Долаючи стереотипи. Як Women Who Code Kyiv розбудовують жіноче технологічне комʼюніті
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
У березні я стала учасницею п’ятої хвилі менторської програми Women Who Code Kyiv. Згідно з умовами програми, мені надали ментора для тримісячної роботи над моїми професійними запитами.
В процесі стало цікаво: чому хтось добровільно готовий приділяти стільки часу незнайомій людині? Так я вирішила розібратися, хто такі Women Who Code Kyiv, чому жінки охоче приєднуються до організації та яка кінцева мета менторської програми. Для цього повогорила з шістьма керівницями спільноти.
Хто такі Women Who Code Kyiv
Марія Голубєва — iOS/macOS-розробниця з десятирічним досвідом. Марія — програмістка в третьому поколінні. Її мама та двоюрідна бабуся теж мають цей фах.
«Моя мама — теж програмістка. Вона навчалася в 1980-х роках у НАУ, і у них на потоці були загалом жінки й лише декілька хлопців. У той час вважалося, що програмуванням займаються жінки, а чоловіки — паяють схеми. Такі тоді були упередження щодо жіночої й чоловічої роботи. Коли я розмовляла з колегами з MacPaw, то виявилося, що у деяких з них мами також програмістки. Серед покоління жінок, які випускалися в 1980-ті, ще можна було зустріти багато саме технічних спеціалісток. Але у 1990-х щось сталося, і всі вирішили, що це не жіноча робота», — розповідає Марія.
Як в Україні, так і у світі, частка жінок в технологічному секторі складає близько 30%. Щоб покращити репрезентацію жінок у ІТ-індустрії, діє ціла низка неприбуткових міжнародних організацій на кшталт Girls Who Code, Women in STEM тощо. Одна з них — заснована у 2011 році організація Women Who Code (WWCode). Її мета полягає в тому, щоб надихати жінок на досягнення успіху в технологічній кар’єрі. Наразі в глобальну спільноту WWCode входить більш як 290 000 людей.
У 2017 році розпочав роботу український відділ організації — Women Who Code Kyiv. Біля його витоків стояла тодішня директорка — Наталя Ільченко. Марія Голубєва приєдналася до організації Women Who Code Kyiv практично від самого початку.
За час свого існування спільнота розширилася з кількох осіб до 2500. Її оргкоманда складається з 21 людини, серед яких — директорки, лідерки та волонтерки. Наразі київський філіал очолюють чотири директорки — Юлія Ващенко, Юлія Межер, Ганна Лазарєва та Оксана Курило.
Що ж до лідерок, то вони виступають керівницями технічних напрямів — mobile, data science, security, front-end тощо. Як правило, лідерки працюють за тим же напрямом, яким опікуються. Волонтерки долучаються до завдань на кшталт малювання банерів, роботи з текстами тощо.
Software Engineer у Apple та директорка київського WWCode Юлія Ващенко розповідає, що вже перші івенти організації викликали значний інтерес. Після них до спільноти почали приєднуватися жінки. «Ця ідея почала квітнути досить швидко, бо виявилася дуже потрібною людям», — розповідає розробниця.
Глобальна WWCode підтримує київський відділ. Наприклад, якщо лідерки або директорки захочуть відвідати закордонну конференцію, їм можуть оплатити квитки. За словами Юлії Ващенко, в тому, що київський відділ є частиною глобальної організації, є як плюси, так і мінуси. З одного боку, WWCode мають широку мережу: вони представлені у 70 містах та 20 країнах. Це допомагає нетворкінгу — київське відділення можуть знаходити різні люди. З іншого — головний офіс WWCode знаходиться у США, а тому багато речей зав’язані на американському контексті.
Наприклад, через рекомендації CDC Centers for Disease Control and Prevention Центри з контролю та профілактики захворювань у США. щодо ковідних обмежень глобальна WWCode до недавнього часу не дозволяла проводити офлайн-івенти. «Ми намагалися пояснити, що який там ковід, у нас війна», — розповідають учасниці київського відділу.
Чому жінки приєднуються до WWCode
Лідерки WWCode зазначають, що приєдналися до організації з низки причин. Серед них:
- пошук прикладів і рольових моделей для жінок в IT;
- прагнення професійно розвиватися у безпечній і позитивній атмосфері;
- бажання змінити упередження стосовно жінок у сфері.
Ольга Луцик, iOS-розробниця з десятилітнім досвідом та нинішня лідерка WWCode, приєдналася до організації у 2019 році після відвідування івенту. Їй сподобалася атмосфера заходу: дуже позитивна, на відміну від багатьох інших IT-подій Києва.
«Я вже більше 10 років займаюся iOS-розробкою. Особливо на початку кар’єри я дуже багато стикалася з гендерною нерівністю. Це могли бути й коментарі, і жарти. До того ж жінок значно менше підвищували. Жінка мала знати в два рази більше за чоловіка, щоб отримувати таку ж зарплату на тій же позиції. Коли я дізналася про організацію WWCode, я зрозуміла, що хочу бути там, щоб допомагати жінкам змінювати ситуацію», — розповідає розробниця.
З нею погоджується і Марина Молчан — BI-інженерка та студентка Université Paris-Saclay. За три роки в організації Марина встигла побувати в ролі карʼєрної консультантки, менторки та навіть менті Той, хто переймає досвід. . Адже в 34 роки вона вирішила піти зі сфери управління персоналом, щоб поглибити експертизу в роботі з даними.
«Шаблони й упередження суспільства чинили й чинять шалений тиск на жінок. Починаючи від “ти же дєвочка” в дитинстві, закінчуючи довгим переліком do та don`t, коли ти — доросла жінка. Під цим тиском завжди лячно починати зміни у кар’єрі. А якщо й наважився, то легко зневіритися в собі без середовища, що підтримує. На мою думку, саме жіночі спільноти — рушійна сила, якої бракує кожній жінці, що прагне професійних змін. І я хочу бути частиною цієї сили», — розповідає інженерка.
Ольга Луцик зазначає, що за останні 10 років ставлення до жінок змінилося в більш позитивну сторону.
На її думку, це відбулося під впливом західного ринку. Утім, до паритетної ситуації ще далеко.
Роксолана Дячук, Engineering Manager у Captify та лідерка WWCode, приєдналася до організації від самого початку заснування київського філіалу. Серед своїх головних мотивацій вона називає бажання знайти пригожі рольові моделі.
«Я подалася на волонтерство у WWCode, бо в університеті не мала багато прикладів жінок в IT. І середовище в плані карʼєри було не дуже надихаючим. Саме у WWCode мені дали сильний поштовх. На той момент я обирала між Java backend-розробкою і опануванням Scala. Оскільки мене мотивували й підтримували люди навколо, я вирішила спробувати щось нове. І ось я вже п’ять років працюю на Scala. Приклад інших жінок та їхня підтримка дуже мені допомогли», — ділиться Роксолана.
З нею погоджуються й інші лідерки. Завдяки нетворкінгу та підтримці комʼюніті учасниці активніше просуваються карʼєрними сходами.
«Завдяки комʼюніті ти дізнаєшся про можливості — у тебе більше шансів отримати кращу роботу. Останні дві свої роботи я знаходила саме завдяки WWCode», — пояснює Марія Голубєва.
Юлію Ващенко у WWCode вперше запросили, щоб виступити на івенті про доповнену реальність на мобільних платформах. Для неї така доповідь була виходом із зони комфорту.
«По-перше, це була мобільна платформа, а я більше не iOS, а macOS. По-друге, ARKit тільки з’явився, і у мене було з ним поверхове знайомство. Першою ідеєю було сказати, що нічого хорошого з цього не вийде», — розповідає розробниця.
Утім, вона погодилася виступити — івент пройшов вдало. Юлія почала спілкуватися з іншими учасницями й лишилася в комʼюніті.
«Це був перший івент, на якому я виступала. Він дав старт. Після цього я виступала на всеукраїнських подіях, вела воркшоп в Португалії, кілька разів робила доповіді на великих конференціях в Італії. Та навіть у США. Я так розумію, що через цей виступ у Штатах мене знайшов менеджер з Apple, з яким я зараз працюю», — розповідає Юлія.
Вона зазначає, що багато хто починає виступати з WWCode, щоб відчути впевненість. Адже комʼюніті дуже дружнє.
«Ніхто не ставитиме каверзні запитання, робити з тебе ідіотку чи розказувати “ти ж дівчинка, що ти можеш знати про шифрування”», — стверджує розробниця.
Чому комʼюніті потрібне на різних карʼєрних етапах
Представниці WWCode наголошують: як молоді, так і досвідчені спеціалістки потребують підтримки та поради професійної спільноти.
«Мати когось, хто може зрозуміти твій контекст, — дуже важливо. За статистикою, жінки часто йдуть з технічних професій через кілька років після початку кар’єри. На мою думку, це відбувається, бо їм бракує підтримки спільноти», — розповідає Юлія Ващенко.
Спільнота, як WWCode, дозволяє спеціалісткам звірити свій професійний годинник. Наприклад, якщо на роботі розгортається суперечлива ситуація, роботодавець вдає, що все добре, то саме в комʼюніті можуть поділитися досвідом й порадити, що робити.
«Такі організації, як WWCode, здебільшого побудовані на волонтерських засадах. Тобто люди витрачають на цю діяльність свій час, гроші, сили та вихідні. Це означає, що в них є мотивація, що щось їх рухає. Значить, це все дуже затребувано. Коли ми опинимося у світі, де немає необхідності в жіночих організаціях, вони просто зникнуть. Адже ніхто не буде в них волонтерити», — пояснює Юлія Ващенко.
Менторська програма
У WWCode Kyiv запустили менторську програму за місяць до початку пандемії. Її довгострокова мета — розвиток культури менторства. Lead Security Engineer у Cossack Labs та директорка київського WWCode Юлія Межер розповідає, що часто в компаніях менторство відбувається мимохіть. Перевантаженому спеціалісту просто дають новачка з посилом: «Нумо, навчи».
«Велика ціль цієї програми — це розвиток культури менторства в Україні. Щоб навіть коли менторство відбувається інституціонально (компанія призначає ментора), менті та ментор краще розуміли свої позиції та ролі. І щоб люди, які організовують таку співпрацю, теж розуміли, що роблять. А не “ми бачили таке в американській компанії, нумо теж зробимо”», — пояснює Юлія Ващенко.
Наразі триває вже п’ята хвиля програми. Загалом за час її існування на неї подалися 170 менторів і менторок та 470 менті. Чоловіки теж беруть участь у програмі. Наприклад, Software Engineer Костянтин Лапчевський вже вдруге виступає в ролі ментора.
«Жінки все ще стикаються зі шкідливими упередженнями в STEM-освіті, що обмежує їхній потенціал. Однак, навіть невелика підтримка в подоланні цих бар’єрів може суттєво сприяти їх прискореному розвитку в технічній сфері», — пояснює він.
Для участі в програмі необхідно заповнити спеціальні форми. Далі координаторки розділяють отримані анкети за напрямами і на основі спільних мотивацій створюють пари. Оскільки менторок приблизно втричі менше за менті, перевага надається найбільш мотивованим.
«Якщо людина приходить і каже: “Я ще нічого не робила, але я хочу бути frontend-розробницею”. То я не проти дати їй менторку, але після того, як ми надамо усім, хто вже проходив якісь курси, розбирався, намагався, подавався. Для таких людей є пріоритет», — зазначає Юлія Ващенко.
За час існування програми WWCode Kyiv вдалося запустити біля 200 пар, з яких половина успішно закінчила роботу.
Співрозмовниці зазначають, що, як це часом буває на безоплатних програмах, іноді менті можуть зникати.
«Ми спочатку дуже засмучувалися. Але потім почитали українську та світову статистику й зрозуміли, що для безоплатних програм це нормально», — розповідає Ольга Луцик.
Кількість охочих взяти участь у програмі зростає. Також вчорашні менті повертаються, щоб виступати вже як менторки.
Хто шукає наставників
На програму приходять люди на різних етапах кар’єри. Серед них:
- світчери;
- студентки, які вчаться чи щойно закінчили університет;
- ті, хто хоче перевчитися на інший напрям всередині IT.
Юлія Ващенко зазначає, що в ролі менті на програму частіше приходять спеціалісти Junior та Middle рівнів, рідше — Senior. Утім, Марія Голубєва стверджує, що у п’ятій хвилі стало більше спеціалістів, які хочуть покращити свої професійні навички, а не починати з нуля.
«На початку до нас приходило більше світчерів. Проте в останній хвилі достатньо багато людей, які прийшли “прокачатися”. Вони вже мають досвід, але хочуть стати більш “зрілими”. Для мене це показник, що нашій програмі довіряють», — доповнює вона.
Найпопулярніші напрями за всю історію існування програми — це frontend-розробка та QA.
Одна з історій успіху програми — це перекваліфікація 48-річної менті з маркетолога в IT-рекрутерку.
«Я не втомлюсь повторювати, що фахівці старші 40 років — це знахідка для більшості бізнесів, адже сила їх мотивації невимовна. Моя менті працювала так завзято, що перевиконувала навчальний план. Наша співпраця не закінчилася з закриттям менторської програми, я підтримувала її в пошуку першої роботи аж до прийнятого оферу», — розповідає Марина Молчан.
Мотивація менторів
Виникає закономірне питання: чому досвідчені спеціалісти прагнуть інвестувати свій час, сили та знання в незнайомих людей? Лідерки WWCode називають кілька причин. Серед головних — можливість закріпити власні знання й розвинути корисні для кар’єри навички.
«Робота ментора сприяє розвитку лідерських якостей та самоорганізації. Коли ти розповідаєш щось, що вже знаєш, ти закріплюєш ці знання. І як пункт в резюме це теж достатньо цінується», — зазначає Марія Голубєва.
На думку Ольги Луцик, для успішного розвитку кар’єри треба навчитися ділитися знаннями. І саме наставництво допомагає в цьому.
«Менторки відверто кажуть, що беруть участь у програмі, щоб здійснити level up у карʼєрі — зайняти позицію менеджера чи ліда. Ти можеш бути дуже гарною програмісткою, але якщо не вмієш ділитися знаннями, у тебе можуть бути проблеми з розвитком кар’єри. Менторство допомагає навчитися цього. Тому ця програма вигідна для всіх», — пояснює Ольга.
Для Юлії Ващенко менторство — це про справедливість. Вона розповідає історію своєї колеги з підтримки, якій вона допомогла перевчитися на iOS-розробницю.
«Я бачила, що менш талановиті і розумні люди, що не так сильно готові вкладатися в роботу і навчання, займають більш престижні позиції і мають в рази більшу зарплату, ніж вона. Я не вважаю, що це справедливо. Тому для мене менторство — це про те, щоб дати людям можливість реалізувати потенціал», — пояснює розробниця.
WWCode після повномасштабного вторгнення
Після початку вторгнення WWCode запустили низку проєктів, щоб підтримати жінок, які змушені були шукати роботу в нових обставинах. Серед таких ініціатив — English Speaking Club, мок-інтервʼю, Leetcode-клуб, Telegram-канал з вакансіями та можливостями.
Учасницям WWCode Kyiv вдалося провести ці ініціативи одноразово, але зараз організації потрібні люди, щоб поставити їх на потік. Наприклад, English Speaking Club готовий набирати додаткову групу, якщо буде ще один викладач.
«З початком повномасштабної війни нам всім довелося роз’їхатися. Багато хто змінював роботу чи починав волонтерити на військових проєктах. Справ стало більше, тому в нас зараз невеликі людські ресурси», — пояснює Юлія Ващенко.
Після початку вторгнення глобальна організація підтримала київський відділ. У них на сайті з’явився логотип з українським прапором й заява на підтримку України. Також київський відділ передавав їм резюме учасниць, що були в пошуку роботи. В міжнародній організації розсилали зібрані резюме за актуальними вакансіями.
Утім, підтримка обмежилася гуманітарною складовою. Глобальна WWCode не розмістила на своїх ресурсах реквізити спецрахунку НБУ для збору коштів на потреби армії. Там заявили, що WWCode — неполітична організація, а тому вони не хочуть, щоб через них збирали гроші на війну. «Через це в нас була конфліктна ситуація», — розповідає Юлія Межер.
На одному з онлайн-івентів спікерка після виступу розмістила на екрані QR-код на збір бригаді, де служить її рідний брат. Глобальна організація спочатку відмовилася викладати таке відео.
«Коли ми пояснили, що це рідний брат спікерки, вони пропустили відео. У WWCode погано розуміють, що в нас відбувається. З того, що ми бачимо, вони думають, що в нас контрактна армія. Вони навіть не могли уявити, що рідний брат спікерки на війні», — пояснює Юлія Межер.
Як увійти в IT у 2023 році
Знайти роботу в IT-сфері у 2023 році — той ще виклик. Кількість вакансій сягає рекордно низьких показників, а відгуків на них — рекордно високих.
Згідно з аналітикою Djinni, у квітні цього року кандидати в середньому відгукувалися на вакансії в 4,5 раза більше, ніж отримували пропозиції від рекрутерів.
Ми запитали лідерок та директорок WWCode про те, як знайти роботу в IT-сфері за такої ситуації. Ось їхні поради:
- Вчіть англійську, щоб не обмежуватися українським ринком праці. «В часи, коли в Україні конкуренція шалена навіть за Middle-Senior позиції, міцна робоча англійська відкриє вам двері до віддаленої роботи на міжнародному ринку», — пояснює Марина Молчан. З нею погоджується Ольга Луцик: «Ковід відкрив світ. Якщо раніше роботодавці наймали працівників лише в себе в країні, то зараз існують повністю віддалені позиції. Можна знайти цікаву вакансію не тільки в Україні».
- Не бійтеся відправляти резюме на вакансії, навіть якщо не повністю підходите. «Моя подруга з роком досвіду у QA подавалася навіть на вакансії senior-рівня. Я трошки посміхалася, але у підсумку її кілька разів кликали на співбесіду саме автори таких вакансій. Їй казали: “Ми подивилися на ваше резюме. Воно непогане. Якщо ви не просите зарплату, як senior, можемо вас розглянути”. Рекрутери таку пораду не оцінять, але це спрацьовує», — розповідає Юлія Межер.
Юлія Ващенко теж впевнена, що не варто чекати стовідсоткового збігу з описом позиції: «Те, що пишуть у вакансіях, — це часто пошуки єдинорога. Вакансії часом створюють люди, некомпетентні це робити. Тому якщо вакансія подобається, і щось з неї вам підходить, — подавайтеся. Адже роботодавці можуть не отримати жодного резюме, що повністю відповідає їхнім вимогам. У підсумку вони вибиратимуть з того, що є. Але якщо ви не надсилаєте, вас ніколи не виберуть», — підсумовує Юлія.
- Подавайтеся на стажування та інтернатури. «Великі українські компанії регулярно влаштовують стажування. Після них є великі шанси отримати роботу. На DOU існує окремий розділ, де публікують перелік стажувань», — зазначає Марія Голубєва.
- Не розглядайте «перевантажені» напрями. «Якось у компанії, де я працювала, відкрили вакансію QA. На неї надіслали 600 резюме. Які тут можуть бути шанси? Тому варто розглядати не такі “забиті” напрями», — стверджує Юлія Ващенко.
- Підкресліть в резюме свої сильні технічні сторони та унікальні скіли. «Я порадила своїй подрузі з роком досвіду в QA підкреслити, що вона вміє тестувати інфраструктуру та міграцію баз даних. Це дуже класні навички, які вигідно вирізняли її з-поміж багатьох інших QA-спеціалістів. Корисно знайти людину, яка зможе поспілкуватися з вами, подивитися ваше резюме й виокремити сильні технічні сторони», — розповідає Юлія Межер.
- Визначіться з доменом. «Варто зазначати, що маєш досвід у певному домені. Якщо він збігається з тим, що шукають, то, можливо, ти підійдеш, навіть якщо не проходиш за скілами. Твоя перевага буде в тому, що тобі не треба вникати в домен. Особливо це стосується таких складних і популярних тем, як ML, AI, криптовалюти, банки, e-commerce. Усюди є свої нюанси і фічі, які повторюються на різних продуктах», — продовжує Юлія Межер.
- Пам’ятайте, що не тільки компанія вас обирає, а й ви — її. «Часто, коли шукаєш першу роботу, хочеться вже просто потрапити на будь-яку позицію. Але так можна зіштовхнутися з негативним досвідом. Тому інколи краще довше пошукати, але знайти саме те, що потрібно», — зазначає Роксолана
- Створіть план і не дозволяйте собі сумніватися у власних силах. «Я змінила професію в 34 роки, отримала перший офер в 35, вступила в французький університет в 36, вивчивши французьку мову до розмовного рівня за сім місяців. Цього не було б, якби я мала час на сумніви. Але замість них я мала план», — підсумовує Марина Молчан.
