$10 000 інвестицій та 18 фіналістів: які результати Hacker House Саші Ремінного і що кажуть експерти про такі інкубатори
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Чи можна за чотири тижні перевірити стартап-ідею, знайти перших клієнтів і зрозуміти, чи має продукт шанс на життя? У травні Саша Ремінний запускав перший батч львівського Hacker House — інкубатора для засновників цивільних технологічних стартапів.
Журналістка Vector Олена Коваль розібралася в результатах першого відбору та запитала представників української стартап-екосистеми, чи потрібні ринку такі ініціативи.
Серед співрозмовників:
- Олександр Ремінний — підприємець та автор «Стартап Кухні» (книга, YouTube-проєкт).
- Дмитро Кошельник — Chief Portfolio Officer Mission Possible.
- Віктор Гурський — співзасновник і СЕО 1991 Ventures.
- Андрій Заікін — засновник і СЕО YEP.
Як пройшов перший батч Hacker House
Hacker House — чотиритижневий безкоштовний та equity-free офлайн-інкубатор для цивільних SaaS- і B2B-проєктів ранніх стадій для глобального ринку. На думку Ремінного, у цивільному секторі зараз «критично бракує» інфраструктури для молодих фаундерів (ядро проєкту — молодь 18–20 років).
З 30 кандидатів після хакатону обрали 15, ще п’ятьох Ремінний запросив особисто для балансу досвіду: «Це були люди, які вже робили по 500 аутрічів за день і показували іншим, що так можна».
Як це працювало всередині:
- Фокус на продажах і AI: учасники обов’язково брейнштормили з Claude Pro (передплату закрив засновник BotsCrew Назар Гембара), після чого захищали гіпотези перед менторами.
- Практика замість лекцій: спільні мастермайнди з коучем Мариною Манек та щоденний пуш від самого Ремінного.
До фіналу дійшли 18 учасників із 20. Загальний бюджет батчу склав до $10 000 (особисті кошти Ремінного та його бізнес-партнера). Також компанія Genesis надала один з грошових призів у розмірі 40 000 грн.
Результати першого батчу за 30 днів:
- 370+ інтерв’ю з потенційними клієнтами та ~6600 холодних контактів;
- шість команд залучили перших платних клієнтів (чеки до $100);
- одна команда підписала п’ять LOI (листів про наміри);
- один стартап із готовим продуктом наростив MRR на 25%.
За результатами програми команда Sequenzy.com залучила ангельські інвестиції від «Стартап Кухні». Відомо, що стандартний розмір чеку від $20 000 до $50 000.
Що каже ринок: навіщо Україні нові інкубатори
Співрозмовники Vector погоджуються: подібні ініціативи потрібні ринку, але сам факт їхньої появи не гарантує системного ефекту.
Успіх залежить від якості відбору, доступності менторів і того, що відбувається з командами після випуску, каже Дмитро Кошельник, Mission Possible. Він акцентує на тому що цінність програми вимірюється не кількістю лекцій, а зміною підходу засновників до бізнесу: «Більшість first-time фаундерів можуть мати сильну експертизу, технологію або ідею, але не розуміти, у якій послідовності перевіряти проблему, спілкуватися з клієнтами, визначати фокус, запускати MVP, збирати зворотний зв’язок, ітерувати продукт і починати продавати. Хороший інкубатор структурує цей шлях і допомагає уникнути місяців роботи над неперевіреними припущеннями».
Також Кошельник наголошує на питанні сталості: «Один пілотний батч корисний, але системний ефект виникає тоді, коли організація проводить кілька наборів, відстежує результати випускників, формує alumni-спільноту, підтримує команди опісля й поступово вдосконалює методологію».
Віктор Гурський, 1991 Ventures, зазначає, що після повномасштабного вторгнення Україні бракує нових засновників, тому будь-які ініціативи з їх вирощування — це плюс. Проте із зростанням кількості програм зростає й вимога до їхньої спеціалізації: «З інкубаторами/ акселераторами така сама ситуація, як зі стартапами: потрібно знайти свій product market fit. Команда має знати, де шукати цю нішеву аудиторію, як залучати її, об’єднувати та провести до перших результатів», — пояснює Віктор.
Андрій Заікін з YEP вбачає проблему в іншому: «Сама воронка нових стартапів зростає повільніше, ніж інфраструктура підтримки. Якщо стартапів стане більше, тоді питання дефіциту інкубаційних чи акселераційних програм може стати актуальним».
Чим вимірюється ефективність інкубатора
Найчастіше українським стартапам заважає не відсутність технологій, а небажання занадто рано виходити до потенційного клієнта, вважає Кошельник. За його словами, команди часто витрачають місяці на розробку продукту, перш ніж поставити собі головне запитання — чи готовий хтось заплатити за нього вже зараз.
«Продавати потрібно починати буквально з day zero. Найчастіше цю проблему я бачу в командах із сильним інженерним або технічним бекграундом. Вони надто довго фокусуються на створенні продукту, відкладаючи спілкування з потенційними клієнтами та перші продажі. Їм комфортніше будувати продукт, ніж починати його продавати.
Якісні інкубаційні програми допомагають змінити цей підхід і постійно стимулюють команди якомога раніше виходити до клієнтів», — додає Заікін.
Водночас Віктор Гурський нагадує, що закриття ідеї навіть до першого продажу — це теж нормальний результат: «В Україні досі дуже низька толерантність до фейлів порівняно з американським чи європейськими ринками. Якщо виживає всього 10% стартапів, то ймовірність зафейлити перший продукт справді не мала.
Але мислення фаундера — це те, що залишається навіть при невдачі, і має привести до ідеї, що буде життєздатна, і трансформується не лише в перший продаж, а й в стале зростання. А мислення фаундера інкубатор точно допомагає сформувати».
Експерти переконані, оцінювати інкубатори потрібно за тим, наскільки швидше засновники навчилися працювати з клієнтами, перевіряти гіпотези, знаходити свою бізнес-модель і чи продовжили розвиватися після завершення програми. Для багатьох команд навіть відмова від нежиттєздатної ідеї може стати цінним результатом, який дозволить оперативно створити сильніший продукт у майбутньому.
Водночас не варто відкидати і вимірювані показники. На думку Андрія Заікіна, через рік після завершення програми можна дивитися, чи почав стартап швидше зростати, як змінилися його показники traction, чи є стабільне month-over-month зростання, а також оцінювати фідбек самих команд.
«Але головний показник для мене — залучення інвестицій. Якщо протягом року після проходження інкубатора чи акселератора стартап зміг залучити венчурний раунд, це означає, що програма дала реальний результат», — зазначає Андрій.
Що далі у Hacker House
У наступному класичному батчі Ремінний планує урізати лекції на користь особистого менторства, пушів та створення hardware-лабораторії для спільного простору.
Крім того, очікується запуск експериментального Junior-треку: коротка програма для учасників всеукраїнських та міжнародних олімпіад.
«Ми працюємо з проблемою виїзду молоді за кордон, на яку полюють MIT та Кембридж. Хочемо дати їм базові підприємницькі знання, AI-інструменти та подивитися на результати», — підсумовує Саша Ремінний.
Партнерські матеріали
