Чи працюють в бізнесі рекомендації Макіавеллі — ці 6 кейсів кажуть, що так

Як керувати купленими чи захопленими компаніями

Що казав Макіавеллі: «Якщо завойована держава з незапам’ятних часів живе вільно і має свої закони, то є три способи її утримати. Перший — зруйнувати. Другий — переселитися туди на проживання. Третій — надати громадянам право жити за своїми законами, водночас обкласти їх даниною і довірити правління невеликій кількості осіб, які ручалися б за дружність до правителя. Ці довірені особи будуть всіляко підтримувати його, знаючи, що ним поставлені при владі і сильні тільки його дружбою і міццю». 

Що він мав на увазі: Макіавеллі дав чітку рекомендацію завойовникам, що робити з підкореними державами. Підхід використовується і в бізнесі. Наприклад, можна:

• забрати в компанії потрібні технології та людей, а сам продукт і все з ним пов’язане закрити;
• самому очолити цю компанію та керувати напряму;
• поставити своїх топменеджерів серед нинішнього керівництва компанії.

Погляньмо, як це працює на практиці.

Цукерберг та Instagram

2012 року компанія Facebook (тепер Meta) купила Instagram за $1 млрд. На той момент це була астрономічна сума за iOS-застосунок, який мав лише 30 млн користувачів. Instagram на той момент не заробляв. Словом, пропозиція була вигідна для засновників Кевіна Сістрома та Майка Кригера. 

Однією з речей, яка переконала Сістрома та Кригера, була обіцянка Цукерберга забезпечити повну автономію. Тобто пропозиція звучала приблизно так — можливість розбагатіти на продажу та ресурси, щоб зробити соцмережу дійсно могутньою. Фактично, це був третій варіант за Макіавеллі.

Перші роки Цукерберг дотримувався своїх слів. Штат поступово розширився до 350 осіб. Сістром зміг позбутися щоденних фаундерських проблем та сфокусувався на стратегічному розвитку сервісу. Зникли початкові квадратні зображення, додались нові фільтри, Stories, прямі трансляції та інші функції. Вже 2018-го стало відомо, що аудиторія Instagram сягнула 1 млрд користувачів. 

Але була проблема — Сістром та Цукерберг все більше розходились в думках щодо майбутнього компанії, а також мали низку інших суперечностей. Зокрема, у Facebook вважали Сістрома та Кригера недостатньо командними гравцями. В Instagram же були незадоволенні тим, що їх все більше розглядають як підрозділ компанії.

У травні 2018 року віцепрезидентом з продукту Instagram став Адам Моссері. Через нього CPO Facebook Кріс Кокс міг прямо впливати на соцмережу. Врешті все закінчилось відходом Сістрома та Кригера. Instagram очолила вірна Цукербергу людина — Адам Моссері. Таке от макіавеліанське закінчення історії.

Зворотний бік медалі

На відміну від Цукерберга, Маск вирішив сам переселитися в захоплену країну — куплений 2020-го Twitter. Він звільнив практично все керівництво, сильно скоротив штат та ввів низку спірних нововведень — зокрема, продаж «синіх галочок», який посприяв поширенню дезінформації на платформі. Все це Маск начебто зробив заради світлого майбутнього — створення суперзастосунку X. Проте поки виглядає, що він чомусь перейшов від другої поради Макіавеллі до третьої — тобто «зруйнувати».

Чому краще, щоб СЕО боялись, а не любили?

Що писав Макіавеллі: «Повертаючись до суперечки про те, що краще: щоб державця любили чи щоб його боялися, скажу, що люблять за власним розсудом, а бояться — за розсудом державців. Тож мудрому правителю краще розраховувати на те, що залежить від нього, а не від когось іншого; важливо лише в жодному разі не накликати на себе ненависті підданих».

Що він мав на увазі: Макіавеллі вважав за краще, щоб правителя боялись, а не любили. Проте рекомендував, не накликати на себе ненависті підданих. Працює це і в бізнесі — іноді надмірна любов лише шкодить роботі компанії. Тим часом як страх може пришвидшувати темп та ефективність. Звичайно, в усьому треба мати міру.

Коли СЕО занадто добрий

В грудні 2019-го Ларрі Пейдж та Сергій Брін оголосили, що покидають Alphabet (материнська компанія Google). Новим CEO компанії став Сундар Пічаї, який вже близько чотирьох років очолював Google. Пічаї вважається ефективним сучасним лідером, який вміє будувати стосунки з підлеглими, запобігати конфліктам та шукати компроміси. Це було гарними якостями в період, коли він був «третім після Пейджа та Бріна», але, схоже, створило проблеми після їхнього відходу.

На початку 2023-го здійнявся хайп довкола ChatGPT та його аналогів. Медіа та любителі технологій вважали його реальним конкурентом Google, який загрожує домінуванню пошуковика. В лютому Microsoft представила оновлений Bing з GPT, що посилило розмови про проблеми в Alphabet. 

У кінці квітня The Information випустило великий матеріал про проблеми керівництва Сундара Пічаї. У виданні кажуть, що неконфліктність Пічаї позитивно впливає на клімат компанії. Водночас йому як CEO складно змусити підлеглих діяти як накажуть. Пічаї не підвищує голос, навіть якщо його не чують. В компанії сформувалась культура, коли працівники можуть не виконувати вказівки, якщо цього не бажають. 

В The Information зазначають, що стриманість та обережність Пічаї призвела, зокрема, до затримки в розвитку ШІ. В OpenAI, наприклад, працює частина ексінженерів Google, яких підкупила можливість нарешті випустити продукт. 

Зворотний бік медалі

Іноді CEO стає занадто деспотичним та перетинає межу, де страх змінюється ненавистю. Гарний приклад — історія про «зрадницьку вісімку». Це вісім фізиків і інженерів компанії Shockley Semiconductor Laboratory. Компанію створив легендарний вчений Вільям Шоклі. На жаль, з нього не вийшло такого ж успішного CEO. Він ввів режим секретності, прослуховував телефонні дзвінки, змушував підлеглих проходити детектор брехні, тести на психологічний стан, поводився з ними параноїдально та грубо.

Врешті вісім фахівців пішли з Shockley Semiconductor Laboratory та створили власну компанію — Fairchild Semiconductor (1957 рік). Вона розробила інтегральну схему для масового виробництва, що стало однією з основоположних подій Кремнієвої долини. 

Чому релігія надійний фундамент для компанії

Що писав Макіавеллі: «Держави ці спираються на освячені релігією підвалини, настільки потужні, що вони підтримують правителів при владі, незалежно від того, як ті живуть і чинять. Тільки там державці мають владу, але її не обстоюють, мають підданих, але ними не керують; і однак же, на владу їхню ніхто не зазіхає, а піддані їхні не обтяжуються своїм становищем і не хочуть, та й не можуть від них відпасти. Тож лише ці государі незмінно перебувають у добробуті та щасті».

Що він мав на увазі: Макіавеллі каже, що держави, збудовані на релігійних цінностях, мають стійкі основи, які утримують їх у добробуті та стабільності. Він жив у період могутності католицької церкви, а ще віри у те, що влада приходить від Бога. Тобто це гарно вписувалось у його картину світу. Ми живемо в часи технологічного прогресу, а проте ідея релігійних принципів як основи все ще працює — великі компанії це часто культи, які очолює пророк, своєрідний намісник Бога на Землі. 

Культ Apple

Імовірно, на питання «Яку компанію можна назвати культом» багато хто скаже Apple. В крайньому випадку вона першою спала мені на думку, коли я читав вищезазначену цитату у Макіавеллі. 

Пригадайте майже біблійну історію Стіва Джобса. Легендарного засновника Apple звільнили з компанії 1985-го. Це сталось одразу ж після того, як він випустив на ринок Macintosh. Він тріумфально повернувся 1996-го, щоб врятувати Apple від банкрутства, а потім дати світу iMac, Macbook, iPod, iPhone та iPad. Навіть рання смерть Стіва Джобса сприймається дещо в релігійному ключі. Якщо в християнстві доцільно запитувати, що сказав би Ісус, то в технологічному бізнесі (особливо в контексті Apple) люблять питати «А що зробив би Джобс».

Словом, Джобса можна порівняти з пророком, а тепер уже своєрідним святим у релігії під назвою Apple. Проте він не єдина хоча й важлива ознака культу в Apple. 2015-го професорка Нью-Йоркського університету Еріка Роблес-Андерсон достатньо переконливо порівняла магазини Apple Store з храмами — від величезних важких дверей, які потрібні лише, щоб підкреслити важливість місця, до внутрішнього облаштування зі старими трюками, які використовувались навіть у зікуратах.

Того ж 2015-го видання The Week опублікувало текст «5 ознак, що Apple це культ». За основу, зокрема, взяли матеріал The New York Times. Згідно зі статтею, у магазинах Apple працюють справжні «віряни» компанії. Багато з них згодні на мізерну зарплату, щоб слідувати за вищим покликом.

Отже, до тих п’яти ознак входять:

• Apple Store наповнені заявами про прийом на роботу, в основному від «істинно віруючої молоді». Вони є великими шанувальниками iPhone, iPad та інших продуктів Apple, жадають розповсюджувати «велике благо», якого компанія нібито домагається у світі.
• Навчання нових співробітників Apple більше схоже на «процес індоктринації». Новобранців зустрічають бурхливими оплесками. Постійно повторюють, що їхня місія — «збагатити» життя людей. Це організували не для красивої картинки, а щоб вселити думку — вони роблять щось набагато більше, ніж просто продають або лагодять техніку. Тобто створює відчуття вищої мети.
• Співробітникам заборонено спілкуватися зі ЗМІ. Майже як вірянам, якогось культу.
• Дивні титули та жаргон. Техніки служби підтримки в магазинах Apple відомі як «генії». Також є титул для співробітників відділу продажів, які відомі як «спеціалісти».
• Захоплення змінюється розчаруванням. Низька заробітна плата, відсутність кар’єрного росту та шалений робочий день, як правило, охолоджують запал середньостатистичних працівників. Щось схоже є і в релігіях, коли віряни в них розчаровуються.

Попри те, що список вище виглядає логічно, мені здається, варто підкреслити, що вірянами та промоутерами бренда Apple є всі ми. Ті, хто купує нові iPhone, бо це iPhone, чекає на презентацію та культову фразу «One More Thing», захоплюється Джобсом та одного разу повірив, що ролик до кампанії Think Different — саме про нього. Підхід Apple працює, а компанія побудована на релігійних основах має капіталізацію $2,98 трлн.

Зворотний бік медалі

Іноді бажання перетворити бізнес на культ можуть привести не до тріумфу, а до серйозних проблем. Так, наприклад, було з компанією WeWork та її співзасновником і CEO Адамом Нейманом.

Притаманні культам елементи навіть потрапили у її форму S-1. Зокрема, присвячення: «We dedicate this to the power of We — greater than any one of us, but inside each of us»(«Ми присвячуємо це силі We — більшій, ніж кожен із нас окремо, і тій, що живе всередині кожного з нас»). А ще як справжній релігійний лідер Адам Нейман згадувався у документі аж 169 разів. Для порівняння, у СEO Uber кількість згадок склала лише 29. До речі, місія WeWork звучала так: «Підняти світову свідомість».

Попри все це (а може саме через нього), а ще дивні метрики («EBITDA на рівні спільноти»), командні зустрічі з текілою та пивом у понеділок та інші моменти, історія WeWork закінчилась нещодавнім банкрутством. Сам Нейман, до речі, залишається мільярдером — статки оцінюють в понад $2 млрд. А ще він запустив нову компанію. Докладніше про підприємця можна прочитати у цьому матеріалі.

І що з цього

Епохи змінюються. Місце королів, імператорів, князів та навіть релігійних лідерів все частіше займають засновники та CEO компаній. Попри це старі методи утримання влади, схоже, ще діють. Єдине питання — чи свідомо користуються порадами Макіавеллі підприємці та топменеджери? Імовірно так, для цього не потрібно навіть читати Макіавеллі. Вистачить бізнес-школи, тематичної літератури чи просто попрацювати на ринку.

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter