Маск — не приклад. Чому вам не варто ставати серійним підприємцем
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Серійні підприємці — це люди, які запустили кілька компаній. Бажано, щоб вони були успішні та принесли гроші, але буває по-різному. А ще «серійний підприємець/підприємиця» працює як гарний підпис для соцмереж, текстів та будь-чого. Він нібито свідчить, що людина не просто зробила одну компанію, а створила низку і активно будує плани на наступні.
Словом, серійне підприємництво звучить як класне доповнення до особистого бренду. Шеф-редактор Vector Дмитро Кошельник пояснює, чому воно підходить не для всіх та які є альтернативи.
Чому стають серійними підприємцями
Слідом за Маском
Ілон Маск, подобається він нам чи ні, служить рольовою моделлю вже не одному поколінню підприємців. Він став мільйонером ще до того, як йому виповнилось 30 років — продав свою компанію Zip2 Compaq. Далі співзаснував платіжну систему PayPal. Після він:
- Запустив аерокосмічну SpaceX (декларована ціль: зробити людство міжпланетним видом), став CEO.
- Отримав контроль над Tesla (так, її заснував не Маск), яка мала здешевити та популяризувати електрокари.
- Додав до портфеля дещо екзотичну Boring Company (збирається боротись із заторами у містах).
- Запустив Neuralink (займається розробкою мозкових імплантатів, які повинні стати інтерфейсом для взаємодії між мозком людини та пристроями).
- А ще купив Twitter та запустив ШІ-компанію xAI (місія: просування наукових відкриттів і отримання глибшого розуміння нашого Всесвіту).
Нескладно помітити тенденцію, що всі компанії зі списку мають чітко виражену місію, яку можна об’єднати у фразу — «зробити світ кращим» або «врятувати людство» (тут як кому подобається). Це звучить як доволі гарна причина працювати 120 годин на тиждень. Бонусом до цього йде, звичайно ж, відчуття себе рятівником, генієм та й просто величною людиною.
Чому ж погано брати приклад з Маска? Крім того, що він останнім часом розповсюджує проросійські наративи, його успіх ще й швидше виняток з правил. Зате люди люблять розповіді про легенд та міфологічних героїв, а тому їх підхоплюють медіа, біографи та фаундери.
Таким чином замість шукати улюблену справу чи баланс між особистим та робочим (можливо, це тема для іншого тексту), фаундери міркують над новими компаніями або вважають себе «недостатніми» раз не роблять чогось такого. Так починається нескінченна гонитва за необов’язковою мрією.
Екзити як спосіб заробити та зробити ім’я
«Ну не всі ж хочуть бути Маском. Дехто просто пробує себе в нових напрямах і робить бізнес там, де цікаво», — скажете ви. І матимете рацію.
Якщо не надто перейматися місійністю, то рух серійного підприємця може виглядати приблизно так: «Запуск — вдалий екзит — новий запуск — екзит…». Ну, ви зрозуміли.
Цей процес лончів може продовжуватись поки не вдається запустити щось по-справжньому велике або не з’явиться цікавіша можливість для розвитку.
Іноді серійним підприємцем можна стати майже випадково. Тут мені подобається приклад Евана Вільямса. У 1999 році його компанія Pyra Labs запустила вебплатформу для керування блогами Blogger. Сам Вільямс вважається автором терміна «блогер». У 2003 році Ев продав Pyra Labs Google.
Наступним його проєктом стала компанія під назвою Odeo. Вона будувала платформу для подкастів. Спочатку Вільямс виступив швидше як пасивний кофаундер та ангельський інвестор. Всім керував його друг Ноа Гласс. Проте в останнього виникли проблеми із запуском продукту. Тож Вільямс перехопив на себе роль СЕО.
Як пояснював Нік Білтон у книзі «Інкубатор Twitter», проєкт вже пов’язували з Еваном, тож для нього було в певному сенсі важливим не зіпсувати успіх з Blogger провалом Odeo. Зрештою, Вільямс зміг отримати $5 млн інвестицій.
Проте проєкт все ж провалився — 28 червня 2006 року Стів Джобс оголосив, що в iTunes додають подкасти. Для Odeo новина була фатальною і Вільямс навіть подумував закрити компанію. Проте завдяки розробнику компанії на ім’я Джек Дорсі з’явилась цікавіша ідея — соцмережа, де люди мали ділитися власними статусами, яка до приходу Маска називалась Twitter.
Врешті виглядає так, що Вільямс став серійним підприємцем не стільки через бажання заробити чи змінити світ, скільки зберегти репутацію. Остання, як відомо, — окрема валюта у будь-якій сфері.
Не всім це потрібно
Минулого року в інтерв’ю Vector керівний партнер фонду Hypra Ігор Перція розповів, що насправді більшості людей не потрібна історія успіху після значних провалів, їм достатньо гарно жити. Він пояснював це в контексті того, що не обов’язково запускати стартап. Достатньо зробити, наприклад, «середній аутсорс» і заробляти умовних $500 000 на рік.
Думаю, ця проста формула підходить і до можливості стати серійним підприємцем. Проте розберемо кілька причин, чому ця опція підходить не всім:
Стрес, ризики та відсутність стабільності
Запуск та розвиток стартапу часто займає до восьми років. І це про роботу в хардкорному режимі з постійними перепрацюваннями та ризиками. При цьому немає жодних гарантій, що у вас вийде. Кілька таких компаній заберуть ще більше часу та зусиль з тим же невизначеним результатом.
Це не про красивий напис в соцмережах
Щоб не розповідали вам медіа, книги чи успішні знайомі — запуск низки компаній — опція швидше для людей, які бачать своє покликання саме у побудові різних компаній, або неймовірної місії. В іншому разі крім позначки «серійний підприємець» отримаєте все вищеописане у пункті 1.
А тепер розглянемо кілька альтернатив серійному підприємництву.
А пам’ятаєте MySpace?
У 2003 році Том Андерсон та Кріс Де Вольф запустили соцмережу MySpace. До листопада 2004-го кількість її користувачів перевищила позначку у 5 млн. Врешті на соцмережу звернула увагу News Corporation медіамагната Руперта Мердока, яка придбала її за $580 млн.
Історія успіху чи не так? Насправді не зовсім. Під контролем News Corporation MySpace провалилась та програла конкуренцію Facebook. 2011 року Specific Media викупить її всього за $35 млн.
Де Вольф не полишив технологічний бізнес та запустив ще дві компанії. А от Андерсон знайшов для себе цікавіше життя. Його статки оцінюють приблизно в $60 млн. Це набагато менше, ніж в Марка Цукерберга чи Евана Вільямса. Проте йому не доводиться боротися з ботами на платформі, думати як не пропустити вперед конкурента тощо. Натомість він фактично зник з мережі. Хоча час від часу викладає гарні фото в Instagram. Словом, Томас Андерсон показав як може виглядати життя, якщо провести вдалий екзит і далі просто «отримувати задоволення».
Вчасно зупинитись
Шону Паркеру було лише 19 років, коли він разом з Шоном Феннінгом запустив піринговий сервіс для обміну музикою під назвою Napster. Вже за рік, 2000-го Napster мав десятки мільйонів користувачів.
Історія успіху? Насправді не зовсім. Napster вдалось дизрапнути музикальну індустрію, але та завдала удару у відповідь.
Гурт Metallica подав в суд на Napster через те, що трек I Disappear з’явився на сервісі до офіційного релізу. Napster довелось закрити. Паркер же отримав достатньо слави, щоб у 2002-му запустити новий стартап — Plaxo. Компанія, якби це зараз не звучало, допомагала оновлювати та синхронізувати адресні книги. Серед інвесторів — Sequoia Capital та легендарний Майк Моріц.
Проте закінчилось все знову погано. Паркера звільнили та витіснили з компанії. За однією з версій, через вживання наркотиків та порушення режиму він рідко приходив на роботу, а якщо з’являвся, то в оточенні дівчат.
Паркеру пощастило більше на третій спробі. Він долучився до команди Facebook, став кофаундером та першим президентом. Саме зусиллям Паркера Facebook зміг залучити $500 000 від венчурного інвестора Пітера Тіля. Хоча роль Шона і була важлива для побудови імперії Цукерберга, сам він не надовго затримався в Facebook. У 2005-му його заарештували за зберігання кокаїну, звинувачень не висунули, але компанію довелось покинути.
Далі була посада керуючого партнера у венчурній компанії Пітера Тіля — Founders Fund. Зокрема, він інвестував в Spotify. Також у 2012-му Паркер разом з Шоном Феннінгом запустили новий стартап — відеосервіс Airtime. В останньому Паркер все ще продовжує обіймати посаду голови Ради директорів. Більше компаній він не запускав, а у 2014-му залишив Founders Fund.
Зараз Паркер зник і з соцмереж, і з новинних стрічок. Відомо, що Шон зосередився на благодійних ініціативах. Зокрема, запустив Parker Institute for Cancer Immunotherapy. Як пояснюють на сайті організації: «Це безпрецедентна співпраця між 300 провідними імунологами країни з шести академічних онкологічних центрів, які присвятили себе єдиній місії: використанню імунної системи для боротьби з раком — і для його лікування».
Таким чином, можна сказати, що Шон вирішив припинити кар’єру серійного технологічного підприємця (принаймні поки). Натомість знайшов інші способи змінити світ на краще та принести користь. Може собі дозволити зі статками в $2,8 млрд.
Будувати імперію
На початку я наводив приклад Ілона Маска як приклад серійного підприємця, який керує низкою компаній. Є і його антиподи, люди, які роками розвивати лише одну компанію, перетворюючи її на справжнього гіганта.
Приклад — той же Марк Цукерберг, який у 19 років запустив Facebook. Підприємець мав низку шансів продати соцмережу та зайнятись чимось іншим, але замість цього скупив конкурентів та фактично монополізував цю галузь. На момент написання цього матеріалу капіталізація Meta Platforms становить $1,36 трлн.
Словом, навіть керуючи однією проривною компанією можна заробити достатньо грошей, а також мати достатньо впливу та часу на інші справи. Наприклад, Марк Цукерберг принаймні може дозволити собі підготовку оригінального святкування Дня незалежності США.
Який з цього висновок
Не хочеться моралізаторства чи порад на кшталт «подумайте про життєві пріоритети». «Кожен живе власним життям і платить за те власним коштом», — писав колись Оскар Уайльд. І скільки я б розумно не розповідав, що не обов’язково запускати десять компаній, це мало вплине на читача. Зате можу сказати, що хоча б запропонував альтернативи.
Більше про це
Мета, Україна та бізнес «по зальоту». Як ви думаєте — Артем Бородатюк, засновник Netpeak Group
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
