Знайти свою нішу та заспокоїтися. Чому Україна не failed state і в якому напрямку рухатися — колонка керівного партнера GR Capital Макса Філіппова
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
У своїй колонці для Vector Макс Філіппов, керівний партнер венчурного фонду GR Capital, розповідає про пошук Україною своєї «ніші», аналіз вихідних даних і перспектив розвитку.
Що Україна може запропонувати світові
Постіндустріальна економіка змінює формат економічної карти світу, а разом із нею створює шанси для України. Погодьтеся, немає підстав розраховувати на світове лідерство, намагаючись посісти місце провідних країн світу. Це як конкурувати з Good Wine, відкривши магазин з ідентичним асортиментом товарів через дорогу. Або намагатися вигадати новий Apple.
Україна вже відіграє свою роль у світовій економіці. Наша країна входить до лідерів експортерів зернових у світі. Ми експортуємо більшість від того, що виробляємо. Внутрішнє споживання зернових становить лише 20–25%. Це означає, що за межами нашої країни ми годуємо втричі більше людей, ніж населення України. Також ми лідери в експорті олії.
Наші розробники створюють програмні продукти для провідних світових банків та автовиробників. Декілька тижнів тому німецький виробник вантажівок MAN призупинив виробництво через неможливість експорту компонентів, що виготовляються в Україні. Ми концептуально не failed state.
Післявоєнна економіка України має базуватися на тих нішах, де ми вже маємо певні успіхи: агротехнології, електронна комерція, кібербезпека, креативні індустрії, цифрові сервіси. Україна годує мільйони людей експортом зерна, олії, фруктів та овочів. Сервіси доставки ліків та купівлі будь-яких товарів у два кліки в інтернеті — те, що є не в кожній країні першого світу.
Окремий пункт — туризм. Ми можемо дати закордонним туристам незабутнє поєднання ціни та якості у ресторані разом зі спогляданням архітектурних пам’яток і сучасних еклектичних будівель.
Водночас Україні треба розширювати свої торговельні та технологічні зв’язки з країнами Європи, пропонуючи своє лідерство у конкретних галузях. Для досягнення економічного потрібна тісна інтеграція з Європою, як це сталося з Польщею. За 15 років після вступу до ЄС ВВП на душу населення збільшився на понад 80%.
Україна вже повернула на захід. Частка експорту до ЄС зросла приблизно з 30% 2014 року до 36% 2020 року, а частка експорту до Росії знизилася з 18% до 5,5%. До речі, саме економічні важелі впливу кремль використав у невдалому процесі поглинання України. Проросійські політики навперебій умовляли нас у неможливості відмовитися від російських енергоносіїв, від експорту молочної продукції в росію тощо.
Україна може запропонувати світові нові формати економічного співробітництва, засновані на інноваціях.
Європейський Союз був і економічним, і політичним проєктом. Він походить із Європейського товариства вугілля та сталі, створеного 1952 року з явною метою зробити французьку та німецьку промисловість взаємозалежними, за допомогою потенційних синергій перетворити їх на технологічних лідерів Європи.
Чому нам потрібні реформи
Шлях інтеграції України в цивілізований світ схожий на сільську дорогу в Україні, яка не пізнала «Велике будівництво». Ями, горби, відсутність асфальту.
Колосальний економічний потенціал України досі не реалізований через незавершені реформи — судову, правоохоронну, трудову. Їхню «непотрібність» пояснюють корупцією, важкою радянською спадщиною та впливом російських агентів. Після неминучої поразки росії у війні Україна має позбутися комплексу «молодшого брата».
The Economist пише, що одним зі способів заохочення реформ України було б зробити їх вимогою для подальшої інтеграції в європейські ринки та ланцюжки постачання — скажімо, через шлях до членства в ЄС. «Привабливість приєднання в тому, що воно створить в Україні консенсус щодо кінцевої точки хворобливого процесу реформ і закріпить напрям реформ», — стверджує Беата Яворчик з ЄБРР.
Якщо виробник інноваційного продукту в Україні відчує сприятливі умови для роботи на ринках Німеччини та Франції, він матиме додаткову мотивацію. Якщо сотні таких інноваторів прийдуть до Кабміну та скажуть «Нам це треба, ми дамо державі податки та робочі місця», то влада прискорить ці реформи. Головне — мати ясну і вимірювану мету:
- фінансову — гроші;
- політичну — гарантії прозорої та чесної змінності влади;
- соціальну — вдячність виборців.
Щоб інвестор захотів вкласти гроші в Україну, він має розуміти, що його права захищає об’єктивний суд, який не приймає підношення у чорних пакетах BOSS, а законодавство не змінюється зі зміною партії більшості.
Прийняття правил цивілізованого світу та визначення конкурентних переваг призведе до економічного успіху. Фінляндія 1991 року теж піддавалася економічної стагнації, бо експортувала переважно до СРСР, але швидко усвідомила свої потреби й стала успішною частиною глобальної економіки. Вона зосередила увагу на осмисленні минулого досвіду — власного та інших країн — та прогнозуванні майбутнього і підготовці до нього.
Обов’язковою умовою зростання показників фінської економіки була диверсифікація експорту. Вона стала можливою завдяки схваленню суспільством концепції економіки знань і появі нових галузей, що на них ґрунтуються.
Я не кажу, що Україна зобов’язана скопіювати фінський досвід тридцятирічної давнини, але зараз наше положення зобов’язує нас еволюціонувати швидше, ніж будь-яка європейська країна до нас. Тобто не просто прагнути ЄС, а пропонувати нові формати економічного співробітництва, засновані на наших конкурентних перевагах.
У нас є люди з мізками, територія, успіхи у боротьбі за цінності свободи та демократії та сильний IT-ринок. Ментально ми вже у Європі. Залишилося упорядкувати «документи» — провести реформи.
Більше про це
Економічне диво на руїнах. Як після війни ФРН перетворили на приклад демократії та капіталізму
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
