Свобода, безпека, невтручання. Чого потребують інноватори для креативних проривів

Наприкінці вересня відбувся Міжнародний форум «Креативна Україна». Захід знову зібрав політиків та експертів, щоби поговорити про формування державної політики у креативних галузях. 

2021 року темою форуму стало переоснащення креативних індустрій. Під цим розуміли й пошук нових інструментів і форматів, і зміну мислення та сприйняття кар’єрного та особистого розвитку людей. 

У межах модуля інновацій та діджиталізації обговорювали, як креативна економіка змінює бізнес, суспільство та державу. До дискусії долучилися:

• Олександр Борняков — заступник міністра цифрової трансформації України з питань розвитку IT. 
• Костянтин Євтушенко — керівний партнер інноваційного парку UNIT.City.
• Кирило Сигида — співзасновник Reface і венчурної студії Pawa.
• Віктор Шкурба — Founder & Managing Partner ISD Group.

Модерувала розмову CEO Vector Даша Зарівна. Пропонуємо короткий конспект основних думок.

Що таке креативна економіка?

Костянтин Євтушенко вважає, що креативна економіка має створювати те, чого ще немає, а також монетизувати ідеї та сенси. Це підходить українцям, бо вони здатні конкурувати ідеями, а також готові довше та більше працювати над їхнім втіленням.

Для Олександра Борнякова це — задоволення потреб через інтелектуальний продукт, що відкриває шалені можливості. На його думку, українці можуть багато досягти у кіберспорті та створенні віртуальних активів. 

Віктор Шкурба ставить акцент на людей — усіх, хто створює нові продукти й генерує нові сенси, хто намагається бути ефективнішим і здійснити прорив у своїй сфері. 

Кирило Сигида бачить креативну економіку як постійну конвертацію інноваційних інтелектуальних рішень у фінансові результати. Це працюватиме завдяки створенню комфортних просторів для людини, підтримки державою фізичного та юридичного захисту співробітника, легкого залучення коштів. 

Що заважає розвивати креативну економіку в Україні

Учасники дискусії виділили такі перешкоди:

• Важко залучати гроші в Україну — дорого та переважно на короткі терміни.
• Бракує місії та бачення, якими ми хочемо бути за 10 років. Їх треба доповнити реалістичним планом. Усе це має об’єднати країну та бути зрозумілим усім. Один із наявних варіантів візії — «Україна — найбільший ІТ-хаб Східної Європи».
• Не можна «обнуляти» плани та візії після кожних виборів зі зміною команд у владі. 
• Є страх помилок, більше негативу, ніж позитиву.

Чи повинна держава впливати на креативну економіку?

«Роль держави — зробити так, щоби працівники креативних індустрій відчували себе в безпеці. Це базова річ: там, де немає безпеки, не виникатимуть по-справжньому креативні ідеї», — вважає Костянтин Євтушенко. Як приклад він навів спрощення податкової системи та зменшення тиску правоохоронних органів на бізнес.

Кирило Сигида продовжив думку: «Великий внесок держави у прорив — невтручання в процеси бізнесу». Це — база для діджитал-трансформації. 

Олександр Борняков, який представляв Мінцифри, запевнив, що держава намагається створити «правила гри» — регуляторне підґрунтя для компаній, які займаються відповідною інфраструктурою. «Цифровізація — одна з найуспішніших реформ, що впроваджуються в Україні», — заявив він. 

За словами Борнякова, частиною глобального курсу на цифровізацію є «Дія City». Після запровадження проєкту очікують:

• збільшення доходів ІТ-галузі з $6,5 млрд до $16,5 млрд;
• зростання частки ІТ у структурі ВВП країни з 4% до 10%;
• зростання кількості робочих місць (200 000–450 000 місць);
• підвищення інвестиційної привабливості.

Вирощувати інноваторів у компанії чи наймати сформованих?

На думку Олександра Борнякова, вирощувати фахівців всередині компанії можна, якщо є час, а помилки — некритичні. І Борняков, і Віктор Шкурба погоджуються: якщо є можливість, то краще наймати фахівців і навіть цілі команди.

Кирило Сигида наводить таку формулу команди: 20% креативників, та 80% виконавців, які реалізовуватимуть ідеї.

«Головна умова для 20% — це відчуття свободи. Спочатку слід створити креативне середовище всередині: створювати та змінювати елементи, оцінювати результати цих експериментів. Наступний етап — зовнішній: нові співробітники, кооперація з іншими компаніями».  

Кирило Сигида

Костянтин Євтушенко зазначив, що у світі йде боротьба за таланти. Тож варто вкладатися в освіту, зокрема в корпоративні університети. Це довгий шлях, але водночас і можливість зібрати людей із синхронними думками. 

В таких інноваційних хабах, як UNIT.City, поєднуються таланти, стартапи та корпорації. Талановиті фахівці та стартапери мають змогу навчатися не лише у внутрішніх школах та університетах, а у менторів та в акселераторах чи інкубаторах. Корпорації ж хочуть бути причетними до цього середовища, щоби отримувати нові кадри та замовляти у стартапів продукти та послуги. Така співпраця пришвидшує розвиток екосистеми та креативної економіки в цілому.