«Дуже страшно, коли гроші є, а заводів немає». Ексклюзивний репортаж із DALO Industry Days 2026, де 21 000 людей показували, хто найкраще вміє в deftech 

Дорогу скандинавському miltech

Гернінг — містечко посеред Ютландії, куди DALO Industry Days переїхала цього року вперше. Бронетехніка стоїть під мінливою дощовитою погодою на вуличному майданчику, дрони й ракетні системи заповнюють павільйони, але найбільші міжнародні черги, звісно, до фуд-кортів. 

14 років тому учасників легко могли порахувати в одній їдальні. У 2012-му данське Міноборони скликало «День відкритих дверей для оборонної промисловості» — прийшли 50–60 фірм і демонстрували себе на і між обідніми столами.

За два дні DALO 2026 зареєструвалися 21 095 людей (разом із працівниками стендів). Торік у Баллерупі поблизу арени Ballerup Super Arena було 14 000 учасників, а цьогоріч усі на старій локації вже не вмістилися.

Разом із десятком журналістів з українських редакцій ми жили в Колдінгу, що за 1,5 год від MCH Messecenter Herning, де проходила виставка. Щоранку виїжджали затемна, за ці три доби всі мали хіба що по 4–5 год сну і при цьому постійне відчуття, що щось важливе відбувається кожної хвилини десь у сусідньому павільйоні. 

Перший день пішов у нас на оцінку масштабу: ходиш, слухаєш данську, якої не розумієш, і пишеш під непередбачуваною північною погодою зі столиків незнайомих компаній, крісел Fire Point, диванчика для преси, біля холодильників із содовою.

Разом із десятком журналістів з українських редакцій ми жили в Колдінгу, що за 1,5 год від MCH Messecenter Herning, де проходила виставка. Щоранку виїжджали затемна, за ці три доби всі мали хіба що по 4–5 год сну і при цьому постійне відчуття, що щось важливе відбувається кожної хвилини десь у сусідньому павільйоні. 

Перший день пішов у нас на оцінку масштабу: ходиш, слухаєш данську, якої не розумієш, і пишеш під непередбачуваною північною погодою зі столиків незнайомих компаній, крісел Fire Point, диванчика для преси, біля холодильників із содовою.

Ті, хто приїхали вже на рівних

Українських компаній у Гернінгу було в рази більше, ніж торік. Майже всі говорили охоче.

Ukrspecsystems, що виробляє відомі всім Sharks, ми знайшли на інтернаціональному стенді данського партнера. Damasec Global Group має ексклюзивні права на продаж у королівстві, партнериться із 2024-го, «коли про експорт ще ніхто не думав». У Великій Британії відкрила представництво, але дозволу на трансфер технологій для запуску виробництва досі немає. Чому — чіткої відповіді немає, але припускають, що через бюрократію.

Продавати за кордон їх штовхає українська постанова зі стелею маржинальності на постачання власній армії. «Ми стовідсоткова приватна компанія і всі розробки індукуємо з нашої оборотки», — пояснює представник Ukrspecsystems, що попросив не титрувати його в межах безпеки. За такої маржі розширюватися не виходить, тож будь-який експортний контракт має профінансувати те, що піде на фронт. Пріоритет при цьому називають той самий, що і всі: спершу закрити потребу Сил оборони, а вже потім — «будь-який ринок є ринок».

Продають систему під ключ: літаки, катапульта, наземна станція, навчання. Окремий літак купити можна, але сенсу в цьому не бачать. Досвід посадки з парашутом на чужій місцевості й із чужими поривами вітру в брошуру не запакуєш — треба робити вильоти. І це, наголошують, справжній combat-proven, а не «полетів у Львівській області протестував».

Свою данську історію, заради якої ми полювали, прокоментували так: «Починати виробництво потрібно тоді, коли тобі уряд Данії дає гроші. Так, ти будеш постачати дрони, які вироблені тут, а гроші зациркулюють в Україні. Навіщо відкривати виробництво, щоб лише відкрити?».

Продають систему під ключ: літаки, катапульта, наземна станція, навчання. Окремий літак купити можна, але сенсу в цьому не бачать. Досвід посадки з парашутом на чужій місцевості й із чужими поривами вітру в брошуру не запакуєш — треба робити вильоти. І це, наголошують, справжній combat-proven, а не «полетів у Львівській області протестував».

Свою данську історію, заради якої ми полювали, прокоментували так: «Починати виробництво потрібно тоді, коли тобі уряд Данії дає гроші. Так, ти будеш постачати дрони, які вироблені тут, а гроші зациркулюють в Україні. Навіщо відкривати виробництво, щоб лише відкрити?»

Досвідчена Infozahyst на своїй третій виставці DALO показувала комплекс радіотехнічної розвідки «Архонт» і сімейство РЕБ: «Юпітер», «Каскад», «Меркурій». За більш як 20 років роботи в штаті зібрали понад 400 людей, 60 із яких — кваліфіковані спеціалісти, інженери. Однак дефіцит таких фахівців, каже керівник із комунікацій Антон Щербаков, нині відчувають гостріше, ніж будь-коли.

За його словами, після 2022-го з’явилися тисячі оборонних компаній, у кожної власний R&D, де розробники по суті є скелетом виробництва. Тому конкуренція за інженерів жорстка, а частина спеціалістів ще й пішла у військо: «Якщо в Україні немає таких спеціалістів, то де їх брати?», — зазначає Щербаков.

На DALO компанія приїхала втретє, і цього разу вже як інтернаціональна: у вересні 2025-го вона ввійшла до дансько-українського оборонного холдингу MITS Industries поруч із Tencore та Unwave.

Поза тим, за словами Павла Кайки, керівника з розвитку бізнесу, великих переваг від цього на подібних виставках немає. Холдинг спрощує організаційну комунікацію і дає медійне покриття в Данії та Європі, але не більше:

«Ми розуміємо, що в чистому вигляді наше озброєння не зовсім буде адаптовано до міжнародних ринків. Кооперація дозволить полегшити вихід на ринки країн НАТО», — каже він.

Найближчий продукт до цього виходу — новий софт: AI-модулі для аналізу радіоелектронної обстановки, тобто того, що комплекси Infozahyst ловлять в ефірі. Його зараз готують до ринку.

Поки я записувала Infozahyst, колега з камерою та акредитаційною стрічкою PRESS пішла відзнімати інших блакитно-жовтих. Практично всі учасники DALO цілком охоче (хоч і дещо втомлено) розповідали про свої напрацювання та давали коментарі. Втім, траплялися і винятки.

Одна з українських виробників НРК змусила видалити знімки їхнього стенду і відмовилася розмовляти як під запис, так і «оф-рек». Днем раніше те саме почула журналістка іншого видання. Так, компанія заплатила за стенд на експортній виставці, привезла макети — і не прокомунікувала: ні про себе, ні про них.

CEO Dropla Tech В’ячеслав Швайдак, навпаки, розповів про плани і досягнення охоче. Компанію заснували четверо українців у 2023-му в Оденсе, які починали з гуманітарного розмінування — поки на них не вийшли бійці ССО:

«Нам подобається, що ви робите, але досить займатися фігньой. Краще допомагайте фронту, бо якщо не буде його, то не буде й землі для гумрозмінування».

Тепер це розвідка в реальному часі — до сантиметра на піксель, дані падають одразу в «Дельту» і «Кропиву» — плюс евакуаційний робокомплекс 6×6 із м’якою підвіскою, щоб пораненого не било по дорозі. Данія дає їм доступ до ринку НАТО без ризиків, пов’язаних із забороною експорту українського IP: власна система Blue Eyes залишається українською, робокомплекс — данський.

власна система Blue Eyes залишається українською, робокомплекс — данський.

Водночас TAF Industries на виставці підписала з данською Upteko меморандум про спільне виробництво FPV-дронів. Почати планують із 2027-го, а в контракті мають уже тисячі одиниць на місяць. 

Дисклеймер: Через зайнятість ключових спікерів на DALO, редакція ще очікує на коментарі. Відповіді TAF Industries опублікуємо постфактум.

Чому б просто не емігрувати з Києва?

На другий день ми з колегою ходили від стенда до стенда, фотографували експозиції, розпитували про досвід і шукали компанії, про які до того не чули. Серед 1200+ представлених кожна друга привертала увагу.

Перший український прапор ми помітили між павільйонами. Двометровий на стенді, схожому на намет. Довкола ходили чоловіки в костюмах з українськими пінами. Стенд належав Terma — найбільшій оборонній компанії Данії. Тій самій, у якої з вересня 2025-го працює власна дочірня компанія в Києві, чиї пілони стоять на наших F-16 і яка увійшла до Дронового альянсу ЄС. Того самого дня, коли ми стояли біля стійки, Terma підписала на цій виставці меморандум з Airbus Helicopters. Двоколірний прапор і піни повісили на знак підтримки й поваги.

На аутдор-стенді Scandinavian Drone співробітниця розпитувала, як справи в Києві. Місто бомбили цієї ночі (як і всі попередні), але наші близькі живі, тож сьогодні ми спокійно насолоджуємося артилерією і боєголовками.

Зрештою, поцікавилася, чому не емігруємо з небезпечного міста. Запитувала не з викликом — данка щиро не розуміла, що нас тримає в столиці країни, яка воює.

Вражена тим, що можна жити під постійними обстрілами, вона порадила шведський бренд Snigel, який виготовляє термозахист: каже, підійде і цивільним, і військовим, бо взимку ситуація буде складна, а грітися треба. 

За кілька рядків звідти наша війна відгукується данській компанії інакше.

Weptos із Фредерісії роками розробляла платформу, що збирає енергію з океанських хвиль — суто цивільну. На стенді її прототип плавав у невеликому басейні. Пані Юлія, яка вимушено покинула дім після 2022-го, розповіла, що російське вторгнення підштовхнуло компанію півотнутися в оборонний бік: тепер це автономна морська мікромережа, що заряджає безпілотні системи у відкритому морі.

«Замість того щоб повертати дрон до джерела енергії, ми доставляємо джерело енергії туди, де працюють автономні системи», — пояснив CEO Weptos Томмі Ларсен.

Партнерства з українською оборонкою поки не мають, але шукають активно. На DALO вже отримали чимало запитів. 

Українці, каже Ларсен, розвинули надзвичайний досвід в автономних системах і дуже швидко навчилися розуміти, що працює в реальних умовах. На запитання, чому він підтримує Україну, зазначив, що ми захищаємо свою країну, народ і право визначати своє майбутнє.

«Вибачте за дискомфорт» 

Пресконференція Fire Point розпочалася з відео з ударами по російських об’єктах.

«Для іноземців, імовірно, трохи дивно, як українці реагують на палаючу росію, — розпочала CEO та CTO Ірина Терех. — Але те, що для решти світу схоже на “джин, випущений із пляшки”, для нас є виживанням».

У «вундерваффе» Терех не вірить, але далекобійну балістику називає потенційним геймченджером війни. Водночас, за її словами, зараз українська армія ще не має можливості системно й точно бити по москві без перехоплення. Попри це інтегрують FREYJA — систему протиракетної оборони, над якою працюють 13 європейських компаній. 

Наразі команда (нині Fire Point має понад 7000 працівників) щотижня проводить запуски, аналізує дані, змінює програмне забезпечення й запускає систему знову. Це менш видовищна частина роботи, ніж відео з вибухами у Wildberries та Ozon, але на ній зосереджена значна частина розроблення.

План виживання компанії Терех називає «стратегією чорної плісняви»: диверсифікувати потужності так, щоб виробництво було неможливо зупинити кількома ударами.

У «вундерваффе» Терех не вірить, але далекобійну балістику називає потенційним геймченджером війни. Водночас, за її словами, зараз українська армія ще не має можливості системно й точно бити по москві без перехоплення. Попри це інтегрують FREYJA — систему протиракетної оборони, над якою працюють 13 європейських компаній. 

Наразі команда (нині Fire Point має понад 7000 працівників) щотижня проводить запуски, аналізує дані, змінює програмне забезпечення й запускає систему знову. Це менш видовищна частина роботи, ніж відео з вибухами у Wildberries та Ozon, але на ній зосереджена значна частина розроблення.

План виживання компанії Терех називає «стратегією чорної плісняви»: диверсифікувати потужності так, щоб виробництво було неможливо зупинити кількома ударами.

«Чорна пліснява» цілком пояснює і вихід за межі України. Наразі Fire Point будує в Данії завод, який має покрити один із ключових дефіцитів оборонної промисловості європейців — виробництво твердого ракетного палива. 

Причина затримки та здорожчання в будівлі, яку спочатку придбали для заводу. Після угоди данський уряд визнав, що вона не відповідає вимогам безпеки: «Усі робили цю дуже складну експертизу вперше. Ймовірно, з усіх боків недооцінили складність проєкту».

Це затримало проєкт майже на рік, тож тепер планують відкритися наприкінці 2027-го. Початковий кошторис був 50 млн євро, але зріс до майже 150 млн євро. Скільки із цього з’їла непридатна будівля, Терех не сказала. 

Тепер українці поруч зводять новий корпус із 90-сантиметровими залізобетонними стінами. Окрім палива, планують виготовляти в Данії корпуси ракетних двигунів і повністю збирати двигуни. Фінального складання ракет і бойових частин там не буде.

Морозиво, ракетне паливо і пляшка червоного

Історію про те, звідки взявся данський завод, Терех розповіла сама. І одразу попередила: коли вона її переказує, ніхто не вірить.

Fire Point постачала дрони FP-1, оплачені за данською моделлю. Данський військовий аташе перевіряв серійні номери кожного борту. Після одного з постачань в офісі компанії вони звіряли документи і їли морозиво. Аташе сказав, що отримав сигнал від свого уряду. І запитав: як переманити Fire Point чи будь-яку іншу українську компанію до Данії?

Терех відповіла, що сенсу немає через бюрократію. Мудра стара екологічна Європа ніколи нічого не зробить із бюрократією, якщо йдеться про хімічний завод. Вони посперечалися на пляшку червоного вина.

Через три тижні вона вже їздила Ютландією й оглядала ділянки: покинутий острів, забруднену територію колишнього хімзаводу, пустирі та бази НАТО. Одна локація взагалі була схожа на Марс. 

Данія дотрималася слова. У вересні 2025-го уряд видав розпорядження, яке скасувало для об’єкта понад 20 законів і нормативів: від поводження з небезпечними речовинами, пожежного нагляду, охорони природи й праці до права громадян оскаржувати рішення.

Ми стали першими журналістами, які побачили будівництво комплексу наживо.

1838 км за «Фаєрпоінтом» 

Войєнс — містечко на півдні країни поруч з авіабазою Скрідструп, де стоять F-35 і готували українських пілотів до F-16. Данія стала першою, хто дозволив нашій оборонній компанії виробляти високовибухове тверде ракетне паливо на своїй території. 

Щоб зробити зону безпеки, Fire Point викупила в муніципалітету завод і будівлю молодіжної школи — майстерні Haderslev Ungdomsskole переїхали, а повне навчання планують перенести до культурного дому. На народних зборах у вересні 2025-го один із мешканців, який живе за 400 м від майбутнього заводу, сказав, що боїться удару по ньому, попри давнє сусідство з авіабазою.

На пресконференції напередодні CEO FPRT В’ячеслав Бондарчук описував цей майданчик так: «Ми відкриваємо тут завод із величезною потужністю, щоб виробляти багато твердого ракетного палива — спершу для Fire Point, а також щоб мати змогу постачати іншим компаніям».

Зараз у данській структурі близько 15 людей: адміністрація і проєктний менеджмент, — ще близько сотні долучені через підрядників. Після запуску буде кількасот робітників і близько 100 інженерів та адміністрації. Масового найму інженерів не планують: технологію розробили в Україні, дублювати компетенції компанія не збирається.

Збірки ракет у Войєнсі не буде, боєголовок теж. Але план тихо розширився: у додатковій будівлі на 30 000 квадратних метрів розмістять намотування карбонового волокна — виробництво корпусів ракетних двигунів. Спершу корпуси планували возити з України, заливати паливо й відправляти назад. Тепер двигун збиратимуть тут цілком.

Котлован копають два-три тижні. Екскаватор сипле пісок у самоскид, за ним — сосни й паркан із червоно-білою стрічкою. Далі — яма розміром із футбольне поле, застелена білою мембраною. 

«Ми то починали, то зупиняли, бо йшли додаткові погодження», — стоячи спиною до котловану, каже Ірина Терех у берцах, рожевій футболці Milf Tech із блискітками та петличкою DJI на комірі. 

Тут Fire Point будує завод із виробництва твердопаливних двигунів. Проєкт розрахований на понад 120 000 кв. м у кілька черг, плюс окрема безпекова зона. Частину правил для такого виробництва в Данії та Швеції фактично довелося напрацьовувати з нуля: подібних заводів у Європі давно не будували.

Що саме відбуватиметься всередині: «Для того щоб ракета летіла, її жопа має горіти», — так Терех простими словами описує роботу твердопаливного двигуна, виробництво якого компанія хоче винести в безпечніше середовище. 

Данію обрали не випадково. За словами Терех, росія регулярно намагається поцілити по аналогічних об’єктах в Україні, однак звіти міноборони рф про їхнє знищення не відповідають дійсності. 

Масштаб майбутнього виробництва Терех рахує ракетами. Так, для FP-7 завод матиме три сценарії залежно від замовлень — від 800 ракет на рік до понад 4000 за умови цілодобової роботи. Під FP-9 його теж проєктують, але запуск цієї лінії залежатиме від окремого рішення. Технічно для неї знадобляться довші стіни, додатковий зварювальний цех і крани.

А от із грошима математика значно менш приваблива. Виробництво в Данії дорожче, кошторис постійно перераховують. «Це не стільки бізнес-кейс, скільки стратегічний безпековий кейс», — каже Терех. За її словами, об’єктивна фінансова модель такого проєкту «не виправдовує» витрати.

Спочатку завод будували лише за власні кошти Fire Point. Коли кошторис зріс (50), компанія залучила кредити, зокрема данські. Частку позикового фінансування Терех не називає, але наголошує, що головна проблема Європи зараз не в грошах: «Європа знаходиться в ситуації, коли за будь-які гроші вона не може купити собі зброю. Це дуже страшно, коли гроші є, а заводів немає».

До кінця війни вся продукція заводу, за домовленістю з Данією, має йти в Україну — на ракети Fire Point, інших українських виробників або європейські системи, які передають Україні. Що буде після цього, у компанії поки залишають відкритим.

Безпека — окремий рівень розмови. Fire Point працює із СБУ та данськими службами, але деталі не розкриває.

І наостанок

З першого дня ми з колегою взяли в оренду автівку й поїхали на найзахідніше узбережжя країни. Данія там схожа на персонажку з томів Толкіна: повсюди пагорби, порослі мохом, будинки, укопані в землю по вікна, низькі мости, оточені водою з обох боків.

І бетон. Бункери Другої світової стоять у піску Північного моря десь із 80 років. Хтось уже будував на цій землі військову інфраструктуру, і її не знесли — дали засипатися в пісок.

За півтори сотні кілометрів звідти українці засипають піском новий бетон для нової війни.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter