Великий експеримент: чому український e-commerce відмовився від глобальних хмарних провайдерів на користь Freehost
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Український e-commerce стартап за пів року побачив, як його хмарні витрати вибухнули з $500 до $3200 на місяць — просто через зростання трафіку з 500 до 8000 відвідувачів. Звучить знайомо?
Перехід на локального провайдера зменшив витрати до $2240, прискорив сайт утричі (з 700 мс до 200 мс) і підвищив конверсію на 4%. Без втрати функціональності, з кращою підтримкою та повним контролем над даними. Розповідаємо, як це працює і чому великі імена — не завжди великі рішення.
Для багатьох українських компаній знайомі бренди AWS, Google Cloud чи Azure здаються безальтернативними. Проте реальні кейси свідчать про те, що вибір локального провайдера може виявитися дешевшим, надійнішим і гнучкішим. Ділимось історією одного стартапу від директора Freehost.UA.
Коли клієнт звернувся з типовим завданням — перенести свій інтернет-магазин з публічної хмари до нас, — ми провели повну діагностику поточної інфраструктури. Спочатку магазин працював за моделлю pay-as-you-go: $500 на місяць, невелика кількість товарів, 400-500 користувачів на добу. Через пів року, коли асортимент зріс до 5000 позицій, а трафік до 8000 унікальних відвідувачів, їхні витрати різко сягнули $3200 через збільшення обсягу даних, бекапи й додаткове програмне забезпечення.
Ми запропонували:
- кластер із трьох VPS у Києві в нашому дата-центрі під балансувальником — для масштабування без прихованих оплат;
- «холодний» бекап на другу платформу в Європі — для моментального запуску проєкту там у разі форс-мажору;
- гнучке нарощування ресурсів за фіксованою ставкою: CPU, RAM, дисковий простір та трафік додані в один тариф.
Як результат їхній рахунок упав на 30% до $2 240/місяць і швидкість відповіді із 700 мс знизилася до 200 мс. Навіть конверсія зросла на 4%. Найголовніше — вони отримали команду локальних інженерів, готових розв’язувати будь-яку технічну задачу впродовж 15 хвилин.
Передбачуваний бюджет
- фіксована щомісячна плата: у тарифі все є (CPU, RAM, дисковий простір, трафік). Навіть у разі збільшення навантаження вартість послуги не змінюється, на відміну від pay-as-you-go, де кожний додатковий API-запит чи гігабайт даних автоматично збільшує рахунок;
- прозора калькуляція: чітко бачимо, скільки коштує кожен ресурс.
Наприклад, орендуючи сервер за $100/місяць отримуємо восьмиядерний процесор, 16 ГБ RAM, диск 1 ТБ та щоденні бекапи без додаткових платежів.
Техпідтримка і швидкість реакції
Місцеві інженери працюють на платформі 24/7 і за SLA реагують за 15-30 хвилин. У глобальних хмарах звернення в підтримку може «зависнути» на кілька годин або днів через часові пояси, регламентовані процедури й бюрократію. Прочекавши кілька годин, можна отримати шаблонну відповідь або пропозицію зміни рівня підтримки для розв’язання проблеми.
Швидкість доступу
Сервер у київському ЦОД забезпечує пінг 10-20 мс для локальних відвідувачів. Натомість публічні хмари мають значно більшу затримку через складні маршрути передачі. Для користувача це відчутна різниця в комфорті роботи із сайтом або вебдодатком.
Юридичний захист даних
Українське законодавство гарантує контроль над інформацією — немає ризику раптових блокувань чи санкцій через зміну політичної ситуації.
Уникнення vendor lock-in
Що таке vendor lock-in? Це ситуація, коли бізнес стає залежним від конкретного постачальника технологій і не може легко перейти до альтернативи через технічні, фінансові або договірні обмеження.
Згідно з дослідженням Justice Opara-Martins та співавторів (114 учасників), під час міграції між хмарами lock-in лишається головною перешкодою через відсутність стандартів і сумісності.
Вікіпедія виокремлює три різновиди lock-in:
- платформенний — прив’язка до віртуалізаційної платформи;
- інструментальний — залежність від SDK і специфічних API;
- data lock-in — складність вивантаження даних у відкритих форматах.
Локальні VPS розв’язують ці проблеми: відкриті формати, гнучке розгортання та можливість швидкого перенесення між серверами чи ЦОД.
Практичні кроки для CTO
- TCO-аналіз на три-п’ять років з урахуванням усіх зборів;
- перевірка SLA: час реагування, резервне живлення, гарантії аптайму;
- оцінювання lock-in-ризиків: чи потрібні вам пропрієтарні сервіси;
- пілотний запуск: протестуйте локальний VPS, виміряйте швидкість і продуктивність.
Вибір українського провайдера — це не лише питання економії, а й запорука стабільності й контролю над інфраструктурою.
👉 Переходьте на сторінку VPS-хостингу FREEhost.UA або ознайомтеся з умовами оренди серверів для повної інформації.
Партнерські матеріали
