Нова функція дозволяє слухати статті в зручному форматі завдяки технології від Respeecher. Насолоджуйтесь контентом у будь-який час – у дорозі, під час тренувань або відпочинку.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Завершити
Слухайте з будь-якого місця
Просто виділіть частину тексту, щоб почати прослуховування з відповідного абзацу. Спробуйте — це зручно!
Апарат MESSENGER виявив унікальний радіаційний пояс Меркурія, що зникає за 12 годин. Про це пише Gizmodo.
Що сталося
Науковці переглянули старі дані, які збирав космічний апарат NASA під назвою MESSENGER у період з 2011-го по 2015-й рік. Завдяки новим, більш сучасним методам аналізу, вони змогли підтвердити, що Меркурій має власний радіаційний пояс, кільце з небезпечної радіації, яку утримує магнітне поле планети. Раніше науковці сумнівалися в цьому через специфіку планети, проте тепер офіційно доведено, що він існує, але поводиться дуже незвично.
На відміну від Землі, яка має постійні радіаційні пояси, відомі як пояси Ван Аллена, пояс Меркурія є тимчасовим. Фактично, він з’являється приблизно на 50% часу, коли Меркурій знаходиться на найдальшій відстані від Сонця. Коли планета наближається до Сонця, пояс існує лише 20% часу. Зазвичай це радіаційне кільце «живе» дуже недовго — від 8 до 12 годин, і лише зрідка може протриматися кілька земних днів.
Чому це цікаво
Довгий час вважалося, що Меркурій не може мати радіаційного поясу, оскільки його магнітне поле дуже слабке і має всього близько 1% від сили магнітного поля Землі, а сама планета постійно піддається агресивним ударам сонячної погоди. Однак дослідження показало, що Меркурій цілком здатний захоплювати частинки високої енергії, але швидко їх втрачає. Через близькість до Сонця ці частинки не можуть утримуватися довго: вони або викидаються назад у космос, або стикаються з поверхнею самої планети.
Це критично важлива інформація для підготовки майбутніх польотів. Наприклад, спільна європейсько-японська місія BepiColombo має дістатися Меркурія вже в листопаді цього року. Інженерам потрібно знати про ці сплески радіації, щоб правильно спроєктувати захист для приладів на борту. Крім того, Меркурій виступає як природна лабораторія. Вивчаючи його, вчені зможуть краще зрозуміти, що відбувається з радіацією на інших, далеких планетах, які також обертаються дуже близько до своїх зірок.