Ти або тебе. Чого вчать корпоративні війни в Долині. Частина III — Facebook
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Шеф-редактор Vector Дмитро Кошельник знову розповідає про корпоративні війни в Кремнієвій Долині та уроки, які з них можна винести. У першій частині йшлося про суперництво між CEO Apple Джоном Скаллі та Стівом Джобсом. У другій — про боротьбу між засновниками Twitter. У третьому випуску пригадаємо протистояння між засновниками Facebook Марком Цукербергом та Едуардо Саверіним, яке стало однією з головних сюжетних ліній фільму «Соціальна мережа».
Третій зайвий
В основі історії кожного успішного стартапу лежить міф про творення. Медіа аж надто люблять ділити фаундерів на янголів і демонів. Насправді ж усе завжди не так і однозначно. Це доводить перша корпоративна війна в Facebook.
Через специфічне висвітлення її головними демонами вважають Шона Паркера та Марка Цукерберга, але насправді в конфлікті, як завжди, не було ні правих, ні винних. Лише мрійники, які хотіли створити крутий продукт, розбагатіти та змінити світ.
Звичайний день у Гарварді
Історія Facebook почалася 28 жовтня 2003 року. Тоді другокурсник Гарварду Марк Цукерберг створив сайт під назвою Facemash. Він пропонував за фото вибрати з двох студенток «найгарячішу». Крім того, що саме починання виглядало не надто етично, Цукерберг ще й порушив правила. Щоб запустити сайт, Марк зламав університетську базу даних, де взяв фото студенток для Facemash.
Сайт доволі швидко завірусився — за чотири години отримав приблизно 22 000 переглядів та 450 користувачів. Потім на нього звернула увагу адміністрація. Марка звинуватили в порушенні безпеки, авторських прав і права на особисту інформацію. Могли навіть вигнати з університету, але все закінчилося добре. Марк вибачився, а Facemash допоміг прославитися малопомітному студенту.
Бен Мезрич у книзі «Мільярдери мимоволі» розповідає, що саме Facemash допоміг Марку з доленосною зустріччю. Тут варто підкреслити, що книга Мезрича та зроблений на її основі фільм Фінчера все ще залишаються досить дискусійними. Більшість її дійових осіб прямо не долучалися до написання. Едуардо Саверін спілкувався з Мезричем, але коли отримав компенсацію від Цукерберга — розірвав контакти. Тому не всім твердженням Мезрича можна вірити на 100%.
Отже, завдяки Facemash на Цукерберга звернули увагу близнюки Тайлер і Кемерон Вінклвосси. Вони разом зі своїм бізнес-партнером Дів’єю Нарендрою якраз шукали розробника для студентської соцмережі HarvardConnection. Роботу запропонували Марку, й він погодився.
Мезрич змальовує Вінклвоссів як снобів з елітного студентського братства «Порселліан», які дещо зверхньо дивилися на Марка. Проте нічого не відомо про ворожість між Вінклвоссами та Цукеребергом на перших етапах співпраці. У листопаді вони передали Марку програмний код HarvardConnection (перейменували в ConnectU) та решту інформації. Далі була поштова переписка.
30 листопада Цукерберг писав їм, що робота не займе багато часу, та обіцяв написати основні функції вже наступного вечора. Після цього Вінклвосси отримували апдейти, проте прогресу на власні очі не бачили. Марк пояснював затримки навчальним завантаженням.
8 січня 2004 року Цукерберг повідомив, що зробив деякі зміни і, схоже, вони чудово працюють на його комп’ютері. Також він написав, що зможе обговорити сайт 13 січня. Тим часом 11-го він зареєстрував домен thefacebook.com.
Зустріч 14 січня все ж відбулася. Цукерберг розказав Вінклвоссам про прогрес і обіцяв продовжити роботу. Про власну соцмережу Марк, звісно ж, не повідомив. 22 січня Кемерон написав Цукербергу лист, на який не отримав відповіді. Уже 4 березня запрацював thefacebook.com, а Вінклвосси залишились за бортом проєкту. Це закінчилося позовом, який врегулювали виплатою $65 млн (з них $45 млн акціями) компенсації 2009 року.
Марк, Едуардо та бразильська мафія
Ми пам’ятаємо Едуардо Саверіна з фільму «Соціальна мережа», де його зіграв Ендрю Гарфілд. У останнього вийшов чіткий образ фаундера, якого «кинули» свої.
Едуардо походить із заможної бразильської родини. У Гарварді він вивчав економіку та був президентом Гарвардської інвестиційної асоціації. Під час навчання Едуардо використав власний інтерес до метеорології, щоб передбачити патерни виникнення ураганів. Це допомогло йому заробити $300 000 на нафтових ф’ючерсах.
Якими були стосунки Марка та Едуардо, точно невідомо. Мезріч позиціює їх як своєрідну дружбу з домішками заздрощів із боку Цукерберга до успішного студентського життя Саверіна. Крім вищезгаданого, Едуардо входив до клубу «Фенікс» та братство «Альфа Епсілон Пі».
Проте судячи з переписок Цукерберга, виглядає, ніби вони не були надто близькими в університеті. Наприклад, він позиціював Едуардо як «голову інвестиційної спільноти», припускав, що він багатий «бо в Бразилії не заборонена інсайдерська торгівля». Також Саверін справляв враження людини, яка щось розуміє в бізнесі. На університетські лекції Едуардо приходив в діловому костюмі. Тому в інших студентів та Марка складалося враження, що Саверін якось пов’язаний із мафією. Останнє по-своєму смішно — сім’я Едуардо переїхала з Бразилії у Флориду, бо боялися викрадення задля викупу.
У січні 2004 року Едуардо погодився інвестувати в проєкт власні $15 000. Фактично, він поклав їх на банківський рахунок, доступний йому та Марку. Гроші мали піти на сервери. Едуардо хотів заробляти на Facebook. Цукерберг не був певен у цьому, але пішов на таке партнерство. Третім кофаундером став програміст та ще один друг Марка — Дастін Московіц.
Марк і Дастін займалися продуктом. Едуардо ж став фінансовим директором та взявся за бізнес-модель. Проте першим його завданням було створити компанію. Її зареєстрували у Флориді, де жила родина Саверіна.
Улітку 2004-го Цукерберг, Московіц та кілька працівників компанії перебралися в Кремнієву долину — в Пало-Альто. Саверін поїхав до Нью-Йорка — проходити практику в Goldman Sachs. Також він планував працювати з рекламодавцями.
На сцені з’являється Шон Паркер
Шон Паркер — мабуть, один з найдискусійніших персонажів ранньої історії Facebook. Шон з дитинства захоплювався програмуванням і хакерством. Зокрема любив ламати сайти, а потім повідомляти адміністрації про знайдені вразливості. Від цього страждали оцінки, але якщо Шон чимось захоплювався, то заборонити йому було неможливо.
Це добре знав його батько. Одного разу він упіймав 15-річного Шона, який знову цілу ніч просидів за комп’ютером. Замість суперечки він просто забрав у сина клавіатуру. Так Шон не встиг прибрати сліди чергового зламу, і на нього вийшли з ФБР. Його направили на громадські роботи.
У 16 Паркеру запропонували попрацювати у ЦРУ. Проте Шон не погодився та долучився до стартапу Марка Пінкуса Freeloader. Працював після школи та заробляв $80 000 на рік. Цю суму Шон використав як аргумент не йти в коледж.
1999 року настав час і для першого стартапу Паркера. Разом із Шоном Феннінгом він запустив піринговий сервіс Napster, який користувачі використовували для обміну піратською музикою. 2000 року гурт Metallica подав в суд на Napster через те, що трек I Disappear з’явився на сервісі до офіційного релізу. Зрештою Napster закрили, а Шон попри провал став технологічною зіркою.
Уже 2002 року Паркер запустив компанію Plaxo, яка оновлювала і синхронізувала адресні книги. Ідея зацікавила інвесторів, включно з легендарною Sequoia Capital. Але Шон зафейлив і втратив компанію. Подробиць небагато, але є версія, що він вживав наркотики, рідко приходив на роботу, а ще з’являвся там в оточенні дівчат. Словом, поводив себе як рок-зірка. Врешті-решт акціонери виставили його з компанії.
Після цього Шон продовжив активно консультувати різноманітні стартапи. Серед них була і соцмережа Friendster. Facebook потрапив на його радари випадково — показала дівчина приятеля. Паркер наполегливо спростовує версію Мезрича та фільму «Соціальна мережа» про дівчину на одну ніч.
Весною 2004 року Шон вийшов на Цукерберга і Саверіна. Далі була зустріч у китайському ресторані на Манхеттені. Через кілька тижнів вони зустрілися з Цукербергом та командою Facebook уже в Пало-Альто. Шон вразив Цукерберга, а ще точно був потрібен компанії зі своїм віженом та широкими зв’язками у Долині.
Суперечки
Після переїзду до Пало-Альто стосунки Цукерберга та Саверіна зіпсувалися. Марк вважав, що Едуардо завалив всі три завдання, які йому поставили:
- Створити бізнес-модель.
- Знайти фінансування.
- Зареєструвати компанію.
Здавалося б, з останнім він точно впорався. Але ж ні — потенційні інвестори хотіли, щоб компанія була зареєстрована в Делавері, а не у Флориді. Плюс в Едуардо банально не було зв’язків у Долині.
Скоро за ці завдання взявся Шон Паркер, який став СОО та президентом Facebook. Саме завдяки Шону Facebook отримав $500 000 інвестицій від Пітера Тіля 2005 року.
Едуардо був не у захваті від того, що Цукерберг не повернеться в Гарвард. До того ж ще під час практики в Нью-Йорку йому не сподобалося, що Марк, Дастін і решта веселяться в Каліфорнії. Мезрич пише, що і від Шона Паркера Саверін був не в захваті.
Серйозним ударом по стосунках фаундерів став сервіс для пошуку роботи Joboozle, який запустив Едуардо. Цукербергу це не сподобалося, бо Facebook також міг рано чи пізно зайти у нішу рекрутингу. Плюс Едуардо безплатно використав рекламні можливості, щоб просунути сервіс. Марк вважав це підлістю.
Але найбільшої шкоди завдало затягування Саверіним реєстрації компанії в Делавері. Це заважало підняттю інвестицій та подальшому розвитку. Чому Саверін затягував із цим питанням — неясно. Можливо, просто побоювався втратити контроль над компанією. Якщо так, то страхи Едуардо скоро стали дійсністю.
Марк завдає удару
У той час Марк Цукерберг не був майстром корпоративних війн. Але у нього був Пітер Тіль. Він рекомендував Цукербергу ту ж саму процедуру якою колись витіснили Паркера з Plaxo, — розмити частку Саверіна в Facebook до меншої за 10% (він мав орієнтовно 30%).
Для цього використали отримання інвестицій та реєстрацію нової компанії в Делавері. Вона викупила стару компанію. Уже у вересні Пітер Тіль отримав 9% Facebook за $500 000. Після цього у Цукерберга залишилося 40%, у Саверіна — 24%, у Московіца — 16%. Ще 20% зарезервували для майбутніх співробітників. З них частину отримав Шон Паркер.
Тепер слідкуйте за руками. 31 жовтня 2004 року Едуардо підписав договір акціонера. Він отримав 3 млн акцій в новій компанії, а ще передавав право голосу та інтелектуальну власність Цукербергу. Логічний крок, адже Саверін повертався в Гарвард, а отже не міг долучатися до роботи компанії. Так Цукерберг отримав абсолютну владу і міг позбутися Едуардо.
Для цього в січні 2005-го Цукерберг випустив 9 млн звичайних акцій нової компанії. 3,3 млн отримав сам Марк, а Паркер та Московіц — по 2 млн. Цей маневр розмив частку Едуардо до меншої за 10%. Так Саверін втратив контроль над компанією. За поширеною версією, далі Цукерберг добив Едуардо — скоротив його частку до близько 0,03%. Проте мені не вдалося знайти надійного джерела на підтримку цієї версії.
Закінчилось усе довгою судовою боротьбою. Зрештою Цукерберг погодився на компенсацію Саверіну. Подробиць немає, але, за різними даними, Саверін отримав приблизно 5% компанії.
Під питанням залишається й участь у цій війні Шона Паркера. Він знав про плани Цукерберга, але незрозуміло, наскільки був у них залучений. Сам Шон підкреслював Forbes, що не згоден з образом, який йому створив фільм. Паркеру не подобається, що його зобразили бездушним та неетичним.
Чим все закінчилося
- Марк Цукерберг перетворив Facebook на імперію під назвою Meta. Компанія контролює Facebook, Instagram, WhatsApp та Oculus VR. Зараз Марк сфокусований на створенні метавсесвіту. Його статок оцінюють у $57,7 млрд.
- Кемерон і Тайлер Вінклвосс запустили власну соцмережу ConnectU, але вона не вистрілила. Потім вдало вклалися у біткоїн та створили криптобіржу Gemini. 2017 року стали першими у світі біткоїновими мільярдерами. Наразі їхній капітал оцінюють у $3,2 млрд.
- Дастін Московіц покинув Facebook 2008 року. Далі він заснував компанію Asana, яка розробила однойменний сервіс для спільної роботи над проєктами. Його статки оцінюють у $9,3 млрд.
- Едуардо Саверін живе в Сінгапурі. Він став співзасновником венчурного фонду B Capital. Статки Едуардо оцінюють у $9,2 млрд.
- Шон Паркер покинув Facebook 2005 року після скандалу. Його заарештували за зберігання кокаїну. Проте жодних обвинувачень так і не висунули. З 2006 до 2014 року був генеральним партнером у венчурному фонді Founders Fund Пітера Тіля. 2012 року разом з Шоном Феннінгом запустили сервіс групових відеочатів Airtime. Паркер відомий своїми філантропічними ініціативами. Зокрема запустив Фонд Паркера, що працює у сфері охорони здоров’я. Статки Шона оцінюють в $2,8 млрд.
ОК, а в чому тейк історії?
- Уважно обирайте кофаундерів. Цукерберг вирішив робити проєкт з Едуардо за достатньо надуманими причинами. У майбутньому це додало проблем Facebook та ледь не стало загрозою компанії. Шукайте людей зі схожими поглядами, які зможуть доповнити вашу компетенцію своїми сильними навичками, експертизою та нетворком.
- Будьте готові розійтися з людьми, які не можуть впоратися з актуальними завданнями, навіть якщо колись вони дуже допомогли проєкту. Едуардо, безумовно, талановита людина, яка підтримала Facebook на першому етапі. Проте він не спромігся побудувати бізнес компанії та знайти інвестиції. Зате з цими завданнями впорався Шон Паркер.
- Довіряйте партнерам, але контролюйте все, що підписуєте та дозволяєте. «Виживуть лише параноїки», — вважав засновник Intel Ендрю Гроув. Це гасло варто пам’ятати кожному фаундеру, який «вирішив зробити проєкт із класними людьми».
Більше про це
Перемагаєш або звільняєшся. Чого вчать корпоративні війни в Долині. Частина I — Apple
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
