«НРК зараз — як Glovo на передовій»: Старк про підрозділ, бізнес-підходи у війську та UAmade
Режим читання збільшує текст, прибирає всю зайву інформацію зі сторінки і дозволяє зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Як служба у війську повернула віру в партнерство та які плани на демобілізацію? Віктор «Старк» Павлов до повномасштабного вторгнення керував компанією UAmade, а з березня 2022 року долучився до армії.
Журналістка Vector Олена Коваль поспілкувалася зі «Старком», засновником Школи НРК, офіцером батальйону НРК Третьої штурмової бригади Третього армійського корпусу. Говорили про UAmade зараз, як досвід у бізнесі допоміг обходити армійські формальності та як НРК почали замінювати пікапи.
Як працює UAmade, поки засновник у війську
У березні 2022-го я долучився до війська. Логіка була простою: чи пробачу я собі, якщо не піду служити.
UAmade зараз керує CEO Христина Кримська, вона приймає всі ключові рішення. Команда сама справляється з усіма процесами. Зараз я лише читаю звіти компанії, моніторю напрямки руху і можу дати пораду.
Кількість брендів, які представлені в UAmade, після початку повномасштабного вторгнення зменшилася, адже люди виїздили за кордон, мобілізувалися, комусь стало складно вести бізнес, хтось втратив виробництво. Але також почали з’являтися нові бренди. Зараз у нас представлено близько 200 виробників.
2022 рік був складним, зменшилися продажі. Потім трішки почали набирати обертів, зріс середній чек, і ми вийшли на довоєнний рівень. Але це переважно завдяки підняттю цін, продажі зросли зовсім трохи.
На початку великої війни нам довелося закрити магазин у Харкові, який ми відкрили лише на початку лютого 2022-го. Але торговий центр, в якому він був, припинив роботу, бо постраждав від прильоту.
Ми продовжуємо розширюватись: торік вперше за час великої війни відкрили новий магазин — у ТРЦ Retroville в Києві.
Планування, фандрейзинг і ретроспектива — бізнес-підходи у війську
Оскільки навички у мене були підприємницькі, і мені подобалося організовувати, то у війську я намагався щось творити та креативити. Тому у 2022 році ми почали об’єднувати у спільноту людей, які цікавились БпЛА. Починали зі зв’язку, вчили наш батальйон користуватися раціями, протоколами спілкування. Працювали з першими Starlink та Mavic.
На початку служби була певна романтика: все класно, побратими, з якими жодні труднощі нестрашні. Але бувало складно донести ту візію, яку бачиш, або застосувати бізнес-підходи.
Я ніколи не зрікався бізнесових принципів, попри те, що багато хто мені казав, що це армія, і тут ці підходи не працюють. Але війна асиметрична, технологічна, і не було б жодних ініціатив, якби ми не застосовували бізнес-підхід. Бо всі ініціативи в армії «росли» знизу, завдяки підприємливості людей.
Наприклад, у 2022 році я презентував ідею щодо БпЛА: з окремого взводу розвідки зробити взвод аеророзвідки, в якому будуть переважати безпілотні системи. Командири погодили, і ми почали розвивати цю ідею. Підготували понад 40 операторів Mavic — універсальних для розвідки та скидів. І також облаштували спеціальний намет для навчання на FPV-симуляторах, до яких могли долучитися всі охочі з підрозділу.
Навіть влаштовували змагання на полігоні, де учасники ділилися на команди, виконували різні місії. Тобто була гейміфікація з подарунками. Щоб все організувати, планували, будували процеси, взаємодіяли з виробниками, проводили ретроспективи. І, звісно, фандрейзили, адже на це потрібні кошти. Все це — бізнес-процеси.
Але армія — це інше середовище: не цивільна компанія, а конкурентне й переважно чоловіче, де кожен намагається здобути своє місце під сонцем. Тут бізнес-процеси потрібно адаптувати. Наприклад, людину не можна просто звільнити (хіба що спробувати перевести в інший підрозділ), тому часто доводиться знаходити підхід і працювати далі. Саме тому ми насамперед зосередилися на підборі правильних людей і провели багато співбесід.
Наприклад, NOVA Спеціалізований підрозділ НРК та БпЛА у складі Третьої окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу. . Ми з побратимом формували його як центр технологій, потім він перетворився у підрозділ. І це був перший підрозділ в Силах оборони України, в який ми набирали людей не згідно зі штатним розписом, а створили для цього окремий розпис. Там ми зазначили конкретні спеціалізації: нам потрібен програміст, проджект-менеджер, фандрайзер, маркетолог. Тобто в цьому випадку застосовували не формальні «згідно-відповідно» речі, а виходили за межі.
Так працює Третій армійський корпус і багато інших підрозділів. Багато ініціатив створюються позаштатно, а потім здобувають інституцію. І, дай Боже, це потім масштабується на всю армію. Таким чином вона стає кращою.
І це теж про бізнес-підходи, адже підприємець — це той, хто вміє ризикувати, не боїться відповідальності та проявляє ініціативу.
Школа НРК при Третій штурмовій
У 2024 році з’явилася ідея створити школу наземних роботизованих комплексів. Після підтримки командира корпусу (тоді ще бригади) у січні 2025 року ми почали будувати її з нуля. У буквальному сенсі: це було порожнє приміщення без вікон і дверей.
Зараз школа НРК працює в межах KillHouse Academy, і я її очолюю. KillHouse Academy — це парасольковий бренд із кількома напрямами: FPV, медицина, такмед і, власне, школа НРК. Є базовий курс для цивільних і поглиблений — для військових.
За минулий рік у нас навчалося близько 1 200 осіб, з них 257 військовослужбовців, які пройшли поглиблений курс. За перші два місяці цього року на курсі вже маємо 120 військовослужбовців.
Ми також співпрацюємо зі школами, які навчають офіцерів, проводимо ознайомчі дні з НРК. І навчаємо сержантів корпусу. У майбутньому також хочемо запустити курс для інженерів.
Зараз в Україні, на жаль, немає системної підготовки інженерів саме для війська. Водночас у бойових підрозділах обов’язково має бути майстерня, яка потребує різних фахівців — не лише слюсарів і зварників, а й мережевих інженерів та радіотехніків.
Окрім навчання, ми взаємодіємо з виробниками та постійно тестуємо їхні рішення. Після випробувань надаємо рекомендації й передаємо ці засоби підрозділам для застосування в бойових умовах. Для виробників це найефективніший спосіб отримати фідбек і зрозуміти, як удосконалювати продукт.
Також до нас приїздять міжнародні делегації — генерали, міністри оборони різних країн — для обміну досвідом. Для нас наземні роботизовані комплекси вже є невіддільною частиною війни, тоді як для них це поки новинка.
Від 30 кг дрона до машини у тонну — як розвивалися НРК
Зараз ми є одним із лідерів у світі за цими комплексами. Щоб утримати цю позицію, важливо не знижувати темп і розвивати всю екосистему — бойові підрозділи, виробництво, нормативно-правову базу, міжнародну взаємодію, медіа, рекрутинг і навчання.
Роль НРК у війську кардинально змінилася: від поодинокого застосування, нерозуміння їхнього призначення й скепсису — до статусу незамінного інструменту, який уже рятує життя. Якщо раніше це були невеликі дрони до 30 кг, то зараз — машини вагою до тонни: гусеничні й колісні платформи для мінування, логістики, евакуації, інженерних і бойових завдань. У деяких підрозділах НРК уже частково замінили класичну логістику на пікапах і бронетехніці.
У нашому підрозділі близько 95% роботи НРК припадає на логістику, решта — на інженерні та бойові задачі. У планах — масштабувати роботизацію на всі підрозділи ЗСУ. Після цього — відпрацювати експлуатацію, обслуговування й інфраструктуру та перейти до більш спеціалізованих завдань: розмінування, мінування, встановлення загороджень.
Кінцева мета — максимально замінити людей там, де це можливо: передати ризиковані функції роботизованим системам, а військових перемістити в безпечніші умови. Зокрема, за допомогою ШІ можна буде оптимізувати виконання завдань і зменшити присутність особового складу на небезпечних ділянках.
Про роботу команди та закупівлю
У межах нашого підрозділу НРК є R&D-команда, яка досліджує та вдосконалює вироби, спілкується з виробниками, робить власний софт.
Зараз у нас НРК як Glovo на передовій. Тобто є замовлення, вони потрапляють у софт, плануються і виконуються. Ця робота стає системнішою.
Ми вдосконалюємо НРК, але не виготовляємо їх з нуля, адже виробництво — це окрема робота. Нам не вистачає людей, щоб виконувати бойові завдання, які зростають з кожним днем. Тому співпрацюємо з оборонно-промисловим комплексом.
Торік держава закупила 15 000 НРК та роздала бойовим підрозділам, але зараз вже на складі нічого немає. Частину дронів можна отримати за «Е-бали». Проте більшість дронів ми закуповуємо самостійно, залучаємо кошти через благодійні організації, спонсорів. У нас в корпусі є власний благодійний фонд, який системно шукає кошти. Також у деяких підрозділах є окремі люди, які займаються фандрейзингом.
Для роботи з НРК цінним буде досвід роботи на СТО, електриком, радіотехніком. Також якщо людина займалась ремонтом побутової техніки чи систем живлення. А керувати НРК ми вже навчимо на місці, головне бажання та мотивація.
Про взаємодію з виробниками
Виробники та бойові підрозділи тісно співпрацюють. Ми випробовуємо їхні засоби, даємо фідбек, вони вдосконалюють. Основна проблема — нестача фінансування і засобів.
Зараз виробники власним коштом передають свої засоби на тестування. А якщо їх використовують в бойових умовах, ризик неповернення високий. Це гальмує процес випробувань і прийняття рішення про майбутнє серійне масштабування цього засобу.
На мою думку, кращим варіантом було б, якби держава закуповувала зразки для випробувань і передавала їх на передові підрозділи. А далі ми могли б приймати рішення про закупівлю того чи іншого засобу.
За роки співпраці ми бачимо, що виробники вдосконалюються, з часом ми стали все менше переробляти їхню техніку. Так, засоби бувають неідеальні, адже у нас немає можливості займатися R&D і випробуваннями по шість років, як це відбувається в інших країнах. Темпи війни такі швидкі, що нам треба вже на вчора. Буває, що й у нас немає часу дати повноцінний фідбек.
Розрив між тим, що виготовляють наші виробники і що дійсно треба на полі бою, існує. І наше завдання — зменшити його через взаємодію і співпрацю. Таким місточком, до речі, є школа НРК. Туди виробникам легше дістатися, ніж у прифронтові міста, й отримати досвід і розуміння, чи буде виріб працювати на фронті.
На які особисті зміни наштовхнула війна
Досвід війни підтвердив: не варто боятися ризикувати, потрібно робити максимум можливого, щоб у старості не шкодувати про втрачені можливості.
Також я відновив віру в партнерство. До повномасштабної війни через невдалий досвід я зневірився, але зараз розумію: щоб досягати більшого, потрібно знаходити правильних людей, об’єднуватися з ними і рухатися далі.
На початку війни, коли здавалося, що все швидко завершиться, я планував поїхати до США, облаштувати автомобіль і займатися кемпінгами на природі. Зараз усе інакше: коли повернуся до цивільного життя, планую ще інтенсивніше займатися бізнесом і також — дефтеком.
Я вважаю, що для того, щоб країна ставала більш інженерною, дефтеком має займатися кожен у вільний час. Це наша сильна перевага і напрям, в якому ми можемо бути лідерами. Саме так у світі з’являтиметься більше українських «єдинорогів».
Більше про це
Оренда, кредити і Китайський Новий рік: що впливає на формування цін на дрони
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Партнерські матеріали
