Новий феномен блогерства. Як тіктоки українських військових змінюють сприйняття війни

Завдяки технологіям російська-українська війна претендує на статус найдокладніше висвітленого конфлікту — пости в соцмережах, записи з дронів та «байрактарів», онлайн-медіа. 

У цій історії є ще один феномен — охоплення мілітарі-контенту в TikTok. Важко стверджувати про етику та ідеологічні переконання китайської соцмережі, однак алгоритми сприяли поширенню контенту про війну в Україні. Розбираємося, як війна створила нових інфлюенсерів та в чому «привабливість» і унікальність контенту з поля бою.

Війни у соцмережах

Почнемо з того, що сьогоднішні блогери часто називають себе журналістами. Частина з них дійсно є представниками громадянської журналістики. Її розвиток припадає на початок 2000-х.

Точкою відліку аматорської журналістики часто називають події 11 вересня 2001 року, коли цілий світ майже у прямому ефірі побачив кадри літака, що врізається в одну з веж Усесвітнього торговельного центру. Ці кадри зробили прості перехожі, а не професійні журналісти. 

Першою телевізійною війною вважається В’єтнамська війна 1960-х років, коли кадри бойових дій ночами транслювали у США. Американські журналісти знімали сюжети на полі бою та оперативно доставляли їх до столиці Японії. У Токіо ці відеокадри обробляли та монтували, після чого відправляли сюжет до США. Можна сказати, що завдяки ТБ бойові дії відбувалися в кожній американській вітальні.

Якщо ж повернутися до соціальних мереж і блогерів, з 2004–2005 року стрімко набирали популярності Twitter і Facebook. Уже за шість років саме вони, зокрема, стануть майданчиком для висвітлення масових протестів в арабських країнах, більше відомих як «Арабська весна». Ось кілька цікавих фактів з того періоду подій:

• Туніський сайт «Наваат» став найголовнішим рупором подій у країні. Журналісти платформи збирали у соцмережах найцікавіші повідомлення та відео активістів «туніської весни», перекладали їх англійською і публікували на сайті. Попри намагання влади заблокувати Facebook, Twitter та YouTube, тунісці й далі документували в соцмережах моменти боротьби з владою. Саме завдяки цьому західний світ дізнався про події «Арабської весни» у Тунісі.
• Об’єднання йорданських активістів і блогерів у мережі призвело до активних масових протестів. Наслідком було два оновлення міністерського складу. 

На жаль, після цього у світі й далі чинили насилля, яке глядачі спостерігали крізь призму соцмереж. Серед локацій — Сирія, Палестина, Ізраїль, Афганістан. 

Перша війна у TikTok

В Україні вже дев’ятий рік триває війна. Анексія Криму, війна в Донецькій та Луганській областях і вже повномасштабне вторгнення росії з 24 лютого 2022 року висвітлювались у соцмережах. Ці платформи стали ще одною зброєю під час російського вторгнення, а слово «боти» — важливою частиною вокабуляру для опису інформаційної війни. 

На п’ятий день повномасштабного вторгнення, 28 лютого, вже понад 236 млн користувачів переглянули відео з хештегом #RussiaUkraine. А от пости #WarinUkraineUA переглянули вже понад 475 млн.

Національні медіа та державні установи почали використовувати TikTok-відео українських героїв замість журналістських репортажів із місця подій. А прямі ефіри військових зі штабів або навіть окопів швидко замінили ефіри Олексія Арестовича у вечірньому медіаменю українців.

Новий феномен українського блогерства

На арену вийшли вони — військові. Люди, які сиділи в окопах спочатку в морози й під проливними дощами, а зараз у неймовірній спеці. Ті, хто відстоюють незалежність України й тримають наше відносно мирне небо, уже за замовчуванням герої. 

Українські військові створили новий феномен. Вони знімають короткі ролики про свій побут в казармах, про ночівлі в окопах, поранення друзів та навіть виходять у прямий ефір під звуки канонад. 

Чимало контенту продукують ті, хто перебуває на «нулі». Ми бачимо майже у прямому ефірі приліт ворожого снаряду біля окопу військового й увесь спектр емоцій на його обличчі від «тої зустрічі». Інші показують всій Україні та світові, як перев’язують побратима, який щойно отримав поранення у бою. 

Особисто мене досі емоційно тримає відео з Сєвєродонецька, де військові під час бою фільмують боротьбу з ворогом. Без спецефектів і цензури ми бачимо напівзруйноване приміщення, яке є останнім форпостом для цих героїв. У цій будівлі немає дверей, вікон — нічого, окрім невеличких стін і перекриттів, за які вони оперативно мають сховатися після випуску снаряда по позиціях російських військових. Або біжать під звуки вибухів вулицею до закріплення своїх позицій. 

Або коли військові ховаються від обстрілу в одному з підвалів, й туди забігають перелякані собаки. Усе це бачимо так, наче ми всі перебуваємо там. Ще й кадр, свідомо або ні, побудований так, що очі військового = наші очі. Ми бачимо його побратимів, чуємо звуки вибухів. У якусь секунду здається, що я навіть запах гарі та пилу відчуваю разом із ними.

Складові «феномену» 

• Замість військкорів. Чи могли журналісти робити такі репортажі з тих гарячих точок? Так, є журналісти Reuters, які, наприклад, фільмували вихід захисників із «Азовсталі» або численні інтерв’ю військкорів із військовими на позиціях. Але багато лишається поза «телевізійним кадром». І саме військові за допомогою соцмереж мають можливість висвітлювати події з найгарячіших місць у режимі LIVE.
• «О, цікаво. Хто режисер, де купити підписку?». Люди не знають цих Олександрів, Михайлів та Володимирів. Вони бачать певний серіал, який їх затягує. Цей серіал настільки захопливий, що не відірватися. А ще підключаються алгоритми TikTok. Подивився один ролик, лайкнув ще кілька, і все — ти тонеш у потоці «мілітарі-контенту».
  Він захоплює, особливо, коли у твоєму світі війна — це щось далеке. Але це не відеогра й не серіал. Реальна війна не має прописаного сценарію. Не завжди добро перемагає зло, й не усі герої виходять живими переможцями з цієї битви. 
• Романтизація військових. Частина людей романтизує війну, адже раніше бачили тільки гарні кінокартинки та героїв-переможців. Сьогодні ці картинки часто заміняють відео у соцмережах, зокрема TikTok. Люди формують в голові ідеалізований образ як втілення мужності, сміливості та героїзму. Це додає військовим привабливості. І, як не дивно, самій війні теж.
  Романтизація формує певні суспільні запити. Але на задній план відходять буденні аспекти. Наприклад, бути військовим — це також вміння подолати наслідки війни (зараз і потім): реабілітація, ПТСР та інші травми, прийняття мирного життя й навчання, як знову його жити, — крізь ці та ще багато проблем доведеться пройти кожному військовому та військовій. 
• Відео у TikTok — це вершина айсберга. Там можна надивитися чуттєвих відео про зустріч військових із рідними, танці захисників і захисниць. Це все створює ілюзію світлого й часом легкого воєнного життя. Але велика і не така кінематографічна частина життя залишається поза кадром. Це викривлює сприйняття війни.

Контент, що травмує

Звісно, неможливо поставити знак рівності між досвідом реального переживання війни та спостереженням за її розгортанням на екрані. Але варто розуміти, що це однаково впливає на психіку. До прикладу, після вибуху на Бостонському марафоні 2013 року в людей, які споживали новини про цю трагедію щонайменше шість годин на день, спостерігали гостріший рівень стресу, ніж у тих, хто перебував на фініші під час вибуху. 

1992 року нейробіолог Джакомо Ріоццолатті відкрив людству таємницю дзеркальних нейронів. Унікальні клітини активуються, коли людина спостерігає за діями інших. Простіше кажучи, колись хтось сміється, й ви дивитеся за нього і теж починаєте сміятися, коли хтось плаче — починаєте переживати біль тієї людини. 

Якось у Франції одну групу людей попросили зобразити різні емоції — радість, огиду, горе — й сфотографували ці стани. Зображення показали іншій групі. У добровольців в мозку активувалися дзеркальні нейрони. Тому всі учасники відчули запах тухлих яєць, почули радісну звістку або були чимось засмучені. 

З контентом у TikTok та сама історія. Наш мозок працює точнісінько як під час французького експерименту. Відео про смерть захисників викликають жаль і сльози, ролики з котиками та собачками на лінії фронту провокують посмішку тощо.

Для когось перегляд контенту у TikTok, особливо травматичного (записи родичів чи друзів загиблих військових) є правдою, що допомагає протверезіти від порівняно спокійного життя. Інформаційна бульбашка, в якій перебувають люди, сповнюється контентом не лише про «життя», але й реальність на фронті, тому це важливо висвітлювати.