Збережені закладки

Переглянути додані закладки можна тут.

БІЗНЕС

Між правдою та брехнею. 6 популярних міфів про державні IT-компанії

23 Червня 2020, 09:59
14 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

dmitriy-koshelnik
Дмитро Кошельник Придумую теми, редагую тексти, пишу про компанії і підприємців, чіпляюся до фактів.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Державні IT-компанії зазвичай не вважають такими ж успішними та проривними, як комерційні. Причини цього явища не завжди об’єктивні. Навколо держаних IT-компаній сформувалась величезна кількість стереотипів та міфів, які важко подолати.
Максим Сохацький працює у державній IT-компанії ДП «Інфотех» з вересня 2019 року. Він має 20-річний досвід у розробці виробничого ПЗ у сфері управління підприємствами (ERP) та досвід співпраці з компаніями: NYNJA Group, Gaon Capital, «ПриватБанк», Cloudozer, Deutsche Bank, International Land Systems. Ми попросили його розповісти про популярні міфи довкола державних IT-компаній та спростувати їх.

Максим Сохацький


За час роботи в «Інфотех» мені вдалося познайомитися з надзвичайним колективом, який налічує більше ніж 500-річний сукупний професійний досвід у сфері побудови складних соціо-інформаційних ERP-систем та пройшов шлях від алфавітно-цифрових дисплеїв, DOS і FoxPro до сучасних технологій. Ми готуємо не тільки багато нових та цікавих продуктів у портфоліо нашого підприємства, але й підтримуємо лінійку опенсорс-субпродуктів.
Хоча це перша і єдина державна компанія, де мені довелось працювати (за всі стверджувати не буду), я переконався на власному досвіді, що принаймні на прикладі «Інфотех» можна спробувати підтвердити або спростувати найпоширеніші «міфи» про роботу в державних ІТ-підприємствах. А саме:

  1. застарілі технології;
  2. корупція;
  3. низька кваліфікація;
  4. відсутність мотивації;
  5. бюрократія;
  6. віковий ценз.

Застарілі технології

Найдавніший міф, тому спочатку треба здійснити маленький екскурс. Коли починають говорити про державні підприємства, то зазвичай згадують технології, які існували в той час, коли проникнення ІТ в державні органи було мінімальним.
20-30 років тому як державні, так і приватні підприємства використовували DOS, Foxpro, Delphi. Програмні продукти у більшості створювалися власними штатними фахівцями, тобто писалися, як то кажуть, «для себе». Система контролю якості, якщо й впроваджувалася, стосувалася виключно основної діяльності, а IT-підрозділи вважали допоміжними. Плинність кадрів у власних IT-підрозділах завжди була та залишається дуже високою. Саме тому, коли звільняється автор продукту, його подальший розвиток та модернізація стають майже неможливими.

З часом більшість підприємств та державних органів прийшли до висновку: утримувати власну розробку програмних продуктів значно дорожче та менш ефективно, ніж впроваджувати рішення, що створені та підтримуються компаніями, які спеціалізуються виключно на розробці та інтеграції програмних продуктів.

Зараз замовляючи програмне рішення в IT-компанії, неодмінною вимогою до нього буде можливість роботи виключно використовуючи сучасні браузери. Необхідність встановлення та постійного оновлення будь-яких додаткових програм на робочому місці користувача стає фактором, який стримує від придбання такого продукту. Щоб програмне рішення відповідало сучасним вимогам, воно має бути побудоване на сучасних технологіях.
У контексті веб-технологій спостерігається поступова міграція застарілих способів роботи з даними на веб-сторінці. Наприклад, коли браузери ще сильно відрізнялися, використовувалася jQuery як бібліотека абстракції, але вона вже давно втратила актуальність. Також замість XHR уже використовуються WebSockets, а графіки та аналітика будуються на d3.js та SVG.
Там, де раніше використовували С/C++/Delphi, тепер використовуються Rust, безпечні віртуальні машини (CLR, JVM, BEAM) та мови, де можна дати хоч якісь гарантії щодо пам’яті та помилок на стадії виконання. Навіть у JavaScript вже видно тенденцію — використовують компілятори, більш промислові системи типів, як TypeScript від Microsoft та ReasonML від Facebook. Отже, еволюція неминуча.
Ось кілька прикладів продуктів ДП «Інфотех», щоб зрозуміти актуальність технологій, на яких вони побудовані:

  1. «МІА: Документообіг» використовує відкриту мову програмування та віртуальне середовище Ericsson Erlang/OTP, який активно використовується сучасними GSM/LTE операторами.
  2. «МІА: Персонал» та «МІА: Облік та звітність» використовують на стороні сервера Microsoft TypeScript та Google V8.

­­Корупція

Найчутливіший міф. Корупція традиційно визначається як зловживання з метою особистих інтересів. Державне підприємство повинно бути побудоване на механізмах, які унеможливлюють таку ситуацію. Навіть за відсутності юридичної корупції може виникати технологічна. Це коли декілька гравців ринку державних послуг утворюють колаборацію, яка може негативно вплинути на глобальну інформаційну систему України або спровокувати перекіс у той чи інший бік.
Наприклад, таке може статися навіть від «благих намірів», але за відсутності досвіду. Якщо орієнтуватись тільки на економічні показники, є ризик виникнення так званого технічного боргу ІТ-компанії, що може призвести до затяжного піке при стратегічному плануванні.
Саме з такою метою було створено Міністерство та Комітет цифрової трансформації України, завдання яких — бути медіаторами та модерувати горизонтальні зв’язки між державними ІТ-підприємствами. В основному це інфраструктурні питання, пов’язані з побудовою національної хмарної платформи для державного процесингу. Річ у тому, що держпідприємства не мають можливості розміщувати інформацію, що є власністю держави, на сторонніх хмарних середовищах типу Azure, AWS, GCP.
Чутливими місцями, де може виникнути технологічна корупція та накопичуватись «технічний борг», можуть бути: закупівля апаратного та програмного забезпечення, а також розробка ПЗ.
Розглянемо по черзі:

  1. Закупівля апаратного забезпечення. На жаль, неможливо повністю уникнути корупції при закупівлі апаратури, адже завжди є бракована та неякісна продукція, яку можна проштовхнути у держпідприємство за допомогою маркетингу.
  2. Закупівля програмного забезпечення. Сюди можуть входити невмотивовані закупівлі баз дорогих продуктів — як, наприклад, ліцензії на дорогі версії Oracle та SQL Server, які могли б бути оптимізовані за допомогою сховищ із безкоштовними ліцензіями. Тут розібратися, на щастя, простіше, але судитись теж можна довго. Річ у тому, що певні системи історично будувались на корпоративних продуктах, репутацію яких можуть переоцінити з урахуванням широкого спектру сучасних Open Source SQL та NoSQL аналогів.
  3. Створення програмного забезпечення. Очевидно, що головною функцією державного ІТ-підприємства є створення програмного забезпечення. Це виробничий процес, тому тут можливі варіанти: створення за допомогою підрядника та власними силами. У першому — ризики суттєві. Власні цілі підрядника не перетинаються з цілями держкомпанії — забезпечення блага державі. У другому випадку можна мінімізувати ризики, а заодно і витрати, бо створення ПЗ на аутсорсі має додаткову вартість у розмірі 10% на одного працівника. Володіння власною розробкою продукту знижує корупційні ризики, пов’язані з комерційним підрядником.

Стратегія компанії ДП «Інфотех» полягає в мінімізації ризиків, пов’язаних з цим, і таким чином, намагаємось за можливості використовувати власні виробничі ресурси протягом усього циклу розробки ПЗ.

Низька кваліфікація

Найвідоміший міф — про низьку кваліфікацію. Головними стереотипами тут є уявлення про низькі зарплати та, як наслідок, некваліфікованих співробітників. На щастя, сучасна політика держави полягає в постійному пошуку та залученню висококваліфікованих спеціалістів, які мають стаж роботи в корпоративному секторі.
Вакансії державних ІТ-компаній ділять спільний ринок разом з комерційними ІТ-підприємствами. Перші нічим не відрізняються від своїх комерційних «колег» з точки зору виробництва. В останньому необхідні фахівці як високого, так і низького рівня.
Єдиним показником тут може стати заробітна плата: сучасний ринок праці України гарантує адекватну та справедливу винагороду кваліфікованим працівникам. Тобто ринкові відносини, суб’єктом яких є будь-яке IT-підприємство, унеможливлює залучення кваліфікованих фахівців за неадекватну грошову винагороду.

Відсутність мотивації

Найінфантильніший міф. Нецікава робота. Тут можна почати з двох крайнощів з точки зору найманого працівника. Перша — це робота у великій компанії з корпоративними процесами, де він вчиться будувати складні системи та знайомиться з великими промисловими комплексами, які регулюються стандартами та протоколами. Найбільше такий тип роботи підходить молодим працівникам, які хочуть осягнути створення грандіозних систем.
З часом виробничий процес певним чином деформує робітника, коли він розуміє — якщо у неформальний спосіб у маленькій команді можна значно швидше рухатися та досягати кращих показників. Так виникає друга точка зору — мобільні робочі групи та команди, стартапи тощо.
Протягом життя працівники часто міняють ці точки зору. Саме тому важливо, аби компанія інтегрувала неформальні мобільні команди разом з більш бюрократизованими виробничими процесами, які регулюються бізнес-правилами.
На практиці це часто виглядає так: людина працює у серії великих компаній, втрачає мотивацію, бо не бачить безпосередніх результатів своєї роботи, а тому переходить в ризикований стартап. У ньому можна відчути та отримати ту жадану сатисфакцію. Часто це відбувається циклічно. Стартапний анархізм набридає, хочеться стабільності, а тому люди вертаються у великі підприємства. Компанія, яка може запропонувати обидві моделі, здатна зменшити HR-трафік.
Щодо сатисфакції та спостереження за своїми результатами, то в державних компаніях є можливість відчути це як у складі неформальних мобільних команд, так і у складі продуктових з повною виробничою бюрократичною документацією. Тому що результати цієї роботи ви можете відчути одразу: ваші сервіси обговорюють в новинах, ви ділитесь зі своїми знайомими, відбувається завершальний етап реалізації себе як спеціаліста.

Бюрократія

Найскладніший міф, який пов’язаний з бюрократією в державі взагалі. Управління на сучасних ІТ-підприємства регулюється тими самими виробничими стандартами ISO-9001 та CMMI, яких дотримуються усі великі ІТ-компанії та великі промислові підприємства.
Так, це дійсно система бюрократичних стандартів, але їхня головна задача — це якраз управління складністю, її оптимізацією за певними KPI, показниками підприємства. Тут можна виділити також:

  • стандарт ISO-42010 про системну інженерію та фреймворк Закмана;
  • ISO-19510, який визначає мову управління виробничими процесами спільну для бюрократії в державному та комерційному секторі;
  • ISO-19514 — сучасний текстовий стандарт на UML;
  • ISO-20922 — стандарт на сучасну надшвидку шину для планетарної телеметрії.
  • у сфері безпеки державний сектор повністю відповідає стандартам транснаціональних корпорацій — це сім’я протоколів X.509.

Без їх дотримання компанія ризикує потонути у синдромі «винайдено не нами» та витрачати зусилля на створення нових продуктів, їх стандартизації та забезпечення додаткового контролю якості. Часто продукти маленьких компаній дійсно можуть конкурувати з дорогими великих.
Отже, управління в державних ІТ-компаніях дійсно бюрократичне, але ця бюрократія вмотивована оптимальним управлінням.

Віковий ценз

Наймолодший міф. Існує міф, що середній вік на державних підприємства вищий, ніж у комерційних. З одного боку, це так, принаймні у керівництві. Це явище пов’язане з підвищеними ризиками та відповідальністю, а також політичною кон’юнктурою.
Але технічний склад — це переважно молоді спеціалісти, які оперативно реагують на виробничі виклики, переважно з досвідом у корпоративному секторі. Іншою стороною цієї медалі є те, що робота зі старшими спеціалістами дає змогу дістати необхідний досвід молодшим колегам.
У цьому плані державні компанії більше нагадують банківський та промисловий ERP-сектори, де є певна культура у вихованні та просуванні молодих талантів всередині компанії. До цієї категорії відносяться система менторства, супровід професійного розвитку, психологічна підтримка тощо.

Команда ДП «Інфотех»

Контрприклади. Ефективні технології та компанії

Приклади нестандартних ефективних технологій, які оптимізували роботи державних підприємств та показують, що можна досягати успіху без коштовних ліцензій та складних продуктів транснаціональних корпорацій.
Хоча АТ КБ «ПриватБанк» був створений як комерційне підприємство, зараз є прикладом державного, яке побудовано на ефективних технологіях. Ще з 2005 року «ПриватБанк» орієнтувався на мову від Ericsson — Erlang, а прапор Erlang довгий час висів біля головного офісу у Дніпрі.
Використання Erlang дозволило зменшити виробничі витрати та оптимізувати системи для майбутнього навантаження, пов’язаного з розвитком та масштабуванням банку до національного рівня. Після того, як компанія Facebook придбала написаний на Erlang мессенджер WhatsApp за $19 млрд, стало зрозуміло, що рішення, прийняте у 2005 році, було правильним та успішними.
ДП «Держінфомресурс» є національним оператором шини документообігу органів виконавчої влади. Для побудови системи було обрано стандарт ISO-11756 на сховище з глобальним простором ключів MUMPS на базі комерційного продукту InterSystems Caché.
Система MUMPS використовується у галузі охороні здоров’я США, у їхньому національному продукті — Vista, системі управління державними госпіталями. Також на MUMPS був побудований оригінальний картковий процесинг VISA зі швидкодією 300 000 дискових транзакцій на секунду на одному екземплярі. Вибір цієї системи дозволив держпідприємству пережити стрибки навантаження та продовжувати нарощувати виробничі потужності мінімальними зусиллями та затратами.
ДП «Інфотех» — оператор єдиної інформаційної системи «ЄІС» МВС України та автор низки ERP продуктів. Для продукту компанії «МІА: Документообіг» використовуються відкрита ERP платформа на базі Erlang/Elixir. Вона вже успішно зарекомендувала себе впровадженням у «ПриватБанку» в якості основи для продукту «Депозити ПриватБанк», що функціонує з 2015 року. Окрім Erlang/Elixir у ДП «Інфотех» використовуються TypeScript, Scala, C++, .NET, Java та інші менш відомі сучасні технології.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС

Я поговорила про кризу з менеджерами 17 компаній. Ось що я зрозуміла — колонка СМО Admixer

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
05 Травня 2020, 18:09 11 хв читання
БІЗНЕС

«Зменшимо зарплатні, але нікого не кинемо». Як у Fedoriv Agency знайшли роботу для офісних працівників

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Квітня 2020, 12:47 7 хв читання
БІЗНЕС

Як Макгрегор і Дубілет долають кризу. Безкоштовна конференція лідерів PM GO!

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
21 Квітня 2020, 16:58 3 хв читання
БІЗНЕС

Фудтех на карантині. Як сервіс попереднього замовлення страв у ресторанах timeat виживає під час епідемії

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Березня 2020, 14:57 5 хв читання
НОВИНИ

Заощадити = заробити. Uklon запустив реферальну програму з кастомними промокодами

10 Вересня 2021, 14:06
2 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Uklon
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Онлайн-сервіс виклику авто Uklon представив «Стартапку». Це реферальна програма, що стане платформою для заробітку в застосунку завдяки кастомізованим промокодам.

У чому суть?

  1. Райдери Райдери Пасажири Uklon можуть придумувати та генерувати власний invite-промокод, який назавжди буде закріплений за їхнім акаунтом. Наприклад, CRAZYbaby373.
  2. Нові користувачі, які реєструються за кастомним промокодом свого друга, отримують знижку 50 грн на першу поїздку.
  3. Знижка також надходить на рахунок власника промокоду після першої поїздки запрошеного друга.

«Надихнувшися порадами сучасних інфобізнесменів, ми в Uklon хочемо переосмислити тему економії на поїздках. Пропонуємо подивитися на свій промокод як на власний стартап. Спираючися на пораду „заощадити = заробити“, приходимо до простої істини. Чим більше людей використовують унікальний промокод, тим більше знижок на майбутні поїздки ми отримуємо і тим більше ми заробляємо», — каже Вадим Іщенко, CMO компанії Uklon.

«Стартапка» — це можливість створити свій продукт усередині Uklon. Кастомний промокод стає частиною особистого бренду. Чим крутіше людина його просуває, тим успішніше його справа.

В іронічній промоційній кампанії «Стартапки» Uklon розповідає про ключ до успіху, який є в телефоні їхніх клієнтів. Компанія закликає заробляти та примножувати дохід, користуючись новою реферальною програмою.

Аби стати учасником «Стартапки», потрібно заповнити свій профіль і здійснити п’ять поїздок. Поки програма доступна тільки в Києві, але буде розширюватися на інші міста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

НОВИНИ IT Arena розпочинає відбір стартапів на Startup Competition 2021

IT Arena розпочинає відбір стартапів на Startup Competition 2021

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
08 Липня 2021, 15:15 1 хв читання
НОВИНИ Таксі-сервіс Didi не запускав сайт в Україні, хоча про це повідомляли в медіа

Таксі-сервіс Didi не запускав сайт в Україні. Вчора про це повідомили медіа

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Липня 2021, 17:47 1 хв читання
НОВИНИ Україна втратила шість позицій в світовому рейтингу стартап-екосистем

Україна втратила шість позицій в світовому рейтингу стартап-екосистем

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
24 Червня 2021, 13:34 2 хв читання
БІЗНЕС

Поїздка довжиною у шість років. Як українці запустили велошеринг Bikenow

14 Вересня 2021, 10:52
14 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
daria-chernina
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Велосипеди та електросамокати стали важливою частиною транспортної інфраструктури великих українських міст. Київ опинився на другому місці світового рейтингу з розвитку і доступності шерингової економіки Sharing Economy Index 2021. У столиці доступні майже 4000 самокатів і 2000 велосипедів. У КМДА кажуть, що це не край. Уже до кінця року кількість самокатів збільшитися до 7000.

Дивно, але ця галузь почала активно розвиватися в Україні всього шість років тому — з сервісу велопрокату Nextbike. Його створили українці Олексій Кушка й Остап Буденкевич. За цей час Nextbike пройшов через ряд складнощів, включно з залученням інвестицій та запуском у Києві. Редакція Vector розповідає історію створення та розвитку сервісів велопрокату Nextbike та Bikenow (Київ). Для цього ми поговорили з Олексієм Кушкою, а також попрацювали з реєстрами і відкритими джерелами. Крім того, ми намагалися зв’язатися з Bikenow і «Некстбайк Україна», але відповіді від компаній так і не отримали.

Частина 1: Запуск

29 травня 2015 року — в Україні запустився сервіс велопрокату Nextbike. За два роки до цього велолюбитель Олексій Кушка був CEO у своїй компанії veliki.ua. Вона вже чотири роки займалася продажем, ремонтом і прокатом велосипедів в Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, а також у Сумській і Київській областях.

Кушка каже, що часто думав про застарілу систему прокату велосипедів в Україні. «В Європі на них вже їздили скрізь, а в Україні велосипед доводилося купувати або брати на прокат, закладаючи паспорт, чималу суму грошей або золоті зуби», — жартує він.

Тоді він вирішив взяти ініціативу у свої руки. «Я зв’язався з VeloCite — французькою компанією, яка побудувала мережу прокатів велосипедів у Парижі на 20 000 одиниць, а також з німецьким стартапом Nextbike», — каже Кушка.

Паралельно з ним Nextbike вів переговори з підприємцем зі Львова Остапом Буденкевичем. «Нам дали контакти один одного. Цього ж вечора мене набрав Остап», — згадує Кушка. Незабаром вони об’єднали свої зусилля і подали заявку на грант GIZ (Німецького товариства міжнародного співробітництва).

У той час Буденкевич працював і продовжує працювати в комунальному підприємстві «Львівавтодор» на позиції Head of International Project Management Bureau. Також він два роки займався промоушном Львівської обласної державної адміністрації.

Разом із дружиною Уляною вони заснували приватне підприємство «Бостар» (оренда нерухомого майна), ТОВ «БФ Капитал» (торгівля), ТОВ «ТМГ-Консалт» (транспортна розмітка, розташування знаків на дорогах). Також Буденкевич — беніфіціар ТОВ «Трафік Менеджмент Груп» (будівництво доріг і автострад), керівник ТОВ «Енергія-водопостачання» (очищення води). З 2015 року Буденкевич керує ще однією компанією — ТОВ «Трафік Менеджмент». Вона займається обслуговуванням наземного транспорту.

У грудні 2014 року veliki.ua і компанія ТОВ «Трафік Менеджмент» отримали грант від GIZ та Nextbike Gmbh. За попередніми даними його сума склала 750 000 євро (23,9 млн грн за сьогоднішнім курсом).


Остап Буденкевич і Олексій Кушка (у центрі). Фото: Facebook

16 грудня 2014 року в державному реєстрі з’являється компанія «Некстбайк Україна» зі статутним капіталом 3,4 млн грн. Її запустили Кушка і Буденкевич. До 2017 року в число засновників також входив CFO veliki.ua Владислав Савицький.

Перші велосипеди у Львові з’явилися восени 2015 року в межах пілотного проєкту «Львівський муніципальний прокат велосипедів». Грант покривав лише п’ять станцій, 70 паркувальних місць, 55 велосипедів. «Загалом ми плануємо 22 станції. Решту станцій будемо будувати вже в наступного [2016] року. На це зараз шукаємо інвесторів», — розповідав тоді Остап.

Незабаром проєктом зацікавився львівський підприємець Максим Козицький. На той час він розвивав «зелену енергетику» у Львові, очолюючи ТОВ «Еко-Оптіма». За словами Олексія Кушки, Козицький допоміг докупити велосипеди й збільшити кількість станцій. У результаті Максим став співзасновником і співінвестором «Некстбайк Україна».

Частина 2: Розширення мережі Україною

Кушка і Буденкевич планували розширити мережу «Некстбайк Україна» країною. Другим містом стала Вінниця. 2018 року компанія «Некстбайк Україна» отримала грант від Швейцарського бюро співробітництва. Його розмір — від 180 000 швейцарських франків (5,3 млн грн за сьогоднішнім курсом) до 290 000 швейцарських франків (7,5 млн грн). Цієї суми вистачило, щоб запустити мережу на 15 станцій зі 120 велосипедами.

Найбільше проблем виявилося в столиці. За словами Кушки, вони вели переговори з Київською міською державною адміністрацією (КМДА), але сума інвестицій для запуску муніципального велотранспорту виглядала непосильною.

«Вартість однієї станції велопрокату становила майже 15 000 євро, ми планували 300 станцій — 4,5 млн євро. Підрахувавши всі витрати, ми прийшли до суми приблизно 10 млн євро — тільки на запуск», — каже Кушка.

Походи до приватних інвесторів теж не принесли успіху. «Усі знали страшні історії про вандалів і крадіжки, тому запуск муніципальних велосипедів здавався їм ненадійним вкладенням», — згадує Олексій.

У якийсь момент до Кушки звернувся співзасновник компанії «Будпрокат» Олексій Кладов (нинішній член наглядової ради «Некстбайк Україна» і бенефіціар Bikenow). Він запропонував модель дистанційного прокату, яка не вимагає наявності станцій. Велосипеди просто стояли на вулиці на підніжках, а людина могла орендувати його за допомогою мобільного додатку. Така модель, за словами Кушки, в рази економила кошти, адже не вимагала додаткової установки станцій.


Віталій Кличко відкриває станцію Nextbike в Києві. Фото: КМДА

На ній і зупинились. 15 серпня 2018 року мер Києва Віталій Кличко відкрив першу в столиці велосипедну стоянку. Тоді він заявив, що в Києві встановлять 33 стоянки, на яких буде 100 велосипедів. До кінця 2019 року планували збільшити кількість муніципального велотранспорту до 2000 одиниць.

2019 року велосипедів в столиці стало більше лише на сотню. Зате знайшли інвестора. У червні 2019-го стало відомо, що в інвестиційному конкурсі КМДА переміг єдиний учасник — компанія «Некстбайк Київ». Компанію з такою назвою зареєстрували ще в травні 2018 року. Як пояснив це Кушка, регіональні підрозділи «Некстбайк Україна» створювалися, щоб «гроші залишалися в місті».

За умовами інвестиційного конкурсу, орієнтовна вартість мережі байкшеринга — 33,3 млн грн (близько $1,2 млн на той час). Цих грошей мало вистачити на 264 стоянки й 2000 велосипедів у 10 районах міста.

Частина 3: Де брали велосипеди й софт

Стартап Nextbike GmbH запустили в Лейпцигу (Німеччина) 2004 року. З 2016-го в мережі компанії вже було 30 000 велосипедів в 18 країнах світу. Велосипеди, деталі й софт Nextbike GmbH зробили в Німеччині. Оригінальний велосипед Nextbike оснащують:

  • унісекс рамою з виділеним місцем під спонсорську рекламу;
  • міцним кошиком, який витримує до 15 кг;
  • виделкою-адаптером з RFID-чіпом.
Стандартна модель велосипеда Nextbike

Саме такі велосипеди відправили у Львів, у Вінницю, а також представили в Києві 2018 року. У комплекті йшов додаток Nextbike. Ним можна користуватися також в інших країнах, де представлена мережа велопрокату. 2020 року до Києва завезли обіцяну партію з 2000 велосипедів. Ось тільки під іншим брендом, але зі схожим дизайном.

26 червня 2020 року «Некстбайк Київ» оголосила про ребрендинг і відмову від франшизи Nextbike. Її новою назвою стало Bikenow (ТОВ «Байк-Нау»). У коментарі Vector партнер юридичної компанії Legit Company LF Тетяна Соловйова повідомила: «З огляду на те, що зміни не стосуються умов, визначених у конкурсній документації, такий ребрендинг цілком допустимий».

Тоді Олексій Кушка прокоментував ребрендинг у Facebook: «Прийшов час українських брендів». Команда Олексія Кладова з «Будпрокат» додала конкретики в те, що відбувається.

«Розраховуючи на надійних німецьких партнерів Nextbike GmbH, ми планували реалізувати це разом з ними. […] Вартість участі в конкурсі була велика, але піднімна, понад 100 000 євро. Їх перевели в бюджет Києва на розвиток велоінфраструктури. І тут як грім серед ясного неба, німецькі партнери оголосили, що вартість велосипедів зросла на 50%. Ми були шоковані!», — заявили в компанії.

За словами представників «Будпрокат», фінальна пропозиція з німецької сторони виявилося вище закладеної в бізнес-план ціни на 40%. Так, Кладов, Кушка і керівник «Некстбайк Україна» Роман Сав’як вирушили в Китай шукати варіанти подешевше. Як пишуть в заяві, їм вдалося знайти підхожі велосипеди в КНР, але українські підприємці не втрачали надію якось домовитися з німецькою стороною.

Олексій Кладов, Олексій Кушка, Роман Сав’як в Китаї (зліва направо). Фото: Будпрокат

«У результаті, головною метою німецької компанії було зробити так, щоб у нас не залишилося виходу і часу на замовлення велосипедів у Китаї. Паралельно ми займалися питанням програмного забезпечення і розглядали його від китайських, білоруських, українських та латвійських компаній», — зазначено на сайті «Будпрокат».

Олексій Кушка не розголошує різницю у вартості велосипедів. Він зазначив, що китайські виявилися найдешевшими на ринку. «Ціна одного велосипеда з Китаю з доставленням та розмитненням склала $400», — запевнив Кушка.

В підсумку Bikenow отримала 1000 велосипедів з Китаю. Ще 1000 надала компанія Кладова. Як розповів Кушка, вони взяли приклад із білоруського сервісу муніципального велопрокату «Колобайк» — замовили велосипеди на тому ж китайському заводі й придбали у них софт. Про це свідчать ідентичні інтерфейси додатків «Колобайк» і Bikenow.

Щоб краще розібратися в ситуації, розгляньмо запуск «Колобайк». Він почав працювати 2019 року. Як розповів директор сервісу Вадим Осіпчік, він також намагався запустити мережу велосипедів франшизою, але в підсумку створив свою — з китайською продукцією. Серед причин Осіпчік називає ті ж високі ціни. Наприклад, Mobike (китайська мережа муніципальних велосипедів) просила 20% доходу.

«Знайшли компанію, яка вже працювала на експорт і поставляла велосипеди для шерингового сервісу в Норвегії. Зараз в Білорусі якраз такі велосипеди — модель відрізняється зовсім небагато. До велосипедів ми додали тримачі для пляшок і мобільних телефонів, щоб зручно їздити з навігатором. Перш ніж вибрати саме це виробництво, я вирішив подзвонити до норвезької фірми й запитати їх безпосередньо про досвід співпраці. Ті підтвердили, що фабрика — надійна», — пише Осипчук.

Велосипед «Колобайк»

Усього 2020 року в Мінську було 3000 велосипедів. Загальна сума інвестицій в проєкт склала майже $2 млн, з яких приблизно $60 000 пішло на додаток. За словами Вадима Осипчука, в гуртовому замовленні кожен велосипед коштував по 780 білоруських рублів (майже $315), «Можна було взяти й дешевше — аж до $70 за штуку», — пояснив білоруський підприємець.

«Колобайк» не створювала ПО з нуля. «За основу ми взяли софт компанії, що виробляє замки для велосипедів. Ми подумали, що їхня електроніка і програмне забезпечення будуть добре дружити одне з одним. Але насправді ПО, яке нам поставили ще й із затримкою, було з шорсткостями. Ми його переробили більш ніж на 50%, тому можна вважати, що воно наше», — розповідав Вадим Осипчук.

Тут можна порівняти цифри. За умовами інвестконкурсу, Bikenow повинен був створити мережу з 264 стоянок з 2000 велосипедів за близько $1,2 млн. В цю суму також входить покупка необхідного ПО. У Мінську за приблизно $2 млн закупили 3000 велосипедів і практично створили свій додаток. «Колобайк» працює без стоянок.

Велосипед Bikenow

Частина 4: Що відомо про власників сервісу

6 лютого 2020 року Максима Козицького призначили головою Львівської ОДА. За словами Олексія Кушки, після цього Максим продав свою частку батькові — Зіновію Козицькому. 2020 року Зіновій увійшов у топ-100 Forbes найбагатших українців, зайнявши 95 місце. Його статки оцінюють у $95 млн. У портфелі Козицького — велика промислова група «Західнадрасервіс», десять «зелених електростанцій» та сервіс велопрокату «Некстбайк Україна».

Козицький приєднав «Некстбайк Україна» до «Західнадрасервіс». Станом на 2021 рік власників у «Некстбайк Україна» було троє:

  • Олексій Кушка (10%);
  • Остап Буденкевич (10%);
  • Зіновій Козицький (80%).

«Я був CEO в „Некстбайк Україна“ до 2017 року. Після того, як почали надходити додаткові інвестиції в проєкт, Максим Козицький поставив головою свою людину — Романа Сав’яка. Він дотепер залишається генеральним директором „Некстбайк Україна“», — розповів Кушка.

До «Некстбайк Україна» Роман Сав’як працював на позиціях бізнес-менеджера і сейлза в компаніях, що спеціалізуються на машинобудуванні й інженерії. Якщо заглянути в реєстр YouControl, бізнес Романа пов’язаний з сім’єю Козицького. До 2017 року він значився керівником приватного підприємства «Проект-Буд». Компанія на 100% належить Зіновію Козицькому, а очолює її брат Максима — Степан.

Також 2019 року Роман разом зі своїм братом Ростиславом зареєстрували компанію ТОВ «БС-Механіка». Її співвласниками стали Остап Буденкевич і Зіновій Козицький. Серед її творців — «НекстБайк Україна». Крім іншого компанія спеціалізується на ремонті, прокаті та продажу велосипедів.

2018 року Олексій Кушка став CEO «Некстбайк Київ», а після ребрендингу — Bikenow. Серед співвласників цієї компанії також є Зіновій Козицький, Остап Буденкевич і Олексій Кладов. 24 серпня 2020 року Олексій Кушка оголосив, що продає свої 25% Bikenow і залишає компанію.

«У Bikenow була й зворотна сторона — внутрішня кухня, про яку я б не хотів говорити. Якщо коротко, то ми розійшлися в інтересах. Я пішов за власною ініціативою. Фінанси для мене тут зіграли другорядну роль. Я б назвав причиною особисті конфлікти, які сприяли моєму виходу», — прокоментував свій відхід Кушка.

Він залишив собі 10% «Некстбайк Україна» і з жовтня 2020 став співзасновником сервісу прокату електросамокатів KIWI.

Після відходу Кушки новим головою Bikenow став Андрій Смекалов. Незабаром цей пост зайняла Тетяна Лактіонова. В реєстрах Лактіонова досі є керівником компанії, проте судячи з усього в березні 2021-го у Bikenow знову змінився CEO. Ним став Андрій Ломакін.

Сьогодні компанії «Некстбайк Україна» і Bikenow продовжують працювати паралельно. Bikenow надає послугу прокату велосипедів і електросамокатів у Києві, а «Некстбайк Україна» — у Львові, Вінниці, Івано-Франківську та Одесі. До недавнього часу він був доступний і в Харкові, але 2021 року компанія перестала працювати в цьому місті. Водночас анонсували запуск нового сервісу «в іншому форматі й під іншим брендом».

БІЗНЕС

Як отримувати та опрацьовувати фідбек для B2B та B2C-продуктів — досвід Jooble та Mailtrap

09 Вересня 2021, 18:42
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Як отримувати та опрацьовувати фідбек для B2B та B2C-продуктів — досвід Jooble та Mailtrap
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Усім, хто працює з продуктами, рекомендують спілкуватися зі своїми клієнтами, ставити їм правильні запитання. Однак customer development — це не лише про проведення інтерв’ю. Андрій Запісоцький, Growth Manager сервісу для тестування електронних листів Mailtrap, та Анна Дзегілевич, Product Manager сайту з пошуку роботи Jooble, розповіли, що таке customer development, навіщо він потрібен, та як ще можна зібрати зворотний зв’язок від клієнтів, крім традиційних інтерв’ю.

Як збирати фідбек

Глибинні інтерв’ю з користувачами

Глибинні інтерв’ю дають змогу зібрати повноцінну інформацію про думки, почуття, поведінку та переконання користувачів. Їх використовують для визначення та валідації проблеми, дослідження персони, складання customer journey maps, дизайну ціннісних пропозицій, проведення користувацьких тестів тощо.

Дізнаватися, що люди думають про ваш продукт, краще через інші канали фідбеку, які легше масштабуються. Також можна використати інформацію, яку користувачі залишають самі, наприклад, звернення в службу підтримки сервісу.

Опитування

Не для всіх запитань і гіпотез потрібні інтерв’ю. Проте важливо розуміти, що з допомогою опитувань ви отримаєте менше інсайтів чи розгорнутих відповідей.

З допомогою опитування найкраще перевіряти прості гіпотези, але на більшій кількості користувачів. Іноді їх використовують, щоби зібрати більше інформації та гіпотез, у які можна заглибитися під час інтерв’ю. До прикладу, після завершення поїздки на самокаті, Bolt вас запитає, як пройшла поїздка. Після проведеного дзвінка в Slack система попросить оцінити його якість.

Опитування користувачів Slack
Приклад опитування від Slack

Листи, записи дзвінків, аутпути sales та account management команд

Якщо у вас є відділ продажів, і ви досі з ним не комунікуєте, то ви втрачаєте велику частину зворотного зв’язку. Завдяки цим каналам можна дізнатися, чому клієнти купують або не купують ваш продукт, від яких конкурентів вони пішли до вас або від кого не хочуть йти, чому перестали користуватися вашими послугами тощо. Крім того, це чудова можливість дістати швидкий зворотний зв’язок від користувачів щодо змін у продукті чи нових функцій.

Публікації в медіа чи блогах

Це неочевидний, але дієвий канал для отримання якісного фідбеку. Через публікації у медіа та особистих блогах лідерів думок можна перевіряти меседжі та розбиратися, як користувачі сприймають ваш продукт.

Приклад огляду email marketing software на персональному блозі

Продуктова та поведінкова аналітика

Зворотний зв’язок — це не тільки інформація, яку ви отримуєте під час вербального спілкування, а й поведінка користувача. Її аналіз допомагає оцінити теперішній стан продукту — від конверсій воронки до виявлення проблем, точок росту, оцінювання ефективності нових функцій та тестування гіпотез.

Також це чудова можливість підтвердити чи спростувати дані, отримані під час інтерв’ю. Наприклад, користувач розповідає, що він часто і з задоволенням використовує ту чи іншу функцію продукту, проте аналітика показує зовсім іншу поведінку.

Соцмережі та платформи для відгуків

Зворотний зв’язок у соціальних каналах є одним із найшвидших. Крім того, є безліч застосунків для моніторингу, які можна налаштувати під себе й отримувати сповіщення про нові згадки вашого бренду.

Часто саме фідбек від інших користувачів впливає на рішення майбутніх клієнтів про купівлю вашого продукту. Варто приділяти цьому каналу увагу й заохочувати своїх користувачів залишати відгуки на таких платформах.

Як заохотити клієнтів залишити відгук
Приклад заохочення клієнтів залишити відгук на рев’ю платформі

Чати customer support & success команд

Щодня продуктові support & success команди отримують повідомлення від задоволених чи розчарованих користувачів. За умови правильного розставлення тегів запити можна згрупувати й потім проаналізувати. Повідомлення від користувачів також допоможуть якісно допомогти провалідувати гіпотези швидше й підштовхнути на розв’язання нових проблем.

Теплові карти або Hotjar-like інструменти

Ви випустили нову функцію та хочете зрозуміти поведінку користувача на сайті? З допомогою теплових карт, запису сеансів користувачів, карти кліків можна легко простежити та проаналізувати всі дії. Інструмент корисний не тільки для продакт-менеджерів, а й для дизайнерів, маркетологів. Хорошими прикладами таких інструментів є: HotJar, Plerdy, Mouseflow.

Теплова карта

Приклад теплової карти HotJar

Community Forums

Олдскульний метод, проте все ще дієвий. На форумах люди часто ставлять питання, обмінюються порадами й шукають розв’язання своїх проблем. Ідеальна можливість, щоби провалідувати гіпотезу, отримати інсайти чи, власне, фідбек про продукт.

Відгук на форумі

Приклад відгуку на форумі про підписку на Masterclass

Чи є різниця у методах для B2B і B2C

Інформація з різних каналів взаємодоповнювальна: наприклад, зворотний зв’язок із платформ фідбеку може бути хорошим пулом гіпотез для валідації на даних або інтерв’ю.

Не всі перелічені способи підходять для B2B/B2C продуктів. Це залежить від етапу розвитку продукту, ніші, напряму. Для одних бізнесів можна проводити UX-інтерв’ю й A/B тести, а для інших інтерв’ювання користувачів може бути єдиним каналом отримання інсайтів від клієнтів.

Одна із переваг B2C продуктів полягає в тому, що у сталої компанії є мільйони користувачів — це пришвидшує валідацію гіпотез. Для B2B продукту, який тільки розвивається, часто доводиться докладати зусилля, щоби знайти хоча б 5 клієнтів для інтерв’ю.

Customer development у Jooble

У Jooble ми доволі серйозно підходимо до збору користувацького фідбеку, як на продукт загалом, так і на проміжні рішення. У нашій структурі є окремий відділ User research, а також відділ аналітики, який допомагає продуктовим командам взаємодіяти з користувачами та краще їх розуміти.

Ми використовуємо різні методи, як для B2C, так і для B2B. Найчастіше використовуємо поведінкову та продуктову аналітику, A/B тестування, User тести, опитування. Також спостерігаємо за користувачами в Hotjar і збираємо фідбеки від support і sales команд.

Щодо останнього — наш процес доволі простий:

  1. Команди підтримки проставляють «теги» — короткий опис діалогу кількома словами (наприклад, баг: не працює сторінка відгуків, запит на фічу: хочу зберігати телефон).
  2. З цих тегів для продуктових команд формуються звіти.
  3. Ми аналізуємо їх та приймаємо рішення на основі кількості й критичності запиту.

Схожа ситуація із B2B-стороною продукту, але вже із sales і account командами. Під час оброблення такого фідбеку ми пріоритизуємо і виявляємо те, що візьмемо в роботу.

У нас є окремий Slack-канал, де команди діляться важливими запитами, пропозиціями, репортами. Також є періодичні дзвінки, під час яких ми обговорюємо нагальні проблеми та пріоритети

Анна Дзегілевич, Jooble

Окрім глибинних інтерв’ю, ми також проводимо модеровані та немодеровані user-тести. Це допомагає нам зрозуміти, чи нові функції корисні для користувача і чи зручний та зрозумілий наш інтерфейс. Модеровані тести ми проводимо онлайн чи офлайн. Тест проходить у вигляді інтерв’ю, якщо це стосується важливих функцій. Якщо це невеликі зміни, але ми хочемо зрозуміти реакцію та поведінку користувача, то ми робимо немодеровані user-тести з допомогою Figma (Prototype), Maze, Hotjar.

Customer development у Mailtrap

Customer development — це частина розвитку й росту в Mailtrap. У нас навіть є окрема команда для цього. Ми використовуємо багато каналів для отримання та оброблення фідбеку: інтерв’ю, A/B тести, теплові карти, support тікети, інформація, яку пишуть про нас у медіа, на форумах та блогах, поведінкова аналітика користувачів та інші.

Поведінку користувачів аналізуємо щодня, support-тікети кілька разів на тиждень. А от згадки в блогах можемо перевіряти раз на пів року.

Андрій Запісоцький, Mailtrap

Інтерв’ю ми проводимо в парах — один веде розмову, а інший занотовує всі ключові інсайти. Для кожної сесії ми створюємо окремий документ в Coda, де прописуємо основні питання та інформацію про користувача. Не раз досвід показував, що 15–20 хв попередньої підготовки дають змогу почуватися впевненіше в розмові з користувачем. Результати інтерв’ю ми зводимо в єдиній таблиці, яка дає змогу виявити, на що насамперед треба звертати увагу.

Ми проводимо інтерв’ю з користувачами навіть для рекламних кампаній. Періодичні розмови дають нам глибше розуміння того, як наші клієнти намагаються розв’язати свої проблеми, на що звертали увагу, коли реєструвалися на Mailtrap. Лояльність до нашого продукту міряємо через NPS score NPS score Індекс лояльності споживача .

У нас також налаштований feedback loop на етапі, коли користувач хоче скасувати платну підписку. В інтерфейсі ми збираємо дані про причини, а потім надсилаємо листа, запитуючи, чому він це зробив. Якщо користувач дає розширену відповідь — ведемо діалог у мейлах або домовляємося про дзвінок, де докладніше обговорюємо проблеми. Після дзвінка безплатний місяць підписки гарантований, як невелика винагорода за його час.

Інтерфейс видалення акаунту в Mailtrap

Крім цього, зараз у нас запущені кампанії зі збору фідбеку після реєстрації в Mailtrap. Нам важливо дізнатися про очікування клієнтів, звідки вони дізналися про Mailtrap та чому вирішили користуватися ним.

Висновки

Отримання та оброблення зворотного зв’язку є одним із найважливіших чинників його розвитку на різних етапах — від гіпотези до запуску нових функцій. Незалежно від ніші, домену або типу продукту, це те, на що варто витрачати свій час та увагу.

Налаштування каналів зворотного зв’язку для customer development активностей потребує часу, але результат однозначно вартий зусиль. Це допомагає зробити продукт цінним для користувачів, досягти цілей компанії, а також допомогти зекономити час і гроші на розроблення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
09 Квітня 2021, 08:00 11 хв читання
БІЗНЕС

Grammarly — 12 років. За якими принципами будували перший український «єдиноріг»

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
01 Квітня 2021, 08:00 6 хв читання
БІЗНЕС

Я поговорила про кризу з менеджерами 17 компаній. Ось що я зрозуміла — колонка СМО Admixer

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
05 Травня 2020, 18:09 11 хв читання
БІЗНЕС

Потрібно більше трафіку. Де його шукати та як на ньому заробляти — на конференції SEMPRO 2021

07 Вересня 2021, 13:00
4 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
SEMPRO2021
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

30 вересня у київській галереї D12 відбудеться SEMPRO 2021 Conference. Вона буде корисна тим, хто займається SEO й Affiliate маркетингом. Розповідаємо про історію конференції, кого послухати, скільки це буде коштувати й що робити після неї.

Із чого почалася SEMPRO

Конференцію SEMPRO створила IT-компанія Trionika. Першу конференцію провели ще 2015-го. Головною темою була SEO — те, в чому компанія розбирається найкраще. За три роки кількість учасників зросла з 200 до 500 фахівців.

З 2019 року компанія Everad стала співорганізатором SEMPRO. Захід об’єднав у собі два незалежних, але доповнювальних один одного напрямів — арбітраж і SEO. У результаті відвідуваність зросла більше ніж удвічі.

Спікери

Цьогоріч хочуть зібрати понад 1400 учасників, побудувати 30 стендів і привезти 16 топових спікерів з Affiliate і SEO.

SEO-потік

  • Олександр Павлуцький — керівник NX Agency. За рік побудував найбільшу команду з семантики в СНД. Розповість, як досліджувати теми, як ставити ТЗ і як командам робити контент під гемблінг.
  • Дмитро Лось (Co-founder в Admix Global) — 14 років у SEO. Член клубу 6 Figures Flipper Club, співзасновник сервісу shared.domains. Створює affiliate-сайти, виводить їх на дохід і продає як готовий бізнес. Розповість про expired домени, PBN, редирект.
  • Георгій Рисак — керівник SEO-відділу в компанії Develux із п’ятирічним досвідом у SEO. Успішні результати в нішах academic writing і gambling.

Affiliate потік

  • Олександр Слобоженко — CEO & Founder Traffic Devils — компанії, яка займається монетизацією трафіку в СНД. За три роки зросли до 150 осіб.
  • Саша Клим — owner Masons Traffic. В індустрії вже понад 6 років. Працює виключно в gambling-напрямі й використовує UAC (Universal App Campaign) і Facebook для залучення трафіку.
  • Traffic Jack — засновник команди Traffic Jack Team. Спеціалізується на арбітражі в гемблінгу, беттингу, криптовалютах і фінансах. Перший мільйон заробив у 20 років. Тема виступу: «Беттинг і все, що з ним пов’язано! Підходи й реальні кейси зі сливу. ROI 300%».
  • Євген Google Guru — засновник команди, яка вже понад п’ять років успішно використовує Google Ads для трафіку. Одна з перших команд, що вийшли на європейський ринок. Розповість про Google Ads та про те, як продавати нутру (товари для краси й здоров’я, — ред.) і що відбувається з цією нішею у 2021-му.
  • Alexey Kut — Media Buying Team Lead NDA. В інтернет-бізнесі з 2017 року, понад два роки в ніші арбітражу у внутрішньому медіабаїнгу NDA. Розповість, як отримати трафік із Facebook після оновлень.
  • Chachi Daseni — засновник і CEO Компанії VIPTRADE. З 2016 року займається бізнесами з високими ризиками, такими як криптовалютні інвестиції й генерування лідів.

Що робити після івенту

У Mayachok Event Hall відбудеться афтепаті, де можна буде послухати українські музичні гурти. Перший хедлайнер — група АГОНЬ, заснована колишніми учасниками Quest Pistols. Другого хедлайнера оголосять скоро. Також буде бар із коктейлями, фуршет і зона казино.

Ціна квитків

  • Conference — $55
  • Conference + afterparty — $149
  • VIP — $329

VIP-учасники матимуть місця в першому ряду на комфортних кріслах у конференц-залі й окрема VIP зона з безлімітними напоями, їжею і кальянами.

Ближче до дати івенту ціна буде рости. Квитки можна купити тут.

Онлайн-трансляція конференції буде доступна на YouTube, але деяких спікерів можна буде почути тільки офлайн. Усі останні новини, анонси, а також щотижневі розіграші квитків можна знайти в чаті SEMPRO в Telegram і на сайті конференції. А якщо ви їдете на конференцію з іншої країни — усі правила в’їзду в Україну можна перевірити тут.

БІЗНЕС

Інновації на місці занепаду. Як в Україні освоюють закинуті промзони

01 Вересня 2021, 11:00
18 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Дарья Трапезникова
Дар'я Трапезнікова Доводжу тексти до готовності та випускаю їх на сайті.
Інноваційні парки в україні
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Місто — живий організм, який невпинно змінюється під тиском різних обставин. Трансформацію переживають і спустілі промзони: новатори активно дають їм друге життя, перетворюють на сучасні бізнес-осередки чи креативні кластери. Вони знаходять дуже різні рішення для редевелопменту територій. Наприклад, основні будівлі для першого в Україні інноваційного парку UNIT.City звели у промзоні з нуля. А команда інноваційного центру «Промприлад.Реновація» у Івано-Франківську ревіталізує корпуси старого заводу.

Vector разом зі спікерами U Tomorrow Summit — представниками UNIT.City та «Промприлад.Реновація» — розбирався, у чому цінність таких інноваційних просторів та як вони впливають на економіку й міське середовище.

Як сформувався тренд

Форсована індустріалізація 1920–1930-х та відновлення після Другої світової війни сформували потужний виробничий потенціал в радянських містах і селищах. На той час промзони були околицями населених пунктів, що оточували історичне ядро. Робітники, які мігрували до міст у пошуках роботи, селилися поблизу підприємств. Так заводські території опинилися між історичними кварталами в центрі та спальними районами.

Після розпаду Радянського Союзу чимало підприємств не змогли пристосуватися до вимог вільного ринку. Решта вже не потребувала стількох потужностей після оптимізації та автоматизації виробництва. Так величезні території випали із міського життя.

Дехто використовує метафору «іржавих поясів» за аналогією із регіоном у США, який не зміг адаптуватися до занепаду важкої промисловості. Також існує термін «браунфілд» (brownfield) — це ділянка, де розміщувалися або і зараз існують виробничі об’єкти.

Редевелопмент браунфілдів має низку ключових переваг:

  • на території вже є необхідні інженерно-комунікаційні та дорожньо-транспортні мережі;
  • використання дорогих земель поблизу центру створює нові можливості для містян та обмежує розростання населених пунктів;
  • усунення негативних наслідків роботи заводів, зокрема забруднення; збереження зелених зон, де натомість вели б забудову.

Чимало європейських міст уже шукали нове використання колишнім заводам — від заміни житловою забудовою до реорганізації під культурні та інноваційні кластери. За кордоном повторне освоєння таких ділянок часто включають до довгострокових програм розвитку міст.

Генплан Києва до 2020 року (2001 рік) теж містив плани з реорганізації промислово-виробничих територій (приблизно 45%) під житлове будівництво, розвиток технопарків або інші функції. Водночас автори вірили, що промисловість буде рушієм розвитку міста.

2020 року укладачі нового проєкту Генплану визнали, що такий прогноз суперечив загальноєвропейським тенденціям розвитку, а браунфілди й досі неефективні. Створення у старих промзонах інноваційних структур для підприємців і стартаперів визначили пріоритетом. На жаль, цей Генплан досі залишається проєктом. Утім, схожі завдання зазначені в блоці промислового розвитку Стратегії розвитку Києва до 2025 року.

Що на практиці відбувається в Україні із колишніми радянськими підприємствами:

  • деякі стоять пусткою;
  • інші зносять і будують нові квартали (житлові або змішаного використання);
  • продають або здають в оренду частинами під склади чи офіси;
  • ревіталізують під поліфункціональні центри або майданчики для заходів.

Доля території залежить від багатьох чинників, зокрема регіональних особливостей та попиту в громаді на певні функції/послуги, бачення редевелопменту від інвестора та команди. Ревіталізаційні проєкти називають по-різному — від артзаводів та креативних кластерів до інноваційних парків або центрів. Розглянемо, як функціонують інноваційні території, на прикладі UNIT.City і «Промприлад.Реновація».

Як працюють інноваційні парки та центри

В українському законодавстві поняття «інноваційний парк» немає. Є технопарки, наукові та індустріальні парки. Останні визначають як території, в межах яких можуть працювати зокрема наукові та інформаційно-телекомунікаційні підприємства. На практиці, судячи з реєстру Мінекономіки, це переважно промислові локації. Технопарк — це юридична особа, що працює над наукомісткими розробками та впровадженням високих технологій. Їхній перелік закріплений у законі ще з 2000-х. Наукові парки — це переважно університетські середовища.

Що таке інноваційний парк (або інші види територій, де розвивають інновації), можна визначити так:

  1. Це спеціально облаштована територія, де команда управлінців реалізує стратегію зі зростання інноваційної активності в регіоні.
  2. Аудиторія — підприємці, кваліфіковані таланти, інвестори, науковці та новатори.
  3. Мета — сталий розвиток громади, створення доданої вартості шляхом об’єднання ресурсів.

Часто їхня основа — технологічні компанії та R&D-центри, утім екосистему доповнюють дотичні бізнеси та надавачі послуг.

UNIT.City

  • місто — Київ;
  • запуск — 2017 рік;
  • завершення будівництва — 2025 рік;
  • у планах — 600 000 кв. м офісів та 340 000 кв. м житла на 25 га, понад 300 резидентів та орієнтовно 30 000 робочих місць;
  • загальна сума інвестицій — $500 млн, вже інвестовано $180 млн;
  • прогнозований строк окупності — 6-7 років.

Інноваційний парк UNIT.City почав роботу 2017 року на території Київського мотоциклетного заводу. Заснований 1945 року на базі бронетанкового заводу, той виробляв мотоцикли й експериментальні моделі техніки. В першій черзі UNIT.City були IT-академія, бізнес-кампус В8, івент-простір, кафе та спортхаб. Одним із перших резидентів став фаблаб FABRICATOR.

2018 року Київрада виділила 22,2 га землі в оренду під офісно-житлову забудову, і почалася масштабна трансформація. Для кампусу В8 ревіталізували один із корпусів заводу, але решта об’єктів не відповідала сучасним вимогам енергоефективності, тож більшість нерухомості будують з нуля. Про мотоциклетний завод нагадує димова труба, яка тепер артоб’єкт — «Маяк Інновацій».

Співінвесторами проєкту є інвестиційний холдинг UFuture, девелоперські компанії UDP i KAN та промислово-будівельна група «Ковальська». Кожна з компаній інвестує в будівництво певних об’єктів на території.

Сьогодні інноваційний парк має:

  • п’ять бізнес-кампусів, де розміщені понад 100 компаній;
  • чотири дослідницькі лабораторії (незабаром відкриють ще одну — 5G);
  • три акселератори (зокрема виробничий);
  • два інвестиційних фонди;
  • бізнес-школу;
  • простір для стартапів NEST;
  • студію створення контенту;
  • коворкінг;
  • три івент-простори;
  • кафе, майданчики, парковки, каршеринг тощо.

До 2025-го, окрім UNIT.Home та офісів, UNIT.City матиме кілька шкіл, університет та дитсадок. Решта інфраструктури — за попитом резидентів.

Серед резидентів UNIT.City — компанії, що працюють із ШІ та машинним навчанням, VR/AR, блокчейном, hardware-компанії. Головний критерій підбору — потенціал для підсилення екосистеми — участь у партнерствах, обмін досвідом, ресурсами тощо.

Інноваційний парк пропонує своїм резидентам сервіси та знижки від партнерів, медіапідтримку, менторство та нетворкінг, акселератори та програми підтримки інновацій тощо.

Торік UNIT.City запустили простір NEST, де стартапери безкоштовно навчаються за програмою університету Берклі. Команда UNIT.City називає це соціальним імпакт-проєктом, що покликаний якісно змінити рівень підготовки українських стартапів. Крім того, планують запустити велику ініціативу, пов’язану з громадськими організаціями.

«Промприлад.Реновація»

  • місто — Івано-Франківськ;
  • запуск — 2018 рік (пілотний поверх на 1800 кв. м);
  • завершення ревіталізації — 2023 рік;
  • у планах — 36 205 кв. м на 2 га (приблизно 10 000 кв. м — добудова, решта — збережена архітектура), понад 16 000 кв. м — офіси класів А і В; 3000–5000 робочих місць;
  • загальна сума інвестицій — $30 млн, уже залучено понад $9 млн;
  • понад 900 інвесторів станом на липень 2021 року, триває ІІІ раунд залучення інвестицій;
  • прогнозований строк окупності — різний для кожного інвестора, з проєкту можна вийти на будь-якому етапі.

2015 року в Івано-Франківську відбулася школа урбаністичних досліджень CANаctions, ініційована платформою «Тепле Місто». Команда проєкту розробляла для міста урбан-конституцію, зокрема досліджувала постіндустріальні зони та можливості їхнього використання.

Колись на заводі у центрі Івано-Франківська виробляли різне — від газових лічильників і мікросхем до парасольок. З 90-х його розпродували частинами під офіси, житлову забудову, ТЦ тощо. Засновник архітектурної школи CANаctions Віктор Зотов запропонував переосмислити невикористану промислову зону керівникові платформи «Тепле Місто» Юрію Филюку, який згодом став CEO «Промприлад.Реновація».

Усе почалося з досліджень та обговорень. Представники SRI International (Стенфордський інститут досліджень, — Авт.) виділили сектори економіки, які можна активізувати в регіоні. Для себе проєкт обрав чотири — нову економіку, сучасне мистецтво, неформальну освіту та урбаністику. Також SRI допомогли з дизайном екосистеми та основою бізнес-моделі. Саме вони пояснили: те, що франківці задумали, називається імпакт-інвестуванням і є новим світовим трендом.

За словами Юрія Филюка, імпакт-інвестиції вирішують два завдання підприємств нового типу:

  1. бути самодостатніми та економічно ефективними;
  2. шукати вирішення соціальних чи екологічних проблем і не створювати нових.

«Нам пояснили, що ми є цікавим майданчиком для тестування, бо прийшли до цієї моделі від потреби, а не через аналіз теорій. До того ж, працюємо на високотурбулентному ринку, де доводиться мислити короткостроковою перспективою», — згадує Филюк.

Інвестувати у «Промприлад.Реновація» можуть і фізичні, і юридичні особи. CEO проєкту пояснює, чому обрали краудінвестинг: «По-перше, в українських реаліях персональні цілі інвестора часто переважають над суспільними інтересами. Ми ж прагнули грамотно розподілити управління, щоби система була стійкою. По-друге, така модель сформувала  „армію“ прихильників, інтегрованих у проєкт на різних рівнях. Це дає й потужну енергетику для розвитку, і додатковий захист».

Нерухомістю володіє ТОВ «Промприлад.Холдинг». 70% активу належить інвесторам через корпоративний інвестиційний фонд. Дрібні внески від приватних осіб залучають через ТОВ «Промприлад.Інвест», більші — через купівлю акцій КІФ. 30% активу володіє БО «Благодійний фонд “Промприлад”» під управлінням консорціуму стратегічних партнерів проєкту: «Тепле Місто», «Інша Освіта», Beetroot Academy, «Pact Україна» та LvBS. Вона реінвестує кошти в об’єкт або виділяє гранти на мистецькі, соціальні ініціативи, підтримку малого та середнього бізнесу.

Юрій Филюк каже, що команда перевіряє бекграунд кожного потенційного інвестора — ділову репутацію та походження капіталів. «Сірі зони» обговорюють на наглядовій раді. Серед резидентів теж хочуть бачити людей, орієнтованих на розвиток інновацій та розвиток суспільства.

2018 року команда запустила пілот для перевірки гіпотез на третьому поверсі одного з корпусів «Промприладу». 2019-го спільними зусиллями інвесторів проєкту викупили контрольний пакет акцій заводу та орендували землю в міста на 49 років. Станом на березень 2021 року реконструйовано понад 6000 кв. м, де вже працюють стартапи, бізнеси, урбаністи та митці. У планах — енергоощадне відновлення корпусів та розбудова інфраструктури. Виробництво продовжує діяти паралельно з поступовою релокацією потужностей.

До кінця 2023 року «Промприлад.Реновація» матиме офіси, інкубатори, акселератори, бізнес-школу, R&D лабораторії та великий мейкер-спейс, інші економічні та соціальні функції. З інфраструктури — хостел і готель, фермерський ринок, мистецький центр, івент-майданчики, дитячі розвиткові простори та спортивні локації.

Що обрати компаніям — інноваційний парк чи бізнес-центр

Домінік Піоте

«Інноваційний парк — це середовище, сприятливе для досліджень, експериментів, розвитку підприємництва. Тут є пристосовані технічні приміщення, які навряд чи забезпечить стандартний бізнес-центр. А в парку можна з нуля створити всю інфраструктуру під резидента, навіть побудувати окремий корпус, — наголошує СЕО UNIT.City Домінік Піоте. — Стартапери та бізнесмени, які обирають інноваційний парк, розуміють цінність екосистеми та використовують її можливості — якісні івенти, професійні зв’язки, навчальні програми та стажування. І до експерта чи інвестора вже не шість рукостискань — у правильно налаштованій екосистемі всі потрібні люди поруч».

CEO «Промприлад.Реновація» Юрій Филюк каже: «У регіонах бізнес спочатку не бачить потенціалу в такому проєкті, як наш, — начебто ринок недостатньо розвинений. Але ті, хто наважуються, створюють безконкурентну пропозицію. Адже офісів такого класу будівництва в багатьох містах немає, а попит росте».

Филюк переконаний: як мінімум у кожному обласному центрі України може бути свій «Промприлад» замість спустілого заводу.

Ця модель придатна до масштабування. Команда охоче ділиться досвідом зараз, а у майбутньому шукатиме професійні моделі підтримки — консалтинг, франчайзинг тощо.

Навіть пандемія не надто знизила попит. Василь Хмельницький у подкасті «Что вы творите?» розповідав, що UNIT.City втратив менше орендарів (до 10%), ніж інші бізнес-центри Києва, зокрема завдяки перевагам долучення до екосистеми. Юрій Филюк каже, що коворкінг «Промприладу» зараз завантажений на 110%. «IT-спеціалісти, яких перевели на віддалену роботу, орендують робочі місця у нас, бо це екосистема з енергетикою, в якій хочеться бути», — коментує він.

Відносини із владою

«Із закордонного досвіду можна було би перейняти практику надання резидентам інноваційних парків спеціального юридичного статусу та податкових преференцій, — розмірковує Домінік Піоте. — Ми ніколи сильно не розраховували на підтримку держави. Проте тісно співпрацюємо з державними інституціями, які впроваджують діджитал-трансформацію в країні. Також ми підтримуємо кампанію МЗС, яка показує світові можливості інноваційної України».

CEO Промприлад.Реновація Юрій Филюк

Юрій Филюк

Юрій Филюк акцентує на діалозі між бізнесом, громадянським суспільством і органами місцевого самоврядування, який в Івано-Франківську досить активний. Так, «Тепле Місто» залучена до розробки Стратегії розвитку міста. «Промприлад.Реновація» увійшов до урядового проєкту «Магніти України». На пілотному поверсі серед офісів бізнесів та ГО розмістився Офіс управління інвестиційної політики міськради.

«Ми вибудовували проєкт так, щоби мінімально залежати від центральної чи місцевої адміністрації. Але ми відкриті до взаємодії, бо наша мета — загальний розвиток міста, регіону, країни», — пояснює Филюк.

Вплив на місто

«Поява інноваційних парків у різних містах означає, що росте не тільки Київ — поступово розвивається вся країна. І тепер талановитим людям доступні ті ж самі можливості в рідних містах, — вважає Домінік Піоте. — Крім того, інфраструктура і стандарти інноваційних парків — зрозуміла точка входу в Україну для міжнародних компаній та іноземних інвесторів».

Піоте наводить приклади з практики UNIT.City:

  1. За 4 роки вартість оренди та купівлі квартир навколо парку зросли на 30%. Оновилися мережі та комунікації, район став безпечнішим.
  2.  У Харкові оновлюють дорогу з центру міста до студентського району, де працює місцевий UNIT.City.

Юрій Филюк каже, що ефект від роботи “Промприладу” в місті відчутний навіть у розпалі реконструкції: «Є відчуття, що почало щось змінюватися, що місто переходить із радянської траєкторії розвитку на сучасну, що з’явилася соціальна перспектива для талантів». Це відображено у рейтингах кращих міст для ведення бізнесу та роботи ІТ-компаній, де ІФ ставав лідером останнім часом.

Соціальна складова дуже важлива у діяльності «Промприлад.Реновація». 30% площі на пільгових умовах нададуть малоприбутковим чи неприбутковим, освітнім, мистецьким проєктам, інкубаторам, акселераторам, які необхідні для підтримки всієї екосистеми та розвитку громади в цілому.

Анастасія Боброва

Інтеграція інновацій у наявний міський контекст не завжди відбувається безболісно. Анастасія Боброва, аналітикиня Cedos і керівниця Українського урбаністичного форуму, каже, що поява інноваційних чи культурних зон замість заводів є класичним прикладом розриву у функції. «Це витіснення одного виду активності іншим, більш прибутковим, іноді без кардинальних змін будівлі або простору, — пояснює вона. — Витіснення також може бути символічним — наприклад, доступність комфортних публічних просторів лише резидентам за перепустками або зростання цін на оренду житла і комерційних приміщень у районі».

«Не варто критикувати власне заміну старої функції новою. Ключовий момент в іншому — поява інноваційних зон чи культурних кластерів на місці радянських заводів не завжди розв’язує проблеми, з якими стикаються колишні робітники. Резиденти інноваційних парків мають інший рівень доходу та стиль життя, ніж мешканці довколишніх районів. Якщо для останніх новий простір буде нецікавим, непотрібним чи закритим, то можуть виникати конфлікти», — продовжує думку соціологиня Альона Ляшева.

Альона Ляшева

Альона Ляшева

СЕО обох проєктів погоджуються, що інноваційні парки та центри не мають бути ізольованими від міста та його мешканців. «Ми намагаємося тримати баланс між створенням комфортних та безпечних умов для наших резидентів та відкритістю для киян. Події в UNIT.City доступні для відвідування, а територія — для прогулянок», — каже Домінік Піоте.

«Ми будуємо „Промприлад.Реновація“ як точку активізації громади. Це максимально відкрита екосистема, більшість функцій якої орієнтовані на зовнішнього користувача — жителів Івано-Франківська й не тільки», — каже Юрій Филюк.

Як вдало перетворити промзону на осередок інновацій?

  1. Перед початком проєкту проаналізувати наявний міський контекст та економіку регіону та розібратися, які потреби громади та інших стейкхолдерів він зможе задовольнити. Врахувати інтереси інвесторів та потенційних користувачів і відвідувачів як у коротко-, так і у довгостроковій перспективі.
  2. Вивчити історію місця та подумати, що можна та варто реконструювати, щоби зберегти характер місця та спільноти, а також тяглість економічних та соціальних процесів, пов’язавши історичну спадщину з інноваціями.
  3. Поєднати у просторі різні функції та відкрити доступ усім — це скоротить маятникову міграцію, підвищить якість життя сусідніх кварталів та залучить більше користувачів, а отже і прибутку.
  4. Залученість у процеси місцевої влади та мешканців допоможе збалансувати інтереси всіх сторін та зробити проєкт сталим та життєздатним.

Ілюстрації: Тетяна Костик

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС Без менеджеров, CEO и совета директоров. Как работают самоуправляемые команды

Без менеджерів, CEO та ради директорів. Як працюють самоврядні команди

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Липня 2021, 09:00 14 хв читання
БІЗНЕС

Бізнес-клас до нової квартири. ЛУН та UKLON зробили колабу для комфортної покупки нерухомості

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
30 Жовтня 2020, 13:41 2 хв читання
БІЗНЕС

«Зменшимо зарплатні, але нікого не кинемо». Як у Fedoriv Agency знайшли роботу для офісних працівників

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Квітня 2020, 12:47 7 хв читання
БІЗНЕС

Український стартап створює AI-додатки про які пишуть світові медіа та Ілон Маск. Як їм це вдалось?

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
14 Січня 2020, 11:23 6 хв читання
БІЗНЕС

Зрозумілий дохід, індивідуальний підбір. Чому варто розвивати бізнес на території житлових комплексів

31 Серпня 2021, 16:00
4 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Saga development
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Комерційна нерухомість — один з найбільш стабільних джерел пасивного доходу. Здавати її можна мешканцям і малому чи середньому бізнесу під їх проєкти. Останні регулярно вибирають для своїх закладів сучасні житлові комплекси з єдиною концепцією. А девелопери, зі свого боку, пропонують нові можливості й сервіси, щоб задовольнити запити підприємців. На прикладі житлового району RYBALSKY розповідаємо, як девелопери адаптуються під нові вимоги ринку, які у них нововведення і чому розміщуватися в ЖК вигідно для бізнесу.

Переваги комерційної нерухомості в житлових комплексах

Частка комерційних приміщень в житлових комплексах зростає, зараз вона може досягати й 40%. Простір під магазини, кафе і ресторани, послуги краси, а також офіси та коворкінг підвищує вартість покупки й оренди житла.

Saga Development

Орендувати приміщення в ЖК вигідніше і прогнозовано для малого і середнього бізнесу, ніж у будь-якому іншому місці. Тут є чітка цільова аудиторія зі зрозумілою купівельною спроможністю. Наприклад, сімейний ресторан можна відкрити в ЖК, де живуть пари з дітьми. А кав’ярню або коворкінг — у комплексі з молодою аудиторією. Інвестори й підприємці можуть відразу оцінити кількість потенційних клієнтів, виходячи з кількості жителів, а також пішохідного та автомобільного трафіку. На основі цього легше спрогнозувати прибутковість.

Грамотне проєктування

Зараз прогресивні девелопери враховують потреби мешканців і бізнесу під час проектування житлових комплексів. Наприклад, в RYBALSKY спочатку оснащують комерційні приміщення необхідними комунікаціями — електрикою, каналізацією, вентиляційними каналами. «Ми довго шукали приміщення під кав’ярню, — розповідає Євгенія, власниця одного з місцевих кафе, — і не могли знайти слушний варіант. У всіх об’єктах не було необхідної комунікації для закладу громадського харчування. Або ж забудовник пропонував занадто великі приміщення, які нам би довелося самим ділити на секції з іншими орендарями. У RYBALSKY всі запропоновані варіанти були з потрібними комунікаціями. У підсумку ми зупинилися на одному приміщенні й орендували його».

Saga Development 3

RYBALSKY — це відкритий житловий район. Комерційні приміщення тут розташовані по зовнішньому периметру будинків, у кожного — власний вхід. Бізнес може залучати не тільки резидентів і їх гостей, а й місцеву громаду.

Актуальна інформація

Дані про комерційні приміщення в житлових комплексах можна знайти у відкритому доступі. На сайті RYBALSKY є інтерактивна карта, де показаний увесь доступний простір для торгівлі, медичних установ, ресторанів та інших об’єктів. Тут можна подивитися конкретні характеристики приміщення: поверх, площа, розташування в контексті району і будівлі, а також детальний план. «Інтерактивна карта дає можливість зрозуміти, який бізнес буде розташовуватися поруч, як будуть розподілятися потоки людей і машин. Карта також допоможе спрогнозувати попит на приміщення в майбутньому. І нема потреби виїжджати на сам об’єкт», — зазначає Лілія Півнєва, керівниця департаменту з продажу комерційної нерухомості SAGA Development.

Індивідуальний підбір

Девелопери допомагають з підбором приміщень для покупки й оренди, тому що зацікавлені в тому, щоб у ЖК розміщувався бізнес, який підходить мешканцям. Так відбувається і в RYBALSKY. Менеджери з брокериджу (посередництво на ринку комерційної нерухомості) допомагають підприємцям знайти приміщення для оренди, а власникам комерційних площ — здати їх бізнесу зі зрозумілою прибутковістю.

Saga Development 2

«Нещодавно ми здавали приміщення в RYBALSKY для „Нової пошти“. Бізнесу були потрібні під’їзні шляхи, певний розмір і планування приміщень, щоб розмістити всі зони. Ми проаналізували всі наші об’єкти, запропонували кілька варіантів — і один із них підійшов ідеально», — розповідає Лілія Півнєва.

БІЗНЕС

Обміняти Франкліна на Вернадського. Застосунок Fairo пропонує цілодобовий обмін валют та «щасливі години» з вигідним курсом

30 Серпня 2021, 18:30
2 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Обміняти Франкліна на Вернадського. Застосунок Fairo пропонує цілодобовий обмін валют та «щасливі години» з вигідним курсом
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Податковий і банківський застосунок для ФОП 3-ї групи Fairo запустив «щасливі години» обміну валют. Кожен користувач може обміняти долари та євро на українську гривню за найвигіднішими тарифами. Конвертувати валюту за внутрішньобанківським курсом можна у понеділок та середу з 12:00 до 14:00. Застосунок сповіщатиме користувачів про щасливі години.

Також користувачі сервісу зможуть обмінювати валюту у будь-який зручний час. Чекати відкриття внутрішньобанківського сервісу з продажу валюти не потрібно.

«Приватні підприємці часто працюють із іноземними замовниками. Тому ми хотіли б, щоби вони мали доступ до якісних інструментів роботи з валютами. Мета щасливих годин від Fairo — забезпечити підприємця найвигіднішим курсом на ринку. Так він отримає фінансову вигоду, конвертуючи свої надходження у гривню. Fairo пропонує послуги з обміну валют цілодобово. Так бізнесмени зможуть розв’язувати фінансові питання незалежно від часу роботи фінансових установ», — коментує Олена Хлонь, СЕО Fairo в Україні.

Як обміняти валюту у Fairo?

  • Зареєстровані користувачі з валютними та гривневим рахунками зможуть продавати долари та євро одразу.
  • ФОП 3-ї групи знадобиться 10 хвилин, аби відкрити рахунок зі свого телефону. Потім користувач зможе одержувати гроші на бізнес-рахунок Fairo у євро чи доларах. А далі вже конвертувати необхідну кількість валюти у гривню.Валюту, що заходить на рахунок, Fairo автоматично перерахує за актуальним курсом і внесе в бухгалтерську звітність.

Про Fairo

Сервіс Fairo — це універсальний банківський і податковий мобільний застосунок для приватних підприємців, власників малого та середнього бізнесу, який дає змогу вести та контролювати бізнес-операції. Застосунок поєднує банківські та небанківські послуги: від подання податкових звітів до сплати податків і рахунків.

Fairo розробили Creative Dock Austria за підтримки Raiffeisen Bank International.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС Что вы творите Лера Бородина
20 Серпня 2021, 12:00 11 хв читання
БІЗНЕС

5 инструментов продвижения ІТ-продукта на рынке Китая

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Листопада 2019, 15:55 8 хв читання
БІЗНЕС

Президент підписав законопроєкти про касові апарати для ФОПів

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
17 Жовтня 2019, 18:17 2 хв читання
БІЗНЕС

Зібров, коти, метал: чи є в Україні «дорослий» фінтек?

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Жовтня 2019, 15:50 6 хв читання
БІЗНЕС

«Закривати нецікаві проєкти — значить дати собі нову енергію». Лєра Бородіна про виклики в бізнесі, партнерстві та особистому житті

20 Серпня 2021, 12:00
11 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Что вы творите Лера Бородина
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Лєра Бородіна — засновниця сервісу з оренди гардероба Oh My Look !, мережі б’юті-барів G.Bar, магазину з продажу канцтоварів і подарунків LAVLA. Вона стала гостею одинадцятого випуску подкасту «Что вы творите?», який вийшов за підтримки першого універсального застосунку для ФОП 3-ї групи Fairo.

Ми вибрали найцікавіші моменти з випуску. Розповідаємо про те, чому бізнес може не стати успішним, що важливо для партнерства, як закривати проєкти, працювати з франшизою за часів COVID-19 і які якості потрібні бізнесменові для створення сильної команди.

Про роботу над собою, челленджі і хейт

Даша Зарівна: Ти говорила в одному з інтерв’ю: «Челлендж — навчитися відмовляти». Який зараз твій головний челлендж?

Лєра Бородіна: Робота з токсичною продуктивністю. Я знайшла в собі таке переконання: людина повинна працювати багато, можливо, більше за всіх, тоді його будуть поважати. А якість роботи міряється втомою. Якщо ви відчуваєте себе дуже втомленим — ви молодець. Але це ж маячня. Я намагаюся відловлювати ці думки і позбавлятися від них.

Даша Зарівна: У тебе був класний пост про те, що 10% людей ненавидять тебе просто так. Ти розумієш, за що?

Лєра Бородіна: Хейт практично не долітає до мене, але це не означає, що його немає. Або ті, хто знаходяться між хейтерами і мною, не повідомляють про це, або люди навчилися брехати непомітно, але я в таке не вірю.

Думаю, я можу дратувати людей позитивністю. У мене рідко проскакує хейт — я просто не люблю цю емоцію. Є люди, які попсихують і видихають. Я ж буду потім страждати, і це мене руйнує. Тому я намагаюся опрацьовувати такий стан як можна швидше.

Про партнерство і команду

Даша Зарівна: Якими основними якостями має володіти бізнесмен, щоб побудувати сильну команду?

Лєра Бородіна: По-перше, візія 100%. Жоден сильний гравець не ухвалить рішення, не знаючи, куди йде компанія, не приміривши на себе це бачення.

Сильна команда — це єдина, опорна, залучена. І, бажано, професійна. Таку можна побудувати і в стартапі, і в маленькому бізнесі, не тільки в корпорації.

По-друге, власник має бути залучений. Крім зарплати, співробітникам важлива віддача. Один із найважливіших чинників віддачі — чинник власника, який знає, що ви робите, бачить ваші успіхи, предметно обговорить з вами робочі процеси. У мене немає досвіду роботи в корпораціях, де власника ніхто не знає.

По-третє, бізнес має бути клієнтоорієнтованим, розуміти, для кого і навіщо він існує. Принципи клієнтоорієнтованості проявляються насамперед у ставленні до команди. Ваш співробітник — такий же клієнт.

Даша Зарівна: У тебе є і соло-проєкти, і партнерські. Що краще?

Лєра Бородіна: Залежить від багатьох чинників: який бізнес, які цілі у партнера, які ролі подобаються. Мені щастило з партнерами в останні роки, і я радію, що вони мені довіряють. Але попередній невдалий досвід навчив: в яких стосунках ви б не перебували, є документ, і він має бути підписаний.

Я розумію, як не спрацює. Для мене дуже важливо відповідати за стратегію і творчо реалізовуватися з точки зору бізнес-фантазій. Я не зможу працювати, якщо у мене є бачення, а мій партнер захоче його кардинально міняти.

Для мене дуже важлива свобода — я щаслива, що мої партнери мені довіряють. Ми різні люди, але зі схожими цінностями і цілями в бізнесі. Напевно, це найкраща в’язка речовина, яка провела нас через турбулентні події.

Буду звучати максимально банально, але більшість проблем у партнерстві — через погану комунікацію. Якщо ти відчуваєш, що тебе щось не влаштовує — постав питання.

Про закриття So DODO

Даша Зарівна: Чому закривається So DODO?

Лєра Бородіна: Це спочатку була нішева історія. Коли ми придумували So DODO, а потім полетіли до Сеула і зрозуміли, як це все працює, стало зрозуміло, що цей проєкт для нас — особиста творча віддушина. Там дуже обережно ставляться до своїх брендів. Ти чи твій байєр маєте приїхати до Сеула і на місці щось вибирати. Ми злітали в Сеул шість разів і трошки втомилися.

Далі трапився COVID-19. Навіть наш байєр не міг нічого закупити протягом семи місяців. Тільки восени був короткий проміжок, коли ми щось встигли закупити, не виїжджаючи до Сеула, адже країна закрита вже півтора року.

Де немає масштабування, немає і довгострокової історії. Мені як підприємцю важливо розуміти, який у нас горизонт, куди потрібно йти і до чого можна прийти.

Я бачу свою реалізацію в тому, щоб робити антиподи якихось зрозумілих і відомих форматів, щось не схоже на сучасний ринок. У запуску бренду одягу для мене не було нічого революційного. Більш того, це не збігалося з моїми переконаннями й з тим, чим я займаюся останні вісім років в Oh My Look !. Дуже дивно говорити про оренду і водночас займатися виробництвом.

Виробництво було б більш усвідомленою історією, ніж покупка в Кореї, тому що куплене там і доставлене літаком — це не так класно, як зроблене тут. Але для нас там не було ніякого творчого виклику, тому ми вирішили дати собі час, поставивши все на паузу.

Про натхнення, ідеї, час і фобії

Даша Зарівна: Як до тебе приходять ідеї нових брендів?

Лєра Бородіна: Найчастіше з власних спостережень, потреб. Я — людина-стартапер. Найбільше задоволення відчуваю, коли відбувається трансформація від нуля до одиниці. Від одиниці до сотні — вже не так цікаво.

Мене рятує те, що я можу регулярно придумувати маленькі бренди в межах наявних бізнес-проектів. G.Bar скоро відкриє Академію G, яку ми готували два або три роки. У Lavla, яка довго була маленьким відгалуженням Oh My Look!, 2020 року теж регулярно запускалися нові лінійки й продукти.

Даша Зарівна: Як часто ти мислиш візуальними образами? Ти візуал, аудіал, кінестетик?

Лєра Бородіна: Я швидше візуал і кінестетик. Коли створюю новий бренд, важливо описати його: якою людиною він був би, як він пахне, який звук з ним асоціюється, настрій, візуальна атмосфера. У G.Bar звук відкоркованого шампанського. Міг би бути звук фена, але немає, тут мова йде про емоції.

Про успіхи та невдачі Лєри Бородіної

Даша Зарівна: У тебе ціла низка різних бізнесів. Який найуспішніший, а який виживає коштом іншого?

Лєра Бородіна: Усі успішні зараз, крім Oh, My Look!, але ситуація почала стабілізуватися з травня 2021-го. Упродовж 2020 року Oh, My Look! був дотаційним бізнесом, це безпосередньо пов’язано з наслідками COVID-19.

Більш слушного періоду для усвідомлення реальної цінності речей і дурості частого оновлення гардероба, ніж в 2020-му, ніколи не було. Для нас наслідком усіх цих подій точно буде класний ривок. Але одночасно з цим приходить усвідомлення, що зараз ніяк не можна вплинути на те, що твій бізнес збитковий.

Даша Зарівна: Топ-3 проєкти, які тобі було найболючіше закривати?

Лєра Бородіна: Боляче було закривати тільки перший шоурум — Oh, My Look! у Дніпрі. Немає ніяких причин, крім того, що він був першим. Закривати проєкти, до яких втратив інтерес, — це дати собі нову енергію. Дати можливість знайти щось, що буде запалювати. Але робити це вперше — дійсно страшно.

Коли мені було 23, я закрила своє піар-агентство. Моторошно тоді страждала. Що я скажу команді? Як вони це переживуть, вони ж, напевно, любили це так само сильно, як і я? Найстрашніше було — прийти й сказати їм. Але в реальності виявилося набагато легше. Після цього мій краш — закривати те, що не хочеться розвивати.

Даша Зарівна: Чи не відчуваєш ти залежності від бренду, який живе своїм життям?

Лєра Бородіна: Розвивати власний бренд — якесь ремісництво, а капіталізувати бізнес-бренд — це система. Мені завжди хотілося будувати систему. Я хочу мати можливість взяти й поїхати на Балі на два-три місяці. Заручником себе не відчуваю. Навпаки, знаю, в яких моментах можу посилити, в чому допомогти, якщо ми говоримо про публічну сторону.

Мій особистий бренд не впливає на бренд бізнесу безпосередньо, він може його посилити. Кількість орендованих речей, проданих блокнотів, людей, які зараз сидять в кріслах G, не залежать від того, запишу я сьогодні сторіс чи ні.

Про час, щастя і відносини Лєри Бородіної

Даша Зарівна: Які помилки, недоотримані емоції від батьків ти намагаєшся виправити зараз, бувши мамою? Або ти так не думаєш?

Лєра Бородіна: Звичайно, таке є. Є діти, які багато в чому наслідують своїх батьків. У мене інша історія: мені довго хотілося, щоб було не так, як у мене. Було погано? Ні. У мене прекрасні батьки, вони дуже старалися, вони інтелігентні, правильні, обидва зі знаком плюс. З різним способом життя, але глобальних речей, про які складно або страшно згадувати, на щастя, немає.

У нас все інакше з дітьми. Ми всі один одного любимо і часто про це говоримо. Цього не було ніколи в моїй родині, хоча розумію, що мене всі любили.

Друга історія — ставлення до життя. Я в підлітковому віці боролася з тими догмами, з якими жила моя мама: так не можна, тут 300 разів подумай перед тим, як зробити.

Мені дуже хочеться, щоб мої діти виросли вільними людьми. Свобода передує щастю. Бути всередині невільним і щасливим складно.

Даша Зарівна: Як би ти для себе сформулювала щастя?

Лєра Бородіна: Щастя — це відсутність нещастя. Я почула це років сім тому, тоді мені здалося це таким сухим формулюванням, без романтики. Але в 35 я готова з цим погодитися. Мікромомент проникливого задоволення від події, контексту, в якому ти опинився, зі мною буває дуже часто. Для мене це сукупність таких моментів.

Даша Зарівна: Найтриваліший період, коли ти була одна?

Лєра Бородіна: Місяць. Зараз я шкодую про це. Потрібно було бути більш впевненою в собі, мені було страшно, я боялася самотності. Це така нісенітниця! Я вважаю, що самотність — це розкіш. Це завжди були трирічні стосунки — як заповідав Бегбедер. І тут трапився Андрій, в березні вже 10 років — взагалі непомітно пролетіли.

Даша Зарівна: Тому що в основі лежить партнерство?

Лєра Бородіна: Чесно? Це везіння більшою мірою.

Ми з ним дуже схожі. У нас однакові сильні й слабкі сторони. Круто, що ми добре один одного розуміємо і у нас є спільні інтереси, теми, які нам цікаво обговорювати. Спільні проєкти важливі, але не загальний бізнес — я давно категорично проти спільного бізнесу дружини й чоловіка. Але загальні теми, спільні діти — теж спільні проєкти. Чим більше загальних моментів, тим краще зв’язка.

Даша Зарівна: Як ти структуруєш свій час? Яке процентне співвідношення між роботою, особистим життям, часом для себе, чоловіка, дітей?

Лєра Бородіна: Складно точно розподілити в процентному співвідношенні. Зараз я навчилася розуміти, коли занадто багато на себе беру. Тоді я скасовую або переношу зустрічі. Ще рік чи півтора тому це здавалося неможливим — скасувати або перенести зустріч, тому що хочеться відновитися. Зараз намагаюся балансувати.

Мій ключовий актив, який допомагає розвивати бізнес, підтримувати й надихати команду, — це моя енергія. Якщо у мене її недостатньо, я проводжу час на роботі марно.

Даша Зарівна: Колись ти сказала, що твоя найбільша фобія як підприємця — розслабитися. Зараз ти б по-іншому відповіла?

Лєра Бородіна: Слово «розслабитися» для мене змінило сенс. Тоді я мала на увазі, що якщо розслабитися, то все розпадеться. Тепер моя фобія звучить по-іншому — втратити інтерес. Якщо мій мозок втратив і спотворив смаки й запахи, на що ще він здатний?

У мене стався страх того, що я втрачу фантазію і креативність. Через це у мене пропало бажання діяти, жити. Для мене страх у цьому. Але я його пройшла і не збираюся втрачати свою фантазію в найближчі роки.

Слухайте повний випуск подкасту «Что вы творите?» на будь-якій зручній платформі або дивіться відеоверсію на YouTube.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС Без менеджеров, CEO и совета директоров. Как работают самоуправляемые команды

Без менеджерів, CEO та ради директорів. Як працюють самоврядні команди

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
28 Липня 2021, 09:00 14 хв читання
БІЗНЕС Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
09 Квітня 2021, 08:00 11 хв читання
БІЗНЕС

Як почати відкладати гроші та заробляти на інвестиціях — гайд

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Квітня 2021, 17:30 10 хв читання
БІЗНЕС

Тиждень знижок. Як український рітейл комунікував з клієнтами у «Чорну п’ятницю»

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
15 Грудня 2020, 17:54 4 хв читання
БІЗНЕС

Від заводу вікон до Vimeo. Як менеджер із Кривого Рогу став продактом у американській компанії

03 Серпня 2021, 08:45
11 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Марко
Марко Кушнір Розповідаю історії людей з українського і світового бізнесу в експериментальних форматах
Від заводу вікон до Vimeo. Як продакт-менеджер із Кривого Рогу став топом у американській компанії
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Продакт-менеджер має вміти все — від аналізу ринку та монетизації до маркетингу. А головне — керувати всіма процесами продукту і відчувати, чого найбільше бажають користувачі та клієнти.

Senior Product Manager Vimeo Олег Свірський розповів нам, як пройшов шлях від роботи на заводі в Україні до топової американської компанії, про особливості роботи з колегами в США, чого не вистачає українським продактам та як не провалити інтерв’ю у компанію мрії.

Шлях продакт-менеджера

Від студента-бухгалтера до власного стартапу

Олег Свірський народився та виріс у Кривому Розі. Після закінчення школи він вступив до Криворізького економічного інституту, де навчався на бухгалтера. Після закінчення університету Олег співпрацював із виробниками вікон — «Віконда» у Кривому Розі та «Оконский Балконский» у Дніпрі. Цей кар’єрний етап завершився досить швидко — у роботодавця закінчилися гроші.

Далі Олег Свірський влаштувався до українського ритейлера «Алло», де займався розвитком мережі. Через два роки Олега схантив конкурент «Алло» — мережа Comfy. Саме в цій компанії він уперше зайнявся продакт-менеджментом.

«Компанія завжди рахувала гроші. Коли я презентував якусь стратегічну ідею ключовим стейкхолдерам, то засновник компанії постійно запитував: «Де тут гроші?». І якщо я не міг відповісти на це запитання, то вся робота починалася спочатку. Це навчило мене не лише слідкувати за метриками продукту, а й думати про ефективність бізнесу в цілому», — згадує Олег Свірський.

У період між 2013 і 2015 роками Олег пробує свої сили одразу у двох стартапах.

Перший називався Pictaski. Компанія пропонувала зручний доступ для роботи з мікроінфлюенсерами. Стартап швидко закрився — в ті часи ринок погано розумів, хто такі «інфлюенсери» та яку користь вони можуть принести бізнесу.

Другий проєкт (власну ідею) Олег реалізовував із допомогою команди Comfy. Це був сервіс зі швидкого виклику майстра для ремонту побутової техніки під назвою maysters. За словами Олега, maysters вийшов на ринок за пів року і показував непогані результати. Проте засновник Comfy вважав їх недостатніми, тож проєкт також закрили. Зате цей досвід допоміг Свірському зрозуміти, що він хоче займатися саме digital-проєктами.

Початок роботи в США

mono_board_city_01
mono_board_city_02
previous arrow
next arrow

2017 року Свірський почав працювати в українській компанії SoftServe у Львові. Там він приблизно рік знайомився з особливостями позиції продакт-менеджера у IT. Пізніше Олег побачив, що аналогічну позицію відкрили в американському страховому стартапі Matic.

«Я переглянув перелік потрібних навичок і зрозумів, що маю лише 50%. Вирішив, що навіть подаватися не буду — не бачив сенсу. Але мені зателефонувала знайома рекрутерка і сказала, що стартапові дуже потрібен продакт-менеджер. Вони вже провели інтерв’ю з усіма продактами у Львові і так нікого й не знайшли. Я вирішив піти на інтерв’ю хоча би заради досвіду. Та відбулася магія — ми одразу сподобались один одному», — згадує Олег.

Matic допомагає власникам страховок економити на купівлі наступних страхових договорів. Вони порівнюють ціни на ринку, збирають дані про фінансовий стан клієнта і надсилають їх різним страховим компаніям. Далі страховий агент компанії підбирає оптимальний перелік послуг для клієнта. У стартапі Олег розробляв CRM-системи для агентів.

Коли Олег приєднався до компанії, вона була невеликим стартапом зі штатом до 30 людей. На той час Matic вже залучила $8 млн інвестицій. Зараз у компанії працює понад 200 людей, а інвестиції складають $32 млн.

Різниця між українським та американським бізнесом

Перехід в американську компанію — це досить різка зміна всіх орієнтирів. Олег Свірський каже, що насамперед це відчувається у бізнес-орієнтованості проєкту.

«Мій керівник казав, що я маю приділяти 70% часу бізнесу і лише 30% команді та розробці. Для мене це було дивно, бо в Україні продакт часто є proxy product owner, який передає інформацію про бізнес технічній команді. Але є й компанії, де продакт залучений до розроблення стратегії. Саме в таких компаніях фахівець переходить на новий рівень професійного розвитку. Але тоді в Україні це було рідкістю — ще не були гучними історії продуктових компаній із потужним бізнес-елементом, як то Grammarly чи Reface».

Олег виділив три головні інсайти, які він отримав в Matic:

  1. Візія. Хороший продакт-менеджер повинен чітко розуміти, куди і як його продукт має дійти за п’ять років. «Будувати візію» — це не тільки про тенденції компанії та вашого продукту, а й про саму людину. Американські компанії наполягають, щоби співробітник займався саморозвитком та сформував бачення свого майбутнього.
  2. Високий рівень «топів». Це дуже сильна мотивація та школа для всіх, хто тільки планує знайомитися з західними компаніями. Навички керівників змушують людину працювати набагато більше. «Я захоплювався їхнім вмінням швидко опрацьовувати кейси та надавати детальний фідбек стосовно моєї роботи. Це допомагало швидше рости», — вказує Олег.
  3. Венчурні інвестиції. Засновники компаній особливо сфокусовані на залученні інвестицій та комунікації з інвесторами.

mono_board_city_01
mono_board_city_02
mono_board_city_02
mono_board_city_02
previous arrow
next arrow

За словами Олега, робота в стартапі — це важливий досвід для будь-якого спеціаліста. Вона дає відчуття постійної зарядженості та динамічності, особливо якщо немає великих потоків інвестицій.

«Зараз я працюю у проєкті з великою кількістю ресурсів. Проте Vimeo однаково намагається зберегти відчуття стартапу всередині компанії. В такому темпі роботи ти дійсно робиш набагато більше та відповідальніше», — констатує Олег.

Він вважає, що українські та західні продакти мають приблизно однакові професійні навички. Проте американські фахівці частіше звітують про свої результати, демонструючи їх у цифрах. Українці — не вміють так старанно показувати свої досягнення. Також американські продакти краще вміють презентувати.

Як не провалити інтерв’ю у американську топкомпанію

Наступною роботою Олега Свірського стала компанія Vimeo. Його запросив знайомий, Маркіян Мацех — директор із продукту Vimeo. Олег пройшов співбесіду не з першого разу, головною причиною невдачі вважає погану комунікацію.

«На першому інтерв’ю мені написали, що я маю проблеми з комунікацією. Виявилось, я не чітко пояснив, що вмію робити і що робив до цього. Кандидат має чітко і просто пояснити свої уміння, особливо коли переходить в нову сферу. Так, щоби інтерв’юер міг зрозуміти його одразу», — говорить Олег.

За його словами, навіть якщо ваше спілкування відбувається «на одній хвилі» з інтерв’юером, потрібно бути обережним. Під час співбесіди його попросили назвати свої головні факапи. Після цього Олег забагато разів використав слово «Fuck», із чого потім інтерв’юери посміялися, даючи фідбек щодо інтерв’ю. Але не всі можуть перевести це в жарт.

Олег Свірський Vimeo

Майбутнім шукачам роботи в американських компаніях Олег радить:

  • Не надсилати резюме у велику кількість компаній. Багато інтерв’ю просто не залишать часу сконцентруватися на компанії і зрозуміти, чи підходить вона вам. Краще обрати декілька проєктів, що дійсно вам цікаві.
  • Шукайте рефералів. Знайомий, що може вас порадити на позиції, ефективніший за будь-які «холодні» заходи у компанію. Намагайтеся розшукати подібних рефералів. Для цього варто постійно спілкуватися з колегами на різних формальних та неформальних заходах. Також допоможе LinkedIn.
  • Високий рівень підготовки до інтерв’ю. Обов’язково пропишіть тези, бо від хвилювання можна втратити впевненість і забути все, що планували сказати. Зокрема вкажіть всі головні успіхи та провали, не бійтеся говорити про метрики, якими вимірювався успіх. Найкращий варіант — створити пітч.
  • Вибрати компанію з представництвом в Україні. Проєкти з офісами в Україні знають ринок, а тому без проблем можуть найняти українця. В іншому випадку доведеться довести, що ви у кілька разів кращі за локальних спеціалістів.
  • Після першого провалу Олег не втратив надію. За кілька місяців Маркіян Мацех знову запросив його на співбесіду. Олег зробив висновки з першої зустрічі та отримав роботу. Він навіть радий, що так склалося, бо його теперішній проєкт набагато цікавіший, ніж перший запропонований.

Чим займається у Vimeo

За словами Олега Свірського, завдання «продакта» — менеджерити дорожню карту проєкту та розставляти пріоритети, щоби команда могла ефективно виконувати завдання. Під час роботи продакт відповідає на кілька головних питань:

  1. Для кого ми робимо продукт?
  2. Яку проблему ми хочемо вирішити перш за все?
  3. Чому саме ця проблема є пріоритетною?

Олег Свірський керує продуктом Vimeo Record. Це спеціальний сервіс, що допомагає записувати екран та камеру користувача. Подібний сервіс використовується для встановлення асинхронного відеозв’язку, яким можна замінити чимало зустрічей. Vimeo Record дає змогу зафільмувати будь-який процес (роботу скрипту, сайту, додатку). Щоби адресатові було зрозуміліше, до відео можна додати пояснення.

Vimeo Record запустили у листопаді 2020 року. У нього вже понад 500 000 користувачів. Команда розробки частково перебуває в Україні, частково в США. Цей продукт використовують як і у B2B, так і у B2C-сегментах. Наразі Олег відповідає за розробку software development kit — спеціального скрипта, котрий можна вставити на сайт і користуватися продуктом напряму. Головний конкурент Vimeo Record — сервіс Loom. Нещодавно він залучив $130 млн інвестицій із загальною оцінкою в $1,5 млрд.

Олег Свірський інтервю Vector

Олег працює переважно у Zoom. Через різницю у часі з західними колегами всі перемовини відбуваються або зранку, або пізно ввечері. Проте він зміг навчитися чітко розподіляти час між конкретними цілями: у певний час лише Zoom-коли, у інший — сфокусована робота.

В команді Олега семеро людей: інжинірінг-менеджер, троє розробників (проте планують найняти ще трьох), інженер із якості, UX-дизайнер та продакт-маркетолог. Останні два спеціалісти працюють у США, а розробники та Олег — в Україні. Також вони постійно співпрацюють з різними командами в Ізраїлі та США.

За словами Олега, працювати у команді з людьми з різних країн цікаво, але адаптація складна та тривала. Інколи виникають професійні конфлікти, але вони допомагають покращити процес чи ефективніше вирішувати проблеми.

Також Олег Свірський відзначає, що за останні кілька років українських спеціалістів у Vimeo стало більше. На його думку, Україна поступово відходить від статусу «аутсорсу в центрі Європи». «У Vimeo дуже глобалізована команда. У нас працюють люди з усього світу, і дійсно багато спеціалістів з України. Вважаю, що у світовій IT-екосистемі ми займаємо важливе місце. Особливо через якість роботи наших інженерів та значне покращення комунікативних умінь за останні роки», — підсумовує Свірський.

Фото: Даніл Привет

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
09 Квітня 2021, 08:00 11 хв читання
БІЗНЕС

Як почати відкладати гроші та заробляти на інвестиціях — гайд

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Квітня 2021, 17:30 10 хв читання
БІЗНЕС

Grammarly — 12 років. За якими принципами будували перший український «єдиноріг»

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
01 Квітня 2021, 08:00 6 хв читання
БІЗНЕС Історія одного CPO. Як я переїхав до Лондона і працюю над продуктом в стартапі bioniq

Історія одного CPO. Як я переїхав до Лондона та працюю над продуктом у стартапі bioniq

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Березня 2021, 08:00 10 хв читання
БІЗНЕС

Без менеджерів, CEO та ради директорів. Як працюють самоврядні команди

28 Липня 2021, 09:00
14 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
daria-chernina
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Без менеджеров, CEO и совета директоров. Как работают самоуправляемые команды
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Працювати без контролю з боку керівництва — давня людська мрія. У бізнесі активні експерименти із самоврядуванням проводять ще з 1950-х: з’явилися холакратія, соціократія й інші підходи. Але стандартна ієрархія в компаніях досі домінує.

Редакція Vector разом з юристом ГО «Трудові ініціативи» Георгієм Сандулом розібралася, якими бувають самоврядні компанії, чим вони відрізняються, а також у перевагах і недоліках такого підходу до організації праці.

Що таке самоврядні компанії

Більшість компаній у світі ієрархічні. З точки зору бізнесу, ця модель — уособлення стабільності. Вона має чітку структуру з конкретними ролями. Кожен співробітник знає, де отримати вказівку та кому відзвітувати.

Недоліки ієрархії очевидні. «По-перше, в таких компаніях кожне рішення потрібно узгоджувати з керівництвом. Це сповільнює реагування. По-друге, у працівників не залишається можливості самореалізуватися на роботі. Ієрархія встановлює конкретні обов’язки для кожного, і за їхнє невиконання працівнику загрожує звільнення», — каже Георгій Сандул.

Альтернативою «класичного» методу стали самоврядні компанії. Це організації, які використовують у роботі соціократію (влада колективу) та холакратію (відповідальність кожного). У їхній парадигмі людина несе відповідальність за свою роботу, самостійно вибирає методи досягнення мети й автономно ухвалює рішення.

Методологія обох моделей заснована на теоріях американського соціального психолога Дугласа МакГрегора. У своїй книжці «Людська сторона підприємства» він запропонував дві теорії Х і Y, які пояснюють мотивацію людини.

Х-теорія говорить, що більшість людей некреативні, безвідповідальні та не хочуть працювати. Гроші та безпека — головні чинники, які їх мотивують. Людям потрібен жорсткий керівник із «батогом і пряником».

Прихильники Y-теорії вірять у те, що люди можуть бути творчими та креативними, але за правильної мотивації. Наприклад, якщо працівники залучені до організаційних цілей компанії, самоврядування буде ефективнішим.

Який вигляд самоврядні компанії мають на практиці

Однією з перших практикувати самоврядування почала компанія W. L. Gore & Associates. Вона широко відома завдяки виробництву мембрани Gore-Tex, яку використовують для виготовлення водонепроникних «дихальних» речей.

У 1958 році 45-річний Білл Гор звільнився з американської хімічної компанії DuPont, де пропрацював 16 років. Він хотів зайнятися пошуком і комерціалізацією нових застосувань політетрафторетилену (ПТФЕ або PTFE). Також Гор прагнув створити компанію нового типу без стандартної ієрархії, корпоративних принципів і бюрократії.

Вона повинна розкривати та надихати кожного співробітника, вкладати в пошук інноваційних рішень стільки ж енергії, скільки і в заробіток на останньому гучному продукті. Компанія мрії Гора приносить високий прибуток, але при цьому зберігає людяність.

Білл і Женев'єва Гор

У W. L. Gore & Associates він відмовився від усіх керівних посад і встановив ліберальні правила для співробітників. Вони засновані на чотирьох фундаментальних переконаннях:

  1. Кожна людина робить те, що допоможе компанії розвиватися.
  2. Компанія виступає за швидке ухвалення рішень, враховує різні точки зору та заохочує співпрацю невеликих команд.
  3. Співробітники повинні розділяти перемоги та поразки разом за принципом «усе в одному човні».
  4. Довготермінова перспектива — неготовність жертвувати принципами заради короткотермінової вигоди.

Серед основних принципів — свобода, справедливість, відповідальність. У команді Білла залишилися лідери та підлеглі, але комунікація між ними змінилася.

Ніхто не може перед кимось звітувати. При цьому стратегічні рішення ухвалюють тільки під час зборів методом голосування — принцип «ватерлінії». Також усі співробітники компанії володіють її часткою, що підсилює відповідальність за кожне рішення. Свій метод керування компанією Білл Гор назвав «решітковим», де кожен підтримує одне одного.

У 2020 році компанія W. L. Gore & Associates зайняла 83 місце в рейтингу найкращих місць для роботи Fortune. Її штат налічує понад 11 000 співробітників у США, Німеччині, Великобританії, Китаї та Японії.

Соціократія: вся влада — секторам

Соціократія як метод керування з’явилася завдяки нідерландському підприємцю Джерарду Енденбургу. Він почав розробляти її в 1970-му, через два роки після того, як очолив сімейну електротехнічну компанію Endenburg Electric.

Після експериментів із круговим зворотним зв’язком Енденбург розробив «Соціократичний метод кругової організації». Він розділив колектив на сектори відповідальності. Кожен відповідав перед іншими, і так формувався зворотний зв’язок у колективі. Стратегічні рішення, що стосувалися всієї компанії, ухвалювали колективно.

Джерард Енденбург соціократія

Джерард Енденбург [/ caption]

Свій метод Енденбург вирішив удосконалити, відкривши в 1978 році Центр соціократії в Роттердамі, Нідерланди. З Endenburg Electric підприємець пішов у 1995 році. Компанія досі практикує соціократію. У 2020 році в її штаті працює 90 осіб, річний обіг Endenburg Electric становить $10,4 млн.

Сучасна соціократія заснована на семи принципах:

  1. Ефективності — присвячуйте час тільки тому, що наближає досягнення загальних цілей організації.
  2. Прозорості — фіксуйте цінну для організації інформацію та робіть її доступною кожному співробітнику.
  3. Відповідальності — реагуйте на те, що відбувається, за потреби, виконуйте свої обов’язки та приймайте власну частину відповідальності за організацію.
  4. Емпіризму — перевіряйте всі припущення з допомогою експериментів.
  5. Безперервного вдосконалення — регулярно оцінюйте результати та поліпшуйте те, що та як робите.
  6. Еквівалентності — залучайте людей до ухвалення та зміни рішень, аби підвищити залученість і підзвітність, а також спільними зусиллями досягти поставлених цілей.
  7. Згоди — висувайте, шукайте та працюйте із запереченнями щодо рішень і дій. Це знизить імовірність небажаних наслідків і допоможе знайти ефективні способи розвитку компанії.

Холакратія: відповідальні кола

Інша популярна практика самоврядування — холакратія. Її головні відмінності від двох попередніх моделей — сувора структура та правила, які не можна порушувати. Ідеологом холакратії став Браян Робертсон.

Брайан Робертсон холакратія Браян Робертсон [/ caption]

Попрацювавши Lead Architect в Analytical Graphics і технічним директором у ReviewNet, Робертсон зрозумів, що ієрархічні структури не для нього. Так, у 2001 році він створив технологічний стартап Ternary Software. Компанія стала майданчиком для експериментів у сфері керування.

У 2007 році він зібрав найефективніші методи в організаційну структуру під назвою холакратія. У 2008-му Робертсон запустив компанію HolacracyOne. Вона розробляє практичну та теоретичну бази для впровадження холакратії.

У 2010 році з’явилася «Конституція холакратії». Вона визначає основні принципи роботи в цій організаційній структурі, описує процес її впровадження та керівні посади.

Головні відмінності холакратії від ієрархії:

  • У компаніях немає звичного поділу на відділи та департаменти. Посади співробітників замінені ролями, а традиційна система підпорядкування — ієрархією цілей і кіл.
  • Співробітники не зобов’язані погоджувати всі свої рішення та дії. Через це різко зростає особиста відповідальність кожного.
  • У компанії є топменеджмент. Проте він не втручається в поточну роботу співробітників, а розв’язує лише стратегічні питання розвитку бізнесу.
  • Процеси й інформація всередині холакратичної компанії максимально прозорі. Кожен співробітник може отримати доступ до будь-якої інформації — від її фінансової звітності до розміру зарплат інших співробітників.
  • У деяких випадках співробітники можуть самостійно призначати собі зарплату. Її розмір визначають на консультаціях із колегами. Суму постійно переглядають: у деяких холакратичних компаніях це робиться кожен місяць.
  • Ролі визначають усі посади в холакратичній компанії. Усунення співробітника від ролі не означає звільнення. Він може продовжити роботу в іншому секторі, в іншій ролі. Конституція холакратії не відповідає на запитання про те, хто і як може звільнити співробітника компанії. Передбачається, що це питання потрібно обговорювати у внутрішніх документах.
  • Функції CEO компанії передаються самій холакратії. При цьому рішення про введення режиму холакратії в компанії повинен ухвалити чинний CEO.

Щоб зрозуміти, як діє холакратія, уявімо, що ми відкрили продуктовий стартап. Його мета — впровадити якусь корисну технологію. Для цього знадобиться як мінімум HR, команда розробників, відділи продажів і маркетингу.

У системі холакратії відділи стануть колами. У кожного кола з’явиться своя мета. Наприклад, у HR — найняти найкращих людей у команду, в розробників — створити технологію. Об’єднує всі кола мета компанії. У нашому випадку — впровадження технології.

У кожного кола немає керівників, зате є обов’язкові позиції. Зазвичай їх чотири, але може бути й більше:

  1. Лід-лінк (Lead Link) — роль, яка об’єднує зовнішнє коло (цілі компанії) та коло профільної діяльності співробітників (мета певного кола). Лід-лінк підтримує комунікацію між умовним керівництвом, співробітниками свого й інших кіл. Також він підбирає персонал у своє коло.
  2. Реп-лінк (Rep Link) — представляє інтереси внутрішнього кола в зовнішньому. Якщо ми говоримо про коло HR, то реп-лінк буде представляти інтереси HR на загальних зборах. Також ця роль повинна акумулювати процеси всередині кола й у разі потреби обговорювати їх із зовнішнім колом. Ключове завдання реп-лінку — не просувати інтереси свого кола, а знаходити колективне рішення проблем.
  3. Фасилітатор — виступає лідером на зустрічах кола, стежить за таймінгом, фасилітує вибори ролей (реп-лінку, фасилітатора та секретаря) й термін їхньої дії.
  4. Секретар — координує та фіксує результати зустрічей кола.

У холакратії вважається, що кожна людина — фахівець у тому, що робить. Наприклад, умовний CEO не може сказати SMM-фахівцю, яких котиків постити, — це не його компетенція. Проблеми в холакратії називають «точками напруги» (tensions). Їх потрібно вирішувати самостійно або на управлінських зустрічах. Для цього є два прості правила:

  • не виносити на обговорення проблеми, які стосуються винятково конкретного співробітника;
  • розповідати іншим про знайдене рішення загальної проблеми, щоб разом обговорити та почати застосовувати.

Частоту зборів встановлює сам колектив. Аби спростити перехід, команда HolacracyOne розробила застосунок Glass Frog. Він пропонує контролювати процес роботи в компанії та планувати робочий тиждень. Також у ньому є ряд ввідних уроків і лекцій тренерів із холакратії.

Самоврядні компанії в Україні

В Україні практикується холакратія. Серед її прихильників:

  • 4irelabs — українсько-шведська консалтингова та девелоперська компанія;
  • «Актив-система» — консалтингова компанія;
  • Axon Partners — юридична та консалтингова компанія;
  • EVO — продуктова компанія, яка керує Prom.ua, Bigl.ua, Zakupki.prom.ua, Kabanchik.ua й іншими;
  • Railsware — продуктова компанія.

За словами лектора бізнес-школи Києво-Могилянської академії Артема Сердюка, українські компанії зацікавилися холакратією після 2016 року. Він пов’язав це з виходом книжки Фредеріка Лалу «Відкриваючи організації майбутнього» (Reinventing Organizations), яка розповідає про «бірюзові компанії» (ті, що дійшли до самоорганізації, — ред.).

«Холакратія задумувалася спочатку для передання влади в організації зверху вниз. Співробітників на найнижчому рівні наділяли максимумом влади, при цьому не «вбиваючи» наявний і робочий бізнес», — говорить Сердюк.

З юридичної точки зору, зареєструвати самоврядну компанію в Україні неможливо. Формально це буде ієрархічна структура, яка може діяти як самоврядна через свій статут.

«Цивільний і Господарський кодекси України заточені під ієрархічні компанії. Національне законодавство знає тільки поняття „кооператив“, але суто як елемент радянської епохи — наприклад, колгосп. Також перешкодою для повноцінної роботи самоврядних компаній стане Податковий кодекс», — пояснює Георгій Сандул.

За його словами, щоб самоврядна компанія заробила, потрібно детально прописати механізми її функціонування в статуті.

Самоврядування чи ієрархія

Встановити самоврядування можна двома методами: перед створенням компанії і з допомогою корпоративної революції (відмова від ієрархії та перехід до іншого методу керування). За другого варіанту багато працівників ідуть самі, тому що не готові повноцінно брати відповідальність за роботу в своєму секторі/колі.

Наприклад, у 2014 році CEO Zappos Тоні Шей встановив холакратію. Приблизно 14% співробітників (майже 1500 осіб) вирішили покинути компанію. Після звільнення Шея компанія стала поступово відновлювати колишній ієрархічний лад. Що більша компанія, то складніше координувати співробітників колективу під час самоврядування. Фактично воно не спрощує, а ускладнює процеси. За словами доцента школи IRL (індустріальних і трудових відносин) за Корнельського університету Дж. Р. Келлера, співробітники втрачають упевненість щодо наступної кар’єрної сходинки. Також складно зі звільненням. Рекрутери в інших компаніях не можуть швидко з’ясувати кваліфікацію потенційного співробітника.

Ще одним недоліком може стати надмірна свобода. У холакратії та соціократії неважливо, який вигляд людина має, якою мовою говорить, із ким із колег зустрічається. Головне — результат. Це може призвести до конфліктів і неоднозначних рішень.

На думку Георгія Сандула, самоорганізація найкраще підійде невеликим командам і стартапам. «Для малих підприємств подібна форма організації робочого процесу ідеальна. Незалежно від сектора економіки це сприяє динамічності компанії, а також побудові справжнього прозорого бізнесу. Це важливо для закордонних інвесторів і венчурних фондів», — каже Сандул.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування

Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Травня 2021, 17:00 7 хв читання
БІЗНЕС Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Що таке Beyond Budgeting та як це застосувати у своєму бізнесі

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
09 Квітня 2021, 08:00 11 хв читання
БІЗНЕС Історія одного CPO. Як я переїхав до Лондона і працюю над продуктом в стартапі bioniq

Історія одного CPO. Як я переїхав до Лондона та працюю над продуктом у стартапі bioniq

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Березня 2021, 08:00 10 хв читання
БІЗНЕС

Без зайвих витрат. Як ARX змінює консервативний ринок страхування за допомогою маркетингу

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Грудня 2020, 21:52 14 хв читання
Завантаження...