Конкуренція для лузерів, будуй монополію. Як тілізм змінив технологічну індустрію
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
У травні на Vector вийшов матеріал про лонгтермізм — філософську концепцію, за якою покращення довгострокового майбутнього людства має стати нашим пріоритетом. Серед прихильників цієї думки — низка відомих технологічних підприємців та футуристів, зокрема Ілон Маск.
У новому матеріалі пропонуємо поговорити про ще одну концепцію, яка впливає на наше суспільство. Вона називається «тілізм». Ця популярна серед засновників стартапів і підприємців течія рекомендує фокусуватися на перетворенні власного бізнесу в монополію. Назва походить від прізвища людини, яка заклала її основи, — венчурного інвестора Пітера Тіля. Шеф-редактор Vector Дмитро Кошельник розповідає про погляди Пітера Тіля, особливості тілізму та його вплив.
Хто такий Пітер Тіль
Перед тим як говорити про «тілізм», варто розповісти про самого Тіля та речі, які сформулювали його погляд. Майбутній підприємець та інвестор народився в сім’ї німецьких емігрантів. Його батько був інженером-хіміком, який працював у гірничодобувних компаніях. Тому сім’я часто переїжджала.
Звичайно ж, це не пішло на користь його стосункам з однолітками. Як пише автор біографії Тіля «The Contrarian: Peter Thiel and Silicon Valley’s Pursuit of Power» Макс Чафкін, вони захоплювалися його розумом, але вважали високомірним та незрозумілим. Усе це робило Тіля мішенню для булінгу.
У дитинстві та юності Тіль проявляв математичні та аналітичні здібності, а також читав багато наукової фантастики та фентезі. Зокрема, Айзека Азімова, Роберта Хайнлайна та Дж. Р. Р. Толкіна. Іншим його захопленням були шахи — він входив до числа найкращих шахістів США у віці до 21 року.
У Стенфорді Тіль вивчав філософію. На нього особливо вплинула міметична теорія Рене Жирара. Якщо сильно спростити, то її суть полягає в тому, що людина бажає чогось не сама по собі, а запозичує забаганки в інших. Коли люди прагнуть одного об’єкта або цінності, то це може вилитися в конкуренцію або насильство.
Тіль адаптував цю теорію до власного життя та бізнес-поглядів. Наприклад, він вважає проблемою конкуренції те, що вона надто зосереджує нас на навколишніх людях. Поки ми стаємо кращими в тих сферах, де змагаємося, то втрачаємо те, що справді важливе.
Чафкін змальовує Тіля в Стенфорді як людину з консервативними поглядами та називає правим провокатором. Тіль навіть створив газету під назвою Stanford Review з фокусом на консервативних студентів. За допомогою Stanford Review майбутній інвестор атакував лібералів. Наприклад, через необов’язкові внески в $29 на рік, які стягувала студентська рада або план додати до курсу західної культури небілих авторів. Іншою гучною темою Stanford Review стала критика гомосексуальності, попри те, що, як виявляється пізніше, сам Тіль — гей.
Усе це підводить нас до іншої важливої якості Тіля — його «розбіжності». Погляди та дії Тіля часто суперечать одне одному.
Наприклад, Тіль відкритий гей та консерватор, інвестор соцмереж та їхній критик, вкладався в біткоїн та називав криптовалюти китайською зброєю. Ця особливість, звичайно ж, впливає на те, як він діє та ухвалює рішення.
Після університету справи в Тіля пішли не надто успішно. Він пропрацював сім місяців і три дні в юридичній компанії Sullivan & Cromwell у Нью-Йорку. Проте звільнився після того, як не отримав стажування у Верховному Суді. Далі влаштувався трейдером у швейцарському фінансовому конгломераті Credit Suisse. Але й тут не досяг визначного успіху.
Наступним кроком стала інвестиційна компанія Thiel Capital Management з $1 млн капіталу. Гроші залучив у близьких та друзів. Починання теж не принесло йому значного успіху. Зокрема, Тіль вклав $100 000 у стартап Люка Носека — він створював вебкалендар. Компанія провалилась, але Носек став другом Пітера та в майбутньому членом «Мафії PayPal». Про останню поговоримо пізніше.
У 1998 році Тіль познайомився з розробником Максом Левчіним. Разом вони запустили фінтех-компанію Confinity. Під офіс зняли комору в «штаб-квартирі» свого конкурента (на той момент вони цього не знали) — X.com, який запустив та очолював Ілон Маск. Коли правда все ж виплила, Confinity довелося виїхати. Щоб потім повернутися назад, коли компанії вирішили об’єднати зусилля. Саме Confinity Тіля та Левчина створили платіжну систему PayPal. Пізніше це ім’я взяла й сама компанія.
Тіль покинув PayPal після злиття. Маск залишився CEO, але був оточеним людьми Тіля на провідних ролях. Попри певну схожість культур, злиття не пройшло бездоганно. У компанії почалися суперечки та конфлікти. Люди Тіля скористалися відпусткою Маска та змогли змістити його з позиції CEO.
Новим головою компанії очікувано став Тіль і незабаром шокував інвестора компанії — легендарного Майка Моріца з Sequoia Capital (він вклався в X.com Маска). На фоні кризи доткомів PayPal переживала не кращі часи. Тому Тіль зробив дуже контроверсійну пропозицію — передати всі гроші компанії у Thiel Capital, щоб скористатися ситуацією на ринку.
Зрозуміло, цього йому зробити не дали. Використання обмеженого бюджету стартапу на спекуляції — сильно за межами звичних практик та етичних підходів технічної галузі.
Проте це саме той клас стратегій, який вміє використовувати Тіль. За словами Чафкіна, як CEO Тіль мав фокусуватися на PayPal, а не планувати збільшення інвестиційного портфеля. Але його не хвилювало, чого очікують від CEO стартапу. Завдяки своїм суперечностям, він зміг поєднати в собі засновника стартапу та портфельного менеджера хедж-фонду. Це відкривало всесвіт стратегій, які не наважувалися спробувати конкуренти.
Підприємець використав їх для просування PayPal. Стратегічною перевагою компанії стало ігнорування банківських правил. Зокрема, платіжна система не докладала зусиль щодо перевірки, чи є клієнти тими, за кого себе видають. Це мають робити всі фінансові установи, але у PayPal виходили з того, що технічно не є банком. Також не надто намагалися зупинити людей при використанні грошей в незаконних цілях. Механізм повернення коштів PayPal був технічно заборонений компаніями, що випускали кредитні картки. Якщо останні скаржилися, у PayPal просили вибачення та йшли на переговори.
Урешті в лютому 2002-го PayPal провела IPO з ринковою капіталізацією трохи менше ніж $1 млрд. У жовтні того ж року компанію продали eBay за $1,5 млрд. Далі почалася історія «мафії PayPal»: близько 220 людей покинули eBay через бюрократію та не поєднуваність культур. Після відходу вони підтримували одне одного та дали Долині (та й технологічному світу) нове яскраве покоління підприємців та топменеджерів.
«Доном мафії PayPal» (лідером об’єднання) став Тіль. Серед його учасників варто згадати — Маска, Левчина (засновник Slide), Ріда Гофмана (засновник LinkedIn та інвестор), Джаведа Каріма та Чада Хердлі (кофаундери YouTube). Детальніше ознайомитися з феноменом мафії PayPal можна в нашому архівному матеріалі.
Тіль же запустив венчурні компанії Founders Fund та Mythril Capital, став співзасновником розробника ПО у сфері обробки даних Palantir та першим інвертором Facebook. Також він був радником Дональда Трампа та є впливовим прихильником Республіканської партії. Це лише частина досягнень, інвестицій та проєктів підприємця. Проте докладно зупинятися на них не будемо.
Що таке «тілізм»
Якщо погуглити слово «тілізм», то знайдете всього кілька матеріалів за темою. Чафкін називає його «домінуючим духом Кремнієвої долини». Суть «тілізму» можна звести до простої ідеї: бізнес може подолати щоденну жорстоку боротьбу за виживання лише через встановлення монополії. Чафкін вважає, що це бачення вдалося розповсюдити завдяки численним учням Тіля, які запустили власні стартапи.
Найкращим з них заведено вважати Марка Цукерберга, котрий перетворив студентську соцмережу thefacebook у могутню монополію під назвою Meta. Якщо приглянутися, то він використовував підходи, схожі до тих, які полюбляє Тіль. Чафкін описує їх, як «стрімке зростання без огляду на наслідки». Наприклад, Facebook (тепер Meta) не цурається користуватися чужими ідеями. Формат Stories запозичили у Snapchat, Reels — у TikTok, канали — у Telegram, а тепер ще й випустили власну версію Twitter. Навіть внутрішній слоган компанії звучить як «рухатися швидко та ламати все довкола».
2012 року Тіль читав курс лекцій про стартапи у Стенфордському університеті. Один зі студентів, Блейк Мастерс, зробив конспект та виклав на Tumblr. Там він набув широкої популярності. Врешті Тіль та Мастерс перетворили ці записи на книгу «Від нуля до одиниці. Нотатки про стартапи, або як створити майбутнє», яка вийшла 2014-го. Вона також отримала схвальні відгуки.
«Від нуля до одиниці» — невелика за обсягом книга, що доступна в українському перекладі. Тож рекомендую ознайомитися з нею самостійно, якщо бажаєте скласти власне враження. У цьому ж матеріалі викладу лише окремі моменти, які гарно ілюструють бачення Тіля щодо засновників, конкуренції та побудови монополій. Це допоможе краще зрозуміти його ідеї.
Героїзація та Айн Ренд
Автор The New-Yorker Бенджамін Воллес-Веллс звертає увагу на героїзацію засновників у «Від нуля до одиниці». На погляд авторів, успішним фаундерам, як правило, притаманні якості протилежні тим, що мають широкі верстви населення. У книзі їх порівнюють з королями та міфологічними постатями.
Таке ідеалізоване бачення засновника перекликається з іншою улюбленою книгою Тіля «Атлант розправив плечі» Айн Ренд. У ній описується світ, де талановиті люди вимушені за допомогою «страйку» боротися з посередністю в бюрократизованому світі. Як підмічає Воллес-Веллс, Тіль та Мастерс ставлять питання, чому система освіти змушує людей прагнути до посередньої компетентності в багатьох речах замість того, щоб намагатися бути унікально великими в чомусь одному. Також автори вважають, що великі забюрократизовані організації заважають винаходити нове.
Наочна ілюстрація всемогутності фаундерів в книзі — широковідома розповідь про повернення Стіва Джобса в близьку до банкрутства Apple 1997-го. Підприємцю вдалося повернути компанію до життя та випустити низку успішних продуктів — iPod (2001), iPhone (2007) та iPad (2010). Уже 2011-го Apple стала найдорожчою компанією світу.
«Головним чинником вартості Apple було пророче бачення єдиної людини. Цей дивовижний факт змушує нас згадати, що компанії, які створюють нові технології, більше нагадують феодальні монархії, ніж звичайні сучасні організації. Виняткова особистість — засновник компанії — може ухвалювати авторитарні рішення, вселяти надзвичайну особисту відданість, планувати на десятиліття вперед. На відміну від нього безликі бюрократичні машини, здатні існувати набагато довше, ніж триває життя однієї людини, можуть будувати лише короткострокові плани — ось такий парадокс», — пише Тіль.
Він вважає, що головний урок, який варто винести з історії Джобса: світу потрібні засновники.
При цьому нам варто бути терпимими, навіть якщо вони видаються дивними, бо цитуючи Тіля — «нам потрібні нестандартні особистості, здатні піти далі стратегії дрібного покращення».
Одночасно Тіль рекомендує фаундерам не переоцінювати себе. Він підкреслює: світу дійсно потрібні засновники, але це не означає, що на них слід молитися, як на «атлантів» з книги Ренд.
«Віра у власну божественну самодостатність — зовсім не ознака сильної особистості, а, навпаки, помилка людини, яка прийняла за істину поклоніння натовпу — або ж його улюлюкання. Найбільша помилка засновника — увірувавши в міф про себе, втратити зв’язок із реальністю. Але не менш підступна пастка для будь-якого бізнесу — скинути з себе пута міфів і прийняти розчарування за мудрість», — пише Тіль.
Словом, вірити в себе та бути ексцентричним можна. Проте не варто уявляти себе богом серед людей. Виглядає, як привіт сьогоднішньому Маску з далекого 2014-го. До речі, на думку Тіля, сила засновника не в тому, що він єдиний може реалізувати продукт, а в його здатності надихнути інших людей вкласти краще в роботу.
Конкуренція
Як прихильник ідей Рене Жирара, Тіль не є прихильником конкуренції. Її проблемі він приділяє частину книги.
«На самому початку свого роману “Анна Кареніна” Лєв Толстой пише: “Усі щасливі сім’ї схожі одна на одну, кожна нещаслива сім’я нещаслива по-своєму”. У бізнесі все навпаки. Усі щасливі компанії щасливі по-своєму: кожна з них завоювала право бути монополією, вигадавши розв’язання однієї-єдиної проблеми. А ось усі фірми-невдахи однакові: їм не вдалося врятуватися від конкуренції», — пояснює Тіль.
На його думку, конкуренція працює на кшталт мотузки, яка душить бізнес. Чим більше компанія втягується в неї, тим менше вона заробляє.
Тіль критично ставиться до популярної тези про те, що бізнес — це війна. Таке визначення підходить лише для конкуренції. При цьому суперництво змушує людей та компанії приділяти забагато уваги саме конкурентам, а тому вони пропускають дійсно важливі речі.
Також інвестор вважає, що конкуренція здатна затягнути в ситуацію, коли ми переоцінюємо втрачені шанси та бездумно копіюємо те, що здавалось успішним.
«Сьогодні асоціальні диваки досягають набагато більших успіхів, ніж затяті підприємці Кремнієвої долини. Якщо вас не цікавить громадська думка, ви навряд чи будете сліпо копіювати те, що роблять оточуючі. Якщо ви хочете винаходити нові штуки або займатися програмуванням, то без страху зможете цілком присвятити себе улюбленій справі. Отже, й з більшою ймовірністю станете в ній справжнім асом. Згодом, використовуючи свої знання і навички в практичній справі, ви менш охоче жертвуватимете переконаннями. І не дозволите захопити себе натовпу, в якому люди мчать наввипередки один з одним до очевидних цілей», — підсумовує він.
При цьому Тіль не заперечує ефективність конкуренції як способу об’єднати та мотивувати команду проти зовнішнього ворога. Тут він наводить приклад теорію засновника Oracle Ларрі Еллісона — «добре мати ворога, досить великого, щоб здаватися загрозою, але не настільки, щоб насправді загрожувати компанії».
Попри це, інвестор концентрується на тому, що фаундерам варто усвідомити: конкуренція — руйнівна сила. Потрібно будувати монополії.
Монополії
Тіль вважає, що перспектива протягом багатьох років отримувати монопольні доходи працює як потужний стимул для інновацій. «Монопольні прибутки дають їй змогу будувати довгострокові плани і фінансувати амбітні дослідницькі проєкти, про які компанії, що б’ються в лещатах конкуренції, не можуть і мріяти», — підкреслює він.
За його словами, немає універсальних правил побудови монополій, бо кожна унікальна. Попри це, Тіль акцентує на чотирьох властивостях, які повністю або частково притаманні таким утворенням:
- Власна технологія. Тіль називає її найбільш стійкою перевагою, яку може мати компанія. При цьому зауважує, що за певним ключовим параметром технологія повинна бути як мінімум в десять разів кращою, ніж у найближчого конкурента.
- Мережевий ефект. Продукт має ставати тим кориснішим, чим більше людей ним користуються. Наприклад, якщо всі друзі сидять у Facebook, то й вам варто мати там сторінку, щоб не втратити зв’язок та не випасти з контексту. Тіль називає мережевий ефект потужною зброєю. Проте скористатися нею можливо за умови, що продукт буде по-справжньому зручним і корисним вже для перших користувачів.
- Ефект масштабу. Монополія стає сильнішою по мірі збільшення її масштабу. Проте отримати максимальну вигоду від ефекту вдасться не всім. Наприклад, якщо будуватимете мережу тренувальних залів, то вам кожного разу доведеться повторювати одну й ту ж процедуру — шукати приміщення, закуповувати тренажери та решту потрібних речей, шукати інструкторів, платити за електрику тощо. У такому випадку складно буде отримувати якусь вигоду від масштабу, бо фактично ви кожного разу будуєте бізнес з нуля. А тепер порівняйте це з компанією-розробником ПЗ, де не потрібно щоразу робити новий застосунок, щоб його встановив мільйон людей.
- Сильний бренд. Це річ, на яку компанія має монопольне право. А отже він може бути ефективним способом побудови монополії. Тут Тіль наводить приклад Apple, «продукція якої настільки гарна, що з конкурентами її навіть порівнювати не можна: вона — сама по собі». Проте акцентує увагу, що небезпечно починати будувати бізнес з бренду, а не продукту.
Інший лайфхак побудови монополії — правильно вибраний ринок. Тіль наголошує, що на початку існування стартап — це маленька компанія. Щоб стати монополією, йому потрібно захопити більшу частину свого ринку. З великим впоратися буде важко. Тому варто починати з дуже маленького ринку, який з часом значно виросте.
Також Тіль не рекомендує прив’язуватися до того, щоб бути першими, хто створив подібний продукт. Він вважає, що це не дасть ніякої переваги у випадку, коли прийде хтось інший та обійде вас.
«Набагато вигідніше бути тим, хто зробить останній хід — здійснить фінальний прорив на конкретному ринку й насолодиться роками й десятиліттями монополії та відповідними доходами. Найкращий спосіб домогтися цього — почати з монопольного становища на невеликому нішевому ринку і вже звідти продовжити експансію і рух до амбітних довгострокових цілей», — пише Тіль.
У підсумку книгу Тіля можна охарактеризувати як технологічну суміш «Державця» Ніколо Макіавеллі та «Мистецтва війни» Сунь-Цзи. Підприємець простою мовою мотивує створювати стартапи та прямо радить, з чого почати та як думати. У неохоплених цим текстом розділах можна дізнатися безліч додаткової інформації, зокрема про інвестиції, продажі та маркетинг. Таким чином фаундер може отримати певну базу знань перед тим, як вирушити дорогою власного стартапу. Люди ж, які просто захоплюються галуззю, — дозу віри в те, що є ті, хто будує краще майбутнє. То в чому ж проблема?
Небезпечні наслідки
Цей текст не написаний для того, щоб критикувати Пітера Тіля чи «тілізм». Скоріше хотілося розповісти про людину та ідеї, які визначають розвиток технологічного підприємництва. «Від нуля до одиниці» вийшла майже десять років тому, але сказане в ній широко використовується або трансформовано згадується в безлічі матеріалів. Це вірусна ідея, яка не просто поширилася, а, схоже, стала панівною.
Як і кожна течія чи концепція, «тілізм» — небезпечний у радикальних версіях. Розгляньмо їх на прикладі монополій та фаундерів.
Побудова монополій
Те, що є безумовною перемогою для бізнесу, може мати не найприємніші наслідки для користувачів. Марк Цукерберг та Meta підкорили ринок соцмереж. Хоча ми всі любимо покритикувати компанію, але не поспішаємо йти з її платформ. Втрата контактів та аудиторії — не привабливе рішення. Створення ж альтернатив ускладнене тим, що всемогутній Марк може їх клонувати або купити.
Або уявіть монополію Маска на колонізацію інших планет. Особливо з урахуванням того, що ми знаємо про його вміння одноосібно вирішувати за велику аудиторію на прикладі того ж Twitter.
Монополії — дуже схожі на абсолютну монархію. Щоправда, користувачі в них — не вища аристократія, а більше схожі на селян у Середньовіччі. І без загрози революції (наприклад, переходу на іншу платформу) їхнє положення навряд ставатиме кращим.
Існує реальний шанс, що врешті світ опиниться в залежності монополій, які контролюватимуть низку галузей.
І людство пізнає всі принади життя в корпоратократії — політичній системі, де вся влада здійснюється через могутні й багаті компанії.
Отже, це ризик домінування бюрократичних організацій, які критикує Тіль. Також ніхто не гарантує, що монополії дійсно залишатимуться інноваційними задля збереження панівного положення. Цілком ймовірно, що вони якраз заважатимуть новаторським рішенням, щоб не втратити позиції.
«Божественні» фаундери
Міф про фаундерів, які зі своїх гаражів змінюють світ, з’явився не завдяки Тілю. Проте він допоміг розповсюдити та задав тренд на краще розуміння, яким має бути той самий фаундер та чому він важливий. Судячи з «Від нуля до одиниці» (у світі не так багато людей розкажуть, що Тіль рекомендує фаундерам сам на сам), він намагався ще й попередити деякі негативні прояви засновницької самовпевненості.
Проте це не допомогло. Ба більше, засновники беруть приклад, зокрема, і з уміння Тіля переступати правила та використовувати неоднозначні стратегії для побудови все тієї ж монополії. Чим це може нам загрожувати? Історіями на кшталт Theranos, де образ яскравого фаундера та маркетинг затьмарює відсутність продукту.
Однак звинувачувати в цьому Тіля немає сенсу. Підприємець, безумовно, сильно вплинув на розвиток технологічної галузі й на те, як діють засновники стартапів. Проте він нікого не змушує брати з себе приклад та користуватися своїми порадами. Щоправда, перемогти послідовників «тілізму» може бути надскладним завданням, якщо не готові переступити через принципи та скористатися їхньою ж зброєю. А на що ви підете, щоб збудувати свій стартап та спробувати змінити світ?
Більше про це
Не тільки Голмс. Як справи в засновників відомих стартапів, звинувачених у шахрайстві
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.