Спагетті, лікер і нічні кошмари. 5 рекламних роликів Федеріко Фелліні
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Чимало стовпів сучасного інтелектуального кіномейнстриму починали кар’єру з реклами. Серед них — Рідлі Скотт, Едґар Райт, Девід Фінчер, Джонатан Ґлейзер. Але не всі знають, що відомий італійський режисер Федеріко Фелліні також у цьому списку.
Для екстравертного італійця реклама стала черговим засобом трансляції власних фантазій та обсесій. Подібно до повнометражних фільмів, сценарії «малих форм» він будував на власних малюнках. Кінознавець Арсеній Князьков вибрав п’ять рекламних роликів маестро, які підтверджують здатність автора тригодинного «Солодкого життя» вичерпно висловитися за дві хвилини.
Campari
У 1984 році першим брендом, із яким співпрацював Фелліні, став Campari — італійський виробник характерно гіркого лікеру, складової багатьох коктейлів.
У ролику під назвою «Який чудовий краєвид» можна (якщо придивлятися дуже уважно) виявити кілька притаманних Фелліні рис: жовіальний герой — альтер его самого режисера, фрустрована героїня — його одвічний примарний об’єкт бажання, плюс характерний мотив «дороги».
Barilla
За кілька років після Campari Фелліні створив наступний рекламний ролик для кулінарного бренду Barilla. У той час у «Джинджер і Фреді» режисер глузував із цинічної розважальної атмосфери декади, уособленням якої в Італії був медіамагнат і майбутній прем’єр Сільвіо Берлусконі. Тож важко не сприйняти гротескний макаронний гімн як пародію на консюмеристські 1980-ті.
Підробіток у рекламній індустрії не заважав режисеру від неї (невдало) захищатися. У 1980-х він агітував проти «розчленування» фільмів рекламними блоками під час транслювання на телебаченні. Позиція телевізійних корпорацій залишилася непохитною.
Banco di Roma
Три ролики для римського банку були останнім, що Фелліні зняв у 1992 році, за рік до смерті. Вони стали водночас лебединою піснею майстра і найдосконалішим зразком його загравань із безсоромною комерцією.
Свято фройдистських натяків починається з першого ж ролику: головний герой переказує терапевтові сон про недосяжну екзотичну жінку та лева, з очей якого ллються сльози.
У другому ролику бідолашний герой бачить кошмар про вимушену зупинку за кермом авто. Невідомо, чи справді депозит в Banco di Roma рятує від тривожних снів, але очевидною є паралель зі знаменитою першою сценою «8 1/2».
Остання робота в циклі — найяскравіша за кольорами, відверто еротична — нагадує найлегші й грайливі моменти «Амаркорд», залишаючи по собі менш тривожний посмак.
Трилогія рекламних нічних мінікошмарів — такий собі мистецький заповіт генія та влучний фінал кар’єри нонконформіста, у якій поєднувалися «висока» мистецька думка та «низьке», непристойне й неприйнятне.
Дізнатися про творчість ікони світового кіно можна на виставці «Сторіччя. Фелліні у світі». Вона триватиме до 25 липня в Музеї кіно Довженко-Центру.
Партнерські матеріали
