Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Завершити
Цього тижня в медіа широко розповсюджується історія про те, як Маск не увімкнув Starlink для українських морських дронів, які мали завдати удару по чорноморському флоту рф. Авторка The Atlantic Енн Епплбаум вважає, що страх Маска перед ядерною війною схожий до того, що змушує лідерів західних країн затримувати допомогу Україні. У своїй колонці вона пояснює сутність цього явища, його вплив на перебіг подій на фронті та що з цим робити. Ми підготували скорочений та адаптований переклад матеріалу.
Випадок з Маском
Одного вечора у вересні 2022 року група українських морських безпілотників вийшла в Чорне море, прямуючи до окупованого росією Криму. Їхні розробники — інженери, які до початку нинішньої війни займалися іншими справами — ретельно націлили швидкі дистанційно керовані апарати з вибухівкою на кораблі на якорі в Севастополі.
Але безпілотники зіткнулися з проблемою: система супутникового зв’язку Starlink, яку Україна використовувала з моменту вторгнення рф, не працювала.
Це стало несподіванкою для інженерів. Кілька людей в Україні та інших країнах світу відчайдушно дзвонили й писали Ілону Маску, власнику Starlink, щоб переконати його увімкнути систему.
Маск, своєю чергою, зателефонував власному біографу Волтеру Айзексону. Сказав йому, існує «нетривіальна можливість» того, що атака з використанням безпілотників може призвести до ядерної війни. За словами Айзексона, посол росії у Вашингтоні прямо попередив Маска, що будь-яка атака на Крим призведе до ядерного конфлікту. Маск натякнув кільком іншим людям (хоча пізніше він це заперечував), що приблизно в той же час розмовляв і з путіним.
За версією Айзексона, усі безпілотники, які брали участь в операції, того вечора викинуло на берег. Але нещодавно в Україні я зустрілася з деякими інженерами, які допомагали розробляти безпілотні морські апарати. Зокрема, з інженером, який брав участь у першій спробі вразити російські кораблі в Севастополі. Вони розповіли мені, що втратили не всі безпілотники, які брали в ній участь. Деякі повернулися неушкодженими.
Як все закінчилося насправді
А є ще одна частина, яку ви, можливо, не чули. Через кілька тижнів ця ж команда знову здійснила подібну атаку. 29 жовтня флотилія керованих морських дронів, начинених вибухівкою, досягла гавані Севастополя, використовуючи іншу систему зв’язку. Вони вразили свої цілі. Зокрема, вивели з ладу російський фрегат «Адмірал Макаров». Команда також вважає, що вони пошкодили щонайменше один підводний човен та щонайменше два катери.
А що потім? Ядерної війни не сталося. Попри побоювання Маска, тобто страхи, які йому втовкмачив російський посол, а можливо, і сам путін, Третя світова війна не спалахнула. Натомість російське військово-морське командування було налякане атакою настільки, що протягом наступних тижнів трималося поближче до севастопольської гавані.
Задля їхньої безпеки я вирішила не публікувати імена інженерів. Ця команда вже демонструвала свої морські безпілотники, тому це не секрет, що вони маленькі, чорні (їх важко помітити на воді) та мають дуже великий радіус дії — наразі понад 1000 км. Пам’ятайте, дрони постійно вдосконалюють. Деякі з тих, що я бачила, описували як «п’яте покоління». Мені дали пульт дистанційного керування одним з них на віддаленій водоймі. За відчуттям це було схоже на відеогру.
Як БПЛА, морські дрони є важливою частиною унікального українського способу ведення війни. Не маючи змоги конкурувати з чисельнішою російською армією, Україна використовує крихітні високотехнологічні та відносно дешеві пристрої, які можуть вивести з гри артилерію, танки та кораблі. Багато з цих пристроїв створені групами, які є не зовсім військовими, але й не приватними. Ця асиметрична відповідь є частиною того, як українці сподіваються виграти війну. «Це Україна. Ми гібридні», — сказав мені один з інженерів.
Він також розповів, що хоча його дрони не знищили весь чорноморський флот, але вплинули на хід війни. російські військові кораблі стали більш обережними. Замість того, щоб фізично блокувати українські судна з зерном, вони залишилися в порту. «Ми їх налякали»,— сказав він. Також мені з радістю підтвердили, що якщо російський військовий корабель спробує заблокувати вантажне судно з українським зерном, його атакують.
Іншими словами, Маск помилявся. Замість того, щоб спровокувати Третю світову війну, атака морських безпілотників допомогла зменшити насилля, захистити торгівлю, підтримати українських фермерів.
Можливо, навіть гарантувати, що деякі люди за межами України не голодуватимуть.
Якби не зарозумілість Маска, ці наслідки могли б відчутися раніше. Перша атака могла б знищити більше кораблів, ракети яких вбивають мирних жителів українських міст. Можливо, у результаті загинуло б менше людей. А війна, яка закінчиться, коли Україна поверне собі свою територію і припинить муки власних людей на ній, була б ближчою до свого завершення.
Посіяти страх
Це повчальна історія про зарозумілість мільярдера, який став відігравати суперечливу роль у зовнішній політиці США. Але це також історія про страх, посіяний і підтриманий росіянами. Він навмисно створений для того, щоб сформувати більш широке сприйняття цієї війни на Заході.
Маск не самотній. Багато людей у Вашингтоні, Берліні, Брюсселі та інших європейських столицях, разом з тими, хто підтримує український суверенітет і бажає Україні перемоги у війні, також залякані розмовами з послами та погрозами лідерів рф, а ще кадрами ядерних вибухів, показаними на російському державному телебаченні.
Задовго до спілкування з реальними росіянами Маск, імовірно, зіткнувся з тією ж пропагандою — перебуваючи під впливом ультраправих російських ехокамер Ефект ехокамери Ефект, що утворюється під час обговорення новин та посилається на ситуації, коли переконання посилюються або підсилюються спілкуванням і повторенням всередині закритої системи та ізолюються від спростування. — у яких він часто перебуває. 2016 року Дональд Трамп, імовірно, почерпнув ідею звинуватити Гілларі Клінтон у бажанні розв’язати Третю світову війну в тому ж самому середовищі соцмедіа.
росіяни роблять це не просто так. Страх перед ескалацією покликаний змусити до самостримування. Це працює. У 2014 році західні лідери через подібні побоювання порадили Україні не чинити опір, коли росія вторглася до Криму. Ця порада призвела до страждань людей, заарештованих, ув’язнених і вигнаних з півострова. Вона також переконала росіян продовжити вторгнення на сході України. Вони зупинилися лише тоді, коли українці дали відсіч.
З 2014 по 2022 рік США та європейські країни, побоюючись спровокувати напад росії, обмежили або заборонили продаж зброї Україні. Це теж виявилося жахливою помилкою, яка мала наслідки. Якби росіяни справді боялися української армії, то можливо, взагалі ніколи не розпочали б повномасштабного вторгнення.
Навіть коли минулого року воно почалося, аморфний страх перед російською реакцією знову переконав американців і європейців утриматися від надання Україні далекобійної зброї. Частково це сталося через побоювання, що може статися, якщо її використають для ураження цілей в рф. Але потім українці застосували свою власну зброю для завдання ударів спочатку в прикордонному регіоні, а далі й в москві, пскові та інших містах. Ядерна війна не почалася й тоді.
Цю історію можна повторити майже для кожного важливого класу озброєнь. Страх ескалації означав, що деякі країни, зокрема Німеччина і США, не надали Україні танків, необхідних для наступу і повернення її території. Через нього українці не отримали вчасно винищувачі F-16, які допомогли б їм у контрнаступі влітку цього року. А ще через страх ескалації ми відмовилися надати українцям систему балістичних ракет, відому як ATACMS.
Переосмислити стримування
Зараз танки на фронті, навчання пілотів F-16 розпочалося, а адміністрація Байдена, можливо, планує надати Україні ATACMS.
Проте кожна затримка призводила до втрати часу. А він коштував життів — можливо, десятків тисяч. Я була в Україні рівно рік тому, у вихідні, коли українські війська повернули міста Ізюм та Куп’янськ. Кількома тижнями пізніше під їхній контроль повернувся Херсон.
Рік по тому ейфорія пройшла. Це не дивно: момент було втрачено. Після взяття Херсона українські війська не мали зброї для подальшого просування вперед. Вони не робили спроб наступати до червня цього року.
За цей час росіяни створили сотні кілометрів мінних полів — одні з найширших, які будь-коли намагалася перетнути будь-яка армія.
А ще систему танкових пасток і траншей, що сповільнило контрнаступ. Це знову призвело до загибелі українських солдатів і мирних жителів.
Подумайте, як міг би виглядати світ, якби ядерні погрози Путіна не вплинули на нашу уяву так сильно. Якби Маск не був наляканий російською пропагандою, то частину російського флоту могли б вивести з ладу на місяць раніше. А якби Вашингтон, Лондон, Париж і Берлін не були налякані російською пропагандою? Українці могли б вигнати росіян зі своєї території раніше. Війна могла б закінчитися. Смерть, жах і терор стали результатом кожного разу, коли зовнішні сили не наважувалися допомогти Україні.
Завжди існує «нетривіальна імовірність», якщо скористатися терміном Маска, що росіяни застосують ядерну зброю. Також була не нульова імовірність, що випробування ядерної бомби Робертом Оппенгеймером підірве планету.
Якщо хочемо утримати росіян від використання ядерної зброї, то маємо інші способи це зробити. Наша власна ядерна зброя та переважаючі сили є потужними факторами стримування. Більшість аналітиків вважають, що це пояснює, чому росія навмисно не вразила жодної цілі на території НАТО. Допомагають і недвозначні натяки Китаю та Індії на те, що ядерна ескалація була б жахливою помилкою. А ще — заяви про неприйнятність ядерної війни з боку G20, ООН та інших.
Українські атаки — особливо несподівані, асиметричні, як, наприклад, морських безпілотників — також є формою стримування.
Так само як і наша незмінна підтримка України. Щоразу, коли ми оголошуємо про чергове постачання зброї, або ЄС бере на себе фінансові зобов’язання, або президент Джо Байден робить чергову заяву про підтримку, росіяни знають — ціна окупації і будь-якої ескалації стає дедалі вищою. путіна провокує не опір, а слабкість.
Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter
