Win-win рішення та кроскультурні відмінності. Як українці інтегруються в міжнародний бізнес-простір — досвід директорки dentsu Ukraine
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Після початку повномасштабної війни ми багато писали про те, що міжнародні компанії допомагали з релокацією та переведенням співробітників місцевих офісів на глобальний рівень. Виїзд інтелектуального ресурсу вже створив цілу низку надважливих викликів, які ще належить розплутати нашій державі.
Наразі ж варто розібратися, що можна зробити в межах конкретної індустрії або бізнесу, щоб знайти win-win рішення як для українця на роздоріжжі між міграцією й безробіттям, так і для України. Своїм досвідом у цьому напрямку ділиться Оксана Стехіна, директорка з розвитку бізнесу dentsu Ukraine та Associate Director Business Development dentsu EMEA.
Уже третій місяць я проживаю у Великобританії, де поєдную дві робочі ролі. По-перше, віддалено працюю на український офіс dentsu. По-друге, займаюсь проєктами глобальної команди dentsu EMEA (Europe, the Middle East & Africa). Практику одночасної роботи на український та закордонний офіси, незалежно від місця знаходження, застосовують ще до 80 наших співробітників.
Втілити цю систему було непросто. Диверсифікованій зайнятості працівників передувала складна комунікаційна робота з головним офісом, пошук юридично-організаційних рішень, подекуди — навчальні програми та перекваліфікація спеціалістів. Однак війна парадоксально стала драйвером для українців навіть у найскладніших завданнях. І, здавалось, непробивні до лютого 2022-го бізнес-завдання стали абсолютно реальними.
У чому win-win такого формату
Є як мінімум три переваги:
- Українці, незалежно від місця перебування, залишаються співробітниками українських компаній з відповідною сплатою податків нашій державі.
- Українські спеціалісти можуть працювати на міжнародні проєкти. Інтегруючись у світовий бізнес-простір, вони поглиблюють кваліфікацію особисту, корпоративну, індустріальну.
- Українським компаніям вдається зберегти робочі команди й забезпечити доходом їхні сім’ї.
Мені пощастило — моя діяльність в Британії дуже схожа до того, чим я займалась останні 10 років в Україні. Я розробляю плани й ідеї, як перетворювати тендерні запити на активних клієнтів, розширюючи тим самим портфель компанії.
Єдина ключова відмінність в процесах — раніше я «полювала» на клієнтів виключно для українського ринку. В глобальній команді тендери зазвичай проходять на багато ринків. Інколи їх число сягає 50+.
Це супервиклик і супердосвід — одночасне занурення в різні культурні коди, цінності, підходи до планування й ринкові особливості. Додамо сюди ще й часові пояси.
У команді, що працює над тендером, можуть бути залучені десятки спеціалістів із різних країн. Наприклад, стратегічний лід — француз, діджитальний — італієць, продуктовий — нідерландка, data-лід — спеціалістка з Іспанії тощо. У результаті вони створюють один спільний робочий продукт, який має на меті принести бізнесу великий мультиринковий контракт на роки.
Подібний досвід не є новим для української ІТ-індустрії, однак для більшості інших галузей — це нова реальність. До війни Україна була досить закритим полем для кроснаціонального співробітництва. Тому зараз українцям доводиться проходити спринт-адаптацію до світової diversity-культури.
Тут Covid-19 з його вишколом з віддаленої роботи зараз зіграв нам на руку — абсолютно всі зустрічі, мозкові шторми, пітчинги ідей та командні активності проходять онлайн. Часто на зустрічах люди вперше знайомляться одне з одним. Це абсолютно не заважає створювати спільний продукт. А тому, щоб працювати на міжнародні проєкти, не обов’язково релокуватися.
Західний корпоративний світ та український
Українці вже давно готові осідлати всі наймасштабніші глобальні бізнес-проєкти. Єдині блоки, що поки можуть зупиняти, — ментальні і кроскультурні. За ці кілька місяців я помітила щонайменше шість відмінних рис британського/західного корпоративного світу, які важливо перейняти нам для ще більш швидкого росту та інтеграції:
1. Пристрасть до деталей
Вони не менш важливі, ніж смислові речі. Наприклад, абсолютна норма — провести двогодинну зустріч із залученням 3-4 Senior-спеціалістів, формуючи команду на клієнтську зустріч. Або розробити головну «тему» пітча — важливе завдання тендерного процесу. На нього закладається час і відводиться окреме місце в процесі проєкту.
2. Робота з програшами
Головне кредо всіх пітчів: when you don’t win — you learn (коли не перемагаєш — ти вчишся, — прим.ред). Будь-який пітч (програний чи виграний) обговорюється на всіх рівнях у всіх аспектах. Формується кейс, він презентується співробітникам, розглядається на різних мітингах.
Окремо може пройти розбір із проєктною командою, яка працювала над продуктом. Всі наративи обов’язково групуються у великий інформаційний пласт у вигляді кейсів, прикладів, як робити або ні в наступних тендерах. Навіть отримання рішення — не сухий формальний лист із «так» чи «ні». Це розгорнутий дзвінок, який включає масивний блок зворотного зв’язку від клієнта.
3. Монетизація сервісності
Більшість технологічних інструментів, які в українських реаліях є лише точкою диференціації від конкурентів, у західному світі продаються за немалі гроші. Звична справа — виставити клієнту рахунок на 1,5–2 млн євро за річне користування дашбордами, системами досліджень, якимись спеціалізованими даними чи застосунками.
4. Культура збереження інформації та її масштабування
Є окремо відведена директорія, де зберігаються кейси, приклади інформаційних запитів з різних типових і нетипових питань. Якщо не лінуватися та полюбити читати ці стоси інформації, можна самостійно знайти відповідь майже на будь-яке найскладніше питання.
5. Рівень поваги до особистих кордонів і пріоритетів
Наприклад, триває двотижнева підготовка до надзвичайно важливої тендерної зустрічі з клієнтом. Основна контактна особа, яка знає його й все про нього, — у paternity leave (місячна відпустка батька з догляду за дитиною, передбачена законодавствами багатьох європейських країн). Вона завершується за два дні до зустрічі з клієнтом.
І в цій ситуації навіть мови немає про те, щоб попросити його перенести відпустку чи якось під час неї частково долучитися до важливих підготовчих зустрічей. Щобільше, не виникне думки потривожити й зателефонувати йому за консультацією щодо процесу. І так у всьому. Мамин ювілей чи родичі, які приїхали погостювати із Австралії, — привід повністю відключитися, на скільки потрібно, незважаючи на будь-які надважливі робочі проєкти.
6. Корпоративна культура, заснована на позитиві
Мої міжнародні колеги дуже обережні в якихось звинуваченнях чи претензіях стосовно інших осіб, навіть коли об’єктивно помітні робочі лажі. А ось в похвалах та добрих відгуках — їм просто немає рівних, надзвичайно високорозвинена культура зворотного зв’язку. Взаємовиручка тут — як звичка. Один поперед одного готові допомагати, ділитися досвідом, робити за тебе слайди, якщо не встигаєш і просто бути поруч.
Вважаю, що тільки зараз залізна завіса між Україною і світом по-справжньому падає. Адже вимушена сьогодні робота українських спеціалістів на закордонні компанії завтра стане їхньою конкурентною перевагою у процесі загальної інтеграції України в міжнародний економічний простір.
Партнерські матеріали
