1,5 млн євро на пре-прототип радару: як польсько-український стартап Molfar планує наздогнати еволюцію дронів
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Дрони вже можна оновити за кілька місяців, а ось системи, які їх мають «бачити», за цим темпом не встигають. На цьому розриві будується логіка польсько-українського стартапу Molfar Defense (заснований у 2026-му), який нещодавно залучив 1,5 млн євро від шведського оборонного інвестора. Радар, який створює команда, помічатиме цілі, що низько літають, а ще його планують зробити максимально мобільним для фронту. Хоч прототипу ще немає, але вже заплановані польові випробування.
Співзасновник Molfar Максим Джеріхов раніше (2018-2024 рр.) був COO у Ajax Systems, де відповідав за розвиток операційної діяльності в Європі та Північній Америці.
Журналістка Vector Олена Коваль розпитала його чому 1,5 млн євро — це невелика сума для розробки радарів, як раннє виявлення цілі робить дешевшим її збиття та чого не вистачає сучасним ППО.
«Дрони розвиваються швидше, ніж інфраструктура їх виявлення». Про те, як з’явився Molfar Defense
Найбільше запитів приходить на детекцію «Шахедів» і розвідувальних безпілотників. Вони завдають найбільше шкоди, а частина таких загроз усе ще погано визначається наявними засобами. Вони малопомітні, низько літають і часто губляться.
FPV, мультикоптери, дрони на оптоволокні, автономні системи, рої — усе це вже працює на десятки кілометрів за лінією бойового зіткнення. І таких кейсів стає дедалі більше.
Ми звернули увагу на те, що дронові технології розвиваються динамічніше, ніж інфраструктура їхнього виявлення. Дрон можна модифікувати за кілька місяців: змінити канал зв’язку, траєкторію, зробити його більш автономним чи енергоефективним. Радари та системи виявлення розвиваються повільніше, бо це складна інженерія, інтеграція, виробництво. До того ж радарні технології розвивалися роками, і тут дуже складно вигадати щось принципово нове.
Майбутнє ППО має починатися з якісного раннього виявлення цілей, що низько літають. Тож ми вирішили створювати Molfar і почати з тактичних сенсорів, які можна швидко розгорнути, масштабувати та інтегрувати в наявні системи.
«Ідеального радара не існує». Розробка системи та прогалини в ППО
Радар — це складна інженерія з великою R&D-складовою. Ми пішли складним шляхом: створюємо систему з нуля і розробляємо велику частину кастомних компонентів — як hardware, так і software-частину.
Уже є запатентовані технології, програмна частина, підтверджені гіпотези і hardware-напрацювання. Один із наших патентів пов’язаний із новим способом обробки сигналу, який суттєво покращує якість детекції. Зараз наш фокус — інженерна валідація та підготовка до польових тестів. Перші випробування з військовими ми плануємо на кінець цього року — вони вже погоджені, хоча сам прототип ще у процесі розробки.
Якщо говорити про ППО на тактичному рівні, то перше, чого не вистачає, — це кількості. Але загалом радар — це завжди компроміс залежно від сценарію застосування, типу цілі, умов роботи, мобільності, вартості, простоти використання й інтеграції в наявні системи.
На ринку є багато хороших радарів, які частково закривають окремі завдання. Але ідеального не існує. Більшість систем створювалися під іншу логіку війни й інші типи цілей. Вони проєктувалися для виявлення більших цілей із вищою ефективною площею розсіювання. Створювалися для літаків, вертольотів, ракет або великих безпілотників.
Сьогодні значну частину загроз становлять малі, повільні та дрони, які низько літають. Вони мають значно меншу ефективну площу розсіювання, можуть летіти на тлі дерев, будівель і рельєфу та масово застосовуватися одночасно. При цьому традиційні системи часто є великими, дорогими та недостатньо мобільними для швидкого розгортання безпосередньо біля лінії бойових дій.
Виробники радарів — це великі компанії з тисячами інженерів і десятками років розробки. Але зараз потрібно бачити інші типи цілей, працювати в інших умовах, швидко розгортати системи, мати зрозумілий інтерфейс для оператора, адекватну вартість і можливість масштабування.
Радари також є дуже помітною і пріоритетною ціллю. Тут є великий потенціал для розвитку — менша помітність, краща детекція, трекінг і супровід великої кількості цілей. Одні радари можуть виявляти «Шахеди», інші працюють краще по більших цілях. Є хороші оглядові радари, але, наприклад, у радарах для донаведення турелей ми бачимо великий геп.
Чи може радар здешевити перехоплення дронів
Якщо система раніше бачить ціль, точніше її супроводжує і передає кращі координати, це напряму покращує показник kill per shot. Конверсія ураження може зрости кратно. Якщо Molfar підтвердить заявлений перформанс у реальних бойових умовах, ми вважаємо, що це може вплинути на зниження вартості перехоплення через кращу ефективність засобів ураження.
Буде некоректно називати конкретний відсоток або суму. Це необхідно рахувати на основі реальних бойових сценаріїв, дальності виявлення, типу цілі та доступних засобів перехоплення. Логіка здешевлення у тому, що чим раніше система виявляє ціль, то більше часу є на її класифікацію та вибір оптимального засобу протидії. Це зменшує залежність від дорогих рішень останнього рубежу.
Один із логічних напрямів розвитку — інтеграція. Передусім із дронами-перехоплювачами та іншими системами, щоб усе працювало як єдине ціле. Другий фактор — вартість самої системи і масштабування, адже радари — недешеве обладнання.
Фінансові показники я обговорювати не можу, але скажу, що ми розробляємо велику частину кастомних компонентів саме з думкою про те, як оптимізувати вартість. Різні вузли мають різний потенціал оптимізації, і точні цифри з’являться після завершення прототипування та переговорів із виробничими партнерами.
Ми чуємо запит на здешевлення, хоча в певних речах обмежені, бо Molfar будується на non-China-компонентах. Ми використовуємо лише українські або компоненти з країн НАТО. Це питання якості, безпеки і довіри з боку партнерів.
Як виміряти ефективність радара
Є багато важливих технічних параметрів: дальність виявлення, точність координат, кутова роздільна здатність, стабільність супроводу цілі, низький рівень хибних спрацювань, здатність працювати в складних погодних і бойових умовах. Але я не можу сказати, що один параметр сам собою означає, що система відповідає потребам війська.
Для мене і команди головна метрика — готовність військових реально використовувати систему в польових умовах. Польові тести будуть успішними тоді, коли система не просто покаже хороші характеристики, а доведе свою користь у реальному середовищі — з погляду зручності, мобільності й тієї самої економіки війни.
Радар потрібно швидко доставити, розгорнути, а потім за потреби перемістити. Іноді це питання хвилин або годин. Якщо радар важить надто багато, його важко транспортувати, переносити, встановлювати. Адекватний тактичний радар — це приблизно 30-40 кг, хоча системи бувають різні. Ми якраз і розробляємо тактичні, невеликі радари, які мають бути зручними, мобільними й безпечними в розгортанні. Цільова вага антенного модуля становить близько 30 кг. Фінальна вага всієї системи ще уточнюється, оскільки буде залежати від конфігурації обчислювального модуля, живлення, корпусу та механізму розгортання.
Hardware is hard: що зараз найскладніше в розробці
Важко виділити щось одне, бо майже кожен блок системи приносить несподівані результати. Наприклад, зараз ми розробляємо власну кастомну антену. Здавалося б, антен на ринку багато, але коли маєш конкретні вимоги під специфічні завдання, габарити та характеристики, виявляється, що готового рішення фактично немає.
Тому ми створюємо нову антену, паралельно думаємо, як її здешевити, бо це велика частина собівартості радара. Наша ціль — це приблизно дворазове зниження вартості порівняно з поточним рішенням. Ми переглядаємо конструкцію, компонентну базу, матеріали та технологію серійного виробництва.
Та сама історія — із сигналом та його обробкою. У радарах немає дрібниць: кожне рішення впливає на ефективність усієї системи.
Системи мають працювати під великим навантаженням і в реальному часі. Тому наша робота зараз — це постійна інженерна валідація: симуляції, лабораторні тести, а потім польові випробування. Дуже часто в процесі ми виходимо за межі того, що здавалося очевидним на старті.
Мені подобається фраза кофаундера одного з miltech-проєктів у Європі: hardware is hard. І це так, бо hardware поєднує в собі багато речей.
Великий виклик — не лише довести окремий елемент до потрібних параметрів у реальному середовищі, а й інтегрувати все в одну систему. Бо коли починаєш комбінувати різні елементи, синергія часто виявляється не такою, як очікував. Саме ця інтеграція — один із найскладніших етапів.
Чи можна зробити радар менш помітним
Будь-яка перевага тимчасова, якщо її не розвивати. Тому ми не стверджуємо, що наш радар стійкий до виявлення — це було б неправдою. Наша архітектура потенційно може зробити систему менш помітною для засобів радіотехнічної розвідки, ніж класичні радарні системи. Ми працюємо зі специфічним типом сигналу NDA, не типовим для більшості радарів, що може ускладнити виявлення і класифікацію.
Але сигнал залишається сигналом. Будь-яку систему можна задетектити не лише радіотехнічно, а й візуально — через теплову сигнатуру, патерни застосування.
Тому для нас стійкість до виявлення — постійний напрям розвитку. Йдеться про меншу помітність, правильну тактику застосування, постійне оновлення системи. У сучасній війні інакше це не працює. Ми думаємо про габарити, варіанти розміщення радара, роботу із сигналом і тепловими сигнатурами.
1,5 млн євро раунд і плани на наступний етап
На початку червня стартап залучив на pre-seed-раунд 1,5 млн євро від шведського оборонного інвестора Front Ventures в межах раунду фінансування на 2 млн євро. Оцінка під NDA.
Перемовини щодо залучення фінансування тривали близько двох місяців. Процес був доволі інтенсивний. Для нас це невелика сума, розробка радарів — дороговартісний напрям, тому цього фінансування має нам вистачити лише, щоб пройти ключовий етап і дійти до польових тестів із військовими підрозділами — орієнтовно до кінця цього року.
Водночас ми вже думаємо про наступний раунд, найімовірніше, він відбудеться через 10-12 місяців. Проходження польових тестів і зменшення технологічних ризиків суттєво посилить нашу позицію для залучення капіталу. У нас уже є зацікавленість від кількох інвесторів, які хочуть бачити розвиток технології та результати польових випробувань. Вони вже окреслили, що саме хочуть побачити з технічного боку.
Ми не хочемо фокусуватись тільки на одному продукті. Тож будуємо платформу, яка буде розвиватися далі. У нас уже є концепт другого продукту, і ми над ним працюємо.
Куди підуть кошти
Майже всі залучені кошти підуть на команду та R&D. У радарах дуже дорогі компоненти, але ще дорожче — лабораторне обладнання, бо від його якості залежить, чи приймаємо ми правильні технічні рішення.
Але головна інвестиція — спеціалісти. Маю на увазі витрати на формування та розширення сильної R&D-команди та інженерної організації відповідно до плану розробки.
Наша амбіція — створити радарну систему світового рівня, і для цього потрібні інженери світового рівня. У таких продуктах саме команда визначає, чи зможеш пройти шлях від ідеї до системи, яка реально працює та ефективна у складному середовищі.
Основний R&D-офіс Molfar розташований у Варшаві, але майже вся інженерна команда складається з українців. Частина спеціалістів раніше працювала над defense та deeptech-рішеннями, зокрема лазерними лідарами, квантовими гіроскопами та складними системами обробки сигналів.
Зараз саме в українському офісі — шість людей. Тож наш фокус — розвиток інженерної команди.
Розбудова виробництва і ризики
Говорити про масштаб виробництва ще зарано, спершу потрібно пройти тестування. Локацію виробництва поки остаточно не визначили — найімовірніше, це буде комбінована модель, бо для нас критично важливі ланцюги постачання.
Окремі виробники вже цікавляться спільною розробкою з нами, і ми позитивно на це дивимось. Майбутнє — за відкритими архітектурами, партнерством, спільними платформами. Я думаю, що компанії, які готові до кооперації і спільних розробок, точно будуть вигравати.
За поточним планом, у другому кварталі 2027 року ми маємо вийти на старт серійного виробництва. Ціль — понад 100 радарів на рік.
Але зараз наш пріоритет — це не серійне виробництво, а завершення розробки продукту і проведення випробувань. Для цього ми розширюємо команду та залучаємо спеціалістів із радіотехніки, FPGA, DSP, embedded-систем, машинного навчання та механічної інженерії.
Повністю автономне виробництво електроніки зараз для нас недосяжне — ми все ще залежимо від компонентної бази. Наприклад, закуповуємо SDR у світових виробників, бо це дуже складна історія для власної розробки.
Найбільший ризик для нас як виробника — неправильно вибрати вектор розвитку технології. У deftech вже недостатньо зробити просто хороший продукт, системи мають працювати як єдина екосистема. Радар має найбільшу цінність тоді, коли інтегрований із РЕБ, оптикою, системами управління та іншими сенсорами.
Окремий фактор — капітал. У deftech успіх сильно залежить від фінансування і ресурсів. Складний hardware і software не можна розвивати короткими ітераціями, потрібна стабільність для R&D, тестів і масштабування.
І ще один критичний ризик — люди. На ринку вже відчувається дефіцит сильних інженерів, і конкуренція за них зростає. Тому розвиток власної експертизи — ключовий виклик для всього українського deftech.
Більше про це
Мінус 30% у вартості, вертикальний зліт і протидія ворожим «зеніткам» — як працює розвідувальний БпЛА MERCURY
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
