Шлях до успіху через подолання. Ніна Левчук про роботу в Google, особисті кордони та виховання дітей
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Ніна Левчук, керівниця розвитку стартапів та венчурних фондів Google Europe — гостя нового випуску подкасту «Що ви творите?». Вона понад 15 років працює у міжнародних компаніях та стартапах і понад п’ять років публічно займається менторингом. Ніна запустила курс «Менторинг для керівників», який допомагає зростати та розвиватися управлінцям великих компаній, підприємницьку програму Women’s Empowerment Program і першу в Україні Google Digital Academy для жінок.
Ніна розповіла Даші Зарівній, ведучій подкасту та видавчині Vector, про отримання роботи в Google, переїзд до Європи, ідеї, які змінять світ, і побудову особистого бренду. Читайте короткий переказ подкасту.
Навчання в Америці та переїзд до Європи
Даша Зарівна: Ніна розпочала кар’єру рано. Навчалася в університеті, працювала в MСG-компанії, страховій. А потім вирішила поїхати до Сан-Франциско до бізнес-школи HULT та отримала грант, який покрив 90% навчання.
Ніна Левчук: Так, як студентка-жінка з країн, що розвиваються.
Даша Зарівна: Чому тоді 90%?
Ніна Левчук: 90% — це сума трьох грантів, які я виграла. Жоден грант не покриває одразу 90%.
Даша Зарівна: І в Сан-Франциско ти пішла працювати диджитал-менеджером у стартап, який займався створенням віральних відео з виготовлення коктейлів. А потім настав доленосний момент, коли друг запропонував спробувати влаштуватися в Google.
Ніна Левчук: Так, я була частиною ком’юніті, яке знайомить студентів із менторами з корпорацій чи успішних стартапів Кремнієвої долини. Я тоді займалася волонтерством та організацією заходів. На одному з них я познайомилася з головою Google Analytics Globally. Він запропонував мені спробувати свої сили в Google, хоча раніше я навіть не розглядала цю компанію.
Даша Зарівна: Але ти не залишилася у Штатах, а навпаки — захотіла повернутися до Європи. Чому?
Ніна Левчук: По-перше, коли живеш у Штатах, є чітке відчуття перебування у «бульбашці». Почуваєшся на вершині всіх процесів, технологій, але взагалі не розумієш, що відбувається поза межами країни.
Американські ЗМІ фокусуються виключно на локальних новинах. Америка зациклена на собі, ти як європеєць почуваєшся в ізоляції.
По-друге, все дуже дорого, життя завжди у кредит, і на той момент це було божевіллям.
По-третє, у США є відчуття життя не в місті, а між магістралями. Вийти із сім’єю прогулятися до парку — це не про Америку.
Даша Зарівна: Чому ти переїхала до Німеччини?
Ніна Левчук: Переїхала я туди з особистої причини, адже ти мене познайомила зі своїм другом (сміється). Стосунки на відстані — це складно, тому я свідомо почала шукати роботу в Німеччині, при цьому не знаючи німецької мови. А це країна, де мова справді важлива. Мені пощастило, що Берлін — міжнародне місто.
Про роботу в Google
Даша Зарівна: Розкажи коротко, які кроки привели тебе до того, де ти зараз є.
Ніна Левчук: Спочатку мене запросили побудувати команду, яка працюватиме з венчурними фондами та стартапами з погляду бізнес-індустрії. Це крута робота, що надихає. Завдання нашої команди — допомагати топовим венчурним фондам у Центральній Європі знаходити наступних «єдинорогів».
Даша Зарівна: А навіщо це Google?
Ніна Левчук: Усі ці майбутні «єдинороги» — клієнти продуктів Google. Якщо на ранньому етапі ти можеш допомогти стартапу, забезпечити правильним ресурсом, то в майбутньому він стає лояльним клієнтом. У нашому випадку, якщо ми даємо свої ресурси — аналітичні та консалтинг, вони стають нашими лояльними клієнтами та ростуть із допомогою наших продуктів.
Стартапам, які швидко розвиваються, важливо мати доступ до всіх продуктів, легкість у спілкуванні та використанні. Їхні потреби змінюються дуже динамічно: спочатку проблеми з імплементацією продукту, потім проблема з маркетингом — наприклад, не спрацювала лідогенерація та інше. Саме тому створили мою команду, ми — «місток» між стартапами та сервісами Google.
Ідеї, які змінять світ
Даша Зарівна: Виділи три найважливіші напрямки, галузі чи ідеї, які змінять світ.
Ніна Левчук: Я виділяю кілька трендів, і вони стосуватимуться покращення життя людей у різних сферах — fintech, healthtech та e-learning. Основною платформою для цього буде машинне навчання та штучний інтелект.
Усі бізнеси та стартапи зараз прагнуть оптимізації процесів, щоби зробити наше життя максимально простим.
Якщо подивитися на стартап-тусовку, то багато хто приходить без крутого навчання, але з класним баченням та суперідеями. Вони народилися в технологіях, увібрали їх із молоком матері. Але багато ніш ще не готові до них на регуляторному чи державному рівні.
Про бажання відкрити власний стартап
Даша Зарівна: За ці роки не виникало бажання започаткувати свій стартап? У вас там є свій pet project?
Ніна Левчук: Google підтримує креативних людей. Якщо ти хочеш створювати, то можеш користуватись усіма благами компанії.
Часом у мене виникають думки про створення свого стартапу. Але мені здається, що все це складно поєднувати. Я весь свій підприємницький ентузіазм витрачала на соціальні проєкти, на створення Women`s Empowerment Program та інших освітніх курсів.
У мене взагалі є великий страх пропустити щось. Особливо коли ти перебуваєш у тусовці, де люди за рік створюють продукти, за п’ять років досягають оцінки у кілька мільярдів доларів. Утім, зараз мій пріоритет — сім’я.
Даша Зарівна: Ініціативи на кшталт Women’s Empowerment Program — Google-академії для жінок були продиктовані розумінням трендів? Чи ти можеш себе назвати феміністкою, і тобою керують ідеологічні речі?
Ніна Левчук: Звісно, я феміністка та підтримую жінок. Якщо я щось вигадую як підприємець, то розв’язую насамперед свої проблеми.
Коли я навчалася в Америці, я мала доступ до дуже крутих фахівців, які безплатно віддавали свій час. Коли я повернулася, то зрозуміла, що в Україні мені подобається молодь. Вона в міру емоційна, в міру креативна, в міру відкрита, а головне — вони не мають проблем виїхати на три роки, щоб шукати себе. Вони драйвові, щось пробують.
Мені захотілося створити платформу, де успішні люди могли б віддавати молоді свій час безплатно. Коли спілкуєшся з людиною на початку її шляху як ментор, ти й сам розвиваєшся, набираєшся ідей та натхнення. Тому я продовжую менторити і сьогодні.
Про вигорання та сабатикал
Даша Зарівна: Нещодавно ти взяла сабатикал, і мене це здивувало. Розкажи, як ти наважилася на це, і чи є життя після сабатикалу?
Ніна Левчук: Я взяла сабатикал не через вигорання, воно сталося трохи раніше. Коли сказала друзям, що беру сабатикал, усі мене уявили якимось дауншифтером десь на Балі, який прокидається з кокосом уранці.
У мене не було мети пізнати себе. Мені було цікаво зрозуміти, як це — взагалі нічого не робити.
У мене не було плану на ці три місяці, і всі дивувалися, що я не використала цей час для свого глибинного розвитку. Це був час для себе: багато сну, правильне харчування, можливість упорядкувати тіло і душу.
Про виховання дітей та особисті кордони Ніни Левчук
Даша Зарівна: Яку навичку потрібно виховати у своїх дітей, щоби вони могли відстоювати свої особисті кордони?
Ніна Левчук: Негативний досвід у дитинстві закладають ті неврози, які ми приносимо потім у доросле життя. Потім ця маленька дівчинка Ніна чи Даша прокидається, і ти виливаєш свій невроз на всіх довкола. Зараз ми більше працюємо з усвідомленістю та можемо закласти молодому поколінню розуміння особистих кордонів.
Головна навичка — комунікація. Важливо розмовляти з дитиною, вчити її спілкуватися з іншими і не дозволяти іншим порушувати особисті кордони.
Якщо ти відчуваєш, що хтось входить у твоє місце, то не губися і давай відсіч. Якщо люди погрожують, то вони не впевнені у собі.
Даша Зарівна: Ти була в робочій ситуації, коли порушували твої особисті кордони?
Ніна Левчук: Нещодавно була така ситуація на одній із закритих венчурних вечерь, де були топові інвестори та фаундери. Я сиділа за столиком з інфлюенсерами, і один із відомих партнерів некоректно пожартував про жіночу стать. Ще п’ять років тому я би просто подумала: «Ну, придурок». Цього разу я прийшла додому і написала злого листа з описом цієї ситуації організаторам івенту. І пообіцяла собі, що в такій ситуації я точно відповім в обличчя.
Вчити себе свідомо реагувати в моменті — той стрижень, який напрацьовується часом та неприємним досвідом.
Про правильну побудову особистого бренду
Даша Зарівна: Раніше ти просувала ідею особистого бренду. Потім ти зникла з усіх соцмереж і зараз менше постиш. Чи змінилася у тебе формула особистого бренду і чому ти зменшила свою присутність у соцмережах?
Ніна Левчук: Це була можливість автентично позиціонувати себе, виділитися на тлі інших. Багато людей крім своєї експертності позиціонували себе як люди з певним хобі, яке несло певний меседж.
Змінилася тусовка, тому змінився мій підхід до особистого бренду. Через те, що спільнота досить закрита, буде дивно, якщо я сидітиму на вечері й усіх зніматиму на відео.
У Німеччині дуже багато руху у бік фемінізму. Можна було б на цій темі хайпонути і влитися в рух на LinkedIn. Але мені більше цікаво себе позиціонувати як експерта, який розуміється на венчурних інвестиціях, спілкується з найкрутішими та найуспішнішими фаундерами.
Про особистісну трансформацію
Даша Зарівна: Які основні take away, пов’язані з персональною трансформацією, допомогли тобі класно організувати особисте життя та роботу?
Ніна Левчук: Якби не треба було виживати, заробляти та добувати, то, напевно, все було б інакше. Але так влаштоване людство, тому будь-який шлях до успіху пролягає через подолання, реструктуризацію та розбивання себе на тисячу частинок, щоб зібрати наново.
Інший момент — як цей шлях проходити. Крім хороших людей, яких важливо мати в житті, ще потрібно усвідомлено ставитися до медитації, психотерапії, коучингу. Усі успішні люди, хоч про це не заведено говорити, пропрацьовують свої неврози.
Я нещодавно почула класну фразу, яка зрезонувала зі мною: “Коли ти сам собі все довів, то жити стає набагато легше”.
Як і будь-який досягатор, я постійно порівнювала себе з кимось. Це психологічно вбиває. З цим треба працювати.
Порівнювати себе потрібно лише з собою, яким ти був п’ять років тому. Потрібно ставити собі питання, де ти був до цього і ким хочеш стати. Це те, з чим я працюю щодня, тому прийшли плавність та спокій.
Даша Зарівна: Де буде Ніна Левчук за п’ять років?
Ніна Левчук: Точно буду у розширеній родині. У кращій версії себе порівняно з тим, де я зараз. І сподіваюся, у правильному духовному та ментальному стані.
Слухайте повний випуск подкасту «Що ви творите?» на будь-якій зручній платформі або дивіться відеоверсію на YouTube.
Партнерські матеріали
