«Венчурний фонд за тиждень» чекає вже понад рік. Що відбувається з Дія.City Invest?

Що обіцяли

Ідею Дія.City Invest Мінцифра публічно і амбітно розгорнула навесні 2025 року. Так, замість кількох місяців-років бюрократії венчурний фонд мали зареєструвати за тиждень. Бізнес нібито зможе швидше і простіше вкладати гроші в локальні стартапи. 

Інститут спільного інвестування має працювати за спрощеною моделлю:

• без індивідуальної реєстрації — за модельними документами;
• до 15 засновників;
• фонд до 50 млн євро;
• без окремої компанії з управління активами;
• винятково в резидентів Дія.City через цінні папери або конвертовану позику.

Пріоритетними напрямами називали широкий пул від SaaS і геймдеву до кібербезпеки й defense tech. Окремо ставили завдання допомогти із наслідками валютних обмежень. Зараз значна частина капіталу замкнена в країні, культура tech-інвестицій формується, а стартапам гроші потрібні на вчора.

Минулого липня тоді ще заступник міністра, а нині в.о. Олександр Борняков говорив, що закон ухвалять до кінця 2025-го, а перші раунди підуть уже в 2026-му. Invest «мав створити прецедент», коли в Україні з’явиться зареєстрований венчурний фонд. 

Наш співрозмовник із венчурного ринку, обізнаний з ситуацією, який побажав лишитись анонімним, поділився: за внутрішніми OKR міністерства базово мали запустити проєкт ще торік.

Що встигли зробити

Якщо дивитися на папери, то ініціатива рухається. 9 січня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №14362, а в лютому його підтримав профільний комітет. Тоді ж Мінцифра підняла максимальний розмір фонду з 20 до 50 млн євро. 

Паралельно Головне науково-експертне управління Ради встигло його розкритикувати. Експерти зауважили, що він: 

• виводить управління активами з-під професійного нагляду;
• дозволяє учасникам до 185 днів керувати фондом самостійно;
• знижує поріг входу для фізосіб (100 мінзарплат проти законної планки у 1500);
• створює нерівні умови для інших венчурних фондів;
• має норми, які не відповідають європейським директивам.

Далі за логікою мало бути перше читання — але його в адженді депутатських засідань поки що немає. 

Що нам відповідала Мінцифра

У коментарі для Vector керівник Дія.City Олексій Добронравов розкрив кілька параметрів майбутніх фондів. Мінімальний поріг входу становитиме 121 800 грн (рівно 100 мінімалок з 2014 року). Зробили його низьким навмисно — щоб у гру заходили не лише великі бізнеси, а й «підприємці чи менеджери, які непогано заробляють і готові пробувати себе в інвестиціях». 

Одне з головних запитань ринку — що буде, якщо стартап втратить статус резидента Дія.City посеред угоди? Втрата резидентства не обриває інвестицію автоматично. Фонду дозволено тримати до 10% активів поза Дія.City — саме на такі випадки. 

Окремо заклали диверсифікацію — один стартап або пов’язана група не може становити більше ніж 10% портфеля. Типові документи та решту нормативки після ухвалення закону напише Нацкомісія. Тобто, каже Добронравов, держава задає рамку: вимогу інвестувати в певний тип активів, а вся операційна логіка реагування на такі ситуації — відповідальність фонду та його керуючого, який і забезпечує дотримання структури портфеля.

Державних гарантій, що гроші повернуться, не буде. «Ми не закладали штучних гарантій, бо це суперечило б самій природі венчурної моделі», — каже Добронравов. Захистом інвестора, за його словами, мають стати прозорі правила та професійний керуючий.

Гроші при цьому заходять надовго. Забрати їх посеред угоди не вийде — капітал працює у фонді до екзиту. Вторинний ринок для часток закладають, але поки що це радше намір, ніж готовий механізм. 

Непублічний інтерес до проєкту з боку бізнесу, каже, зростає. На столі у Мінцифри є «декілька софт-комітментів» від великих українських компаній і підприємців. Водночас навіть після ухвалення закону Нацкомісії додатково знадобиться близько пів року, щоб підготувати нормативну базу. 

Тож якщо Рада проголосує восени, перші фонди ми побачимо не раніше 2027 року.

Чому Invest тупцяє на місці

Наш співрозмовник із венчурного ринку називає дві причини паузи: кадрову та політичну. 

1. Дія.City Invest — це спільний проєкт Нацкомісії та Мінцифри. 31 грудня 2025 року президент звільнив Руслана Магомедова, голову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Магомедов, за словами співрозмовника, особисто вболівав за Invest. Новим головою натомість став Олексій Семенюк, який не має досвіду у фінансовому секторі.

2. Стосунки Мінцифри (Борнякова) із фінансовим комітетом Ради (Гетьманцевим). Контекст, в якому живе законопроєкт, складно назвати товариським. Нині він застряг у профільному фінансовому комітеті Верховної Ради, який очолює Данило Гетманцев. 

З осені 2025 року Гетманцев системно критикує Мінцифру за різне — за незапущену державну систему онлайн-моніторингу грального ринку, за конкурс на лотерейні ліцензії, за темпи блокування нелегальних казино регулятором PlayCity і за ФОП-модель у Дія.City. 

1 червня 2026 року Борняков подав до суду позов про захист честі, гідності й ділової репутації — через пости в Telegram-каналі нардепа, в яких, за словами адвоката Масі Найєма, містилися твердження про нібито причетність міністра до злочинної організації та корупційних схем. 

Гетманцев відповів, що позову радий, і пообіцяв просити суд залучити до справи міністра оборони Михайла Федорова й голову PlayCity Геннадія Новікова. Мінцифра у відповідь назвала заяви депутата «системною кампанією з дискредитації» та конфліктом інтересів. 

Сам Олександр Борняков затримку після підтримки профільного комітету називає спробою перетягнути повноваження, а не доопрацювати документ: «Шкода, що парламентські інструменти використовують не для ухвалення рішень, а для їх відтермінування. Як наслідок, втрачається час, який для воєнної України конвертується у втрачені можливості для економіки». Мовляв, закони, які впливають на розвиток цілої індустрії, не мають ставати «заручниками політичних ігрищ і чиїхось власних амбіцій».

Хто має рацію, вирішить суд, але навряд чи відкритий конфлікт допоможе Invest швидше пройти парламент, додає наш експерт: «Щоб хоча б залишатися на місці, нам треба бігти з усіх сил. А ми самі собі кидаємо колоди під ноги — і починаємо активно відставати».

Що каже ринок

Віктор Захарченко, COO Unicorn Nest, захоплення на ринку не бачить: каже, поки не схоже, що бізнес про таке дуже просив — ні захоплених, ні бодай стриманих компліментів від потенційних вкладників фондів. Для нього Дія.City Invest більше нагадує спосіб дати раду замкненій гривневій ліквідності: через валютні обмеження НБУ великі компанії не можуть вивести дивіденди й сидять на готівці. П’ятірка найбільших: 

• Київстар — 20,1 млрд грн;
• Visa — 9,9 млрд грн;
• MetLife — 9,6 млрд грн;
• Philip Morris Україна;
• JTI Україна.

Цим грошам пропонують найризикованіший клас активів, де 9/10 ранніх угод списуються в нуль: «Гроші, що й так тануть від інфляції, ведуть туди, де вони зникнуть із дуже високою ймовірністю. Це вихід через казино». 

У Мінцифри з локальним фокусом не сперечаються — він задуманий. «Мета Дія.City Invest — простимулювати українську економіку, українську валюту й українські технологічні компанії», — каже Борняков. Визнає, що так проєкт «не зможе закрити потреби абсолютно всіх стейкхолдерів технологічного сектору, зокрема і якоїсь частини інвесторів».

Портрет вкладника, під якого будують інструмент, в.о. міністра описує так: «він працює в Україні, заробляє тут гривню й шукає для себе ефективну економічну модель її використання». Це може бути і велика компанія, і «просто українці, які мають заощадження і хочуть їх примножити». У довгу Борняков очікує від Invest нову культуру інвестицій в український tech — щоправда, у KPI це не записують: «скоріш побічний ефект від роботи проєкту з ринком і капіталом».

Сумнівається Захарченко і в самому попиті. Мовляв, якщо компанії з ліквідністю досі не обзавелися корпоративними венчурними фондами, то чи хочуть вони цим займатися взагалі? Із прикладів наводить лише «Київстар», який системно працює через M&A, купуючи Uklon, Helsi й Tabletki.ua. Хоча і той бере контроль, а не міноритарну частку у фонді. «Покласти “гроші у фонд” і “няньчити стартапи в пісочниці” — різні речі», — додає Захарченко.

Інший співрозмовник Vector з венчурного ринку, який погодився говорити анонімно, оцінює стримано. Реакцію ринку він описує словами: «Ні холодно, ні жарко»: мовляв, інших помітних інструментів підтримки стартапів від Мінцифри зараз фактично немає, тож саме на єдину пропозицію держави ринок відреагував саме так. Сам Invest називає «абсолютно потрібною річчю», але це лише один з елементів екосистеми.

Він погоджується: капітал в Україні є, і замкнена гривня могла б працювати на інновації, насамперед defense tech. Саме для цього, на його думку, і варто запускати Invest. Проблема в тому, що інвестицій в українську юрисдикцію майже немає: за весь час він нарахував лише близько п’яти публічних угод: «Це взагалі ні про що».

Найкрасномовніше — що спрощення зачепило не ті болі. Інвестспільнота, нагадує Захарченко, скаржилася не на терміни запуску фондів, а на захист прав інвестора. Тут важливо розрізняти: нагляд, корпоративне управління й захист від розмиття частки — це норма будь-якого венчуру, яку не можна спрощувати, бо «надто дорого вийде».

За словами Захарченка, в Україні інвестиції давно плутають із кредитуванням: інвестор хоче заставу й гарантований відсоток. Венчур так не працює — інвестор не має бути беззахисним, але й не має ставати кредитором, мовляв, тоді це не фонд, а позика під вивіскою фонду. Усе це показує дірку у схемі «ось наша пропозиція на ваш попит» — і привід запитати, чи не стане сам цей захист предметом торгу з боку майбутніх інвесторів фонду. 

Анонімний співрозмовник Vector для цієї норми відмовляється навіть від слова red flag: «Є справді умовно жовті прапорці, є червоні, а є нонсенс. Це — нонсенс. На таких умовах жоден розумний інвестор не зайде». Чинна редакція, визнає він, стала відчутно кращою, але все ще досить далеко від реалістичного.

Далі варто розібратися, хто всім керуватиме. Про запуск і наповнення грошима розмов багато: «більше фондів Богові фондів», — іронізує Захарченко, — але чи є у нас люди, які професійно розуміються на венчурі і готові взяти в управління ще умовні 20 фондів? Та й навіщо їх стільки?

Резидентів у Дія.City близько 4 000, але рахують інвестори компанії, привабливі для чека в 1 млн євро. Вкладати в усіх поспіль немає сенсу (для цього існують грантові програми), тому інвестувати доведеться в кращих. За статистикою, каже, це приблизно кожен 10-й стартап. Так, 20 новим фондам просто не буде кого фінансувати, адже вузьке коло резидентів можна покрити одним фондом із середніми обсягами.

За іншого сценарію, коли стартапів на всіх вистачає, схема Invest впирається в природу самого венчуру: локальним цей бізнес не буває — його специфіка завжди більша за межі місцевої екосистеми. Захарченко наголошує, що венчурна інвестиція закінчується продажем компанії, і навряд чи всі екзити відбуватимуться всередині країни: «Якщо тільки “Київстар” не попросять купувати всіх». Отже, продавати доведеться на Захід, а для цього український фонд має бути сумісним щонайменше з англійським правом і нормами ЄС (нагадаємо, профільне управління Ради вказує на норми, невідповідні європейським директивам). 

«Тож ми будуємо власну Кремнієву долину, яка місцями Силіконова? Ця ініціатива схожа на розв’язання локальної проблеми протухаючої ліквідності і “куди пристроїти бабки”, а не на проблему венчурного бізнесу. Апетит до ризику не народжується від того, що держава спростила реєстрацію», — підсумовує Віктор Захарченко. 

Анонімний співрозмовник Vector замість нових обмежень державі радить запускати стимули — matching grants, фонд фондів і спільні програми з міжнародними інституціями. І підсумовує: «Це часто про попіаритися, а потім нічого не відбувається».

Один тиждень після чого?

Поки проєкт чекає на голосування, інвестицій в українську юрисдикцію майже немає. За оцінкою співрозмовника Vector, за останні роки їх було лише близько п’яти.

Дефенс, який держава називає пріоритетом Invest (у самій Дія.City їх понад 520 компаній), системно інкорпорується назовні — в Естонії, Польщі, Британії, США й Чехії тощо. В Україні в investor-backed-командах здебільшого залишаються дочірні юрособи без IP та основної діяльності. Тому фонд, який інвестуватиме лише в українських резидентів Дія.City, не завжди дістанеться до найпривабливіших команд.

Водночас Дія.City показує непогану інвестдинаміку: з 2022 року 93% публічних інвестиційних угод припадали саме на резидентів. У просторі працюють близько 4500 компаній і понад 175 000 спеціалістів, а обсяг інвестицій у 2025 році сягнув $498 млн, з яких $105 млн — defense tech.

Поза тим в.о. міністра зазначив, що для defense tech не планують виділяти окрему категорію — для них діятимуть ті самі правила, що й для інших резидентів Дія.City.

Головною перешкодою для розвитку української юрисдикції він називає валютні обмеження: поки рух капіталу обмежений, інвестори обирають ринки, де гроші можуть вільно переміщатися. Водночас у Мінцифрі переконані, що мільярдні українські екзити — питання часу та безпеки.

Далі все залежить від парламенту. Якщо перші ластівки не полетять у середині 2027 року — доведеться зачекати ще. Однак міністри обіцяли, що фонд можна буде зареєструвати за тиждень — і технічно дотримаються своїх слів. Invest звільнить бізнес від тривалої бюрократії — до цього мають пройти лише два роки анонсів та ітерацій, кілька звільнень у регуляторі та позов в.о. міністра на голову фінкомітету.

Більше про це

01 БІЗНЕС

«Ми крафтове виробництво, а не завод»: співзасновники Taktika про помилку на $150 000, реалії скорочених бюджетів та новий запуск

Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Далі

Завершити

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter