Доставка конями та пішки через гори: франчайзі «Нової пошти» Людмила Шміляк про розвиток бізнесу у віддалених громадах на Буковині
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Коли до одного з гірських сіл неможливо було добратися на автомобілі, клієнтка «Нової пошти» була впевнена: свою посилку вона не отримає. Але відправлення все ж доставили — верхи на конях. Для партнерки «Нової пошти» Людмили Шміляк це лише одна з багатьох ситуацій, що трапляються, коли будуєш логістичний бізнес там, де автомобільні дороги закінчуються.
Понад десять років тому вона відкрила своє перше відділення у віддаленій Путилі на Буковині. Відтоді бізнес виріс до мережі із семи відділень, а разом із ним — і роль сервісу доставки для місцевих громад, де інколи саме відділення стає найближчою точкою доступу до багатьох базових послуг.
У цій серії ми розповідаємо історії трьох франчайзі «Нової пошти», що продовжують інвестувати у власну справу та розвиток своїх громад. Про підприємництво в горах, розвиток разом із місцевим бізнесом та рішення, які допомагають зростати далеко від великих міст, — далі в матеріалі.
Як мамині яблука надихнули на власну справу?
Моя бізнес-історія почалась у 2013 році. Одного дня мама надіслала мені яблука з рідної Вижниці Чернівецької області через «Нову пошту», і цей візит до відділення став доленосним. Вперше потрапивши туди, я подумала: «Як добре у “Новій пошті”, вони ходять у гарній червоній формі, я б теж так хотіла!» Бо на той момент працювала в компанії в Донецьку, де корпоративним кольором був синій, а мені він страшно не подобається. Я зайшла в інтернет, подивилася умови партнерства з «Новою поштою» і вирішила: чому б не спробувати? До того ж таке рішення відкривало для мене можливість повернутися з Донецька в рідний край і почати власний бізнес там, звідки колись довелося поїхати через відсутність можливостей для кар’єрного розвитку.
Єдиним вільним місцем для франшизи в Чернівецькій області виявилася віддалена Путила за 50 км від мого дому. Для відкриття тоді було потрібно небагато: приміщення, комп’ютер та стіл. Проте найбільшою проблемою став транспорт. У мене були відкладені гроші, і я попросила свого начальника з попередньої роботи допомогти купити машину. А він сказав фразу, яку я запам’ятала на все життя: «спершу має бути бізнес, потім житло, а потім уже машина». Тож перші два роки я щодня їздила на роботу рейсовим автобусом, водій якого згодом почав жартувати, що він теж наче працює на «Нову пошту», перевозячи всі ті посилки для мене. Я власноруч усе відвантажувала, а на зупинці мене зустрічав працівник із ручною тачкою, якою ми далі транспортували посилки до відділення.
Так, старт був не простим. Але найбільше задоволення приносило усвідомлення того, що відділення вже працює і приносить користь моїй громаді.
Зростання разом із місцевим бізнесом
Оскільки складна логістика забирала всі зароблені гроші, директорка філії порадила мені відкривати нові відділення на шляху до Путили, щоб приймати та відправляти більше посилок на маршруті та покривати таким чином витрати на доставку. Так я відкрила друге відділення в Розтоках, а потім побачила можливість відкритися в Усть-Путилі. Але справжній масштаб прийшов, коли інший партнер вирішив продати велике відділення у Вижниці. Власних коштів мені тоді бракувало, тож на цю покупку я отримала один із перших партнерських кредитів «Нової пошти». Ця довіра дозволила вивести бізнес на новий рівень, і сьогодні я маю вже сім власних відділень.
Для невеликих гірських громад відділення «Нової пошти» стали центром цивілізації. Інші компанії пробували вести бізнес у цій місцевості, але не втрималися, тож у багатьох селах досі немає навіть банкоматів. Місцеві приходять на «Нову пошту» не лише за посилками: люди сплачують податки та комунальні послуги, знімають готівку. Наша поява стимулювала й розвиток підприємництва в громаді. Наприклад, один чоловік починав із того, що продавав гриби. А зараз у нього велика фабрика в Путилі, міжнародні гранти та сушильні комплекси — ми з ним зростали разом.
Бізнес у горах: коли доставка — це більше, ніж логістика
Робота на Буковині має свою специфіку, адже до багатьох адрес машина просто не може доїхати. Одного разу водій дві години пішки ніс клієнтці вантаж угору. А зараз, якщо машиною не заїхати, наприклад, узимку, клієнти самі виходять нам назустріч, щоб забрати посилку.
Пам’ятаю, у перші роки роботи нам із водієм довелося власноруч тягти стрімким схилом крісло колісне, яке благодійний фонд надав комусь із місцевих. Ми попросили дозволу скласти крісло й котили його вже на колесах угору.
А коли до однієї клієнтки неможливо було пробратися через бездоріжжя, на допомогу прийшов наш постійний клієнт — місцевий мешканець, що жив високо в горах. Так посилка, яку клієнтка вже й не сподівалася отримати, зрештою доїхала до неї — верхи на конях.
Із цим чоловіком у нас була своя історія. Окрім допомоги з доставкою, щочетверга я шукала йому в інтернеті вживані сідла. До речі, сам він спускався до відділення кілька годин верхи. Місцеві люди дуже щирі й часто намагаються віддячити за нашу роботу. Тож якось, дякуючи за допомогу, він подарував мені цілого барана.
Посилка, що повернула зв’язок із рідними
Ще одна історія сталася вже на початку повномасштабної війни. До нашої команди приєдналася переселенка з Херсона. Вона виїхала з маленькою донькою, а батьки залишилися в окупації. Після підриву Каховської ГЕС їхній дім повністю затопило, зв’язок обірвався. Щойно «Нова пошта» відновила роботу у звільненому місті, працівниця зібрала посилку та поклала туди телефон для зв’язку. А херсонський оператор «Нової пошти» особисто відніс її рідним нашої колеги.
Так батько вперше за довгий час поговорив із донькою. А у відповідь передав нам дві пляшки домашнього довоєнного вина, що пережило затоплення в підвалі. Коли це вино приїхало, ми всі плакали, бо в ньому було все: війна, окупація і, попри все, — життя. Згодом сім’я переїхала до Вижниці, і тепер ми дружимо.
Відкривати чи чекати?
Підприємцям зараз дуже складно утримувати клієнтів в умовах шаленої конкуренції. Проте бізнес, що працює за франшизою, не відчуває таких проблем. Бо тобі дають готову систему, кажуть, що робити, і ще й «Нова пошта» постійно допомагає.
Головний рушій, що мотивує мене масштабуватися зараз — це не цифри. Тут я відчуваю, що роблю щось важливе. Тут є підтримка, є заробіток і є відчуття, що ти потрібен людям.
Сьогодні партнером «Нової пошти» може стати кожен, хто мріє про власний бізнес і прагне розвиватися. Тим паче, що компанія активно підтримує підприємницький рух в Україні, пропонуючи гнучку фінансову модель. Дохід партнера формується як винагорода за виконані операції. Розмір інвестицій залежить від формату: наприклад, якщо підприємець уже має приміщення або авто, відкрити пункт видачі (PUDO) можна без стартового капіталу. Детальніше про франшизу та умови співпраці — дізнайтеся за посиланням.
Партнерські матеріали
