Нова функція дозволяє слухати статті в зручному форматі завдяки технології від Respeecher. Насолоджуйтесь контентом у будь-який час – у дорозі, під час тренувань або відпочинку.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Завершити
Слухайте з будь-якого місця
Просто виділіть частину тексту, щоб почати прослуховування з відповідного абзацу. Спробуйте — це зручно!
Телескоп «Джеймс Вебб» зафіксував панораму зореутворення в регіоні IC 348, що розташований на відстані 1000 світлових років від нас. Про це пише ESA.
Що сталося
Космічний телескоп «Джеймс Вебб» створив одну з наймасштабніших панорам ділянки зореутворення IC 348, завдяки чому астрономи виявили рекордно малі коричневі карлики, маса яких лише вдвічі перевищує масу Юпітера. Область IC 348 розташована на відстані приблизно 1000 світлових років від Землі у сузір’ї Персея. Це космічний регіон, де з холодних хмар молекулярного водню народжуються нові зорі.
Коричневі карлики — це клас космічних об’єктів, які часто називають «невдалими зорями». Вони утворюються завдяки стисканню газових хмар, тобто так само, як і звичайні зорі. Втім, коричневі карлики мають занадто малу масу, через що їхні ядра не розігріваються до температур, необхідних для запуску постійної термоядерної реакції перетворення водню на гелій. Для порівняння: найменші повноцінні зорі мають масу близько 8% від маси Сонця.
Чому це цікаво
Вчені прагнули з’ясувати межу: наскільки малим взагалі може бути об’єкт, створений у процесі утворення зірок. У 2022 році телескоп «Джеймс Вебб» зафіксував у IC 348 коричневі карлики з масою в три–чотири рази більшою за Юпітер. А завдяки новішим спостереженням через камеру NIRCam 2024 року та спектрографа NIRSpec за минулий рік, вчені підтвердили існування об’єктів із масою всього вдвічі більшою за масу Юпітера.
У правому верхньому кутку знімка зафіксовано скупчення протозірок. Деякі з них утворюють об’єкти Хербіга–Аро — яскраві ділянки, що виникають, коли потужні струмені газу від молодих зірок взаємодіють із навколишнім пилом і газом. На знімку детально видно такі об’єкти, як HH 797 із двома паралельними джетами та HH 211 у формі пропелера.