«Потрошки ці двері відчиняються». Репортаж із MSPO 2026, де 29 українських виробників шукали покупців, але експортний фаст-трек так і не запрацював

Черга без навісу

Найбільша оборонна виставка Центральної та Східної Європи MSPO (Міжнародного салону оборонної промисловості в Польщі) щоранку починалася з величезних черг на реєстрацію під палючим сонцем і без жодного накриття. Організатори попереджали про ремонти доріг і затори, а парковку для відвідувачів облаштували за 10 км, звідки ходили шатли.

Відкриття виставки нагадало про звичну нам війну: Косіняк-Камиш розповів зі сцени, що вночі через російську атаку на Україну польські F-16 кілька годин працювали біля кордону.

Усередині павільйонів рятує навігація: мапа намальована просто на підлозі кожного холу, тож завжди зрозуміло, куди йти. Офіційний дрес-код формально діяв, але в джинсах теж пускали. 

Мерчу помітно менше, ніж на DALO в Данії, принаймні там, де ходили ми.

Масштаб збільшився так, ніби в Кельце власний оборонний бюджет. З 2023-го кількість експонентів зросла з 711 до 1 209, причому тільки за останній рік — майже в 1,5 раза. Відвідувачів цьогоріч 45 000 проти майже 39 000 торік. 

Вперше в історії іноземців серед експонентів більше, ніж поляків: польських компаній приїхало 503. Країною-лідеркою стала Канада з 250 компаніями та інституціями.

На вулиці виставляли переважно важку техніку та бренди з автосалонів і будмайданчиків: зокрема Mercedes, Volvo, JCB і Kawasaki привезли військові лінійки своїх оборонних підрозділів, а на човнах польського виробника стояли мотори Suzuki. Надворі — повнорозмірний F-35 та кілька моделей військових гелікоптерів.

Поки ми рахували бренди, поляки підписували угоди: організатори компанії Польської зброярської групи PGZ (а водночас стратегічний партнер MSPO) лише за другий день уклали документи з Lockheed Martin і Raytheon щодо компонентів для Patriot, WB Group — угоди з чотирма канадськими компаніями. Українці теж приїхали підписувати. З цим виявилося складніше.

З чим приїхали українці

Близько половини українських виробників — 15 компаній — представилися під брендом ZBROYA на спільному стенді Української ради зброярів. Fire Point розгорнула власний великий стенд у третьому холі з повнорозмірними FP-1, FP-5 «Фламінго», FP-7 і FP-9. Решта українських компаній розмістилися на спільних стендах просто неба та в інших холах.

Говорити з українськими виробниками в Кельце було навіть легше, ніж на DALO, де винятком стала компанія, яка змусила нас видалити знімки свого стенду. Тут же не бракувало ні цифр, ні відвертих розмов про роботу з державою. Усе через те, що компаніям потрібні покупці.

Стенд L7 Simulators навмисно невеликий. Молодим українським miltech-компаніям складно витримувати великі витрати на виставки, пояснює CEO Ігор Бєлов. На стенді — три симулятори, зокрема «Двобій», де один боєць керує дроном, що атакує іншого, а той намагається його збити.

Найдивніша ситуація — на стенді KORT. Компанія вперше публічно показала ударний дрон Hunter Killer 50. Посеред розмови її CEO Вадим Кодачигов попередив, що, можливо, попросить не публікувати його обличчя. Публічність для виробника з країни, що воює, каже він, перетворюється на полювання, яке іноді коштує компаніям мільйони.

— Але ж вас тут фотографують буквально сотні людей, — кажу я.

— Мене ні.

— Ось зараз, поки ми стоїмо, я бачу кількох фотографів.

— Є таке. Це не дуже добре, але є.

Інша українська компанія, що друкує 3D-деталі для цивільних і військових, майже нічого нам не розповіла про свою продукцію, навіть дізнавшись, що ми з медіа. Було помітно, що розмову хочуть швидше закінчити, адже ми не потенційні клієнти. А представники Укроборонпрому, за спостереженням NV, чи не єдині на всій виставці відмовлялися відповідати на запитання про свої вироби.

Фаст-трек, який не поїхав

Ukrspecsystems, яка два роки в цілях безпеки приховувала, що виробляє RAM-2X, привезла в Кельце його експортну версію [до речі, Vector розповів про це першим — прим. шефреда]. CEO компанії Дмитро Хасапов пояснює, чому раніше з експортом не виходило: «Було багато запитів з інших країн стосовно постачання, але, на жаль, наразі в нашій державі є, так би мовити, заборона на експорт продукції подвійного та військового призначення. Тому наразі потрошки ці двері відчиняються, і ми починаємо працювати на експорт».

На календарі 8 вересня — постанова про новий порядок експорту діє рівно два місяці. Прямої юридичної заборони на експорт, щоправда, не було й раніше: як пояснює PRAVO.UA, він працював як виняток і залежав від разових рішень. 

CEO KORT Вадим Кодачигов формулює це так: «Зараз в нас вже задекларували, що відкривається експорт, і для нас це можливість продавати свої вироби для того, щоб заробляти гроші на наступні розробки».

Задекларували — точне слово. Постанова №875 діє з 8 липня й запроваджує окремий порядок експорту визначених товарів до країн, з якими Україна уклала Drone Deal. Для цієї процедури максимальний строк розгляду заявки становить 30 календарних днів. В окремих випадках до розгляду також не залучають Міжвідомчу комісію при РНБО. Раніше експорт оборонної продукції теж був можливий, але, як пояснює PRAVO.UA, він був радше винятком і залежав від разових рішень.

Решту умов юристи Everlegal розкладають так.

Скільки коштує дозвіл

Приватний оборонний сектор, за словами CEO Ради зброярів Ігоря Федірка, від ухвалення постанови до серпня уклав лише до 10 невеликих експортних контрактів.

Наприклад, із трьох країн, де KORT домовився про можливе спільне виробництво, фаст-трек не працює в жодній. До кінця року Україна планує укласти ще сім угод Drone Deal із країнами НАТО, але поки дорога навіть до найближчого сусіда пролягає через міжвідомчу комісію.

Шість маршрутів навколо стіни

Ukrspecsystems — розсекретити вироби й почати дорослу розмову

Ukrspecsystems два роки приховувала, що виробляє RAM-2X, — з міркувань безпеки людей. Дрон летить на відстань до 180 км і може перебувати в повітрі понад 2 год. А от технології за межі України поки не виходять: без ліцензії Держекспортконтролю, каже CEO компанії Дмитро Хасапов, передати їх неможливо жодній країні.

Наскільки це обмежує бізнес, видно на прикладі Великої Британії. Ukrspecsystems уже відкрила там представництво, але дозволу на трансфер технологій, необхідного для запуску виробництва, досі немає. 

TAF Industries — спершу допуск, потім фаст-трек

TAF Industries уперше вивезла за кордон наземних роботів «Тесля» і «Легіт». Але до нового фаст-треку компанія поки не дійшла. Спочатку TAF хоче отримати окремі повноваження на експорт для себе та інших компаній групи, пояснює CEO Володимир Зіновський: «Ні, по фаст-треку ми ще не подавали заявок, але ми в будь-якому випадку робимо там все для того, щоб отримати повноваження окремі для своєї компанії, для всіх компаній в межах нашої групи».

Такі повноваження на експорт військових товарів надає Кабмін. За поясненням юристів Everlegal, вони потрібні незалежно від процедури.

Проте навіть отримання повноважень не означає, що компанія самостійно вирішує, що саме можна вивозити. На запитання, з ким TAF погоджує такі рішення, Зіновський перелічує: «Не лише Міноборони, ще й РНБО, ще й Держекспортконтроль і так далі». 

L7 Simulators — домовляється, але поки не підписує

У L7 Simulators понад 50 типів симуляторів і перемовини з партнерами з Європи, Балтії, Північних країн і Близького Сходу. Назвати конкретні країни CEO Ігор Бєлов не може через NDA. Підписати документи з потенційними партнерами компанія теж поки не може:

«Ми говоримо вже про підписання меморандумів, попередніх контрактів та інше. Але є дуже важливий legal side (…), тобто саме українське законодавство, експортний контроль і все інше. І це трохи ускладнює цю процедуру».

L7 поки лише розглядає фаст-трек серед кількох можливих варіантів. Головний актив компанії — методологія, яку вона напрацювала під час війни. За словами Бєлова, її інструменти можуть конкурувати із західними, але саму цю методологію має саме L7.

KORT — пропонує державі свою схему

Вадим Кодачигов бачить експорт частиною бізнес-моделі: гроші із зовнішніх ринків, за його логікою, мають фінансувати наступні розробки компанії. Тому він виступає за те, щоб Україна повністю «без обмежень» відкрила експорт для дружніх країн. Це, каже Кодачигов, дасть змогу заробляти гроші не лише виробникам, а й державі.

Свою частку держава в його схемі отримує продукцією, а не грошима. Кодачигов готовий сплачувати спеціальний податок з експорту озброєння, яким наповнювався б військовий бюджет, а потім відпрацьовувати цю суму власними виробами: «Я продав на 10 млн, заплатив 1 млн податку, і я на цей мільйон обов’язково передам продукції, які виробляє моя компанія, для того, щоб ці гроші нікуди не пішли в інше місце».

Fire Point — будує окрему юридичну архітектуру

У Кельце ми запитали Ірину Терех про те, як вона пояснює нуль дозволів на експорт за два місяці дії нового порядку — юридичними проблемами чи ринковими: «Може бути і те, і те», — відповіла CEO Fire Point.

Далі Терех пояснює прозаїчніше: новий порядок потребує часу на запуск, а кадрового ресурсу на держслужбі небагато. На старті, за її словами, так само буксували експертні комісії.

Для Freyja — панєвропейського проєкту протиракетної оборони — Fire Point разом із державами-партнерами будує окрему governance-модель. У компанії називають цю юридичну архітектуру безпрецедентною.

Попит на українські технології, за словами Терех, уже є. Ще у квітні співвласник Fire Point Денис Штілерман розповідав про запити з країн Перської затоки, під які компанія чекала дозволу уряду.

DoD Solution — підписала меморандум без дат

9 вересня естонсько-українська DoD Solution та естонська Defsecintel підписали меморандум про співпрацю. Перехоплювачі з автономністю від DoD мають інтегрувати в ШІ-систему виявлення та управління EIRSHIELD. Конкретних строків у документі немає. CEO DoD Solution Роман Гапачило називає його радше заявою про спільний напрям роботи, ніж планом із зафіксованими етапами.

Гроші на проєкт, якщо компаніям вдасться отримати фінансування, може дати програма Brave NATO. За словами Гапачила, йдеться приблизно про $500 000 на компанію.

Якщо продати не можна — краще збудувати поруч

Як насправді влаштований європейський ринок, найчесніше пояснив Роман Гапачило: «Якщо клієнт каже: окей, я хочу німецький радар, щоб залишати (…) кошти в Німеччині, та і німецький перехоплювач. (…) Так, ми підписуємо договір з німецьким перехоплювачем, з німецьким радаром і повністю будуємо цю end-to-end автономну систему перехоплення».

Покупець хоче, щоб гроші лишилися в його країні. Українська компанія приносить мізки й інтеграцію, а залізо купують на місці.

Ірина Терех описує цей попит з іншого боку. Європейців найбільше цікавить, як Fire Point вдалося масштабувати виробництво: зробити десять технологічних продуктів — одне завдання, а 10000 одиниць із передбачуваною якістю — зовсім інше.

Вадим Кодачигов головним результатом виставок називає домовленості з партнерами з Норвегії, Італії та Німеччини. За його словами, йдеться про потенційне спільне виробництво. Його формула проста: у Європи є гроші, але бракує технологій; в України є технології, але недостатньо грошей навіть на власну армію.

Прецеденти вже є. На DALO TAF Industries підписала з данською Upteko меморандум про спільне виробництво FPV-дронів із 2027 року. Fire Point будує в Данії завод твердого ракетного палива. Обидва проєкти реалізують у країні Drone Deal. Але поки це радше винятки: за словами Ігоря Федірка, реально працює лише одне спільне підприємство українського виробника за кордоном.

З Польщею процес рухається повільніше. TAF Industries підписала меморандум із PGZ ще 25 червня в Гданську, але далі рамкової угоди справа не просунулася. Продукт для спільного виробництва досі не обрали, а предметні зустрічі з компаніями концерну — щодо дронів, наземних роботів і РЕБ — призначили вже на MSPO.

Польська сторона бачить цю картину інакше. 10 вересня, поки в Кельце тривала виставка, міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш на Економічному форумі в Карпачі поскаржився, що з українськими зброярськими компаніями «дуже важко (…) дійти згоди», тоді як із норвезькими, шведськими та німецькими партнерами домовлятися вдається. Більшу відповідальність він поклав на українську сторону: отримання дронових технологій, за його словами, рухається «зі швидкістю равлика». Відносини, вважає міністр, різко охололи після травневого рішення Володимира Зеленського назвати військову частину на честь героїв УПА. Норвегія та Німеччина, до речі, входять до переліку країн, із якими співпрацює KORT.

Претензія не нова — ще влітку Косіняк-Камиш пояснював, що Польща не передала Україні МіГи, зокрема через те, що не отримала очікуваних дронових спроможностей. А Канада, країна-лідерка цьогорічного MSPO, планує купувати польське озброєння для подальшої передачі Україні. У цій схемі Україна знову виступає отримувачем, а не постачальником.

Польсько-українську угоду на MSPO все ж підписали — тільки в зворотному напрямку. 9 вересня WCBKT, що входить до групи PGZ, уклала договір про передачу Львівському авіаремонтному заводу компетенцій для виробництва обладнання наземного обслуговування літаків. Перші пристрої планують змонтувати в Україні вже наступного року.

Український експорт дедалі більше нагадує релокацію: продати готовий виріб складно, тому за кордон продають технологію та компетенції — разом із виробництвом на місці. Але й для цього потрібна ліцензія на трансфер технологій. Та сама, без якої Ukrspecsystems досі не може.

Після Кельце

Виставка зачинилася 11 вересня. Наступного тижня до дверей додали ще одного ключника — втім, ключа поки що так і не знайшли.

14 вересня CEO Технологічних сил України Анастасія Мішкіна заявила, що нинішні ставки роблять фаст-трек економічно невигідним, і запропонувала нульову ставку. 15 вересня Рада не підтримала законопроєкт №15400, який мав спрямувати плату за дозволи на потреби війська. Того ж дня Зеленський призначив Давида Алояна головою Міжвідомчої комісії з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю.

16 вересня Рада зброярів закликала доопрацювати постанову. Серед пропозицій — нульова ставка, жодної плати авансом, повернення коштів, якщо контракт не відбувся, та простіші тестові постачання. Сам фаст-трек досі фактично не запрацював.

І наостанок

Щоранку перед виставкою стояла черга: сонце пекло, навісу не було, реєстрація затягувалася, але о десятій двері все одно відчинялися.

Українські зброярі стоять у своїй черзі з 8 липня 24 лютого — навісу немає, реєстрація досі буксує, а котрі саме двері для них відчиняться першими, досі неясно. Тож хтось тим часом будує завод у Данії, хтось підписує меморандум без строків, а хтось вкотре пропонує державі власну схему податку. Чекати, поки черга рушить, готові всі, але кожен про всяк випадок шукає запасний вихід.

Так, у Кельце двері відчиняються о 10-й. В Україні — потрошки.

Більше про це

01 Що за шум

«Дуже страшно, коли гроші є, а заводів немає». Ексклюзивний репортаж із DALO Industry Days 2026, де 21 000 людей показували, хто найкраще вміє в deftech 

Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Далі

Завершити

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter