Історія ветерана АТО, який створює та продає мурашині ферми на мільйони
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
У середині 1990-х Олександр Іваніцький побачив в одному з епізодів серіалу «Альф», як кумедному прибульцю подарували мурашину ферму. Сам факт її існування вразив тоді 10-річного хлопчика. За 20 років він згадав той епізод і змайстрував свій перший штучний мурашник.
Сьогодні Іваніцький не тільки конструює ферми. Він розводить колонії комах, яких потім заселяють у мурашники. А ще створює для них усю «інфраструктуру»: корм, декор, аксесуари тощо. Усе це купують не тільки в Україні, а й за кордоном.
Олександр Іваніцький розповів Vector, як йому вдалося побудувати бізнес на комахах, чому за мурахами можна спостерігати так довго, як за хвилями на морі, та навіщо «Нова пошта», ДТЕК і MakeUp купують мурашники в офісі.
«Щоби розвантажити голову, працював руками»
2015 року Олександр повернувся з АТО. Колишній військовий шукав, чим зайнятися після війни. А також — як адаптувався до життя на мирній території, яке кардинально відрізнялося від того, що він бачив у Іловайському котлі чи Донецькому аеропорті. Там, під кулями, кожен солдат чітко знав і виконував свою роль. А тут здавалося, що війни не існує і кожен сам за себе. Аби відволіктися від пережитого та важких думок, Олександр вирішив попрацювати руками. Згадав про прибульця Альфа з серіалу і взявся споруджувати штучний мурашник.
«В Україні тоді взагалі не було мурашиних ферм. Літератури про те, якими вони мають бути, також. Тому я місяць копирсався на американських та німецьких сайтах, форумах. Вивчив нюанси й вирізав зі старого віконного скла дебютний штучний мурашник».
Олександр Іваніцький
Перших мешканців шукав на городі, але королеви-самки так і не знайшов. Тому замовив колонію комах із Німеччини.
Щодня Олександр із захопленням спостерігав, як мурахи будують власний світ. Кожен у ньому виконує свою роль: солдати, робітники, самці, королева. Усе нагадувало світ людей, але більш злагоджений і досконалий.
Незвичні хатні улюбленці сподобалися друзям. Тож Олександр змайстрував ще десять мурашників, розвів колонію та продав їх за місяць на Slando (згодом став OLX, — ред.). Так з’явилися перші клієнти й упевненість, що це захоплення має всі шанси стати бізнесом.
Грант від центру зайнятості
Олександр став на облік у центрі зайнятості, написав бізнес-план, захистив його та отримав 25 000 грн на свою ідею. Цієї суми вистачило на запуск власного сайту та матеріали для ферм. Далі, аби розширити бізнес, Олександр вклав власні заощадження та інвестував гроші з іншого бізнесу — інтернет-магазину подарунків.
Перші конструкції Олександр робив із дружиною в майстерні. За рік він придбав верстат для лазерного розрізування скла за $10 000 та переїхав із майстерні у стометровий виробничий цех на заводі «Сатурн» у Києві. Тоді ж почав виготовляти мурашники з ізраїльського харчового оргскла. Воно безпечне, міцне та легше за звичайне скло. Після купівлі обладнання почали створювати перші акрилові ферми.
«Усі макети я повністю розробив сам. Удосконалив, аби комахам було зручно жити, а людям — доглядати та спостерігати за ними», — розповів Олександр.
Сьогодні на підприємстві Іваніцького працює четверо людей: вони виготовляють ферми та розводять мурах. А Олександр зосереджений на пошуку нових клієнтів та розробленні ескізів.
Підприємець каже, що на старті не мав особливих маркетингових стратегій. Просто любив те, що робить, час від часу інвестував в інтернет-рекламу. Сьогодні ж компанія має контент-план, співпрацює з блогерами та загалом просуває нішу таких хатніх улюбленців.
Як працює штучний мурашник
Штучне мурашине місто побудоване за принципом природного мурашника. Є підземна та надземна частини. Надземна називається ареною. Туди мурахи виносять сміття та тіла загиблих комах. Людина має прибирати арену раз на кілька тижнів. У «підземеллі» ховається королева, живуть її охоронці, росте потомство, там зберігаються запаси їжі. Годують комах раз на два тижні, а ось воду треба підливати кожні три дні.
Олександр продає мурах породи «жнець». У природі вони зустрічаються в Криму. Королева може прожити до 20 років. А пересічні мурахи — 3–12 місяців.
Комахи ніяк не реагують на людину, якщо вона не чіпає мурашник. Але якщо дмухнути в щілину, то вони швидко забарикадують її піском та іншими підручними засобами. А якщо дві колонії об’єднати в одну, то почнеться війна.
10 000 ферм на рік
Ринок
З 2017 року мурашники Ant City почали продавати за кордон. Спочатку робили це через інтернет-платформи Amazon, Etsy, eBay тощо. А 2019 року Олександр знайшов партнерів у чотирьох країнах. Вони закуповують гуртом мурашині ферми та продають їх у місцевих магазинах.
«Сьогодні найбільше наших ферм купують в Ізраїлі, Чехії, Болгарії, Іспанії, США та Італії. Є замовлення з Мексики та Австралії», — каже підприємець.
Утім із експортом бувають і складнощі. Передусім через те, що потрібно сертифікувати комах. Перед відправленням за кордон мурах обстежують у спеціальному центрі, видають документ, що вони здорові. І лише після цього ферму можна відправляти іноземцям.
Кому цікаві мурашині ферми
Цих хатніх улюбленців купують дітям, дорослим, у школи та навіть в офіси. Наприклад, «Нова пошта» замовила штучний мурашник, де живуть майже 30 000 комах. Він імітує роботу кур’єрів: мурахи бігають доріжками, схожими на вулиці міста, навкруги них «поштові відділення», вантажівки та інша інфраструктура. Також «злагоджені команди» жителів ферм Ant City надихають співробітників ДТЕК та MakeUp.
Мода на мурах як хатніх улюбленців зростає. За перший рік Олександр продав 1000 мурашників. Зараз реалізує по 10–12 000 ферм на рік. Річний оборот компанії вже перевищив 1 млн грн.
Найменший мурашник коштує 500 грн. Ціни на ексклюзивні комплекси, які замовляють офіси, стартують від 14 000 грн. 60% ферм продають в Україні, решту — за кордон.
Розвиток ніші
За цей час в Іваніцького з’явилися й конкуренти. Партнери, які раніше продавали його ферми в Україні через свої інтернет-магазини, згодом заснували власні виробництва. Однак серйозних фінансових втрат Ant City це не принесло. Ферми Олександра отримали багато схвальних відгуків від покупців на сайті та маркетплейсах, де їх також продають.
Іваніцький інвестує у розвиток ніші через співпрацю з блогерами та рекламу, але головною перевагою вважає якість мурашників. Вони безпечні та зручні як для самих комах, так і для людей. Також підприємець створив власну екосистему для любителів комах. Крім ферм та самих мурах, він виготовляє та продає корм, аксесуари для догляду за фермою та декор, щоб покупець міг оздобити її на свій смак. Тобто клієнт не просто купує мурашник, а може постійно щось вдосконалювати в ньому.
Плани
Вони в Іваніцького амбітні: зробити так, щоби кожна родина мала мурашину ферму. А також розширити свою присутність за кордоном.
«Мурахи — світові лідери з будівництва мурашників. Звісно, конкурувати з ними немає сенсу, але повчитися можна», — жартує бізнесмен.
Крім мурашиних ферм Іваніцький виготовляє різні предмети для інтер’єру: нічники, новорічні прикраси, винні та дерев’яні коробки, дряпки для котів тощо. Однак мурашиний бізнес приносить підприємцеві найбільше прибутків.
Сьогодні вдома в Олександра три мурашині ферми.
«Ці комахи дали мені спокій і можливість мати власну справу. І того, й іншого я потребував найбільше після війни. Це як терапія. І за тим, як вони будують власний світ, я можу спостерігати вічно», — підсумував бізнесмен.
