однаковим принципом. Хмара звучить як щось абстрактне, але за нею стоять цілком фізичні речі: тисячі серверів, промислове охолодження, генератори на випадок блекауту, охорона на вході. Компанії орендують тут обчислювальну потужність приблизно так, як офіси в бізнес-центрі: сьогодні вистачає одного поверху, а в сезон розпродажів потрібні три. Коли якийсь сервер виходить з ладу, його роботу за секунди підхоплює сусідній. А копії даних лежать на іншому майданчику, тож пожежа чи аварія в одному датацентрі їх не зачепить.
До 24 лютого 2022-го року хмара для більшості компаній була питанням зручності й економії. Повномасштабне вторгнення змінило стан справ. Адже сервер в офісі можна знищити однією ракетою разом з усіма даними. Бізнес почав шукати місце, де серверу нічого не загрожує.
Споживання хмарних сервісів Microsoft Azure в Україні від початку вторгнення до серпня 2023-го зросло майже всемеро. GigaCloud за один 2022-й рік побудував 14 приватних хмар — стільки ж, скільки за весь попередній час роботи.
Відтоді ринок лише розганявся: за роки війни він виріс уп'ятеро.
Слово «хмара» створює відчуття, що дані існують десь у повітрі. Насправді кожен файл лежить на цілком конкретному диску, в конкретній будівлі, на території конкретної держави. І правила гри визначає саме вона: хто може вимагати доступ до інформації, за яких умов її можна передати третій стороні, що станеться з нею у випадку санкцій чи судового спору. Поки йдеться про фотографії з відпустки, різниця невелика. Коли ж на чужих серверах опиняються банківські транзакції, медичні картки чи державні реєстри, питання «де лежать дані» перетворюється на питання безпеки країни.
Саме тому у квітні 2025-го року GigaCloud, De Novo та датацентр «Парковий» об'єдналися в Український альянс цифрового суверенітету. Компанії домовилися розвивати інфраструктуру, яка дозволяє зберігати й обробляти критичні дані вдома, за українським законодавством.