Які звички та ритуали допомагають працювати й відновлюватися під час війни — бліц з топами «Епіцентру»

У рубриці «Як жити» ми традиційно розпитували керівників компаній про їхні звички, ритуали та секрети продуктивності. Але коли російські обстріли не дають виспатися, повітряні тривоги зривають плани, а після чергової безсонної ночі треба знову виходити на роботу, питання про те, як устигати більше, відходить на другий план.

Тому ми вирішили змінити фокус рубрики. Тепер запитуємо, як працювати й відновлюватися в умовах постійного стресу, знаходити сили на повсякденні справи та не забувати про власне життя.

У новому випуску про свій досвід розповідають топменеджери «Епіцентру».

До рубрики вже долучилися команди Mate academy, Jooble, Reface, екосистеми Genesis, Мінцифри, MacPaw, EPAM Ukraine, Projector, Headway, Uklon, Petcube, Intellias, F1V, Prom, Taktika, Grammarly, MAUDAU, MODUS X, I AM IDEA, Vector, Kasta, Львівського ІТ Кластеру, 1991, SET University, RIA.com, Smartass, Promprylad, екосистеми Boosta, United Tech, Honey і «Завертайло», Happy Monday, GigaCloud, Postmen, Let Them See, Juscutum, «Планета Кіно», YouScan, «Лабораторія».

Які у вас зараз є ритуали-звички для засинання та прокидання — особливо після тривог, обстрілів або безсонних ночей?

Головне правило зранку — не піддаватися стресу в перші хвилини після пробудження.

Мій ранковий ритуал — це свідомий уповільнений старт. Незалежно від того, чи я проспав, чи запізнююся, перші 10 хв належать мені. Я не беру до рук телефон і свідомо не заходжу в новини. Якщо протягом ночі чи ранку не було екстрених дзвінків, значить світ за ці кілька хвилин не перевернеться. Я встаю, чищу зуби, заварюю каву та вмикаю щось нейтральне й пізнавальне — відео про природу, історію чи археологію. Головне — жодної політики чи війни. Ці 10 хвилин тиші з кавою заземляють і не дають організму одразу вилетіти в «кортизолову кому». Навіть можливість просто прокинутися трохи раніше і відтермінувати момент активного підйому вже дає відчуття контролю над своїм днем. Це не завжди вдається на 100%, але чим частіше практикуєш, тим краще працює.

Вечірній ритуал — обов’язкове фізичне скидання напруги. Щоб якісно заснути, мені потрібна вечірня прогулянка на свіжому повітрі після легкої вечері. Намагаюсь пройти мінімум 5 км протягом години у пришвидшеному темпі, щоб зосередитись саме на ходьбі, забуваючи реалії сьогодення.

Зізнаюся, найважче — вийти з дому, і часто це робиться через «не можу» або «не хочу». Але результат того вартий: думки світлішають, стан стабілізується. Іноді я йду в повній тиші, іноді слухаю музику або розмовляю по телефону, іноді роблю різні фізичні вправи. Осінь, зима та весна для цього ідеальні, влітку через спеку трохи важче. Проте після такої дистанції тіло відчувається зовсім по-іншому, з’являється приємна фізична втома, засинати стає значно легше та покращується якість сну.

Як зараз розподіляєте роботу та звичайне життя, коли плани часто ламаються через тривоги, транспорт, світло чи інші обставини?

Головний секрет — це відмова від жорсткого довгострокового тайм-менеджменту, щоб уникати розчарувань. Зараз час, коли найпростіші завдання можуть непередбачувано розтягуватися на години. Тому я для себе сформував дві стратегії:

1. Стратегія «горизонтального плавання» або рух попри все. Усе, що ви планували для свого розвитку до війни — у роботі, особистому житті чи захопленнях — потрібно продовжувати робити. Меншими кроками, маленькими шматочками, але не випускати з фокусу й не зупинятися.

Це можна порівняти з потраплянням у болото: ти тонеш тоді, коли завмираєш і перестаєш боротися. Щоб врятуватися, треба лягти на живіт і поступовими, виваженими рухами вибиратися. Паніка або повна бездіяльність — це гарантована поразка. Ми зараз певною мірою в такому болоті, тому єдиний вихід — системно рухатися в обраному напрямку й тягнути свої справи, попри все.

2. Правило «планування до обіду». У короткостроковій перспективі я використовую тактику максимально ефективного ранку: усі найважливіші завдання роблю до обіду. Поки є ресурс після сну і всі на зв’язку, потрібно закрити ключові питання.

Друга половина дня — для форс-мажорів та рутини. Якщо ранок пройшов вдало, друга половина дня стає гнучкішою. Якщо ж стаються збої, їх легше буферизувати без шкоди для головних завдань.

І найголовніше — не карати себе за затримки. Коли ти спланував реалістичний обсяг на ранок і виконав його — отримуєш ту саму ін’єкцію дофаміну й відчуття контролю над власним життям, яке нам усім зараз так необхідно.

Де зараз берете енергію — що допомагає відновлюватися, перезавантажуватись та розслабитись, хобі, корисні звички? 

На п’ятому році повномасштабної війни вигорання — це вже не поодинока проблема, а загальний стан суспільства. Втрачається драйв, згасає віра, і намагатися витягнути з себе ще ресурс — марна справа. Це десь як намагатися підпалити вуглі для грилю без розпалювача. Для мене джерелом енергії може бути щире спілкування та фізична праця. І я не про похід у спортзал, а про цілеспрямовану фізичну роботу, після виконання якої ти бачиш результат.

1. Емпатійний менеджмент і живий контакт. Під час відвідування наших ТЦ та ТРЦ мені  важливо говорити з командою — від директорів до продавців, і роблю це абсолютно відкрито про всі речі та процеси, як є. Варто чесно зізнатися: «Я такий же виснажений, як і ви, але роботу треба робити, і вихід ми знайдемо лише разом». Коли говориш із людьми не з позиції керівника, а простою мовою, стається магія: ти розумієш, що ця розмова їм була потрібніша, ніж тобі, але й сам повертаєшся звідти з поповненням сил. 

2. Робота на землі. Раз на місяць їжджу до батьків на так званий «агрофітнес». Фізична праця — копати, пиляти, рубати, возити, носити — найкраще рятує від важких думок. Після цілого дня роботи тіло виснажується фізично, але голова відпочиває.

Окрему частину життя займає волонтерство, зокрема допомога постраждалим сімʼям. Ми з батьками прихистили три родини вікової категорії 70+. Таким чином в частині села, де вже майже ніхто не живе, сформувалася маленька соціальна група з спільними інтересами та вподобаннями. Вони вивчають і пробують нове, працюють на результат, допомагають одне одному та живуть попри всі негаразди.

3. Друзі. Коло друзів звузилося, але стало якісно іншим. У нас є чітке правило: коротка п’ятихвилинна політінформація (бо й так усі в новинах), а далі — табу на теми війни та її наслідків. Ми говоримо про позитив, хобі, ділимося приємним та власними досягненнями. Зараз перейшли в активний формат: за останні місяці вже двічі ходили в походи з наметами (для мене це перші походи за 14 років), а нещодавно вибиралися великою компанією з дітьми по гриби. Після таких вихідних ти повертаєшся фізично втомленим, але морально — повністю перезавантаженим.

Кілька власних порад, які реально допомагають вам тримати побут, роботу й себе в нинішньому ритмі?

Головне відчуття, яке варто прийняти: ми всі зараз нагадуємо старі акумулятори, які довго заряджаються й швидко сідають. Багато енергії йде просто на те, щоб тримати холодний розум. Тому довоєнний перфекціонізм, коли треба встигнути все, більше не працює. Так, нічого пускати у вільне плавання не можна, але якщо ви робите щось через надзусилля — ви просто випалюєте себе. Немає ввечері сил зробити хатні справи, то краще раніше лягти спати, а вранці з новим запасом сил в задоволення і швидко зробити навіть більше, ніж планував. Обовʼязково потрібно дбати про режим сну та фізичного навантаження, баланс їжі та води — це дає фізичну опору для внутрішньої стійкості та щоденної ефективності.

Які у вас зараз є ритуали-звички для засинання та прокидання — особливо після тривог, обстрілів або безсонних ночей?

У ритейлі динаміка така, що ти практично цілодобово на зв’язку, тому головний ритуал — це дисципліна відновлення та перемикання уваги.

Незалежно від того, скільки вдалося поспати після складної ночі — три години чи сім, ранок має починатися за чітким алгоритмом: склянка води, контрастний душ та розминка. Це дає миттєвий запуск нервової системи та збирає фокус ще до першої чашки кави й занурення в робочі чати.

Головна звичка ввечері — жорстка цифрова гігієна за 20–30 хвилин до сну. Для швидкого засинання допомагають базові речі: добре провітрене приміщення, повна темрява та фокус на диханні, щоб швидко зняти фізичну напругу.

Як зараз розподіляєте роботу та звичайне життя, коли плани часто ламаються через тривоги, транспорт, світло чи інші обставини?

Концепція класичного work-life balance у системному ритейлі під час війни не працює. Працює work-life integration та гнучке планування.

Я керуюся принципом оперативної адаптивності. Планування будується за правилом каскадування: є стратегічні пріоритети (одне-два ключові завдання, які мають бути виконані за будь-яких умов), а є операційна рутина, яку можна коригувати залежно від форс-мажорів. Якщо через тривоги графік зміщується, ми не панікуємо, а переналаштовуємо процеси — мережа повинна працювати безперебійно. 

Робота й особисте життя зараз не діляться чіткою межею — вони переплетені. Головне — делегувати, вірити в команду на місцях і не намагатися контролювати те, на що ти не маєш впливу (погоду, графіки відключень чи дії ворога).

Де зараз берете енергію — що допомагає відновлюватися, перезавантажуватись та розслабитись, хобі, корисні звички? 

Моя головна пристрасть і найкращий спосіб повністю перезавантажити голову — це гори та хайкінг. Гори навчили мене розраховувати свої сили на довгу дистанцію та не тягнути з собою в рюкзаку зайвий баласт. Вони не пробачають метушні, вимагають концентрації та дисципліни. У бізнесі діють ті самі закони.

Звісно, за нинішньої завантаженості вирватися на повноцінний відпочинок у Карпати — розкіш, яка трапляється вкрай рідко. Тому наразі моє відновлення — це планування майбутніх маршрутів. Сама думка про те, що попереду буде складний підйом та чисте гірське повітря, тримає в тонусі. 

Водночас потужним стимулом є й самі робочі виклики. Що складніше завдання стоїть перед нами, то більше драйву дає його виконання — це як чергова підкорена висота, яка додає впевненості рухатися далі та вселяє віру в те, що ми здолаємо будь-які випробування.

Кілька власних порад, які реально допомагають вам тримати побут, роботу й себе в нинішньому ритмі?

1. Фокус на контрольованій зоні впливу. Не витрачайте енергію на переживання через речі, на які ви не впливаєте. Фокусуйтеся на тому, що у вашій владі: безпека команди, безперебійність процесів, власна зібраність.

2. Дисципліна замість мотивації. Мотивація — річ нестабільна, особливо під час тривалого стресу. Працює лише системність: чіткий розпорядок, холодний розрахунок і звичка робити те, що потрібно.

3. Пріоритет швидких рішень. У нинішніх умовах краще прийняти рішення на 80% ідеальне зараз і скоригувати його в процесі, ніж чекати 100% інформації та втратити час.

4. Короткі паузи для рестарту. Якщо немає часу на повноцінну відпустку, навчіться відновлювати сили за короткі проміжки часу: кілька кілометрів у швидкому темпі на свіжому повітрі, виїхати на риболовлю, повна тиша без гаджетів або розмова з близькими без обговорення роботи. Це допомагає тримати батарейку в робочому стані.

Які у вас зараз є ритуали-звички для засинання та прокидання — особливо після тривог, обстрілів або безсонних ночей?

Мій найкращий ритуал для засинання — це час проведений з дітьми. Погратися з ними, почитати, вивчити разом щось нове чи просто щиро поговорити перед сном — і я засинаю практично миттєво. Нічого кращого за цей родинний контакт для перемикання з робочого режиму ще не вигадали.

З прокиданням історія схожа: коли у тебе діти, будильник стає скоріше умовністю. Вони миттєво повертають у реальність і дають чіткий сигнал, що новий день вже розпочався.

Навіть після складних, виснажливих ночей через тривоги чи обстріли я намагаюся починати ранок із тієї ж установки, що й до війни: «Сьогодні крутий день, треба стільки всього встигнути!». Новий день — це завжди нові можливості. Так, обставини можуть змусити перебудувати графік, щось перенести чи взагалі скасувати, але для мене критично важливо не дозволяти обставинам одразу визначати настрій на весь день.

Як зараз розподіляєте роботу та звичайне життя, коли плани часто ламаються через тривоги, транспорт, світло чи інші обставини?

Я перестав вірити в ідеальний work-life balance, де все красиво розкладено по поличках і розплановано по годинах. Сьогодні це скоріше процес постійного гнучкого балансування.

Я все ще багато планую, але навчився так само легко ці плани коригувати. За останні роки ми всі засвоїли важливий урок: календар більше не є залізобетонним законом. Це лише орієнтовний сценарій, який може переписатися в будь-яку хвилину.

Для мене важливо не триматися за першочерговий план лише тому, що він був сформований зранку. Змінюються обставини — миттєво змінюються і пріоритети. Бувають моменти, коли робота може почекати заради родини, а бувають ситуації, коли потрібно на 100% включитися в робочі завдання.

Напевно, одна з найцінніших навичок сучасного керівника — це не вміння встигнути абсолютно все, а здатність миттєво перепріоритезувати задачі й при цьому не відчувати, що твій день «зламався».

Де зараз берете енергію — що допомагає відновлюватися, перезавантажуватись та розслаблятися?

Мені в цьому сенсі пощастило: значна частина роботи є одночасно моїм хобі. 

Я отримую кайф від запуску нових проєктів, пошуку нестандартних рішень, трансформацій та можливості бачити конкретний результат своєї праці. Іноді драйв від успішно зробленої справи виявляється значно сильнішим за фізичну втому. Тому для мене питання полягає не в тому, як «відпочити від роботи», а скоріше — як займатися тим, що наповнює тебе енергією.

Але якщо говорити про повне перезавантаження, є три речі, які працюють безвідмовно: діти, футбол і друзі. Діти — це миттєвий портал в інший світ. За кілька хвилин поруч із ними ти переключаєшся від масштабних стратегій та бізнес-процесів до щирих дитячих радощів. Футбол — ідеальне фізичне виплескування напруги. На полі голова повністю звільняється від робочих думок. А зустрічі з друзями повертають до простих і важливих речей: якісного гумору, теплого спілкування та можливості хоча б на вечір повністю зняти з себе роль керівника.

Кілька власних порад, які реально допомагають вам тримати побут, роботу й себе в нинішньому ритмі?

1. Якби це не звучало банально, але робота має приносити задоволення. Ми проводимо на ній величезну частину свого життя, і якщо кожен понеділок починається з очікування п’ятниці — це чіткий сигнал, що у вашому житті щось потрібно змінювати.

2. Постійно розвиватися. Я не люблю стан, коли здається, ніби ти вже все знаєш у своїй сфері. Як тільки стає занадто комфортно й зрозуміло — це найкращий мотив шукати новий виклик, масштабний проєкт, знання або людей, у яких є чому навчитися.

3. Не боятися змінювати плани. Сьогодні гнучкість — це вже базова навичка виживання та успіху і в житті, і в бізнесі. 

4. Завжди залишати місце для людей, які наповнюють вас енергією. Для мене цей ресурс повністю забезпечують родина, діти, справжні друзі та моя команда.

І найголовніше правило, якого я щодня намагаюся дотримуватися: не відкладати життя на потім — до моменту, коли стане спокійніше, простіше чи зручніше. Ми не знаємо, коли настане ідеальний момент. Тому жити, любити, працювати, розвиватися, проводити час із близькими, запускати нові проєкти й отримувати від цього задоволення — потрібно вже зараз.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter