Пастка Excel: як виробники дронів втрачають до 25% прибутку через «операційну сліпоту»
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
За останні роки українська БПЛА-індустрія збільшила потужності виробництва у десятки разів. Проте, облік у більшості компаній досі залишається на рівні стартапів. Стрімке масштабування виявило вразливість — «операційну сліпоту», через яку виробники щомісяця втрачають до 25% прибутку, каже Дмитро Обухов, СЕО Bimp ERP.
У колонці для Vector він розбирає рівні зрілості виробничого обліку та пояснює, чому Excel стає головним бар’єром для розвитку MilTech-сектору.
Минулого кварталу один із наших клієнтів — український виробник FPV-бортів того масштабу, який галузь сьогодні називає «середнім», — готувався до раунду фінансування. На етапі попередніх запитів інвестор попросив базову річ: собівартість трьох останніх серій із розбивкою за партіями компонентів і прив’язкою до конкретних відвантажень. Засновник запитав, чи можна цей зріз зібрати з нуля.
Виробничий цех за два роки виріс приблизно на два порядки — і для ринку це типова історія. А от шар обліку залишився там, де був ще тоді, коли місячний випуск вимірювався десятками. У звичайному режимі цей розрив майже непомітний. Він проявляється тоді, коли зовнішній суб’єкт — інвестор, аудитор чи державний замовник — просить дані у конкретній формі.
Розрив, який створив масштаб
За два роки українська індустрія БПЛА пройшла траєкторію, яка в нормальних умовах розтягується на десятиліття. Річний випуск FPV-бортів у 2022-му обчислювався тисячами. У 2025-му армії передано близько 2,4 млн FPV-дронів — приблизно у 25 разів більше за попередній рік. Місячна потужність галузі зросла з 20 000 одиниць до близько 200 000.
Інвестиційні раунди MilTech-стартапів, які два роки тому стартували з $500 000, тепер починаються з $1–3 млн. Підприємства входять у периметр європейських оборонних програм EDIP і SAFE, готуються до сертифікації ISO 9001, інтегруються в логістичні стандарти НАТО. Brave1 та Агенція оборонних закупівель формують вимоги прозорості, яких два роки тому в галузі взагалі не існувало.
Виробничі обсяги ростуть у геометричній прогресії, а облік відстає. За нашими спостереженнями, понад 70% українських виробників БПЛА ведуть критичні процеси в Excel, Google Sheets або фрагментах застарілих систем. Сама галузь розрослася вже після того, як 1С перестав бути робочим варіантом, а структурна альтернатива в українському контексті тоді фактично не сформувалась. Excel став інструментом за замовчуванням під час стрімкого зростання галузі — готового рішення під цей сегмент просто не було на столі.
CEO зазвичай відчуває цей розрив раніше, ніж може його сформулювати. Прибуток на одиницю плаває, зведена собівартість не сходиться, бухгалтерія просить ще тиждень на закриття місяця. Інвестор у наступному раунді запитує дані, які компанія фізично не може надати у потрібному вигляді.
Три точки, в яких облік відстає від реальності
Цей структурний розрив проявляється через три механізми.
Швидкість фіксації даних не встигає за виробничою лінією
Контролер ВТК Відділ технічного контролю , оператор і бригадир ведуть три різні робочі журнали — у блокноті, Google Sheets, усно. До бухгалтерії дані доходять уже в згорнутому вигляді. Прив’язки конкретних компонентних серій до конкретних бортів немає. Через певний час із фронту повертається борт із дефектом, і неможливо системно визначити, чи це проблема партії, людський фактор, чи компонент конкретного постачальника.
Розрив у закупівельних цінах між партіями
Двигуни купуються партіями за різними цінами. Курс змінюється, постачальник змінюється, комплектацію уточнюють у процесі. На складі одночасно лежать кілька партій одного й того ж артикулу за різною ціною. Коли збирається борт, фінансист «припускає» середню. Реальна собівартість серії в цей момент перестає існувати як факт.
Серійний номер без історії складання
На фронт іде борт із серійним номером. Через певний час він повертається з повідомленням про збій камери. Виробник відкриває журнал і виявляє, що до серійного номера прив’язані лише дата складання і прізвище збирача. Яка партія камер пішла в цю серію? Який постачальник модуля передавача? Хто прошивав? Прив’язки немає. Кожен такий випадок перетворюється на окреме розслідування, яке забирає робочий день головного інженера.
Куди йде прибуток, якого не видно в звітах
Виміряти це простіше на одному масштабі. Типовий виробник: 2 500 бортів на місяць, цех на 40 людей, закупівлі у 12 постачальників. Три точки, в яких компанія втрачає прибуток без відображення в жодній статті звіту.
Списання деталей без партійної прив’язки. На складі лежать десять партій одного артикулу за десятьма різними цінами — звична ситуація для галузі. Списання у виробництво відбувається «гуртом», без логіки FIFO Принцип обліку або використання ресурсів, за якого те, що було отримано першим, використовується або продається першим. . Реальна собівартість партії розходиться з облікованою на 12–18%. Помножене на місячний випуск, це викривляє фінансову картину системно.
Брак, який не фіксується системно. Із 2 500 бортів приблизно 100–150 на місяць ідуть у переробку — несправна пайка, проблеми з калібруванням, невідповідність ВТК. Нормальний рівень для будь-якого складального виробництва. Але вартість самої переробки нікуди не списується. Збирачам платять повторно, компоненти беруть із наступної партії. У звіті виглядає так, ніби питання закрите. У собівартості — ні. Гроші щомісяця випадають із контуру обліку.
Відрядна оплата поза системою. Бригадир веде список — хто скільки бортів зібрав за зміну. У кінці тижня цифри переходять у зарплатну відомість. Перевірити, що саме цей збирач працював над цим конкретним бортом, неможливо. Стандартна переплата на такій схемі — 5–7% ФОП виробничого персоналу щомісяця і поза увагою фінансового блоку.
Сукупно ці три точки забирають 15–25% прибутку щомісяця. Природа втрат структурна, а в документах для інвестора або аудитора вони непомітні. У реальності компанія недоотримує значну частину маржі, але зафіксувати цю втрату в обліку неможливо — у системі немає альтернативної цифри, з якою можна було б зіставити фактичну.
Три рівні зрілості виробничого обліку
Разом із командою аналітиків ми сформували класифікацію з трьох рівнів зрілості на основі кастдевів серед українських виробників складальної продукції.
- Рівень 1 — хаотичний облік. Excel, Google Sheets, паперові журнали, блокноти бригадирів. Дані фрагментовані, частина існує лише в чиїйсь голові. Собівартість оцінкова. Брак фіксується епізодично. Стан, в якому стартує практично будь-яке виробництво. Працює до обсягу 500–800 одиниць на місяць — далі починаються структурні проблеми.
- Рівень 2 — часткова автоматизація. З’являється облікова система — складська програма, окрема CRM, базова 1С (там, де вона ще збереглася), окремий Excel із виробничими нарядами. Дані частково оцифровані, але живуть у різних місцях і не зводяться в спільну картину. Між фінансовим і виробничим блоками — людина-перекладач, яка вручну зводить звіти. Саме на цьому рівні починаються основні втрати. Підступність у тому, що зовні це виглядає як порядок.
- Рівень 3 — системний контроль. Єдина система, в якій виробничий процес, склад, фінанси і кадри живуть у спільному контурі. Кожен борт має повну історію складання — від серій компонентів до конкретних операторів, які виконували операції. Собівартість розраховується автоматично з прив’язкою до фактичної партії закупівлі й фактичних операцій. Брак і переробка обліковуються окремо. Доступ до даних розмежований за ролями. Підприємство може видати інвестору або державному замовнику будь-який зріз даних протягом години — без авральної роботи бухгалтерії.
За нашими спостереженнями, приблизно 70% галузі перебувають на першому рівні, 25–27% — на другому, і лише 3–4 компанії зі 100 вийшли на третій. Розрив між цими станами буде визначальним у наступні 18 місяців.
Куди це йде
Ринок виробництва БПЛА входить у фазу консолідації. У кожному наступному циклі — з кожним раундом чи контрактом — вимоги до прозорості обліку будуть лише зростати.
Обсяг випуску перестає бути головним аргументом у переговорах з інвестором. Перевагу в цій траєкторії отримують компанії, які можуть показати, з якою саме економікою вони виробляють, у якій структурі собівартості і з яким рівнем контролю якості.
Більше про це
«Зараз дефтек — це довоєнне ІТ». Як Kvertus і Buntar Aerospace конкурують за кандидатів, коли 0 відгуків на вакансію
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
