Як Марк Цукерберґ особисто вирішував, що видаляти з Facebook — уривок із книжки «Недбалі люди»
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Що відбувається, коли рішення про контент у соцмережі залежать не лише від правил, а й від політичних та бізнесових інтересів її керівництва?
У книжці «Недбалі люди» Сара Вінн-Вільямс, яка понад шість років працювала у Facebook у сфері глобальної публічної політики, розповідає про внутрішні принципи компанії та переговори з урядами. Зокрема — як Марк Цукерберґ почав особисто втручатися в рішення про видалення політичного контенту.
Vector з дозволу видавництва Beagle публікує уривок із розділу «Скочування в автократію».
«Отакої, ці хлопці взагалі не тямлять, як працює м’яка сила»
Вони з Джоелом почали метикувати, як «донести їм, що ми очікували зовсім не такої співпраці з власним урядом».
Після непростої розмови з Марком, який захотів відтепер дізнаватися про всі «факти» видалення контенту в фейсбуці, Джоел [Джоел Каплан — керівник напряму глобальної публічної політики Facebook — ред.] зателефонував мені. Він постановив, що команда з питань контенту повинна змінити правила, яких дотримувалася роками, і всі запити на видалення з «чутливих країн» скеровувати на вищий рівень — можливо, навіть Маркові. І вже точно Джоелу та Елліоту [Елліот Шрейдж — на той час віцепрезидент Facebook із комунікацій і публічної політики — ред.].
Під час тих шалено насичених різдвяних вихідних Марка по-справжньому розлютило те, що подібні питання він вважав своєю прерогативою. І це ошелешило команди з питань контенту й політики, які впродовж багатьох років ухвалювали складні рішення, спираючись лише на стандарти спільноти. Дотепер вони передавали їх на розгляд Марн [Марн Левін — колишня віцепрезидентка Facebook із глобальної публічної політики — ред.], інколи Елліоту і зрідка — Шеріл [Шеріл Сендберґ — на той час операційна директорка Facebook — ред.]. Ніхто не пригадував, щоб такі питання будь-коли скеровували Марку. Але впродовж двох місяців після нашої поїздки в Азію інтерес Марка до політичних питань лише зростав. І він уперше захотів стати тим, хто приймає рішення.
Зміни були болісними, зважаючи на те, скільки зусиль було покладено на впровадження стандартів. Розроблена система не була ідеальною, але мала важелі стримування й противаги та не залежала від примх однієї-єдиної людини. У 2011 році, коли я прийшла у Facebook, правила були надзвичайно примітивними, а рішення ухвалювала команда, підпорядкована віцепрезиденту з глобальних продажів. Та команда ненавиділа щось видаляти і майже завжди відхиляла запити.
Потім сталася низка прикрих інцидентів. Адміністрація прем’єр-міністра Австралії Тоні Ебботта попросила нас видалити сторінку акції протесту проти його політики щодо репродуктивних прав жінок, бо та сторінка називалася «Займіть чимось вагіни доньок Тоні Ебботта». А представник компанії споживчих товарів висловив Шеріл претензію через те, що їхня реклама з’явилася на сторінках «Ніжно кохайся з нею, поки вона спить» та «Вона кусає подушку, коли я проникаю через задній вхід». Команда з питань контенту вдалася до тих самих аргументів, як і тоді, коли відмовилася видаляти відео обезголовлення, бо завжди затято протестувала проти видалення будь-яких сторінок.
Потому її хутенько перевели з відділу продажів до команди з питань публічної політики під керівництвом Марн. Вона скликала нас на нараду щодо розроблення принципів і визначення того, що можна і чого не можна публікувати в фейсбуку. Після багатьох філософських і практичних дискусій, до яких я також доклалася, палко сперечаючись із бородатими чоловіками про ліберального філософа Джона Стюарта Мілла, ми погодили перші «Стандарти спільноти». Це здавалося важливим поступом: команда з питань політики та операційна команда спільно розробили перелік принципів, застосовних під час ухвалення рішень щодо контенту в фейсбуці. Я пропонувала зробити ці правила публічними, щоб усі користувачі їх знали. Це демонструвало нашу відповідальність і гарантувало дотримання чітких принципів усіма працівниками Facebook. Так ми і вчинили.
Історія з Навальним спонукала Марка переглянути цю недосконалу, але дієву систему. І він почав дедалі частіше втручатися у подібні справи.
Саме Марк наказав заблокувати відео наслідків стрілянини в мексиканській школі після особистого звернення президента Мексики. І саме він закрив доступ до політичної промови лідера індонезійської опозиції, який загрожував державним переворотом Марковому приятелю, президенту Джокові. Також Марк особисто на вимогу Національної виборчої комісії Південної Кореї видалив політичну промову одного з кандидатів.
Більшість його рішень не відповідала «Стандартам спільноти». Тим самим, які ми оприлюднили. Марк втручався в процес, який ми налагоджували роками, впроваджуючи зміни, які вважав доречними. І, схоже, приймав ці рішення самовільно. Було неможливо не помітити, що майже у всіх випадках вони збігалися з бізнес-інтересами: він догоджав урядам, щоб Facebook міг і надалі рости.
Починало здаватися, що всі ті правила, над удосконаленням яких ми нескінченно працювали, стали геть неважливими. Новий критерій ухвалення рішень у відповідь на урядові запити передбачав оцінку ризику блокування фейсбуку в разі відмови. А це вже було питанням грубої сили.
Приблизно в той самий час, коли Марк почав наказувати нам видаляти дописи, що не порушували «Стандартів спільноти», він заходився публічно висловлюватися про свободу слова. Наступного дня після стрілянини в редакції тижневика Charlie Hebdo, під час якої загинуло 12 осіб, Марк написав: «Це те, проти чого всі ми повинні протестувати — проти групи екстремістів, що намагається заглушити голоси й думки всіх інших у світі. Я не дозволю цього на фейсбуці. Я прагну створити платформу, на якій ви можете вільно висловлюватися, не побоюючись насильства».
Ці раптові зміни стандартів приголомшили наших працівників у цілому світі. Найняті мною люди були вражені політичним віражем компанії. У лютому 2015 року, під час щорічної наради команд із питань політики й комунікацій у штаб-квартирі Facebook, Джоел окреслив своє бачення нового підходу Марка: якщо уряди просять видалити контент, який, на нашу думку, не має бути видаленим, дослухатися потрібно лише у двох випадках:
1. Існує реальна загроза блокування фейсбуку загалом.
2. Існує ризик для працівників компанії.
Люди засипали мене питаннями. Як зрозуміти, чи уряд справді збирається заблокувати фейсбук у їхній країні? Яким чином повідомляти про це Маркові? А якщо ми помилимося в оцінці ризику, вони потраплять до в’язниці, і буде вже надто пізно втручатися? На цю зустріч у великій конференц-залі кампусу Facebook запросили 50 осіб — і найдужче проти нововведення заперечували наші нові працівники з Південної Кореї, Бразилії та інших країн, де уряди вже погрожували арештами представників компанії або силовим втручанням:
- «Звідки Марку знати політичну ситуацію в моїй країні?»
- «Що він може протиставити уряду?»
- «Хіба ми можемо відхилити законну вимогу уряду, а потім просити про співпрацю?»
- «Як ми можемо оприлюднювати правила, якщо насправді керуємося іншими?»
Саме ці люди підпадали під найбільші ризики через нове Маркове рішення. Саме вони, а не Марк, могли потрапити до в’язниці, якщо справи підуть шкереберть.
Як відреагував Джоел? Він нервувався, не розуміючи збентеження працівників, і аж закипав, вважаючи їх нахабами та невігласами. Яка зухвалість — ставити під сумнів авторитети! Це ж основа основ: якщо керівництво видає накази, співробітники за межами США зобов’язані їх виконувати. Він повторив окреслені Марком принципи: усе залишається на платформі доти, доки не виникне загроза блокування фейсбуку або хтось не опиниться замкненим у тюремній камері. Скільки разів йому це повторювати?
Усіх шокувала відсутність дискусії чи бодай відгуків від команди — був лише наказ Марка, озвучений Джоелом. Ніхто не міг второпати, навіщо Марк втручається в це й чому замість переліку правил, які ми пропонуємо урядам, відтепер рішення залежатимуть від примхи керівника.
Те, що робили Джоел і Марк, свідомо чи ні, посилало недвозначний сигнал урядам цілого світу. Якщо єдиний спосіб змусити Facebook змінити позицію — запроторити працівників компанії до в’язниці або заблокувати мережу, то Джоел і Марк фактично запросили їх це робити.
Відтак ми повідомляли про всі складні справи Шеріл і Марку, дозволяючи їм ухвалювати рішення. Хоч насправді це робив лише Марк. Facebook перетворився на автократію однієї людини.
Більше про це
Довіра замість контролю: що дає компаніям свобода для працівників
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
