Кондитерська, нафта та золото Суматри. У які проєкти інвестував митрополит Андрей Шептицький
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Роман Марія Александер Шептицький (склав перші чернечі обітниці і взяв ім’я Андрей у 1888-му) походив з багатого боярського галицького роду, який зазнав полонізації та окатоличення. Шептицький очолював Українську греко-католицьку церкву з 1901 по 1944 рік. За цей час на Галичині влада змінювалася сім разів: австрійці, росіяни, українці, поляки, радянська влада, німці й знову радянська влада.
У житті митрополит був просвітником та гуманістом. А ще — підприємцем та інвестором, знаним у європейських комерційних колах. Наприклад, купував нерухомість у Лейпцигу, Гамбурзі, Римі, низці польських та чехословацьких міст. Інвестував у нафтовидобування на Галичині, золоті поклади на острові Суматра, майстерню солодощів «Фортуна нова» тощо. Значну увагу приділяв соціальному підприємництву — прибутки вкладав у освітні та медичні проєкти.
Якою була бізнес-філософія Андрея Шептицького? У які проєкти він вкладався? Як митрополит бачив управління активами та контроль інвестицій? Відповіді на ці питання журналістка Ірина Соколовська шукала в бібліотеці Центру імені митрополита Андрея Шептицького у Львові. Її знахідками ділимося з вами.
Проєкти та інвестиції
Перерахувати всі інвестиції та проєкти Андрея Шептицького — це завдання для книги, а не тексту. Тому для матеріалу ми вибрали кілька найбільш цікавих, на нашу думку.
Нафтовидобування
На початку ХХ століття Галичина була нафтопромисловим регіоном. Так 1901-го Бориславсько-Тустановицьке родовище мало 249 свердловин та 1740 шахт. Проте нафтодобувними компаніями переважно володіли іноземці.
Шептицький звернув увагу на незахищене становище місцевих жителів. У 1920-х роках митрополит став співзасновником нафтової акційної спілки «Унія». Вона розробляла родовища «Сарматія-3», «Сарматія-5», «Митрополія» біля cіл Ріпне та Перегінське на Івано-Франківщині. Компанія об’єднала землі церкви та простих селян, які не мали змоги добувати нафту самостійно. Шептицький також був співвласником акційної спілки з видобутку нафти «Радова». Вона мала 128 свердловин.
Варто розповісти й про лісозаготівельну діяльність. У Перегінському Шептицький створив у митрополичих лісових угіддях екологічний осередок «Охорона природи». Близько 30 000 гектарів поділили на три господарські округи. Право на вирубування лісу митрополит надав фірмі «Глесінгер».
Коли Шептицький передавав в оренду нафтовидобувним та лісозаготівельним підприємствам земельні ділянки, то вимагав від них забезпечити робітникам «соціальний пакет» — належні умови праці.
Як їх бачив митрополит, можна дізнатися в посланні «О квестії соціальній». У ньому, крім іншого, сказано, що підприємці повинні дбати своїх робітників, зокрема поважати людську гідність та забезпечити справедливу зарплату
Підтримка підприємництва
«Земельний банк гіпотечний»
На початку ХХ століття для розвитку власної справи українцям було необхідне кредитування та доступ до нових ринків для закупівлі інструментів і збуту продукції. Однак брак коштів гальмував розвиток регіону, а австрійські та польські банки переважно відмовляли незаможним українцям у кредитах. Відтак у 1910 році (за іншою версією у 1908-му) з ініціативи Андрея Шептицького та співучасті Тита Войнаровського, Миколи Василька, Ярослава Кулачковського, Костя Левицького запрацював «Земельний банк гіпотечний».
Акціонери випустили 2500 акцій (по 400 крон кожна), які розкупило українське населення. Відтак основний капітал банку склав 1 млн австрійських крон. Сам Шептицький увійшов в число найбільших вкладників — володів 100 акціями.
Банк називають основним кредитором українського виробничого та торговельного бізнесу заходу України. Також кандидатка історичних наук Оксана Сурмач у статті «Соціально-економічна діяльність митрополита Андрія Шептицького» розповіла, що незадовго до Першої світової війни банк почав пропонувати селянам тридцятирічні кредити на купівлю землі. Він пережив війну, але не прихід радянської влади 1939 року.
«Фортуна нова»
Серед інших підприємницьких проєктів, до яких долучився Шептицький, — фабрика солодощів «Фортуна нова». Трохи про її історію. За словами Сурмач, 1919 року Климентина Авдикевич організувала в Перемишлі українську фабрику солодощів «Фортуна». Далі вона вирішила розширити виробництво та запуститися у Львові.
За фінансовою допомогою в цьому починанні Авдикевич звернулася до Шептицького. Той допоміг — крім грошей, надав свою нерухомість вартістю $10 000 під приміщення фабрики. Угоду уклали 1921-го. Шептицький отримав 50% підприємства. Проте через півтора року митрополит передав свої повноваження ігумену Лаври в Уневі. Вона вклала в фабрику ще $10 000.
Оксана Сурмач розповідає, що коли справи в бізнесу Авдинкевич налагодилися, Шептицькі відмовились від майнових прав на її користь. Сама Клементина віддавала частину прибутків на підтримку українського жіночого руху. А ще вона допомагала українським підприємицям-початківцям.
Не забував Шептицький і про навчання. Зокрема, під його патронатом створили українське ремісничо-промислове товариство «Зоря». У ньому юнаків з Галичини навчали комерції.
У списку інвестицій Шептицького є і нетипові проєкти: наприклад, фотоательє у Чикаго та кіностудія у Вінніпезі.
Ми достеменно не знаємо, чому митрополит вирішив вкластися в ці заклади, можемо лише припустити, що це пов’язано з високою чисельністю української діаспори в цих містах.
«Народна лічниця»
У 1903 році невеличкий гурт лікарів-українців на чолі з Євгеном Озаркевичем звернувся до Андрея Шептицького з проханням про тривалу фінансову допомогу для заснування та підтримки українського медичного закладу. Митрополит безоплатно надав ділянку та приміщення на вулиці Петра Скарги, 4 (сучасна Озаркевича, 4) новоствореному товариству «Народна лічниця».
З 1 жовтня 1903 року лічниця розпочала повноцінну роботу. Спочатку в ній було чотири відділи, але ще до Першої світової війни їхня кількість зросла до восьми — терапевтичний, гінекологічний, очний, хірургічний, дитячий, шкірних недугів, ЛОР та дантистський.
Під час російської окупації у 1914-1915 роках лічницю перетворили на невеликий військовий шпиталь. Через рік Озаркевич застав розграбований заклад — росіяни вивезли обладнання та навіть білизну. Лічниця частково відновила діяльність у лютому 1919 року.
Наступним важливим кроком стало створення цілодобового блоку в лікарні. Його почали обговорювати ще 1921 року. Проте через складний повоєнний час та обмеження прав українців реалізація просувалася повільно.
Урешті допоміг Шептицький. Він подарував ще одну земельну ділянку.
У вересні 1930 року заклали наріжний камінь, а вже до грудня звели коробку та накрили будівлю дахом.
Звичайно ж, тоді були проблеми й із фінансуванням. Їх пробували розв’язати за допомогою іменних ліжок. 1932-го Львівська архиєпархія внесла $10 000 на облаштування двох ліжок, де в майбутньому могли б лікуватися двоє духівників. Ще $5 000 вніс особисто Шептицький. Крім цього, 30 ліжок профінансували окремі фізичні особи та установи. Новий корпус з рентгенівським відділом, дерматологічною та гінекологічною лабораторією відкрили 19 листопада 1933 року.
1936 року подальша розбудова шпиталю припинилася. Знову бракувало коштів — близько 150 000 злотих. Для розв’язання цієї проблеми в Шептицького з’явилася ідея інвестувати у видобуток золота на острові Суматра в Індонезії (тоді — Нідерландах). Це дозволило б фінансувати будівництво лічниці за дохідні кошти. Острів обрали не просто так — митрополит отримав у подарунок від приватної особи велику земельну ділянку на Суматрі.
Історикиня Оксана Пасіцька в книзі «Львівський Манчестер, Галицька Каліфорнія» вказує, що Ян ван Хенгель зумів долучити до розробки золотоносних ґрунтів партнерів у Голландії — гірничовидобувну фірму «Барісан». Дослідники поки не знають, чому цей проєкт не став успішним, та коштів для лічниці виручити не вдалося.
Зрештою Шептицький виступив гарантом, і лічниця отримала 125 000 злотих під 6% річних у державної позикової установи. Ще 20 000 злотих позичило згромадження сестер Святого Вікентія з Паульйо у 1937-му. Шпиталь запустили у 1938 році. Він мав три відділи: хірургія, терапія, гінекологія. То був сучасний заклад, який вміщав 100 ліжок.
З поверненням у 1944 році радянської влади він перетворився в третю державну лікарню. У 1992-му лічниця повернулась як недержавна лікарня «Український Шпиталь імені митрополита Андрея Шептицького». Заклад працює досі. Відкрито також філії у Тернополі та Ірпені.
Управління активами
«Центральною ідеєю фінансової діяльності митрополита була “співпраця задля спільного блага”. Митрополит не відрікається від достатку, а розглядає його як інструмент покращення добробуту народу. При цьому ідея співпраці задля спільного блага була притаманна Андрею Шептицькому незалежно від обставин: як у час Австро-Угорщини, так і в Польській державі. Думаю, що і в 2023 році він застосовував би цю формулу», — розповідає Мирослав Маринович, автор біографічної праці «Митрополит Андрей Шептицький і принцип позитивної суми».
Інший дослідник життєвого шляху А. Шептицького Зиновій Свереда в статті «Соціальне підприємництво: що підказує Україні Європейський досвід» підкреслює, що для митрополита управління активами важило більше за самі активи. «Бідність народу — є наслідком того, що народ не бере участі в управлінні… Демократія єдиний вірний шлях і в економіці», — вважав Шептицький.
Міцною основою української держави митрополит вважав саме економічний добробут та багатство. Він заповідав наступним поколінням: «Нехай возьмут бо у свої руки торговлю і промисл, бо слабою завсіди є суспільність, в котрій торгують чужинці».
Історикиня Оксана Пасіцька зауважує педантичну схильність митрополита до контролю видатків.
Його підхід гарно ілюструє період, коли Шептицький був співвласником «Фортуна нова». Керівництву фабрики доводилося відповідати перед довіреними особами митрополита, зокрема, на такі питання:
«Чи набирає пані Авдикевич для свого власного ужитку молоко на рахунок фабрики? З яких фондів оплачує свою кухарку і служницю? Скільки безоплатно роздається виробів цукеркових та наскільки ті видачі виправдані?»
У посланні «Про милосердя» Шептицький так пояснює свій підхід до ведення фінансових справ:
«Християнин, а тим більше священик, мусить домагатися якнайстислішого контролю. Контроль вважати за брак довір’я, а навіть за особисту образу, є знаком такої примітивності у справах фінансових та економічних, що мусить бути підозріння, що цим самим прикриваєте нелад і невміння провадити справи».
Біографія Андрея Шептицького багата на події, досягнення та амбітні проєкти. Ми розповіли лише про частину. З рештою можете ознайомитись у відповідній літературі, зокрема з бібліотеки Центру імені митрополита Андрея Шептицького у Львові. Однак фокус на підтримці спільноти, бізнесу та розвитку людського капіталу — те, що варто пам’ятати та наслідувати новим поколінням українських підприємців.
Партнерські матеріали
