Голос окупації та волонтери Північної Салтівки. Як минув тиждень на War Against War (креативному фронті)
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
За кожною фотографією та відео стоять історії реальних людей, які світ має знати. Інформаційні війська War Against War борються за те, аби нас почули, протидіють путінській пропаганді, надихають українців та документують злочини путіна. У нашому інтерв’ю — більше про роботу команди, яку створили співзасновник КАМА Сергій Вовк та шоуранерка 1+1 Production Ірина Никончук.
У рубриці «Дайджест війни проти війни» War Against War ділиться кількома найуспішнішими відео за тиждень. Креатори пояснюють, чому обрали саме ці меседжі, розповідають про результати та розкривають «пасхалки» і фішки продакшену.
Хедлайнери цього тижня — ролики про волонтерів, які допомагають із харчами та ліками мешканцям Північної Салтівки, та про те, що українці переживають на тимчасово окупованих територіях.
Підсумки тижня
Цього тижня ми говорили про окупацію різними мовами та на різні аудиторії. Ми прагнемо розповісти світовій спільноті, зокрема тим організаціям, які у своєму статуті декларують захист прав людей, що відчувають і переживають люди в окупації. Голод, втрата зв’язку з близькими, щоденний страх, зґвалтування, знущання, депортація — це утиски всіх можливих прав людини. Ми хочемо звучати голосно, щоб міжнародна спільнота звертала на це увагу. Будемо дуже вдячні за поширення роликів.
Також у нас вийшло відео про Херсон для української аудиторії. Ви почуєте голоси херсонців, які розповідають, що вони відчувають сьогодні. Ми прагнули сказати, що чуємо їх, що вони звучать гучніше всіх сирен. Ми поруч, в одній країні, та ЗСУ незабаром прийде.
Волонтери Салтівки у Харкові
Рубрика: WAW Docu
Як з’явилася нова рубрика
З першого дня повномасштабної війни ми розуміли потребу в документалістиці, адже кожен із нас намагався не відходити від телефону, щоб не пропустити жодної новини. Усі намагалися бути ближче до лінії фронту і побачити нову реальність.
Це вдалося зробити після нашого знайомства з військовими кореспондентами Жекою Янєвим та Іваном Сурником. Завдяки своїй відвазі вони змогли зафіксувати пронизливі та чесні кадри з Харкова. Попри постійні артобстріли, хлопці провели кілька днів з волонтерами, які доставляють їжу та медикаменти в найнебезпечніший район Харкова — Північну Салтівку.
Багато жителів Північної Салтівки не змогли чи не захотіли виїхати. Їм допомагають волонтери, які самі виросли в цьому районі. Такі теми потрібно висвітлювати, щоб люди знали, що вони не одні. Ми згуртовані як ніколи й готові допомагати один одному.
Особливості виробництва
Саме з відео про Північну Салтівку розпочалася нова рубрика WAW Docu, в якій ми показуємо війну з точки зору документалістики. Це короткі відео про людей та події, які разом формують образ війни. Робота над документальним матеріалом відрізняється від художніх відео, потрібна делікатність і неупередженість. На відео реальні люди, і ми не маємо їм зашкодити.
Коли бачиш на екрані реальне життя, відчуваєш, що всі ми єдині. І емоції та думки, які виникають під час перегляду, непідкупні.
Особливості відеозйомки у гарячих точках
На початку квітня ми вирішили їхати до Харкова. Дорогою нас ретельно перевіряли на кожному блокпості. Ми потрапили у місто завдяки знайомим військовим, які нас зустріли.
Місто було пустим, чутно лише сирени та вибухи. Нас прихистили знайомі-волонтери, навчали відрізняти «приліт» від роботи нашого ППО. Ми дізналися, що найгарячішою точкою була Північна Салтівка, й намагалися потрапити туди впродовж п’яти днів. Радилися із воєнними, щоби поїхати у більш-менш тихий проміжок часу. Поки чекали такого моменту, їздили з ДСНС на місця вибухів у центрі Харкова.
Потім познайомилися із волонтерами Північної Салтівки, які безпосередньо там живуть. Волонтери Руслан і Сергій зустріли нас на під’їзді до району та провели інструктаж. У них уже була ціла схема — в який час доби більше шансів вижити, розвозячи гуманітарку, як краще паркувати машину тощо.
Ми обрали маршрут, вирушили, але дуже швидко його довелося змінювати через «приліт». У районі багато вигорілих будинків, людей ніде немає, більшість живе у підвалах. Сім’я Руслана також живе у підвалі, ми ще й потрапили туди в день народження його мами. Родина зустріла нас дуже тепло.
Нам дуже пощастило залишитися живими й цілими. Кілька разів ми могли би бути просто у точках «прильотів», але змінювали плани.
Окупація
Чому обрали цей меседж
У світову пресу нині легко потрапляють разючі фото- та відеокадри звірств. А от історії, що нині кояться на нашій тимчасово окупованій землі, донести до світу набагато складніше. Через незнання української мови, небажання заглиблюватись у складну тему, віддаленість від епіцентру подій представники ЗМІ можуть пропускати факти страшних злочинів, які вчиняють в Україні російські військові.
Зараз десятки українських містечок і сіл на сході та півдні країни перебувають в окупації. російські злочинці захопили там владу, а мешканців взяли у заручники. Що коять із українцями в окупації російські злочинці, до яких катувань вдаються — про це ми розповідаємо в цьому відео.
Сюжет побудований на трьох конкретних історіях, що відбуваються в трьох різних областях України. Чи знаєте ви, що окупанти роблять з дітьми та їхніми матерями, з чоловіками та з медиками? Це — невигадані історії, від яких кров холоне у жилах. І це — справжні злочини проти людства, які треба фіксувати й використовувати як доказ у судах проти росії.
Більшість відео WAW створюються саме для закордонної аудиторії. Наше головне завдання — розказувати світу правду та протидіяти російській пропаганді, яка сотні років вливала брехню у вуха жителів нашої планети.
Окупація у Херсоні
Ідея створення відео про Херсон була на поверхні. Ми маємо підтримувати наших людей на окупованих територіях і спонукати світових лідерів до деокупації наших земель.
Я писала про те, що знаю. Моя мама була в Херсоні з початку війни впродовж 83 днів. Щодня вона розповідала, що відбувається. Вона брала участь у мітингу, її разом із усіма розганяли сльозогінним газом. Зараз вона змогла виїхати після шести (!) днів дороги. Але там лишилася половина моєї сім’ї.
Матеріалів про Херсонщину дуже багато. Вистачить на тисячі таких відео. На окупованих землях дуже важка ситуація. Сподіваємося на скорішу деокупацію і не втомлюємося говорити, що Херсон — це Україна. А херсонці — герої. Як і всі, хто протистоїть ворогу в окупації.
