Інвестиції в асортименті. Як працюють ангели, венчурні фонди, інкубатори та акселератори

Бізнес-ангели

Як виник термін

Бізнес-ангели — приватні інвестори, які вкладають у стартапи на ранніх стадіях. Сам термін з’явився не в технологічній сфері. Ангелами називали спонсорів бродвейських постановок на початку ХХ століття. Вони давали гроші на виступи, які б в іншому разі не відбулися.

Термін «ангели» вперше вжили стосовно приватних інвесторів у стартапи лише в 1978 році. Зробив це професор та засновник Центру венчурних досліджень Університету Нью-Гемпшира Вільям Ветцель. Хто став першим бізнес-ангелом однозначно сказати неможливо. Проте розквіт такого інвестування, а відповідно й поширення поняття припало на другу половину XX століття.

Хто стає ангелами

Часто цю роль на себе беруть підприємці та топменеджери — як чинні, так і ті, що відійшли від справ. Тобто це досить успішні люди з певним капіталом та досвідом, які шукають їм нове використання.

У своїй колонці для Vector cпівзасновниця акселератора Baltic Sandbox Сандра Гольбрайх пояснювала, що бізнес-ангели бувають професійними й ні. Основна різниця між ними в тому, для чого вони йдуть у цей напрям. Професійні ангели зароблять інвестиціями на життя. Водночас непрофесійні просто вкладаються в проєкт, який сподобався. Також це можуть бути люди без галузевого бекграунду, які хочуть швидко заробити на якомусь хайповому напрямі.

Приклад бізнес-ангела — Майк Марккула. Він розбагатів на опціонах на акції, коли працював в Fairchild Semiconductor та Intel. 1977 року легендарний засновник венчурної компанії Sequoia Capital Дон Валентайн рекомендував Марккулі подивитися на один гаражний стартап — виробника комп’ютерів під назвою Apple. Так Майк зустрівся з Джобсом і врешті вклав в Apple $250 000 в обмін на 30 % компанії. Марккула став одним із наставників Джобса та сильно вплинув на його підприємницькі погляди.

Щоправда, бізнес-ангели рідко претендують аж на 30 % компанії. Також, на відміну від Марккули, вони не долучаються до операційного управління стартапом.

Як вкладають бізнес-ангели

Бізнес-ангели часто інвестують на ранніх стадіях. Мова йде ледь не про перші гроші стартапу після FFF (family, friends, fools). Сума вкладень від ангела найчастіше знаходиться в діапазоні від $10 000–$20 000 до $50 000. Проте тут немає якогось чіткого обмеження. Ангел може вкласти і $5000 і $250 000. Усе залежить від його можливостей, стадії, віри в проєкт, експертизи, готовності ризикувати тощо.

Але ж яка вигода від інвестицій в $5000? За мірками індустрії це дійсно доволі скромна сума, але вона дозволяє отримати частку в компанії. У майбутньому її вартість може вирости в кілька разів, а ангел примножить свої інвестиції. Інше питання, навіщо стартапу така сума. По-перше, на ранніх етапах навіть $5000 допоможуть у розвитку проєкту. По-друге, ангели об’єднуються в синдикати. Це дозволяє розділити ризики та разом інвестувати більшу суму в цікавіші проєкти.

Синдикати очолюють досвідчені ангели з експертизою та широким нетворкінгом. Так учасникам вдається отримати доступ до перспективніших угод. Стартап же піднімає більшу суму інвестицій, а ще отримує очевидні вигоди у вигляді участі лідера синдикату.

Венчурні фонди

Поняття та трохи історії

Венчурними називають інвестиційні фонди, які вкладаються в молоді, ризиковані компанії, що швидко масштабуються, — стартапи. Іноді до цього визначення додають ще й «інноваційні».

Проте стартапу не завжди потрібно бути саме інноваційним. Достатньо створити кращий, ніж є на ринку, продукт, який закриває біль користувачів, та масштабувати його.

Першою венчурною компанією заведено називати American Research & Development Corporation. Її 1946 року створив професор Гарвардської школи бізнесу Джордж Доріо. Його і вважають батьком «венчурного капіталу».

Як усе працює

Тут треба зупинитися й пояснити ще один момент. Венчурні компанії та фонди — це не одне й те саме. Хоча в Україні ці поняття люблять ототожнювати.

Венчурні компанії керують фондами. Перші створюють керуючі партнери. Вони ж збирають limited partners (LP) — пасивних інвесторів, які вкладають гроші у венчурний фонд. LP можуть бути інституційні інвестори (пенсійні фонди), заможні люди тощо. Вони не займаються операційним управлінням. Це прерогатива керуючого партнера та його команди. Він бере комісію 2–2,5 % на рік за керування та 10–30 % від прибутку.

Задача керуючого партнера правильно обрати перспективні стартапи, організувати угоду, а потім вихід. Об’єм прибутку має складати як мінімум у 3–4 рази, більше ніж сума інвестицій (3x-4x).

Фонди можуть бути як націлені на конкретні галузі, так і широкого профілю. Сума інвестицій залежить від стадії. Наприклад, розглянемо два українських фонди:

• Flyer One Ventures спеціалізується на онлайн-освіті, цифровому здоров’ї, мобільних застосунках, рекламних технологіях, ШІ та машинному навчанні. При цьому він інвестує на стадіях Seed ($100 000-$500 000) та Серії A ($500 000-$1 млн).
• TA Ventures фокусується на мобільності, цифровому здоров’ї, FinTech, PropTech та корпоративному ПЗ на базі штучного інтелекту. TA інвестує в стартапи на стадіях Seed та Серії A від $100 000 до $500 000.

Строк повернення інвестицій у венчурних фондів складає сім-десять років. Проте й тут усе залежить від стратегії, стадії, галузі тощо.

Чому венчурні інвестиції вигідні фондам та стартапам

Інвестиції в стартапи дуже ризиковані. Проте вони також можуть принести і 10x, і 30x, і вище. Завдання команди фонду вибрати саме ті компанії, які з найбільшою ймовірністю забезпечать потрібну прибутковість. При цьому вони розуміють, що частина обраних стартапів «не злетить». Тому їм потрібно, щоб успішні компанії не просто заробили, а й покрили збитки від тих, які не досягли успіху.

А що ж отримують стартапи? По-перше, гроші на розвиток компанії. По-друге, експертизу, зв’язки та підтримку венчурного фонду. Тобто все те, що ми називаємо «smart-money». Таким чином стартап отримує різносторонню підтримку, яка дозволяє йому швидше рости та розвиватися, щоби досягти поставлених бізнес-цілей. Саме тому важливо не просто взяти грошей, а чітко розуміти, від кого.

Інкубатори та акселератори

Що це таке та коли з’явились

Інкубатор — організація, яка допомагає стартапам та підприємцям розвивати свій бізнес через широкий спектр можливостей — від навчання менеджменту та надання офісних приміщень до фінансування.

Першим бізнес-інкубатором заведено вважати Batavia Industrial Center. Його заснував Джозеф Манкусо в місті Батавія (США) в 1959 році. Він хотів із його допомогою створити нові робочі місця в економічно депресивному місті.

Тут варто зупинитися й пояснити різницю між інкубатором та акселератором. В українських медіа їх часто використовують, як тотожні поняття, хоча це не зовсім так. Як нам пояснювала виконавча директорка 1991 Open Data Incubator Євгенія Клепа, різниця полягає в стадіях стартапів, із якими вони працюють:

Інкубатор — із молодими компаніями, яким треба перевірити перші бізнес-гіпотези, сформувати продукт і вивести його на ринок. Акселератор — це вже «вища математика». Такі програми призначені для більш зрілих проєктів, здатних до стрімкого масштабування. Проте ця різниця досить умовна.

Ми найчастіше пишемо про стартап-інкубатори та акселератори. Вони також можуть бути більш широкого профілю (Y Combinator) та під конкретну індустрію, наприклад, EdTech.

Як працюють

На відміну від тих же венчурних фондів, інкубатори/акселератори — це передовсім не про інвестиції, а про розвиток. Вони формують програми з фахівцями та експертами, які здатні допомогти розвитку стартапів. Учасникам пропонується широкий спектр допомоги — менторство, експертиза, допомога з операційкою, фінансовою та адміністративною складовою тощо.

Звичайно, інкубатор/акселератор робить це не просто так, найчастіше — за часточку компанії. В обмін він також може запропонувати певну суму інвестицій, а ще можливість запітчити свій проєкт венчурним фондам та ангелам.

Один із найавторитетніших акселераторів у світі — Y Combinator. Його основна тримісячна програма проходить двічі на рік. Відібрані учасники отримують $125 000 в обмін на 7 % стартапу та ще $375 000 у вигляді опціону на викуп частки за тією ж ціною, що й наступні інвестори. Проте ці гроші лише одна з переваг. В Y Combinator засновники йдуть за експертизою, знайомствами та розвитком.

2021 року зараз уже експрезидент акселератора Джефф Ралстон розповідав, що Y Combinator виступає свого роду фільтром, який обирає кращих фаундерів та компанії.

«Приєднавшись до YC, пройшовши нашу програму, працюючи з нашими партнерами і ставши частиною спільноти, кожен стартап зазнає тонкої трансформації в компанію, яка з більшою ймовірністю досягне успіху. Ми — набагато більше, ніж просто ключ до залучення капіталу. Ми прагнемо перетворити кожну компанію YC на кращу версію самої себе — на стартап, у якого більше шансів вистояти в запеклій битві, у якій виживають тільки найбільш пристосовані та найбільш адаптовані», — пише Ралстон.

Крім цього, засновники отримують можливість запітчити свій стартап на Demo Day. На останньому були присутні 1500 інвесторів.

Як вибрати інкубатор та акселератор можна прочитати в цьому матеріалі.

Замість висновку

В одному тексті неможливо розповісти всі тонкощі роботи ангелів, венчурних фондів, інкубаторів та акселераторів. Проте це й не було ціллю цього матеріалу. Сподіваємось, він стане гарним початком для тих, хто поки не в темі, але хоче дізнатися про основи роботи галузі.

Підтримайте Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter