Як поєднати волонтерство, фонд і фултайм в ІТ. Історія Senior QA та засновника БФ «Софт Скілл» Андрія Кондратьєва
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Продовжуємо розповідати про те, як живуть і працюють люди з креативної сфери, бізнесу та ІТ під час війни. Герой цього інтерв’ю — Андрій Кондратьєв. Він живе у Львові та працює в ІТ-компанії на посаді Senior QA. Андрій розповів нам, із якою метою заснував фонд «Софт Скілл», як поєднує роботу та допомогу армії та як використовує професійні навички у волонтерстві.
Про роботу та мету фонду «Софт Скілл»
В ІТ-сфері я понад 10 років. Тепер працюю в компанії GlobalLogic Ukraine на посаді Senior QA.
До повномасштабної війни, у грудні 2020 року, я заснував благодійний фонд «Софт Скілл». Його мета — надавати ІТ-освіту ветеранам російсько-української війни (людям, як служили в АТО) та підліткам від 16 років (сиротам, дітям із неповних і малозабезпечених сімей). Я хотів безоплатно, без усіляких прихованих платежів, учити цих людей програмування й інших професій у сфері ІТ.
Спочатку я сам викладав у «Софт Скілл». Ніякого спонсора у фонду немає, немає власного офісу. Але тепер достатньо добре розвинуті засоби відеозв’язку, тож є можливість проводити заняття онлайн.
Деякі слухачі моїх курсів пройшли співбесіди та влаштувалися на роботу в ІТ-компанії. Інші пішли навчатися далі, на курси у великих компаніях. Зазвичай ІТ-компанії добирають на свої навчальні програми людей із певними знаннями. Далі формують спеціалістів під власні потреби: дають людям додаткові знання та навички. Якщо пройдуть навчання успішно, після курсів їх беруть на роботу.
«Софт Скілл» дає початковий «багаж знань», щоби була можливість навчатися та розвиватися в професії далі.
Я хотів розширити перелік курсів: навчати людей різних мов програмування, менеджменту проєктів. У січні цього року проводив співбесіди з майбутніми викладачами «Софт Скілл». Планував долучити до роботи на курсах ще п’ятьох людей. Запустити нові курси ми планували в березні.
На жаль, напад росії перешкодив цьому. Тепер ми призупинили навчання. Під час війни не до нього: хтось пішов служити, хтось волонтерить.
Про волонтерство
Волонтерити я почав давно, 2014 року. Ми збирали допомогу деяким підрозділам ЗСУ, добровольчим батальйонам. У 2014–2015 роках забезпечення армії було на дуже низькому рівні, набагато гірше, ніж тепер. Бували випадки, коли військові навіть не мали їжі. Ми возили в Донецьку й Луганську області продукти, каремати, спальники, взуття, бронежилети та багато іншого.
Згодом забезпечення вийшло на нормальний рівень. І таких активних бойових дій, як протягом 2014–2015 років, уже не було. Інколи приходили запити від окремих підрозділів. Та це бувало нечасто.
Тепер, коли бойові дії відновилися, я почав волонтерити через фонд «Софт Скілл». Ми збираємо допомогу для ЗСУ, територіальної оборони, Національної гвардії.
Технічно було би простіше, якби люди скидали гроші просто мені на картку, і я би витрачав їх на потреби військових. Працювати через фонд у цьому плані трохи складніше. Треба вести звітність юридичної особи. Коли щось купуємо за кордоном, треба підписувати договір, оплачувати рахунок в іноземній валюті (там теж багато нюансів), робити митні декларації.
Але звітувати перед людьми, які надсилають гроші, — простіше. На рахунок фонду надходять лише ті гроші, які мають іти на благодійність.
Окрім того, я хочу розвивати фонд «Софт Скілл». Якщо тепер не виходить із навчанням, то через волонтерство.
Як організована волонтерська робота
Є люди, яким ми допомагаємо з 2014 року. Вони воюють і тепер.
Окрім того, на курсах «Софт Скілл» навчалися колишні військовослужбовці. Після початку повномасштабної війни вони знову мобілізувалися. З деякими людьми ми активно контактуємо. Вони розповідають про свої потреби, і ми за можливості виконуємо їхні запити.
Серед речей, які купуємо, — дрони різного типу, аксесуари до зброї (коліматори або ремені, щоб тримати автомати), повербанки. Часто люди просять й іншу дрібну техніку. Наприклад, кнопкові мобільні телефони. Звісно, вони не мають сучасної функціональності, але «живуть» без зарядження дві-три доби і не зливають інформацію про місцеперебування.
У березні ми допомогли купити два автомобілі для потреб військових — мікроавтобус Volkswagen T4 і позашляховик Mitsubishi Pajero. Звісно, це не нові машини, але вони достатньо потужні, і військовим ці автівки дуже потрібні.
Самостійно купити авто ми не можемо. Це великі суми — 120 000, 150 000 грн. Але долучаємося до збору грошей, допомагаємо купити, відправити.
У нас у Львові є волонтерський штаб. Туди привозять продукти, засоби гігієни з Польщі та Німеччини. Ми розвантажуємо великі фури, сортуємо речі: мило до мила, крупи до круп, чай до чаю. Є люди, які відвозять допомогу в Київ або в Дніпропетровську область. Там волонтери зустрічають допомогу, об’єднують її з пакунками від інших волонтерських фондів та надсилають тим, хто потребує допомоги.
Я купую речі для військових за власні гроші. Також пишу в соцмережах на що ми збираємо кошти, номер рахунку. Люди, які хочуть допомогти, надсилають гроші. Щось збирає українська діаспора за кордоном. Зазвичай вони відразу купують ті речі, які нам потрібні, і передають їх в Україну.
Про допомогу від ІТ-компаній
Мої колеги, люди з ІТ-компаній, також жертвують гроші на армію. Дехто з них перераховує доволі великі суми. Компанія, у якій я працюю, GlobalLogic Ukraine, також дає допомогу для нашого фонду. Наприклад, ми отримали від них 15 ноутбуків і відправили аеророзвідці. Військові кажуть, що ці ноутбуки тепер роблять важливу роботу. Навіть надіслали звіт: відео, як горить російський танк, на який навели вогонь, використовуючи ноутбуки.
Згодом у компанії нам дали ще кілька ноутбуків та іншої техніки. Ці речі не нові, але в хорошому стані, працюють.
ІТ-компанії нам не пересилають кошти, бо в них є багато інших каналів, через які вони допомагають ЗСУ. Та коли просимо якусь техніку, допомагають із цим.
Як вдається поєднувати роботу та волонтерство
Найскладніше тепер — поєднувати роботу й волонтерську діяльність. Я працюю з ІТ-проєктами, заробляю гроші. І водночас як директор благодійного фонду маю кудись їхати, допомагати, розв’язувати якісь питання.
Я відділяю роботу від волонтерства. Стежу, щоб не було ситуацій, коли приїжджаєш на роботу, потім їдеш розв’язувати волонтерські питання, далі знову повертаєшся на роботу і знову щось вирішуєш.
Для волонтерства виділяю якийсь конкретний час: наприклад, із 8:00 до 12:00 чи 14:00. Далі їду на роботу й працюю там до 21:00 чи 22:00. Відповідно, усі свої справи планую згідно з цим графіком. Скажімо, я знаю, що за три дні мені треба поїхати кудись і забрати товар. Наперед домовляюся, о котрій годині зможу бути.
Для планування використовую Google-календар, записую в нього всі свої зустрічі, справи.
Керівництво того проєкту, в якому я працюю, все розуміє. Тепер у нас на роботі немає великих релізів, тож складних ситуацій, труднощів із плануванням не виникає.
Буває складно, та коли перемикаєшся з робочих питань на волонтерство, «розвантажуєш» голову, відпочиваєш.
Думаю, що робота з фондом «Софт Скілл» допомогла мені прокачати менеджерські здібності. Коли керуєш якоюсь організацією, вчишся планувати, спілкуватися з людьми. Думаю, цей досвід допомагає мені тепер.
Як допомагають у волонтерстві професійні навички
Технічні професійні навички також допомагають волонтерити.
Я працюю на проєкті, що пов’язаний із виробництвом роутерів. Якось військові попросили нас купити роутери, які вони могли би поставити в бліндажах. Звісно, Starlink — це чудово, та далеко не скрізь він є. Я розбираюсь у роутерах, тож мені було простіше підібрати потрібні, знайти до них відповідні антени. Після того, як ми відправили роутери на фронт, я через телефон пояснив людям, як усе коректно налаштувати.
Тепер ці роутери працюють для ЗСУ. У них є 10-метровий дріт, із зовнішнього боку — антена, що ловить мобільний зв’язок, з іншого — сам роутер, у нього вставляють сім-карту і вона роздає Wi-Fi. Тож люди сидять під землею, але в них є можливість виходити в інтернет.
Так само з іншою технікою. Ми передаємо ноутбуки для аеророзвідки. Знаємо, які характеристики мають бути в ноутбука, щоб військові могли запускати службові програми, операційні системи, які потрібно. Як налаштувати комп’ютер, щоб усе було безпечно.
Також на початку війни часто проводилися DDoS-атаки на російські сервери. Тоді я купив 15 серверів на платформі DigitalOcean і підняв на них VPN VPN Virtual private networks — віртуальні приватні мережі . Через VPN крутилися постійні атаки на російські сервіси різного типу — державні служби, цифрові інфраструктурні об’єкти. Звісно, це коштувало недешево, та результат був вартий того.
Про плани після перемоги
Про відновлення роботи курсів поки що не думаю. На це немає часу.
Думаю, що після перемоги візьму відпустку, — на тиждень чи на два. Відпочину, відійду від усього, що тепер відбувається, а тоді відновимо навчання. Поставимо на той рівень, який планували до війни.
Можливо, спробую знайти якусь ІТ-компанію, що була би зацікавлена у співпраці та допомагала б займатися роботою фонду.
