Змінюй світ або забирайся. Чому «низькі» стартапи потрібні світу й що робить їх «високими»
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
«Навіщо нам черговий TikTok? Краще б зайнялися серйозними проблемами» — думка, яка принаймні раз виникала в кожного. Стартапи — це не лише про бізнес, а про місію, амбіції та бажання глобально щось змінити. Або ми хочемо так думати, а тому почали класифікувати їх на ті, що розв’язують серйозні проблеми, і решту, які нібито не важливі.
У своїй колонці шеф-редактор Vector Дмитро Кошельник розмірковує, чому ми ділимо стартапи на «високі» та «низькі» й чим це може нашкодити.
Як «контр-» стало «поп-»
Стартапи вважаються «контркультурою» до класичного бізнесу. Жодних суворих дрескодів та графіку з 9 до 19, мінімум ієрархічності та бюрократії. Замість них корпоративна «толстовка», ненормований графік, свобода вираження думок, експерименти, а ще швидкість і гнучкість в ухваленні рішень.
Ця контркультура формувалася поступово. Якщо вважати за перший стартап Коли виник термін? Його почали використовувати у 1970-х у Кремнієвій Долині Hewlett-Packard (1939), то в його засновниках Біллі Х’юлетті та Девіді Пакарді ви навряд чи знайдете характерну стартаперську «розпатланість» і готовність дизраптити індустрію. Це були серйозні люди «в піджаках», що вирішили ризикнути та створити компанію в гаражі.
Інший приклад — «зрадницька вісімка» — вісім фізиків і інженерів компанії Shockley Semiconductor Laboratory. Вони звільнилися через конфлікт із засновником та легендарним ученим Вільямом Шоклі. «Вісімка» створила власну компанію — Fairchild Semiconductor (1957 рік), яка розробила інтегральну схему для масового виробництва. Це вважають одним із ключових моментів у створенні Кремнієвої долини.
«Зрадницька вісімка» була насамперед групою вчених, які виступили проти власного вчителя. Вони, звісно, проявляли ту саму зухвалість і готовність відстоювати свою думку, але слабо підпадали під уявлення стартаперів як контркультури.
Воно почало формуватися дещо пізніше під впливом студентських демонстрацій і хіпі-культури. Остання, поміж іншого, дала стартаперам те саме прагнення до свободи та світлого майбутнього, зневагу до класичних підприємців та авторитетів (серйозних людей у костюмах), захоплення східним містицизмом та експериментами з психоактивними речовинами.
Визначну роль у протиставленні стартапів та звичайного бізнесу зіграла Apple та Стів Джобс. Останній перетворив на ідеологічного ворога ринкового гіганта — IBM. Джобс намагався всюди підкреслити різницю між компаніями, їхніми підходами та філософією. У його міфології IBM виступала злом — «Старшим Братом» із «1984» Джорджа Орвелла.
IBM нібито прагнула захопити повний контроль над ринком персональних комп’ютерів та технологій загалом. Apple же захищала свободу, бажала створювати продукти для творчих, вільних людей. Команда компанії (принаймні, підконтрольний Джобсу підрозділ Macintosh) була «піратським кораблем», що воював із регулярним флотом під назвою IBM.
Джобс — безумовно, блискучий ідеолог та піарник. Завдяки йому образ мрійника-бунтівника став прикладом для не одного покоління технологічних підприємців. Так засновники стартапів стали для суспільства людьми з клішованим набором цінностей та рис — свобода, прагнення зробити світ кращим, зневага до авторитетів, інноваційність тощо.
З часом те, що було контркультурою, стало масовою культурою. Цьому сприяло розповсюдження інтернету та застосунків, що спростило входження в технологічну сферу (звідки прийшло поняття «стартап»). Великі компанії почали запозичувати окремі ефективні бізнес-практики, а малий бізнес — називати себе стартапом у маркетингових цілях.
Проте «месіанське» сприйняття стартапів не зникло. Навпаки, термін люблять використовувати, бо від таких компаній очікують прориву. Сказати, що робиш стартап, — однаково, що заявити: «Я планую змінити життя мільйонів людей». А отже і вимоги до таких проєктів особливі — якщо вже будуєш стартап, то змінюй світ на краще, а не просто випускай застосунок зі смішними відео. З цього і випливає умовний поділ на «високі» та «низькі» стартапи. Його не декларують публічно, але тримають у голові.
«Високе» та «низьке» в стартапах, серйозно?
Концепція «високого» та «низького» широко відома в культурі. Висока культура об’єднує в собі манери, погляди та високоякісні роботи, ексклюзивно доступні елітам. Низька або масова розрахована на широкі верстви населення та доступна всім. Це робить її менш якісною (з певної точки зору), але більш розповсюдженою.
Є й подібний неофіційний поділ стартапів, але він про рівень проблеми, яку прагне вирішити компанія, та/або взагалі про напрям її роботи. Як це довести? Перевірмо на вас.
Звісно, якщо є галузевий досвід та експертиза, то спочатку ви поцікавитеся командою, продуктом і можливістю його реалізації, бізнес-моделлю, аудиторією та клієнтами тощо. Без цих додаткових відомостей перший варіант, імовірно, здається вам привабливішим. Зважаючи на успіх астрологічної «бізнес-моделі», я розумію ваші вагання. Не переймайтесь, я б обрав так само. Адже стартапи мають виконати «амбітну місію» — розв’язувати велику проблему. Це не вписується в наше сприйняття таро-застосунку.
Так у нас у голові з’являється умовний поділ на «високе» та «низьке»:
- До першого належать стартапи, що розв’язують реальні проблеми людства або допомагають зробити крок уперед та «покращити» світ. Наприклад, аерокосмічні технології, охорона здоров’я, біотехнології тощо.
- До умовно «низьких» стартапів включаємо різноманітні розваги та все те, що допомагає нам розслабитися чи «вбити час». У цю категорію можуть потрапляти розробники застосунків із таро та мемами, ігор, сервіси для знайомств, оброблення фото.
Що з цим робити
«Але ж так можна категоризувати будь-що», — скажете ви. Це правда, але суть у тому, що стартапи від початку будувалися на опозиції класичному бізнесу, звичним правилам, стратегіям та ідеям. Коли починаємо підводити їх під певні критерії на кшталт високої місії, то, фактично, вказуємо, що і як повинна дизраптити компанія, проти чого виступати. Це підриває сам дух стартапів і може негативно вплинути на індустрію загалом.
Ось кілька причин, чому черговий TikTok нам не зашкодить, а скоріше допоможе:
- Ціль стартапу — розв’язати певну проблему або задовольнити запит аудиторії. Хтось може створювати надсучасні роботизовані протези або AI, що допоможе діагностувати смертельні хвороби. Інші — TikTok чи застосунок із гороскопами. Якщо на це є запит, то компанія має та мусить існувати.
- Розвиток індустрії та підприємництва. Уявимо групу фаундерів, що придумала вірусний застосунок для генерації мемів. Тобто те, що можна було б назвати «низьким» стартапом. Звичайно він не дотичний до глобальних питань, але задовольняє потреби аудиторії. Наприклад, покращує настрій.
Також проєкт стане важливим досвідом для засновників. Вони спробують себе в підприємництві та піднятті інвестицій, отримають нові навички. Зрештою, можуть перетворити застосунок на велику компанію та створити більш «високі» продукти. Інший варіант — продадуть бізнес і перейдуть в інвестиції або створять нові компанії. Але почніть всюди критикувати такі проєкти, й охочих робити може стати менше. Чи знизиться від цього кількість світових проблем? Навряд чи. - Робочі місця та економіка. Будь-який стартап незалежно від сфери чи продукту створює робочі місця та платить податки. Отже, підтримує економіку та приносить користь суспільству загалом.
Це не означає, що інновації та високі цілі непотрібні. Навпаки, ми останнім часом загальмували в плані технологічного прогресу. Проте не варто оцінювати стартапи за таким показником. Із самого початку ця індустрія була про свободу вибору ідеї та способів її реалізації. Хай так і залишається.
Більше про це
Втратили амбіції та залипли у сторіз. Що не так із технологічним прогресом людства?
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
