Ізраїль — країна стартапів, хоча воює понад 70 років. Як їм це вдається?
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Ізраїль — країна з 9 млн населення та обмеженими природними ресурсами: понад половину його території займає пустеля. Проте тут виникло більше стартапів, ніж у Канаді, Японії, Індії, Кореї та Великій Британії — понад 6000. А торік у країні з’явилося 39 нових юнікорнів. Загалом їх стало 79 з капіталізацією $228 млрд. Водночас країна оточена ворогами й постійно перебуває під загрозою нападу.
Розповідаємо, як вона підлаштувалася під несприятливі умови, до чого тут культура, армія, природа та які речі в них можна запозичити для нашого економічного зростання.
Країна, яка постійно під загрозою
Після Другої світової війни 1948 року ООН прийняла резолюцію про виведення британських військ і створення на місці окупації двох держав — Ізраїля та Палестини. Проте мир після цього рішення не настав, а збройні сутички в регіоні відбуваються і досі.
Ізраїль успішно воював із кожним з сусідів — Ліваном, Йорданією, Єгиптом, Сирією та Палестиною. Дипломатичні відносини є тільки з Єгиптом та Йорданією. Сирія та Ліван ставляться вкрай вороже. Перша хоче постійно забрати в Ізраїля території, які вона втратила у війні 1967 року. Іран та організація Хамас, яку він підтримує в Секторі Газа, постійно погрожують знищенням Ізраїлю.
Теракти на території Ізраїлю відбуваються регулярно. Останній масований обстріл організацією Хамас відбувся у травні 2021 року. Але навіть у цих умовах Ізраїлю вдалося стати країною стартапів.
Залізний купол та укриття
Залізний купол охороняє територію Ізраїлю від ракет з Гази та Лівану. Ця технологія оснащена найновішим радаром і комп’ютерними програмами, розраховує імовірну траєкторію ракети та збиває її в польоті.
На початку 2011 року розмістили перші батареї, а вже 2014 року він захищав від ракет уже найбільші міста Ізраїлю. Успішність враження цілей сягає 90%. Ця система допомагає Ізраїлю зберігати життя та гроші, тому що їм не потрібно розгортати підрозділи в районах на зразок Гази. А дітей ще в садочках вчать, що робити під час обстрілів, за допомогою ігор і мультиків.
Складні умови, які спонукали до інновацій
Сонячна енергія
Після оголошення незалежності та перемоги у першій війні проти Палестини, Іраку, Сирії, Йорданії, Єгипту та Саудівської Аравії до Ізраїлю мігрували багато людей. Економіку охопила криза, не вистачало пального, спади напруги в електромережі стали звичним явищем. Ситуація була загрозливою. Держава потребувала надійного та дешевого джерела енергії для задоволення потреб громадян. Інші близькосхідні держави мали великі запаси нафти. В Ізраїлю не було навіть кам’яного вугілля та стабільного джерела води. Зате у країни є достатньо сонця.
1955 року ізраїльський фізик Гаррі Цві Табор створив сонячний колектор, який розмістив на вулиці. Пристрій помпував воду в труби, рідина рухалась, а панелі вбирали сонячне світло й нагрівали воду. Масового поширення набув після енергетичної кризи 1973 року, а пізніше парламент законодавчо зобов’язав встановлювати сонячні панелі на дах будинків, які побудовані після 1980 року.
Так Ізраїль став піонером сонячної енергії. Пристрій Табора виробляв багато гарячої води та давав сонячному водонагрівачу потенціал для виробництва значної кількості електроенергії з використанням невеличкої турбіни або двигуна. Нині до 90% будинків використовують цей винахід.
Пустеля
Симха Бласс, ізраїльський інженер-гідротехнік, відкрив крапельну зрошувальну систему, для оптимального використання води та для полегшення роботи селян в умовах пустельного клімату. Його пристрій доставляв потрібну кількість води безпосередньо під рослину. Зараз компанія Netafim володіє 30% світового ринку крапельного зрошування.
Макроекономічна політика держави та кластеризація
В Ізраїлі вдалося побудувати класичну кластерну систему Кластер Концентрація в одному місці взаємопов'язаних компаній та інституцій в одній галузі. про яку розповідав гарвардський професор Майкл Портер. Вона також є в Кремнієвій долині.
У цих регіонах зазвичай значно вищі показники продуктивності, ніж в інших частинах держави. Ізраїльська кластерна система — це тісна близькість дослідницьких університетів, великих компаній і стартапів, пул талантів з усього світу та екосистема венчурного капіталу, цивільне та військове R&D. Крім того, Ізраїль має унікальну підприємницьку культуру, яка поєднує індивідуалізм та егалітаризм.
Скорочення державних витрат та зниження рівня інфляції
1984 року рівень інфляції постійно зростав, а рівень державних витрат становив 60% від рівня ВВП Ізраїлю. Зарплати працівників були підв’язані до вартості умов прожиття. Це призводило до кругової гіперінфляції — держава друкувала більше грошей, через це росли ціни, а через них росли зарплати, і так по колу.
У таких умовах 1985 року уряд вирішив скоротити державні витрати, а юридичний зв’язок між заробітною платою та вартістю життя було розірвано. Державні витрати скорочуються і донині.
Дерегуляція
1985 року Ізраїль виявив, що його глобальна перевага полягає в технологічному розвитку, який забезпечується високим рівнем людського капіталу та фінансування досліджень і розробок у країні. Однак цей напрям був надто зарегульованим та недофінансованим.
Аби звільнити підприємців від бар’єрів та обмежень, уряд вирішив дерегулювати галузі з високим потенціалом зростання: технології та венчурного фінансування.
Венчурні фонди з державними грошима
З 1970-х років Ізраїль починає запускати фонди з державними грошима. Фактично цими діями вони започаткували галузь стартапів.
- Спільна програма фінансування з США: Фонд промислових досліджень і розробок (BIRD) — 1977 рік. Уряд надавав невеликі гранти від $500 000 до $1 000 000, які вливаються протягом двох-трьох років і окуповуються коштом невеликих роялті державі від успішних проєктів. За словами одного із засновників BIRD, він виконував роль сервісу знайомств. Ізраїльські технологічні стартапи могли познайомитися з американськими фірмами, які могли продавати та поширювати на своєму ринку.
- Пряме фінансування для винахідників, які хочуть започаткувати свої компанії, — 1990 рік. Але зрозуміли, що це не дуже ефективно, бо гроші не робили з винахідників бізнесменів. Аби розв’язувати цю проблему, вони створили наступну програму.
- Спеціальні фонди, які фінансувалися державною програмою Yozma, — 1993 рік. Держава надавала $8 млн для фондів, які вже зібрали $16 млн, із правом викупити її частку через 5 років, якщо фонд був успішним. Так 1992 року уряд створив 10 фондів із капіталом у $20 млн кожен.
У кожному фонді мала бути венчурна фірма з Ізраїлю та іноземна фірма, і до них додавалися державні кошти. Так Ізраїль приваблював іноземний капітал в країну та розвивав підприємництво. Зараз 29 компаній Yozma зробили світові IPO і понад 59 M&A.
Міжнародна допомога
Ізраїль отримував міжнародну допомогу переважно від США та Німеччини. Вона використовувалася насамперед для захисту держави, а внутрішній дохід із податків спрямовували на фінансування компаній та інших соціальних виплат.
1952 року Німеччина почала платити репарації Ізраїлю за заподіяне у Другій світовій війні. Америка ж надавала підтримку прямими переводами, низьковідсотковими кредитами та військовою допомогою. З 1950 по 1965 рік реальний ВВП Ізраїлю зростав у середньому на 11% за рік майже повністю завдяки американській допомозі та німецьким репараційним виплатам. З 1948 року Америка надала понад $130 млрд допомоги без урахування засекречених військових партнерств між двома державами.
Імміграція
Населення Ізраїлю виросло у дев’ять разів з часів його заснування, а в перші три роки — подвоїлося. У сучасному Ізраїлі громадяни, які народилися в іншій країні, становлять понад третину всього населення.
Постійна імміграція триває з моменту заснування Ізраїлю. Деколи відбувалися сплески гіперактивності, які безпосередньо сприяли економічному диву Ізраїлю. Основний сплеск припав на 1990–2000 роки, коли понад 800 000 євреїв із теренів колишнього СРСР іммігрували до Ізраїлю. 30% цих іммігрантів були лікарями, 20% — інженерами.
Імміграція позитивно вплинула на розвиток підприємництва, зниження рівня безробіття, зростання зарплат і продуктивності. Також Ізраїль і досі намагається приваблювати висококваліфікованих та освічених мігрантів, щоби розвивати свою сферу R&D.
Культура та релігія
Важко підрахувати, наскільки сильно культура впливає на економічне зростання, але лауреат Нобелівської Дуглас Норс вважає, що саме вона визначає успіх націй. Менталітет Ізраїлю можна описати одним словом — хуцпа. У нього немає прямого перекладу, але приблизно це означає: зухвалий та нахабний.
Хуцпа — це робити те, що потрібно саме зараз і втілювати правильні рішення всупереч думкам іншим. Це постійна допитливість, оцінювання та оскарження ідей, уявлень та ієрархій без урахування звичаїв чи керівної структури. Наприклад, можеш сказати своєму СЕО, що він не правий, перед усією компанією. Це гнучкість і зухвалість, яка притаманна багатьом СЕО в Кремнієвій долині. Саме ця якість живить підприємницький дух серед ізраїльського населення.
Армія
В Ізраїлі обов’язкова військова служба для всіх громадян віком від 18 років. Відстрочення можуть отримати люди, які навчаються в релігійних школах, а для арабів та бедуїнів (мусульман за віросповіданням) служба за бажанням.
Служба в ЦАГАЛ (Армія оборони Ізраїлю) — один із основних шляхів до технологічного сектору. Елітні розвідувальні підрозділи дають виняткові технологічні вміння, високоспеціалізовану підготовку. Їхні учасники отримують цінний нетворкінг, який можуть використовувати для розвитку свого бізнесу. Під час проходження служби солдати отримують грошові компенсації, а найбільш здібним можуть запропонувати академічні програми паралельно зі службою, після закінчення яких вони можуть залишитися працювати над своїми дослідженнями в армії.
Культура хуцпи діє й тут. Командирів називають на ім’я, а від солдатів очікують імпровізації та креативного мислення під час виконання завдань. Також армія дає багато софт-скілів, які потім знадобляться у житті: лідерство, командна робота, місійність тощо.
Високий рівень R&D
Ізраїль має найвищі витрати на дослідження та розроблення серед усіх країн світу: приблизно 4,5% його річного ВВП спрямовується на нього. Це вдвічі перевищує середній показник у країнах Організації економічного співробітництва та розвитку. А 30% з них іде на військові дослідження. Останні допомагають підвищувати загальний рівень інновацій у країні, бо деякі технології, винайдені в армії, можна застосовувати й у звичайному житті.
Більше про це
Економічне диво на руїнах. Як після війни ФРН перетворили на приклад демократії та капіталізму
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
