Як передавати права на код, дизайн, брендинг та музику — поради юриста
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
У темі передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності (код, дизайн, брендинг) є багато сірих плям та ризиків. Фрилансери, наймані працівники та навіть СЕО компаній часто звертають на них недостатньо уваги. Урешті все закінчується конфліктами та навіть судовими розбірками. У колонці на Vector старша юристка компанії «Міллер» Юлія Рябець розповідає про те, що врахувати та як правильно фіксувати домовленості між сторонами під час передачі прав на об’єкти інтелектуальної власності (код, дизайн, брендинг, музика та інше).
Чому та кому це важливо
Продукти та послуги гравців креативних індустрій є об’єктами інтелектуальної власності. Хоча про це не завжди пам’ятають. Зазвичай, коли дизайнер розробляє інтерфейс сайту, а програміст пише код, вони не задумуються про те, як передати замовнику права на результат своєї роботи. А також, з якого моменту загалом останній має майнові права на такий об’єкт.
Замовник і виконавець часто мають різні бачення щодо прав на об’єкти інтелектуальної власності. Наприклад, кому він належить, яким чином можна використовувати, що саме замовник отримає в результаті співпраці.
Цей список можна продовжувати. Якщо сторони не достатньо обмінюються інформацією, то у підсумку в договорі може бути прописане «щось», яке просто взяли з інтернету. В реальності ж сторони взагалі можуть розраховувати на інше. Правильно укладений договір допоможе уникнути суперечок з судовою перспективою.
Кому це важливо:
- бізнесу, який замовляє послуги в підрядників;
- виконавцям-креаторам — можуть передавати не всі права, а тільки їх частину, або ж обмежувати способи використання тощо.
Як працюють права на об’єкт інтелектуальної власності
Існують особисті немайнові та майнові права на об’єкт інтелектуальної власності. Коротко розгляньмо, як вони працюють.
Про особисті немайнові права на об’єкт інтелектуальної власності:
- Вони невід’ємні від «автора» і не підлягають передачі/відчуженню (продажу).
- Автор має право зобов’язати або заборонити вказувати себе як «автора».
- Автор може залишити за собою право використовувати «результат робіт» для власного портфоліо (частково).
Усе це потрібно зазначати у договорах при передачі майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності.
Про майнові права:
- Вони підлягають передачі/відчуженню (продажу).
- Можуть передаватися як безпосередньо в рамках договору надання послуг/робіт, так і окремо, коли на ринку є пропозиції вже готового «продукту».
Це може бути закріплено в таких документах:
- договір про створення за замовленням і використання об’єкта інтелектуальної власності;
- договір про передання (відчуження) майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності;
- ліцензійний договір на використання об’єкта інтелектуальної власності;
- публічна ліцензія на використання об’єкта інтелектуальної власності;
- інші договори щодо розпоряджання майновими правами на об’єкт інтелектуальної власності.
Договір має бути укладений в письмовій формі. Домовленості «на словах» не допоможуть у судовому спорі.
Які положення мають бути в договорі
Ось загальний чек-лист положень, які слід вказати в договорі, що включає передачу майнових прав на об’єкт інтелектуальної власності:
- Максимально точно описується об’єкт інтелектуальної власності. Характеристики, робоча назва, макети, посилання до проєкту, будь-які важливі деталі.
- Передача прав на об’єкт інтелектуальної власності відбувається в момент передачі самого об’єкта і закріплюється це в акті прийому-передачі.
- Фіксується обсяг прав. Тобто передаються всі чи частина.
- Способи реалізації прав. Наприклад, автор передає права лише на використання з некомерційною метою, на благодійний напрям. За це він згоден отримати мінімальну винагороду. Або самому замовнику не цікаво переплачувати за права на всі способи реалізації. Йому цей обʼєкт інтелектуальної власності потрібен під один проєкт у вузькій сфері.
- Обмеження щодо реалізації прав. Наприклад, автор не дозволяє продавати товари чи послуги з використанням своєї роботи (обʼєкта інтелектуальної власності) на території рф.
- Розмір і порядок виплати авторської винагороди. Виплата може бути одноразовою чи регулярною. Наприклад, розроблений вами обʼєкт інтелектуальної власності буде складовою «продукту», який продаватиметься безліч років. Відповідно, ви можете домовитись із замовником, що отримуватимете також відсоток із продажів.
- Термін і територія розповсюдження авторських прав.
- Специфіка конкретного об’єкта. Наприклад, код. Замовник скоріше за все розраховує отримати не тільки фінальний результат роботи, а й вихідний код, який підлягає редагуванню. Зокрема, для внесення подальших змін уже самостійно. Проте виконавець не завжди закладає це в договір.
- Можливість відчуження права на об’єкт інтелектуальної власності або передачі лише в користування.
- Гарантії. Наприклад, унікальності, додаткової технічної підтримки після вже передачі об’єкта тощо.
- Спосіб безпосередньої передачі об’єкта. На знімному носії, на хмарному сервісі тощо.
Не забувайте: усе, що змінилось або випустили з уваги під час підписання договору — можна вказати в додатковій угоді до нього. Звісно, для цього потрібна спільна згода сторін.
Як це працює між роботодавцем та найманим працівником
Тут все простіше, адже «результати робіт» вважатимуться службовими. Відповідно вони належатимуть роботодавцю з моменту створення в повному обсязі об’єкта інтелектуальної власності.
На що звернути увагу роботодавцю
Нерідко бувають ситуації, коли «завдання по проєкту» починає один працівник, а закінчує інший. Тут краще деталізувати в трудовому договорі, з якого моменту такі права переходять до роботодавця. Посилатися слід не на завершену роботу, а на етап, який виконав конкретний працівник.
Врахуйте, що за оновленим законодавством, винагороду за права на інтелектуальну власність можна включити в заробітну плату.
Чек-лист «Як довести що саме цей працівник (у трудових відносинах) займався конкретною частиною проєкту?»:
- фіксуйте наказом, у якому проєкті залучений працівник (під підпис);
- фіксуйте у посадовій інструкції трудові обов’язки працівника (під підпис);
- фіксуйте ТЗ за проєктом, яке стосується працівника (під підпис);
- завдання в CRM — робіть час від часу вивантаження/звіти з проєктів;
- обговорюйте завдання/проєкти через використання корпоративного email, але не забудьте наказом присвоїти конкретну електронну пошту працівнику під його підпис;
- погоджуйте проміжні результати роботи (макети) через використання корпоративної електронної пошти.
Якщо цього не буде, ви не порушите закон, проте матимете ризики втратити готовий об’єкт інтелектуальної власності або навіть стати учасником судового спору. Дотримання такого чек-листа — компроміс між параноєю та добросовісною роботою.
Що пам’ятати працівнику
Працівник (але це стосується й інфлюенсерів) має право на врахування його немайнових прав. Тобто, якщо розумієте, що на цій роботі створюватимете об’єкти інтелектуальної власності, то врахуйте це при підписанні трудового договору й ініціюйте фіксування наступних елементів:
- Хочете ви чи ні, щоб вас зазначали автором, співавтором в проєкті. Маєте право як заборонити, так і зобов’язати до таких дій. Звісно, можете зіштовхнутись з відмовою від роботодавця, коментарями, що його такі умови не цікавлять. Тут вже ваше право приймати ці «ризики» або ні.
- Ваше право використовувати об’єкти інтелектуальної власності (не повністю, частково або просто згадка про конкретні проєкти) з некомерційною метою для портфоліо (для прикладу).
Незалежно від того, чи самозайнятий ви фахівець, чи керівник компанії, ведення справ з належною документальною базою говорить про ваш рівень правової культури. Відповідно юрист та належно складені договори допоможуть уникнути бюрократизації та шаблонів, а також убезпечать від порушення ваших інтересів.