Як перетворити понад 5 000 невдалих прототипів на імперію техніки. Історія Dyson і Джеймса Дайсона 

Ранні роки та навчання

Народжений у 1947 році в графстві Норфолк (Англія), Джеймс був єдиним сином в родині викладача класичних мов. Батько помер від раку, коли хлопцю виповнилося девʼять, родина лишилась без стабільного доходу.

Навчання у престижній школі Gresham’s School у Голті стало можливим лише завдяки стипендії. Під час навчання Дайсон проявив себе не в точних науках, як можна було б очікувати, а в бігу на довгі дистанції та мистецтві. 

Всупереч очікуванням, Дайсон обрав не традиційну освіту, а мистецьку: у Королівському коледжі мистецтв (1966-1970) вивчав дизайн меблів та інтер’єру. Саме там він розвинув свою головну ідею: дизайн має бути невіддільною частиною інженерії, а не окремим етапом. 

Сам Дайсон зазначав: «Мене відштовхували всі формули в науці. Не було нічого, що поєднувало б їх так, як це робить дизайн-інженерія. Я натрапив на інженерію випадково й одразу вирішив, чим хочу займатися — робити речі, які працюють краще». 

Першим серйозним інженерним проєктом самоука Дайсона був швидкісний десантний катер Sea Truck — універсальна амфібія, яка могла використовуватися як водолазний човен, десантне судно чи буксир. Продукт виявився настільки вдалим, що його почали замовляти військові та рятувальні служби (наприклад, армія Єгипту використовувала Sea Truck у боротьбі з Ізраїлем під час війни Судного дня 1973 року). 

Тоді Джеймс зрозумів принцип, який став головним у його власній подальшій філософії: дизайн — це не про красу, а про те, як речі працюють.

Перший бізнес: злети й падіння Ballbarrow

Перша компанія Дайсона народилася з простого спостереження: звичайні садові візки були незручними. Тому у 1974 році він винайшов Ballbarrow — садовий візок із великою пластиковою кулею замість переднього колеса. Куля не застрягала в багнюці та розподіляла вагу краще, ніж традиційне колесо. Для випуску таких візків він разом із чоловіком сестри заснував Kirk-Dyson Designs, вклавши 24 000 фунтів позики під заставу власного будинку.

Старт виявився складним. За кілька місяців два партнери-виробники порушили угоди про фіксовану ціну. Дайсону довелося позичити ще 45 000 фунтів під 25% річних, щоб купити обладнання для самостійного виробництва деталей.

Запуск Ballbarrow from Kirk-Dyson Designs у травні 1979 року спочатку провалився. Будівельна індустрія та садові магазини відмовлялися від нового продукту, тримаючись за традиційні візки. Тоді Дайсон засвоїв важливий урок: професіонали чинять опір змінам довше, ніж звичайні споживачі.

Не знаючи, як продавати споживачам, але не маючи іншого вибору, він дав рекламу в газеті. Чеки почали надходити, однак ключовий момент настав, коли садовий журналіст протестував продукт і самостійно написав захоплений відгук. Це навчило Дайсона трьом принципам:

• Журналісти першими бачать потенціал винаходу.
• Люди швидше довіряють тому, хто особисто протестував продукт.
• Один журналістський огляд вартий тисячі рекламних оголошень.

Компанія досягла 50% частки ринку, продаючи 45 000 візків щороку з річним доходом у 600 000 фунтів. Але тут Дайсон зробив серйозну помилку: найняв недосвідченого менеджера з продажів, який запропонував відмовитися від прямих продажів на користь дистриб’юторів. Це вдвічі урізало маржу та позбавило компанію прямого контакту зі споживачами.

Борги зростали, і рада директорів ухвалила низку необдуманих інвестицій попри заперечення Дайсона. Довелося продати третину компанії за 100 000 фунтів, перетворивши Дайсона на міноритарія Акціонер, який володіє невеликою кількістю звичайних або привілейованих акцій. . До 1977 року, маючи 70% ринку, компанія мала величезні борги: близько 200 000 фунтів під 25% річних. 

У січні 1979 року рада продала права на Ballbarrow і звільнила Дайсона. Він виніс із цього досвіду розуміння важливості захисту інтелектуальної власності та повного контролю над своїми винаходами.

Винахід революційного пилососа

Саме в цей період, у 1978 році, під час відвідування деревообробного заводу Дайсон побачив промисловий циклонний пиловловлювач. Ця технологія наштовхнула його на ідею без мішкового пилососа. Незадоволений роботою свого пилососа, Hoover Junior вирішив застосувати принцип циклонної технології, яку побачив на лісопильні. Дайсон зняв мішок зі свого пилососа Hoover і замінив його грубим картонним прототипом свого циклонного дизайну. 

У 1979 році Дайсон залучив 25 000 фунтів від Джеремі Фрая, додав власні заощадження і взяв нову позику, щоб заснувати Air Power Vacuum Cleaner Company. Наступні п’ять років він провів, створюючи прототип за прототипом, вдосконалюючи власну модель. До 1982 року, створивши 5 127 версій пилососа, Дайсон отримав перший справний прототип G-Force.

Іронічно, що жоден із великих виробників побутової техніки — Hoover, Electrolux, Black & Decker — не зацікавився винаходом. Усі вони відмовили Дайсону, аргументуючи це тим, що споживачі звикли до пилососів із мішками для збору пилу.

Під час його експериментів Дайсон не працював на іншій роботі, тому їхню сім’ю повністю підтримувала дружина Дейдре, яка працювала вчителькою.

Прорив стався, коли японська компанія Apex Inc. побачила статтю про його винахід у журналі. Саме японці оцінили особливості продукту: потужність всмоктування не зменшувалася під час використання, а прозорий контейнер дозволяв бачити, скільки пилу зібрав пилосос. На консервативному британському ринку це вважали недоліком — споживачі не хотіли бачити зібраний бруд. У Японії, навпаки, це стало перевагою: покупці могли переконатися, що пристрій справді працює.

Тож вони підписали ліцензійну угоду: 35 000 фунтів авансом, 25 000 фунтів за креслення та 10% роялті з мінімальним щорічним платежем у 60 000 фунтів. Дайсон рік жив між Японією та Англією, запускаючи свій пилосос G-Force.

У 1984 році з’явилася надія на прорив на американському ринку — корпорація Amway запропонувала ліцензійну угоду і виплатила 100 000 фунтів. Але вже за кілька місяців вони звинуватили Дайсона у шахрайстві. У 1985 році йому довелося повернути гроші. Пізніше виявилося, що Amway скопіювала його дизайн і випустила власний циклонний пилосос. Після судового процесу компанія погодилася виплачувати Дайсону ліцензійний збір за кожний проданий пилосос у США.

Хоча G-Force продавався в Японії за 1 200 фунтів і досяг річних продажів у 12 млн фунтів, через складну систему дистрибуції та розрахунку роялті Дайсон ніколи не отримував більше мінімальних 60 000 фунтів на рік. 

Створення Dyson Limited: від ліцензії до власного виробництва

У 1991 році Джеймс Дайсон зрозумів: щоб контролювати виробництво та розвиток технологій, потрібно створювати власну компанію. Успіх G-Force в Японії приніс достатньо коштів для запуску першого продукту — DC01 — під брендом Dyson Limited.

Дайсон обрав для виробництва Мальмсбері, невелике місто в графстві Вілтшир. На той момент це рішення здавалося ризикованим — більшість виробників переносили потужності до Азії. Але саме близькість R&D-центру до виробництва дозволила компанії швидко впроваджувати інновації.

Маркетингова стратегія Dyson Limited різко відрізнялася від конкурентів. Замість традиційної реклами з щасливими домогосподарками компанія зосередилася на технічних перевагах. У рекламних роликах Дайсон особисто пояснював, як працює циклонна технологія. Слоган «100% потужності всмоктування. Без втрати потужності» підкреслював головну перевагу продукту.

Інвестиції в R&D стали ключовим пріоритетом. У 1999 році Dyson Limited витратила 25 млн фунтів на новий технологічний центр у Мальмсбері. Компанія почала активно розширювати портфель патентів: від технологій фільтрації повітря до цифрових двигунів. Нині немає точної інформації, скількома патентами володіє Dyson Limited — цифри варіюються від 2 000 до понад 10 000. До того ж компанія щорічно подає близько 450 нових патентних заявок. 

Особливістю корпоративної культури став фокус на інженерному мисленні. Dyson Limited найняв сотні молодих інженерів одразу після університету, надаючи їм свободу експериментувати. 

Окрім 5127 невдалих прототипів пилососа, які привели до його найвідомішого успіху, Дайсон продовжував вчитися на поразках. У 2000 році він винайшов пральну машину CR01 з двома великими барабанами, що оберталися у протилежних напрямках. Вона могла випрати більше білизни краще і швидше за будь-якого конкурента того часу. Хоча технологічно це був прорив, комерційно продукт провалився — через високу вартість його довелося зняти з виробництва.

«Невдачі — найкращі ліки — якщо ти чогось навчишся», — пояснював Дайсон для BBC.

Поза тим, пральна машина стала не єдиний закритим дорогим проєктом Dyson Limited. У 2014 році компанія оголосила про амбітний проєкт електромобіля. Інвестувавши 500 млн фунтів у розробку, Dyson Limited створила прототип семимісного кросовера. Проте у жовтні 2019 року проєкт закрили — компанія визнала, що не зможе зробити автомобіль комерційно успішним. 

Цей провал Дайсон перетворив на перевагу: технології, розроблені для автомобіля, зараз використовуються в інших продуктах компанії, зокрема в акумуляторах, електродвигунах та системах контролю.

Успіх і філософія Дайсона: коли інженерія зустрічається з дизайном

Підхід Дайсона до створення продуктів базується на простому принципі: знайти проблему, яку ніхто не помічає, і розв’язати її за допомогою технологій. Цей підхід він застосував не лише до пилососів. У 2006 році, спостерігаючи за краплями води на вологих руках відвідувачів туалетів, інженери Dyson Limited створили сушарку Airblade. У 2009 році, досліджуючи проблеми традиційних вентиляторів, розробили безлопатевий Air Multiplier, який став першою інновацією у цій сфері за понад 125 років.

Дизайн у розумінні Дайсона — це не про естетику. Тому прозорі контейнери для пилу, відкриті елементи двигунів та мінімалістичний дизайн стали візитівкою бренду.

Як зазначав сам Джеймс Дайсон: «Моє натхнення до винаходів та редизайну живиться через розчарування. Я проводжу багато часу, розбираючи речі на частини й збираючи їх назад, обмірковуючи, як вони працюють і як вони можуть працювати краще. Спостереження є важливим». 

Про важливість захищати власні розроблення компанії свідчать і її численні позови. Так, компанія регулярно судиться за порушення патентів та вкладає мільйони у судові процеси. Один із найбільших процесів відбувся у 2000 році, коли Dyson Limited виграла справу проти Hoover на 4 млн фунтів за порушення патентів на циклонну технологію (+ 2 млн фунтів судових витрат).

Кожен продукт Dyson Limited проходить через жорстку систему тестування. За словами Джеймса: «Тестування та прототипування є основою найуспішніших технологій. Прототипи дозволяють швидко відчути речі та виявити тонкі недоліки дизайну. Прототипи Dyson піддаються місяцям повторюваних і суворих випробувань». 

Наприклад, для створення фена Supersonic інженери витратили 50 млн фунтів на розроблення, протестували 1010 миль (1626 км) волосся та створили власну лабораторію з дослідження пошкодження волосся. Результат — мотор зі швидкістю 110 000 обертів на хвилину. 

Сьогодні Dyson Limited розширює вплив на індустрію краси та догляду за собою. Фен Supersonic та стайлер Airwrap змінили підхід до створення пристроїв для укладки волосся, зробивши технології та дизайн такими ж важливими, як і кінцевий результат.

Вплив Dyson виходить далеко за межі побутової техніки. У 2013 році компанія заснувала Dyson Farming — найбільше агропідприємство Великої Британії. На 36 000 акрів (приблизно 14 570 гектарів) земель впроваджуються інноваційні технології ведення сільського господарства, зокрема дрони, самокеровані трактори, точне землеробство та теплиці з передовими технологіями.

Соціальний та культурний вплив Dyson: від побутової техніки до зміни звичок

У 2019 році Дайсон переніс штаб-квартиру компанії до Сінгапуру. Рішення, яке викликало критику у Великій Британії, він пояснив необхідністю бути ближче до найбільших ринків збуту та виробничих потужностей в Азії. Тим часом технологічний центр у Мальмсбері працює над новими продуктами, а команда з 14 000 співробітників по всьому світу продовжує втілювати принцип Дайсона: «Розв’язувати проблеми, які інші ігнорують».

За 30 років Dyson Limited змінив не лише технології, але й ставлення споживачів до побутової техніки. Прозорі контейнери для пилу, які спочатку відлякували покупців, стали стандартом індустрії. Споживачі почали звертати увагу на технічні характеристики пристроїв, а не лише на ціну та бренд.

Компанія вплинула і на дизайн публічних просторів. Сушарки для рук Airblade можна зустріти в аеропортах та торгових центрах по всьому світу. Вони скоротили використання паперових рушників та значно зменшили витрати закладів.

У 2020 році Dyson Limited несподівано заявила про себе у медицині. Під час пандемії COVID-19 компанія за 30 днів розробила апарат штучної вентиляції легень CoVent. Хоча масове виробництво так і не почалося, цей проєкт продемонстрував здатність бренду швидко адаптуватися до нових викликів.

Сьогодні 77-річний Дайсон зосереджений на розвитку інженерної освіти. У 2017 році він заснував Інститут інженерії та технологій Дайсона у Мальмсбері. Студенти здобувають ступені бакалаврату й магістратури та зарплату під час навчання. Загалом за допомогою свого благодійного фонду Дайсон інвестував на освітні проєкти понад 140 млн фунтів.

Компанія Dyson Limited також активно підтримує технологічні напрями: розробляє роботів-прибиральників, досліджує технології машинного навчання для розумного дому та працює над акумуляторними технологіями. У 2020 році компанія анонсувала інвестиції у 2,75 млрд фунтів у розвиток технологій штучного інтелекту та робототехніки до 2025 року.

Крім того, у час коли технологічні компанії змагаються за першість у розробленні штучного інтелекту, історія Dyson нагадує: часом найбільші інновації починаються з найпростіших проблем.

Більше про це

01 БІЗНЕС

MAGA-епідемія в Долині. Як готуються до другого терміну Трампа технологічні гіганти

Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Далі

Завершити

Реклама у Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter