Збережені закладки

Переглянути додані закладки можна тут.

СТАРТАПИ

Не мем, а фіча. Як працює контент-відділ стартапу Reface

14 Січня 2021, 07:35
11 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Не мем, а фіча. Як працює контент-відділ стартапу Reface
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Reface — застосунок від українського стартапу, який з’явився у App Store та Google Play Маркеті на початку 2020 року. У ньому користувач може додати своє обличчя у гіфку чи відео. Контентом із Reface ділилися на своїх сторінках зірки на кшталт Брітні Спірс, Ілона Маска й Олега Винника. Нещодавно команда залучила інвестиції від фонду Andreessen Horowitz.

У контентному відділі Reface працює 10 осіб. Head of Content Олександр Кучеров розповів Vector про те, як вони створюють віральний контент і підбирають фахівців, яка зірка так і не достукалася до Reface в Інстаграмі та чому відео з українського весілля популярніше за Шакіру.

Head of Content Reface Олександр Кучеров

Олександр Кучеров

Навіщо продуктовому стартапу окрема контент-команда

Специфіка Reface полягає в тому, що наш користувач взаємодіє з додатком саме через контент. Утім, до того, як я потрапив у Reface, усі ресурси компанії були зосереджені саме на технології та продукті. Контент жив сам по собі, хлопці казали: «Створити контент, який подобається людям, — це не rocket science».

Першочерговим завданням було створення крутої технології, адже без неї нічого не спрацювало би. Тепер, коли технологію вибудували, контент почав перетягувати на себе ковдру: його треба робити якісно у дуже великій кількості та регулярно оновлювати. Тому ми сформували окрему команду для його створення.

Зараз у контент-команді Reface близько 10 людей, які створюють відео, гіфки та картинки. Вони розподіляються на:

  • контент безпосередньо у застосунку;
  • контент для Facebook, Instagram та YouTube;
  • рекламні креативи.

До цього я працював головою київського офісу Snapchat. Ми так само створювали контент — фільтри для обличчя (так звані lenses). Я відчув на собі всю цю історію: від самого зародження технології до її розвитку. І тому розумію, наскільки важливо розробляти контент під окремі регіони та постійно його оновлювати.

Не існує універсального контенту. Смаки людей в Азії, Північній Америці та Україні відрізняються.

Мінімум співбесід, максимум роботи

На початку зльоту Reface майже всім доводилося і створювати контент, і проводити співбесіди, і розробляти технології. Все робилося дещо хаотично. Не було чіткої картинки того, яким має бути контент-відділ та його зона відповідальності.

Поняття «чітка картинка» та «стартап» несумісні. Ти приходиш із певними ідеями та думками, як усе має бути влаштоване, а через кілька годин усе змінюється.

Я не є прихильником великої кількості співбесід, натомість люблю перевіряти людей у бойових умовах. Якщо чесно, на момент формування відділу нам просто потрібні були руки, які могли щось створювати. Тому я давав шанс майже усім охочим приєднатися до створення контенту Reface, щоби вони зрозуміли, наскільки їм це цікаво. Все ж таки у нас є певна специфіка роботи, яка не всім підходить.

За випробувальний термін ми розуміли, наскільки людина відповідає нашим вимогам і стилю мислення, наскільки вона впевнена у своєму прагненні розвиватися та рости з нами. Перш за все оцінювали soft skills. Це один із ключових критеріїв для всієї команди, а не лише контент-відділу. Якщо людина не співпадає з нашими цінностями та прагненням побудувати великий український стартап, ми з нею не зможемо працювати, які б круті hard skills у неї не були.

Уже потім, коли набрали людей, визначали, що вони роблять краще, в якій ніші кожна людина найефективніша. Зацікавлений у створенні YouTube-роликів? Будь ласка. Хочеш зануритися у рекламні креативи — будь ласка! Вмієш створювати короткі відеомеми? Вперед!

Як працює застосунок Reface

Сам собі керівник

Основна відмінність роботи у Snapchat та Reface — це рівень відповідальності. Навіть займаючи високу посаду в українському офісі Snap, я весь час відчував підтримку головного офісу. А Reface — це суто український продукт. Усі рішення та вся відповідальність за них лежить лише на нас.

П’ять років тому, коли Snapchat тільки зайшов в Україну, треба було запустити якісний продакшн нової AR-технології на рівні сотні масок (лінз) на місяць. Те, що відбувалося тоді та зараз у Reface, чимось дуже схоже: ти займаєшся всім — від збірки столів в офісі до розробки стратегії захоплення світу. Такий приємний стартапівський хаос.

Мене драйвить щось робити швидко. У нас буває так: ми щось вирішили під час короткої зустрічі та відразу це імплементуємо. Немає мільйонів погоджень із десятком інстанцій.

Звісно, досвід роботи у великій корпорації на кшталт Snapchat дозволяє уникнути багатьох помилок і прийти до правильних рішень набагато швидше.

Робота контент-відділу

За людиною закріплений певний регіон: Бразилія, Корея, Індія тощо. Потрібно знайти там найцікавіше, що могло би потрапити до нашого застосунку. Ми періодично робимо регіональні опитувальники, щоби знати про інтереси користувачів, бо інколи важко самостійно знайти локального героя. Також ми часто генеруємо ідеї розвитку застосунку на брейнштормах. Наприклад, одним із найпопулярніших було відео з Олегом Винником. Може, він і не потрапляє на перші місця чартів, але запуск відео із ним у Reface спричинив ажіотаж на пострадянському просторі.

Як працює застосунок Reface

Після дослідження людина безпосередньо створює контент, і вже тут з’являється специфіка. Наприклад, у YouTube-роликів має бути певний контекст, конфлікт, а не заміна одного обличчя на інше. Ось нещодавно робили відео Ілона Маска з обличчям голови «Роскосмосу» Дмитра Рогозіна.

У середньому протягом дня видаємо від 15 до 20 роликів. Контент у застосунку оновлюємо щодня. В середині листопада бібліотека Reface містила вже понад 1500 відео. Інколи не встигаю давати нові задачі, бо людина створила запланований обсяг контенту і каже: «Хочу ще». Це приємно.

Зараз намагаємося планувати розвиток застосунку на рік наперед. Та технологічний світ настільки швидко змінюється, що можемо спланувати одне, а через деякий час треба розвернутися в іншому напрямку — і ми це робимо. Такий динамічний підхід дозволяє нам триматися у топах App Store та Google Play Маркет.

Використовуємо два формати контент-планування:

  • стратегічне — коли починаємо робити контент десь за місяць до події, наприклад, Нового Року чи Хелловіну;
  • тижневе — коли робимо контент, який виходить щодня.

Таке планування дає нам поле для маневру, тому що зміни відбуваються досить часто. Наприклад, коли надсилають партнерський контент (офіційні колаборації з брендами чи зірками) або з’являється потужний інфопривід.

Після стрімкого зростання багато проблем у нас виникало саме з технічного боку. Наприклад, десь через перезавантаження серверів не могли запустити контент, а десь через збій системи пропало усе, що ми створили протягом тижня. Досить часто від backend-департаменту чули: «Зменшіть кількість користувачів!». Ти начебто весь час працював, щоби збільшувати аудиторію та обсяги контенту, а тобі кажуть, що потужностей серверів не вистачає. Та всі до цього нормально ставляться, розуміють, що у стартапах інколи таке буває.

Взаємодія всередині команди

Зараз Reface має горизонтальну структуру управління. Все робоче спілкування відбувається у внутрішніх чатах, де є всі співробітники. Тож якщо у когось виникає ідея щодо контенту, він просто кидає це в чат і каже: «Може, зробимо таке?». Із великою ймовірністю ми це запускаємо, бо розуміємо, що різноманітність контенту нам завжди на руку. Якщо потрібно залучити маркетинг- або PR-відділи, ми просто пишемо в чат, і хтось приходить на допомогу.

Ми доволі часто співпрацюємо і з технічними відділами нашої команди. Контент-департамент дуже активно взаємодіє із застосунком, тому ми відчуваємо всі болі користувачів і вносимо рекомендації щодо покращення продукту. Також research-відділ консультується з нами щодо розробки нових фіч, адже користувачі швидко звикають до певної технології та весь час хочуть чогось нового.

Одна із ключових метрик — це кількість контенту, який користувачі зберегли чи опублікували у соцмережах. Є і багато інших продуктових метрик — наприклад, кількість переходів по категоріям або кількість «ріфейсів» на одного користувача або середній час перебування у додатку.

Ефективність контенту у Facebook, Instagram та YouTube відстежує маркетинговий відділ. Аналізуючи показники, він оптимізує маркетингові кампанії, щоби залучити якнайбільше користувачів.

Співпраця із кіностудіями та поп-зірками

Ще за часів Doublicat (колишня назва Reface, — ред.) ми намагалися самостійно виходити на зірок і пропонувати їм співробітництво: ми розміщуємо їхній контент у застосунку, вони постять наше відео у себе на сторінці. Тоді усі досить скептично ставилися до цього: багато перемовин із зірками були безуспішними. Пізніше настав момент, коли наш застосунок технічно вдосконалився і почав набирати популярність.

Якщо зробити технологію довершеною на 90%, то вона не буде настільки якісною, щоби людині хотілося цим ділитися. Останні 10% — найважливіші.

Тому наша команда тривалий час намагалася вдосконалити технологію, щоби Face Swap виглядав реалістичнішим. Ми досягли цього на початку літа. Тоді й сталася технологічна революція Reface. Почався бурхливий ріст популярності застосунку на всіх платформах. І найголовніше — відомі люди самі почали до нас звертатися, писати на пошту та у соцмережах. Ми навіть сформували відділ, який відповідав за співробітництво із зірками та студіями.

Пам’ятаю, як на початку відстежували інлюенсерів із мільйонами підписників, які шерили наш контент. Наприклад, заходиш в Instagram зранку, а там: «Брітні Спірс намагається відправити повідомлення». І у сповіщеннях — тег на відео, яке вона запостила у себе. Зробили собі скрін і залишили на згадку.

Як працює застосунок Reface

Ми багато співпрацюємо з українськими зірками, майже нікому не відмовляємо. Це більше патріотична позиція, тому що за це ми гроші не отримуємо, і український ринок для нас уже маленький. Розуміємо, що карантин створив скрутне становище для артистів, і ми хоча би так їх підтримуємо.

Кілер-фічі — локалізація та UGC

Спочатку ми створювали контент, який знають в усьому світі. Але коли перейшли на регіональний формат, то побачили, що залучення користувачів збільшилося вдвічі-втричі, тому почали розвивати цей напрям.

Наприклад, в Україні та країнах СНД дуже популярні мемні відео. Ролики, де кажуть тост на весіллі чи танцює бабця, заходять набагато краще, ніж відео з Шакірою. В Індії популярним є контент з болівудських фільмів, у Бразилії — контент із місцевими ведучими. Причому це не якісь топ-моделі, а звичайні жінки та чоловіки похилого віку. У Німеччині люблять контент, де задіяні місцеві футболісти. Намагаємося вловлювати ці тенденції та збільшувати залучення користувачів у відповідних країнах.

Водночас ми розуміємо: яким би великим не був наш контент-відділ, ми не зможемо задовольнити всі смаки на світі. Тож наша мета — за допомогою залучених інвестицій побудувати соціальну платформу, на якій люди будуть самостійно створювати та споживати персоналізований контент.

Зараз ми тестуємо User Generated Content у застосунку. Користувачі створюють картинки або відео та надсилають нам на модерацію. Після чого кращі матеріали ми додаємо у Reface.

Ми намагаємося дуже відповідально ставитися до контенту в нашому застосунку, щоби нікого не образити чи дискредитувати. Тому зараз ми розробляємо багато автоматичних інструментів з розпізнавання неналежного контенту, а також формуємо відділ content review для ручної модерації.   

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Досвід

«Вміти слухати погані новини». Як я працюю інвестиційним менеджером у Genesis Investments

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Грудня 2020, 17:38 10 хв читання
НОВИНИ

Заощадити = заробити. Uklon запустив реферальну програму з кастомними промокодами

10 Вересня 2021, 14:06
2 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Uklon
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Онлайн-сервіс виклику авто Uklon представив «Стартапку». Це реферальна програма, що стане платформою для заробітку в застосунку завдяки кастомізованим промокодам.

У чому суть?

  1. Райдери Райдери Пасажири Uklon можуть придумувати та генерувати власний invite-промокод, який назавжди буде закріплений за їхнім акаунтом. Наприклад, CRAZYbaby373.
  2. Нові користувачі, які реєструються за кастомним промокодом свого друга, отримують знижку 50 грн на першу поїздку.
  3. Знижка також надходить на рахунок власника промокоду після першої поїздки запрошеного друга.

«Надихнувшися порадами сучасних інфобізнесменів, ми в Uklon хочемо переосмислити тему економії на поїздках. Пропонуємо подивитися на свій промокод як на власний стартап. Спираючися на пораду „заощадити = заробити“, приходимо до простої істини. Чим більше людей використовують унікальний промокод, тим більше знижок на майбутні поїздки ми отримуємо і тим більше ми заробляємо», — каже Вадим Іщенко, CMO компанії Uklon.

«Стартапка» — це можливість створити свій продукт усередині Uklon. Кастомний промокод стає частиною особистого бренду. Чим крутіше людина його просуває, тим успішніше його справа.

В іронічній промоційній кампанії «Стартапки» Uklon розповідає про ключ до успіху, який є в телефоні їхніх клієнтів. Компанія закликає заробляти та примножувати дохід, користуючись новою реферальною програмою.

Аби стати учасником «Стартапки», потрібно заповнити свій профіль і здійснити п’ять поїздок. Поки програма доступна тільки в Києві, але буде розширюватися на інші міста.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

НОВИНИ IT Arena розпочинає відбір стартапів на Startup Competition 2021

IT Arena розпочинає відбір стартапів на Startup Competition 2021

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
08 Липня 2021, 15:15 1 хв читання
НОВИНИ Таксі-сервіс Didi не запускав сайт в Україні, хоча про це повідомляли в медіа

Таксі-сервіс Didi не запускав сайт в Україні. Вчора про це повідомили медіа

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Липня 2021, 17:47 1 хв читання
НОВИНИ Україна втратила шість позицій в світовому рейтингу стартап-екосистем

Україна втратила шість позицій в світовому рейтингу стартап-екосистем

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
24 Червня 2021, 13:34 2 хв читання
Досвід

Багато амбіцій, мало інвестицій. Про що говорили Василь Хмельницький і Вікторія Тігіпко на першому U Tomorrow Summit

10 Вересня 2021, 15:40
6 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
daria-chernina
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Партнерський матеріал Партнерський матеріал Матеріал на правах реклами
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Що буде з країною через 10 років? Це одне з ключових питань першого саміту U Tomorrow в Києві, який відбувся 3–4 вересня в інноваційному парку UNIT.City. Протягом двох днів 120 представників бізнесу з 13 країн світу розбиралися, як перетворити Україну в інноваційну країну.

Редакція Vector побувала на саміті. Ми вибрали цікаві думки засновника холдингу UFuture Василя Хмельницького і керівного партнера венчурного фонду TA Ventures Вікторії Тігіпко.

Що розповів Василь Хмельницький

За словами Василя Хмельницького, у кожної країни — своя інноваційна культура.

«Якщо ми приїжджаємо в США, ми можемо спостерігати, що американці дуже відкриті. Вони відразу ж починають розповідати, які технології у них є, яка фінансова модель, скільки ми на цьому заробимо. Вони заточені на лідерство, щоб бути першими на ринку. В Ізраїлі не показують свої технології. Ізраїльтяни шукають на них гроші. У Китаї ж не показують технології й не шукають на них гроші. Вони хочуть, щоб ви купували їх продукцію і ставали клієнтами», — ділиться Хмельницький.

Він упевнений, що ці країни з Україною об’єднує одне — талановита молодь.

Подорожуючи світом, я часто зустрічаю українців. Коли запитую, чому вони поїхали, мені відповідають — не можуть знайти тут можливостей, венчурних фондів, стартап-центрів.

Василь Хмельницький

Завдання UNIT.City на найближчі роки — побудувати в Україні екосистему, де можуть розвиватися молоді компанії. Також важливо створити належні умови для роботи в країні. За словами учасників саміту, в Україні зараз спостерігається тенденція, коли люди працюють в одній компанії 3–4 роки, а потім звільняються в пошуках нових можливостей для розвитку.

«У своїх компаніях я намагаюся виховувати людей. Щоб людина залишилася працювати в одній компанії, у нього має бути мотивація. Наприклад, важлива висока зарплата. Найрозумнішим співробітникам я даю частку в компанії», — ділиться досвідом Василь Хмельницький.

Також підприємець вважає, що в країні мало стартапів на душу населення через нестачу знань і застарілої освітньої програми. Бракує і підприємців. За словами підприємця, якщо в країнах Європи підприємці складають 5% населення, в Україні — поки до 1,5%.

«Якщо ми хочемо, щоб Україна через 10-15 років стала інноваційною країною, то мусимо навчитися кооперуватися, а не конкурувати на внутрішньому ринку. Також ми розглядаємо відкриття UNIT.City в регіонах України», — заявив Хмельницький.

Василь Хмельницький вважає, що в найближчі роки в тренді будуть такі галузі:

  • медицина;
  • виробництво продуктів і їхнє перероблювання;
  • IT;
  • транспортування товарів.

Василь Хмельницький підкреслив, що українським підприємцям важливо стежити за трендами.

«Зараз ми спостерігаємо, як вмирають торгові центри. На зміну їм в період карантину прийшли покупки в інтернеті. Якщо ТЦ закриються, де зберігати речі? Можливо, незабаром з’являться величезні склади, звідки людям будуть доставляти товари додому. Тут важливо розуміти, що тренд завжди вбиває старе, але створює нові робочі місця», — каже Хмельницький.

Хмельницький радить не тільки слідувати чужим трендам, але і створювати свої. «Саме це допоможе зробити Україну інноваційною країною», — упевнений підприємець.

Що розповіла Вікторія Тігіпко

На думку Вікторії Тігіпко, щоб зупинити відтік кадрів за кордон, потрібно міняти сучасну систему освіти.

У світі Україну знають як країну талантів. Сотні тисяч наших розробників могли б володіти компаніями, але у нас в країні цього не вчать. У школах немає такого предмета, як бізнес, підприємництво. Дітям не розповідають, що таке свій продукт.

Вікторія Тігіпко

На її думку, врятувати ситуацію можуть інвестиції в українську освіту. «Наявні програми варто розширювати, вводити ігрову складову для дітей. Ми в TA Ventures зараз дуже стурбовані цією тематикою і шукаємо проєкти, в які захочемо проінвестувати», — розповіла Тігіпко.

Також в Україні люди просто не знають, у що варто вкладати гроші. «Я пройшла венчурний курс в Берклі (Каліфорнійський університет). Для мене це була сильна теоретична база. Але ти не зрозумієш, як треба, поки сам не почнеш інвестувати», — каже Вікторія Тігіпко.

Серед трендів в інвестуванні Вікторія виділяє промислові технології й програмне забезпечення для них. «Все, що можна буде замінити роботизованою технікою, буде замінено. Залишається креативність і бажання щось робити», — підсумовує Тігіпко.

Також Вікторія Тігіпко зазначила на прискоренні всіх процесів. «За 10 років ми інвестували в більш ніж 180 компаній — 18 компаній на рік. Тренди змінилися. Пішли багато компаній, в які ми вклалися в перші п’ять років існування TA Ventures. Раніше ми відстежували тренди кожні п’ять років. Зараз тренди оновлюються кожні два-три роки», — говорить Тігіпко.

За її словами, сьогодні венчурні фонди можуть підняти $50 млн за три-чотири місяці. Ще пару років тому на це йшли роки.

Також засновниця фонду TA Ventures зазначила на глобалізації проєктів. Як приклад Тігіпко привела W.Tech — спільноті жінок-лідерів в галузі технологій та онлайн-бізнесу.

«Ще два роки тому нас було менш як 1000. Сьогодні — понад 4000 учасниць. Нещодавно ми відкрилися в Берліні, перед цим — у Лондоні. Основна ланка організації — українські підприємниці, СЕО, власниці бізнесу. У майбутньому це може стати відмінним плацдармом для розвитку українських бізнесів», — каже Вікторія.

За словами організаторів, U Tomorrow Summit планується проводити щорічно. Крім вищезгаданих спікерів, на заході також виступили представники Horizon Capital, Nika Tech Family, Fedoriv Agency. Також саміт відвідали представники Google, Microsoft, NVIDIA, Beyond. Власники успішних українських стартапів — Reface, Rocket, Petcube. Відомі українські компанії, які перетворилися в гігантів у своїй сфері — Rozetka, Avalon, «Київстар» і багато інших.

Ілюстрація: Анастасія Пічко
Фото надані пресслужбою U Tomorrow

Досвід

Юрист у кишені. Як працює український LegalTech-стартап Legal Nodes

08 Вересня 2021, 12:30
8 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Марко
Марко Кушнір Розповідаю історії людей з українського і світового бізнесу в експериментальних форматах
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

За останній місяць ми двічі писали про те, що український стартап Legal Nodes залучив інвестиції. Компанія спрощує доступ до якісного юридичного супроводу. Для цього Legal Nodes створив спеціальну платформу, яка допомагає знайти юриста для конкретного типу завдання, а також підписатися на його послуги. Дізналися у CEO компанії Маргарити Сівакової, як з’явилася ідея стартапу, розібралися в особливостях роботи платформи, складнощах під час виходу на ринки інших країн і подальших планів.

Маргарита Сівакова (СЕО) і Нестор Дубневич (СОО) придумали проєкт кілька років тому. Тоді вони працювали в юридичній компанії Juscutum. Серед їхніх завдань був супровід міжнародних технологічних компаній і стартапів.

У процесі Сівакова і Дубневич зіткнулися з низкою проблем — пошуком підрядників в інших країнах, менеджментом їх роботи й оплатою послуг. Ще одним складним питанням стала розбіжність очікувань клієнта та можливостей юристів-підрядників. Клієнти хотіли отримати чітку відповідь на свій бізнес-запит. Юристи ж просто не могли його дати через жорстке регулювання їх діяльності.

У якийсь момент чаша проблем і питань переповнилася. Ми вирішили почати свій проєкт, який сформує нове бачення надання юридичних послуг.

Маргарита Сівакова

На одному LegalTech-хакатоні Сівакова і Дубневич зустріли Максима Малюка. У той час він обіймав посаду Senior Software Developer у Prometheus Labs. Незабаром Максим став третім засновником Legal Nodes і зайняв пост CTO. Він відповідає за всю технічну роботу платформи. Примітно, що у Максима теж є юридична освіта і він навіть встиг попрацювати за фахом.

Як створювали платформу

Назву Legal Nodes придумували в одному із закладів Подолу прямо на серветках. З англійської мови слово «Node» перекладається як «вузол». Цей термін використовують для опису принципів роботи децентралізованих систем. Такі «ноди» взаємодіють один з одним за заздалегідь встановленими правилами, щоб підтримувати роботу всієї системи.

Цей концепт засновники вирішили перенести на юридичний ринок. Бізнес, якому потрібна допомога юристів, може зайти на платформу і приєднати віртуального юриста («юридичну ноду»). Він буде працювати над завданнями клієнта відповідно до правил системи.

Засновники стартапу Legal Nodes
Засновники стартапу Legal Nodes

Стартап прийшов до поточної моделі не відразу. Спочатку Legal Nodes запустився як юридичний маркетплейс. Він пов’язував клієнта і юристів за певним запитом. Потім команда зрозуміла, що клієнтам без юридичних знань складно розібратися, яка допомога їм потрібна.

Також з’ясувалося, що ключова проблема — не в пошуку відповідного юриста, а в непрозорому ціноутворенні, неефективній комунікації та, як наслідок, втраті часу на рутину.

У компанії врахували ці нюанси. 10 місяців тому Legal Nodes запустила модель «юрист за підпискою». Її суть — клієнт сервісу платить фіксовану суму щомісяця (від $299) за певний пакет послуг. Перші 10 компаній купили підписку за тиждень після старту продажів.

«Такий підхід робить модель роботи Legal Nodes стійкою порівняно з класичними юридичними компаніями. У них, як правило, все тримається на партнерах. Це вигідно і для клієнтів — на ціноутворення не впливає „ієрархічність“ роботи юридичного провайдера», — пояснює Маргарита.

Розроблення основної частини продукту (кабінет клієнта і юриста) зайняло приблизно чотири місяці. За словами Маргарити, вони все ще вдосконалюють платформу. У команді стартапу — 14 осіб.

Як працює сервіс Legal Nodes

Сервіс працює з технологічними компаніями та стартапами. Клієнт приходить на платформу і бронює першу безкоштовну консультацію. Під час дзвінка він пояснює складності, з якими зіткнувся його бізнес. Потім сервіс пропонує юридичні продукти, які ці проблеми вирішують.

Якщо ж клієнту потрібна регулярна допомога, то Legal Nodes пропонують оформити підписку на «віртуального юриста». Після цього платформа підбере відповідного провайдера послуг і призначить його цій компанії. Також вона надасть клієнту доступ до персонального порталу, де можна відстежувати статус робіт. Все це онлайн, без наймання юриста в штат і за фіксованою місячною ціною.

Проєкт монетизуються коштом комісії з продажу кожного продукту на Legal Nodes. Водночас від 70% суми отримують юристи. Їх в Legal Nodes називають «партнерами з бізнесу».

Зараз у компанії вже понад 70 клієнтів, а також 10 юристів-партнерів в напрямі підписок і більш як 100 в проєктній роботі.

В Україні ми досить близькі до самоокупності, але цей успіх швидко випарується під час виходу на нові ринки. Причина — зростають витрати на маркетинг і фахівців, а також поліпшення й адаптацію продукту. Тому ми керуємося іншими метриками зростання. Наприклад, щомісячний регулярний дохід і загальна вартість угод на платформі.

Маргарита Сівакова

Як виходять на міжнародний рівень

Стартап працює з міжнародними технологічними компаніями з юридичними особами за кордоном (Великобританія, Естонія, США). Відповідно, команда працює не з українським правом, а з законодавством країн, в яких зареєстровані або перебувають їхні клієнти.

За словами Маргарити, основна складність роботи полягає в специфіці самого ринку. Діяльність юристів жорстко регулюється. Тому перед виходом на нові ринки компанія враховує ряд чинників:

  • На різних ринках потрібні різні юридичні послуги. Наприклад, в Україні популярніші юридичні послуги, пов’язані з виходом на нові ринки. Інший частий випадок — реєстрація компанії в США. У Великобританії ж особливою популярністю користується послуга юриста за підпискою через високу вартість і складність юридичних завдань.
  • У юристів різні вимоги для отримання ліцензії. У Великобританії, наприклад, зобов’язують отримати страховку професійної відповідальності й слідувати правилам поведінки юриста (SRA Code of Conduct). Серед них — право клієнта на конфіденційність, обов’язкова перевірка конфлікту інтересів. Також юрист зобов’язаний надати інформацію про те, як на нього можна поскаржитися.
  • Ціни на юридичні послуги можуть сильно відрізнятися. У США і Європі потрібно пройти довгий і дорогий шлях, щоб стати юристом. Крім того, юридичні компанії багато витрачають на підтримку інфраструктури. У результаті погодинна оплата помічника юриста становить від 200 євро на годину.

Як Legal Nodes залучають юристів

За словами Маргарити, найчастіше юристи самі звертаються до компанії. Для них це можливість отримувати перевірених клієнтів і стабільний щомісячний дохід. У нових країнах Legal Nodes шукає юристів за рекомендаціями своєї сітки партнерів і в LinkedIn.

Legal Nodes пропонує юристам можливість:

1. Працювати на партнерських умовах без витрачання часу на адміністративні завдання. Legal Nodes з’єднує юристів уже з клієнтами після консультації й надає онлайн-середовище для зручної роботи.

2. Можливість навчатися. Legal Nodes проводить для юристів тренінги за специфікою роботи з технологічними проєктами в онлайн-форматі.

3. Працювати зі стартапами й IT-компаніями на міжнародному рівні. Legal Nodes пропонує юристам попрацювати з нестандартними кейсами, наприклад, у сфері космічних технологій.

4. Відсутність цільових показників. У великих закордонних юридичних компаніях юрист повинен забезпечити загальну суму угод у два або навіть в три рази більше своєї річної заробітної плати. Це ускладнює юристам життя і призводить до вигоряння. Тому їх приваблює гнучкість Legal Nodes і відсутність подібних цільових показників.

Команда стартапа Legal Nodes
Команда стартапа Legal Nodes

Інвестиції та подальші плани

Засновники не розкривають, скільки вклали в стартап. У 2020-му компанія отримала по $50 000 від Ukrainian Startup Fund і фонду Hype Venture. У серпні 2021 року Legal Nodes привернула $300 000 на pre-seed раунді. Лід-інвестором виступив ангельський синдикат LIFT99. До раунду приєдналися фонд Hype Ventures, Inspirium Laboratories і ряд інвесторів. У вересні 2021-го компанія оголосила, що пройшла в акселератор Techstars London. Останній вклав у Legal Nodes $120 000.

Зараз компанія сфокусована на виході на ринок Великобританії. Також компанія планує запустити повномасштабну юридичну платформу і розширити мережу партнерів.

Кейси

Як водневі вантажівки Nikola доїхали до $3,7 млрд капіталізації на одному заряді брехні

07 Вересня 2021, 12:00
11 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Марко
Марко Кушнір Розповідаю історії людей з українського і світового бізнесу в експериментальних форматах
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Nikola заснував Тревор Мілтон, який мріяв створити «революційний» водневий транспорт. Гучні заяви допомогли залучити $3 млрд, великих партнерів і вийти на біржу без продукту.

Це могла бути чергова історія цікавого стартапу, але у вересні 2020-го акціонер Nikola, компанія Hindenburg Research, випустила розслідування. У ньому Мілтона звинуватили в шахрайстві. Справа дійшла до суду. Зараз Мілтона звинувачують у фальсифікації майже всього, що робила компанія. Розповідаємо, як колишній мормон запустив своє виробництво вантажівок, що він обіцяв інвесторам, як його викрили та яке майбутнє чекає на Nikola.

Релігійна сім’я та перший бізнес

Тревор Мілтон народився в штаті Юта (США). Його сім’я належала до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів (LDS). Її представники більш відомі як «мормони». Після школи Тревор навіть став волонтером церковної місії в Бразилії.

Потім майбутній підприємець вступив до державного коледжу Юта-Веллі, де вивчав продажі та маркетинг. Однак після першого курсу він закинув навчання та пішов у бізнес. Незабаром Мілтон відкрив компанію з продажу сигналізацій під назвою St. George Security and Alarm.

Мілтон покинув її лише через кілька років. Конкретних причин цього рішення не назвали. За словами Мілтона, його частка в бізнесі коштувала $300 000. Однак один із ділових партнерів Тревора стверджує, що сума була набагато меншою — всього $100 000.

2010 року Тревор Мілтон запустив компанію dHybrid. Вона модифікувала двигуни вантажівок, аби вони могли використовувати й дизель, і природний газ. Це повинно було знизити витрати власників і викиди вуглекислого газу.

За словами Тревора, він підписав з автотранспортними компаніями угоди на суму понад $100 млн. Утім, закінчилося все судом. Цього разу dHybrid уклала угоду з неназваним інвестором, який заволодів інтелектуальною власністю dHybrid. У результаті Мілтон подав до суду на інвестора та закрив компанію.

Незабаром підприємець відкрив нову з практично такою самою назвою — dHybrid Systems. Цього разу Мілтон приділяв ще більше уваги створенню систем зберігання природного газу та водню. 2014 року металообробна компанія Worthington Industries викупила dHybrid Systems за $15,9 млн, а Мілтон отримав можливість створити новий бізнес.

Запуск Nikola

Мілтон запустив Nikola 2015 року. Його метою стала революція у світі екологічного транспорту. Уже через рік Мілтону вдалося залучити $2 млн інвестицій від тієї самої Worthington Industries.

Спочатку Nikola анонсувала початок виробництва електровантажівок — прямих конкурентів Tesla Semi. Однак через пів року Nikola кардинально змінила свою стратегію виробництва. Компанія відмовилася від електроакумуляторів і перейшла на «екологічно чистий» водень.

У процесі Nikola зіткнулася з проблемою пошуку відповідних фахівців. Амбіції Мілтона лякали ветеранів галузі. Тому підприємець наймав не найкращих, а просто доступних фахівців.

Наприклад, рідний брат Тревора, Тревіс, отримав посаду директора з виробництва водню/інфраструктури.

Але подібного досвіду роботи у Тревіса Мілтона не було. До Nikola він пропрацював дев’ять місяців укладальником бетону в будівельній компанії (все та сама Worthington Industries) і ще приблизно 10 років ремонтував будинки на Гаваях. У LinkedIn Тревіса зазначено, що у Worthington він працював дослідником.

Інший приклад — головним інженером компанії став Кевін Лінк. Раніше він був інженером в енергетичній компанії Profire Energy. Коли в компанії з’явилися проблеми, посада Лінка змінилася на Senior Technical Specialist.

Гучні обіцянки й анонси

Виробництво одного кілограма екологічно чистого водню оцінюється приблизно в $14–16. За словами Мілтона, Nikola розробила технологію, яка може знизити виробництво до $2,5 за кілограм. Домогтися цього нібито вдалося з допомогою систем сонячних панелей, які розщеплюють воду на кисень і водень.

Фінансова модель компанії передбачала, що дорогі вантажівки будуть використовувати набагато менше палива. Ця формула допомогла привернути увагу транспортних компаній. Основні їхні витрати припадають якраз на паливо, а не на купівлю.

У кінці 2016 року Nikola анонсувала презентацію своєї першої «революційної» вантажівки Nikola One. За кілька місяців до івенту користувач у Twitter запитав у компанії, чи буде вантажівка демонстрацією дизайну або функціональним прототипом. У Nikola підтвердили, що це буде повноцінна вантажівка.

У процесі презентації Мілтон кілька разів наголошував, що перед глядачами повністю робоча вантажівка, а не «штовхач» (pusher, — Ред.) (наприклад, на 17:30 і 39:00).

Останні — це автомобілі, які не здатні їхати своїм ходом і створені суто для демонстрації дизайну.

За інформацією внутрішніх джерел, за три місяці до презентації Nikola One складався в основному з балок рами з колесами, встановленими на підвісці. Інших компонентів не було.

Брехня Мілтона доходила до дрібниць. Під час презентації на Nikola One були написи «H2» (формула водню) та «Zero Emission Hydrogen Electric». Насправді вантажівка Nikola One могла використовувати тільки природний газ.

Також у внутрішніх листах керівництво просить інженерів «зробити так, аби відкриті дроти мали якнайкращий вигляд» прямо перед демонстрацією концепту.

Партнерства з великими компаніями

2018 року Nikola успішно залучила $210 млн. Тоді ж компанія уклала партнерство з Bosch, а також із виробниками паливних елементів і водню. Крім того, стартапу вдалося укласти угоду із CNH International — одним із лідерів у сфері проєктування та створення комерційної, будівельної та сільськогосподарської техніки. Її дочірня компанія Iveco стала партнером із розробки Nikola.

У січні 2018 року компанія випускає гучний ролик під назвою «Nikola One in motion». У ньому вантажівка нібито їхала рівною дорогою. Тільки на Facebook відео подивилися понад 230 000 разів. Зараз ролик став недоступним, але він є в мережі.

Як стверджують у Hindenburg Research, вантажівка не рухалася своїм ходом — вона просто скотилася зі схилу. Це підтверджує й листування колишнього співробітника компанії з головним інженером Кевіном Лінком. Згідно з ним, вантажівку просто відбуксували на пагорб і спустили.

У травні 2018 року Nikola подала до суду на Tesla. Компанія звинувачувала конкурентів у порушенні патенту на дизайн кабіни. Сума позову склала $2 млрд, розгляд триває досі.

За рік Nikola знову повертається до теми «революційних» акумуляторів. За словами Мілтона, компанії вдалося укласти «секретну» угоду, яка переверне ринок.

Завдяки новій технології вантажівки Nikola зможуть проїхати приблизно 1600 км на одному заряді з повним навантаженням. Для порівняння, передбачуваний запас ходу на одному заряді Tesla Semi (головного конкурента) становить усього 800 км.

Навіщо компанія повернулася до ідеї акумуляторів після того, як сама від них відмовилася, — невідомо.

Того ж 2019 року Nikola анонсувала Nikola Two і Tre (спільно із CNH International). Також у плани компанії входив випуск водневого баггі та гідроциклів. Тоді вона вже відмовилася від Nikola One.

Компанія знову успішно залучила додаткові $250 млн від усе тієї самої CNH International. Також $230 млн отримала від Bosch і Hanwha. Крім фінансування, ці компанії були залучені й до розроблення:

  • CNH International займалися кабіною й основними компонентами вантажівки (підрозділ Iveco);
  • Bosch — паливними елементами й акумуляторами;
  • Hanwha поставляла сонячні модулі для вироблення водню.

Вихід на біржу без продукту

4 червня 2020 року Nikola вийшла на біржу через SPAC. Компанія провела злиття з VectolQ. За твердженням Мілтона, Nikola отримала понад 14 000 попередніх замовлень, що становить понад $10 млрд потенційного доходу за два з половиною роки виробництва. На прибуток планували вийти вже 2021 року. Nikola оцінили в $3,3 млрд, а капіталізація об’єднаної компанії склала $12 млрд.

Розміщення можна назвати вдалим. У певний момент капіталізація Nikola досягла $40 млрд. Це дозволило Nikola обійти Ford, але успіх швидко змінився проблемами.

У другому кварталі 2020 року компанія отримала $36 000 доходу. Гроші заплатив сам Тревор — купив кілька сонячних батарей. Збитки компанії склали майже $87 млн. На тлі звіту вартість акцій знизилася на 18%.

Це не заважало укладанню нових контрактів. Наприклад, у вересні Nikola уклала угоду про партнерство з General Motors на постачання електробатарей і паливних елементів для своїх вантажівок. Окремим пунктом стало виробництво пікапа Badger. Натомість за участь у цьому проєкті GM отримала акцій на $2 млрд і місце в раді.

Nikola і Tesla

Імовірно, це була остання гучна угода Nikola. Через кілька днів Hindenburg Research запустила процес викриття Мілтона та діяльності Nikola в цілому. Вона опублікувала звіт, у якому звинуватила компанію й самого Тревора в масштабному шахрайстві. У ньому зібрали скриншоти листувань і записи розмов, які нібито підтверджують брехню Мілтона. Компанія заперечувала ці заяви та звинуватила Hindenburg Research у маніпуляціях з акціями.

Незабаром справою зацікавилася Комісія з цінних паперів і бірж США (SEC). Компанія почала швидко шукати виправдання. Так, наприклад, Nikola підтвердила, що вантажівка з того самого відео дійсно не їхала сама. А проте в неї були робочі коробка передач, акумулятори, гідропідсилювач керма. Вже 21 вересня Тревор Мілтон пішов із ради директорів Nikola. На тлі новини акції впали більш ніж на 20%.

Суд над Мілтоном і доля компанії

29 липня 2021 року журі висунуло Тревору Мілтону звинувачення в шахрайстві з цінними паперами й електронними пристроями. Вони вважають, що Мілтон брехав про продукцію Nikola, технології та перспективи продажів компанії.

На їхню думку, Мілтон хотів привернути роздрібних інвесторів-любителів, які втратили сотні тисяч доларів на Nikola. Для цього він активно використовував гучні заяви про роботу компанії в соціальних мережах.

SEC вимагає заборонити Мілтону працювати в публічних і готових до розміщення компаніях, вилучити всі незаконні доходи та виплатити штраф.

Журі наполягає на тому, щоби відібрати в Мілтона майно, пов’язане із правопорушеннями. Схоже, це стосується й понад $1 млрд, які підприємець отримав після виходу компанії на біржу.

Тревор Мілтон

Захист Мілтона заперечує всі звинувачення. Як аргумент вони наводять бажання Тревора допомогти навколишньому середовищу. Також вони вважають розслідування неповним і помилковим. Самого Мілтона відпустили під заставу в $100 млн і заборонили контактувати з інвесторами.

На тлі судових розглядів акції Nikola досі падають. За місяць вони знизилися на 37%. Ще 28-го липня за одну акцію давали $14, а на момент написання матеріалу — $9. Капіталізація Nikola становить $3,7 млрд.

Офіційна позиція компанії залишається незмінною — вони займаються розробленням Nikola Two і Tre. Також у компанії говорять, що вони «активно співпрацювали з урядом протягом усього розслідування» та відзначають, що всі звинувачення спрямовані проти Мілтона, але не Nikola.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Кейси

«Ненудна інструкція, як користуватися mono». Як Banda створила стратегію для monobank — кейс

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
16 Грудня 2020, 11:05 8 хв читання
Кейси

4 ролика для клиента за три дня. Кейс «Невгамовні» и My Coffee Factory

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
30 Квітня 2020, 11:57 2 хв читання
Кейси

Анархісти серед спорт-задротів або як знайти місце на переповненому ринку. Кейс Banda і Hiitworks

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Січня 2020, 09:46 10 хв читання
Кейси
22 Березня 2019, 14:45 11 хв читання
Гайди

Старість наближається. Як і навіщо відкладати гроші через недержавні пенсійні фонди

18 Серпня 2021, 09:48
13 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
daria-chernina
Дар'я Черніна Відкриваю у підприємців надздібності, показую потойбічну силу компаній.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Навіть якщо ви збираєтеся старанно працювати та платити єдиний соціальний внесок (ЄСВ) понад 20 років, це не гарантує вам високу пенсію. Понад 60% пенсіонерів у країні отримують до 3000 грн у місяць. Тому збирати на пенсію варто заздалегідь. Наприклад, відкладати самому в недержавні пенсійні фонди (НПФ). Редакція Vector розібралася, що таке НПФ, у чому їхні переваги та недоліки, а також як обрати НПФ для пенсійних накопичень.

Як працює пенсійна система України

Пенсійна система в Україні складається з трьох рівнів:

  • солідарна система накопичення;
  • обов’язкова накопичувальна система;
  • добровільне накопичення.

Цей формат пенсійного забезпечення запровадили ще у 2004 році.

Солідарна система

Повноцінно працює тільки перший рівень. Він передбачає, що кожен працездатний українець повинен відраховувати ЄСВ — 22% від офіційної зарплати — до Пенсійного фонду. Всі отримані кошти розподіляють на соціальні виплати, в тому числі пенсії.

Модель солідарної системи вже давно переживає кризу. У січні 2021-го в країні проживало 11,1 млн пенсіонерів — 25% від усього населення. Згідно з даними Державної служби статистики, із 2012 до 2020 року кількість офіційно зайнятих людей зменшилася на 3,3 млн — з 19,2 млн до 15,9 млн.

Так формується дефіцит Пенсійного фонду. У першому кварталі 2021-го він становив 7,5 млрд грн. За словами прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, якщо не вжити додаткових заходів, уже через 15 років у країні не буде коштів для виплат пенсій.

Накопичувальна система

У 2017-му в Україні почалася пенсійна реформа. У її межах до кінця 2021 року планують запустити обов’язкову накопичувальну систему. Її у дію введе законопроєкт№ 2683 «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення».

Уже з наступного року, крім 22% ЄСВ, роботодавці повинні будуть відраховувати 2% від зарплати співробітників до Накопичувального фонду або до недержавного пенсійного фонду (НПФ).

Самих учасників системи також зобов’яжуть платити щомісячні відрахування в 1–2% від офіційної зарплати. Так, другий рівень забезпечення покликаний збільшити обов’язкові пенсійні виплати до 5–7% щомісяця.

Щоправда, й тут є нюанси. В останні роки в країні збільшується кількість самозайнятих людей і фрилансерів. Багато з них працюють неофіційно та не роблять відрахування до Пенсійного фонду. Як і деякі роботодавці — в країні кожен п’ятий отримує зарплату в конверті. Все це означає одне: щоб забезпечити собі гідну старість, на пенсію варто збирати вже зараз. Цю проблему розв’язує третій рівень пенсійного забезпечення — добровільні відрахування.

Як працює третій рівень пенсійної системи

Як влаштований недержавний пенсійний фонд

Недержавний пенсійний фонд (НПФ) — це некомерційна організація, мета якої — накопичення пенсійних внесків, їхнє збереження та виплата вкладнику після настання пенсійного віку, встановленого законом. Член НПФ може отримати пенсію раніше за бажанням — від п’яти до десяти років у залежності від умов організації. Розмір виплат за третім рівнем залежить від внесків у НПФ.

Сьогодні в країні налічується 63 НПФ. Загальна кількість учасників системи добровільного пенсійного накопичення складає 880 400 осіб — понад 5% від усіх працівників у країні. Починаючи із 2004 року, НПФ уклали понад 90 000 контрактів. Більшість — із вкладниками-фізичними особами.

Згідно із ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення» , НПФ в Україні бувають трьох видів:

  • Відкриті. Учасниками таких недержавних пенсійних фондів можуть бути всі охочі. Внески на рахунок члена відкритого НПФ можуть робити як фізичні, так і юридичні особи.
  • Корпоративні. Їхні учасники — юридичні особи, роботодавці.
  • Професійні — для об’єднань роботодавців, членів профспілок.

У клієнта є повне право змінювати НПФ і переукладати договори. Також можна тримати кілька відкритих рахунків у різних пенсійних фондах, відкривати їх на ім’я своїх родичів і навіть дітей. Згідно із законом «Про недержавне пенсійне забезпечення», в разі смерті члена НПФ кошти перейдуть у спадок. Існують три випадки, за яких можна отримати всю суму з рахунку за раз:

  • виїзд в іншу країну на постійне місце проживання;
  • критичний стан здоров’я;
  • настання інвалідності.

Як працює НПФ

  1. Юридична або фізична особа підписує договір з обраним НПФ. Як правило, в документі не вказані періодичність виплат і суми. Тобто клієнт НПФ може в один місяць покласти 10 000 грн на свій рахунок, а потім пів року не робити відрахувань.
  2. Договори складають адміністратори НПФ — незалежні підрядники, які проводять бухгалтерський облік накопичених коштів, формують виплати клієнтам. Одна з таких компаній — «Центр персоніфікованого обліку». Вона веде справи 17 НПФ у країні.
  3. Розпоряджатися вашими грошима буде ще одна незалежна організація — компанія з управління активами (КУА). Її головне завдання — отримати максимальний дохід від вкладених у НПФ коштів. Іншими словами, КУА вкладає їх у різні активи — державні цінні папери (ОВДП), депозити в банках, акції українських підприємств, нерухомість. Аби максимально знизити ризики від фінансових втрат, у законодавстві прописані правила інвестування пенсійних грошей.
  4. За збереження ваших фінансів відповідає банк-зберігач, із яким НПФ уклав договір.

Недержавний пенсійний фонд може на свій розсуд вибирати, укладати та розривати договори з адміністраторами, КУА та банками-зберігачами. При цьому всі пенсійні фонди захищені від банкрутства. Закон «Про недержавне пенсійне забезпечення» передбачає особливу процедуру переказу коштів з одного НПФ в інший.

Кому підходять недержавні пенсійні фонди

Це запитання ми поставили директорові компанії UPINVEST, що керує локальними активами групи ICU (КУА Інвестиційний капітал Україна) Григорію Овчаренко. За його словами, у програм недержавного пенсійного забезпечення є свої переваги для фізичних і юридичних осіб.

Для фізичних осіб — це насамперед можливість забезпечити собі гідну пенсію. А для компаній-роботодавців — мотивація співробітників, зменшення плинності кадрів, додатковий соціальний захист персоналу та податкові пільги для самого підприємства.

«На початок 2021-го понад 2000 українських компаній уклали корпоративні контракти з різними НПФ, що передбачають пенсійні внески за своїх співробітників. Серед них — „Укрзалізниця“, „Укрексімбанк“, „Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод“ та інші. Наприклад, усі компанії групи ICU є вкладниками НПФ „Династія“», — розповів Овчаренко.

Розмір внесків роботодавця може залежати від рівня зарплати співробітника, а розмір самостійних відрахувань — винятково від фінансових можливостей учасника.

Як вибрати недержавний пенсійний фонд

Як вибрати НПФ

За даними Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів (УАПФ), за показником чистої вартості активів на кінець 2020 року лідирують такі НПФ:

  • «ОТП Пенсія» (245 млн грн);
  • «ПриватФонд» (234 млн грн);
  • «Емеріт-Україна» (206 млн грн);
  •  фонд «Фармацевтичний» (165 млн грн);
  • «Династія» (96 млн грн).

Григорій Овчаренко пропонує такі критерії для вибору недержавного пенсійного фонду в Україні:

  1. Звертайте увагу на результати діяльності (прибутковість) НПФ. Вони доступні на сайтах фондів.
  2. Вивчіть засновників фонду й обслуговувальні компанії, а також їхні репутацію та фінансовий стан.
  3. Важливі кількісні показники роботи НПФ — період діяльності, розмір фонду, його витрати, число учасників і вкладників. Що більша прибутковість і менші витрати, то краще.
  4. Прозорість і клієнтоорієнтованість. Наприклад, на сайті фонду повинна бути вся інформація, яка цікавить. Якщо щось виходить за межі стандартних відповідей і запитань, можна поспілкуватися з чат-ботом або оператором.

Як розрахувати розмір пенсії

З 1 липня 2021 року мінімальна пенсія в країні складає 1854 грн. За даними ПФУ, в 2020 році приблизно 63% громадян отримували до 3000 грн. 7,9% — 4000–5000 грн, 11,4% — 5000–10 000 грн. І тільки 2,9% пенсіонерів — від 10 000 грн. Пенсійні виплати в Україні залежать від двох чинників:

  • офіційна зарплата;
  • страховий страж.

Із квітня 2021 року підвищили пенсійний вік для жінок. Тепер і чоловіки, і жінки йдуть на пенсію в 60 років. Ці зміни не торкнуться робітників, залучених на важких і шкідливих виробництвах.

скільки стажу потрібно для пенсії в Україні

Формула для розрахунку пенсії

Розрахувати пенсію можна самостійно за формулою:

Середня заробітна плата в країні за три роки до призначення пенсії × індивідуальний коефіцієнт (співвідношення офіційної зарплати до середньої ЗП) × коефіцієнт трудового стажу (КТС).

Після пенсійної реформи КТС знизили з 1,35% до 1%.

Отже, уявімо, що у 2021 році ми виходимо на пенсію, набравши необхідні 28 років страхового стажу. Середня зарплата в країні за останні три роки, згідно з даними ПФУ, становить 9118,80 грн.

Припустімо, ваша офіційна зарплата протягом останніх років становила 10 000 грн на місяць. У такому разі ваш індивідуальний коефіцієнт — 1. У стільки разів ваша зарплата перевищувала встановлену державою середню пенсію за країною. КТС розраховується залежно від вашого страхового стажу. Якщо ви встигли напрацювати 28 років, ваш КТС становитиме 0,28% (страховий стаж помножений на 1%). Тепер множимо отримані дані: 9118,80 × 1× 0,28% = 2553,26 грн. Точніше розрахувати свою пенсію можна з допомогою пенсійного калькулятора на сайті ПФУ.

Як розповіла генеральна директорка OTP Capital Наталя Меженська, Міжнародна організація праці вимагає, щоб коефіцієнт заміщення був не нижче 40%. Коефіцієнт заміщення — це співвідношення розміру пенсії до розміру зарплати, яку робітник отримував до виходу на пенсію. В Україні він коливається на рівні 20%. У розвинених країнах Європи цей показник становить 95%, іноді — 100%.

Розмір внеску до НПФ

Тепер порахуємо, скільки потрібно щомісяця платити до НПФ, щоб отримувати 10 000 грн до державної пенсії до 60 років. Припустімо, вам зараз 30 років, і ви вирішили оформити договір із НПФ. Якщо наступні 30 років ви будете відкладати щомісяця на свій рахунок по 1000 грн, до настання пенсійного віку на вашому рахунку буде 360 000 грн.

Рекомендована законом сума внесків у НПФ — 10% від зарплати. Термін виплат грошей із рахунку НПФ не може бути нижче 10 років.

Відповідно, якщо ви хочете отримувати виплати 10 років, то після досягнення пенсійного віку доплата до державної пенсії від НПФ складе тільки 3600 грн/міс. Якщо хочете, щоб протягом 10 років виплати НПФ становили 10 000 грн, то мінімальне відрахування в НПФ має зрости до 3333 грн/міс. Якщо розраховувати на 20 років виплат — 6666 грн/міс.

Чому НПФ — не панацея?

Головний нюанс НПФ — інфляція. Згідно з УАПФ, у 2020 році середньозважений показник прибутковості інвестицій НПФ — 11,4% річних за інфляції 5%. Якщо інфляція перевищить прибутковість вкладень НПФ, розміри внесків членів НВФ зменшаться.

Окрім цього, щорічно НПФ витрачає в середньому 4% від обсягу активів на адміністрування індивідуальних рахунків учасників, оплату послуг з інвестиційної діяльності, зберігання й інші послуги. Іншими словами, кожен член НПФ зобов’язаний відраховувати на це від 4% (від 40 грн за кожну 1000 грн на рахунку). Виняток — корпоративний НПФ Нацбанку, в якому всі додаткові послуги оплачує НБУ, а не учасники програми. Стати його членом може тільки співробітник НБУ. За даними Liga.Finance, у 2020 році основу портфеля НПФ становили:

  • державні цінні папери (ОВДП) — 47,3%,
  • депозити в банках — 38,8%,
  • облігації українських підприємств — 5,4%,
  • муніципальні облігації — 2,7%.

Внески в НПФ проводяться тільки в національній валюті. Тому девальвація — знецінення гривні за відношенням до іноземної валюти — теж серед чинників ризику.

недоліки НПФ

«Щоб накопичувальна система працювала, інвестиції повинні мати належний рівень прибутковості. Для беззбитковості він повинен подолати інфляцію (9%) і адміністративні витрати (1,5%). Для порівняння, гранична прибутковість ОВДП у кінці червня 2021-го сягала максимум 12,75%. Тобто ефективність такої інвестиції становить 2,25% річних», — підрахував прибутковість від внесків НПФ професор кафедри правового регулювання економіки ХНЕУ Олег Лукьянчіков.

Попри те, що НПФ націлені на внески з мінімальними ризиками, це все одно не врятує від кризових економічних ситуацій. Такі пенсійні заощадження можуть просто знецінитися.

Альтернативні методи накопичення на пенсію

Серед найпопулярніших інструментів інвестицій:

  1. Банківські депозити. Залежно від умов банку та валюти, кожен українець може вибрати зручний внесок під відсотки. Тут важливо враховувати, що в разі банкрутства Фонд гарантування вкладів фізосіб відшкодовує суму до 200 000 грн.
  2. Накопичувальне страхування життя (НСЖ) — це програма, яку надають в основному страхові фірми. НСЖ — скарбничка, яку потрібно періодично поповнювати. Також у договорі НСЖ прописується вік клієнта, після досягнення якого він отримує свій внесок. Отримати гроші раніше можна тільки в разі настання страхового випадку.
  3. Інвестиції в нерухомість. Наприклад, середня окупність нерухомості в Києві в цьому році становить 11,5 років.
  4. Інвестиції в акції й облігації.
  5. Інвестиції в криптовалюту.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Гайди

Парсинг і аналітика. Як автоматизувати співпрацю з інфлюенсерами

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
27 Травня 2021, 18:00 5 хв читання
БІЗНЕС Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування

Не хлібом єдиним. Як захистити свої трудові права без офіційного працевлаштування

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
12 Травня 2021, 17:00 7 хв читання
БІЗНЕС

Як почати відкладати гроші та заробляти на інвестиціях — гайд

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Квітня 2021, 17:30 10 хв читання
Гайди

Антизашкварний календар. Комунікаційні пастки квітня

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
03 Квітня 2021, 10:00 5 хв читання
Досвід

Місяць депресії та бажання все кинути. Як IOON провалив кампанію на Kickstarter

11 Серпня 2021, 10:00
12 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Месяц депрессии и желание все бросить. Как IOON провалил кампанию на Kickstarter
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

У липні український виробник багаторазових санітайзерів IOON оголосив про провал компанії на Kickstarter. Стартап планував зібрати $15 000, але через 10 днів збори зупинилися на 23% від цільової суми.

Ми поговорили з СЕО IOON Андрієм Мануйловим про причини невдачі на Kickstarter, обговорили подальші плани і поради для стартапів, які прагнуть вийти на цю платформу.

Що відомо про IOON

2018 року в Харкові два електрохіміка, Андрій Мануйлов і його батько Михайло Мануйлов, а також доктор фармацевтичних наук Артур Мартинов придумали багаторазовий кишеньковий антисептик IOON (спершу він називався Dew Pocket).

До створення свого стартапу вони розробляли промислові системи знезараження води, наприклад, для очищення води в басейнах. Також працювали над установкою для знезараження зворотних вод фонтанів. Однак далі одиничних проєктів справа не йшла. Усе змінила розробка портативного девайса, який перетворює питну воду в санітайзер. У команді IOON зараз також працюють СОО Марина Османова та СТО Дмитро Фоменко. Марина займається бухгалтерією, звітами, заявками на конкурси і комунікаціями в соцмережах. Дмитро працює над додатком, відеомонтажем і прошивкою мікроконтролерів. Артур Мартинов і Михайло Мануйлов — R&D-ядро стартапу. Вони проводять лабораторні випробування і шукають способи збільшити ефективність технології IOON. Усі пітчі команда стартапу готує разом.

У квітні 2020 року стартап виграв грант у розмірі $25 000 від Українського фонду стартапів. Раніше ми також розповідали про те, як IOON посів друге місце на Startup Competition у межах конференції IT Arena. Тоді творцям вдалося виграти $6000. Ще ми писали про вихід IOON на Product Hunt і номінації на Golden Kitty Awards 2020.

Як працює пристрій IOON

Структура пристрою IOON Структура пристрою IOON [/ caption]

Для створення санітайзеру використовується електрохімічний синтез іонів тривалентного срібла й активних форм кисню. Комбінація цих компонентів високоефективна в боротьбі з бактеріями і вірусами. Так санітайзер убиває 99% бактерій.

Під дією електричного струму всередині спеціального картриджа вода насичується іонами і набуває антисептичних властивостей. Ці частинки нестабільні і живуть недовго. Тому IOON може створювати санітайзер тільки тут і зараз. Приготувати і зберігати його не вийде.

Головна перевага продукту — його стійкість (sustainability). Згідно з даними на сайті стартапу, в пристрій можна заливати питну воду і міняти картридж тільки раз у 9–12 місяців. Його вистачає для виробництва приблизно трьох літрів антисептика. Подивитися доступний ресурс картриджа і статистику використання можна в мобільному додатку. Він же підкаже, коли і як замінити картридж.

IOON важить всього 106 г, має висоту 118 мм і діаметр 37 мм. Після 20-хвилинної зарядки через Type-C пристрій буде працювати до трьох днів. Однак час роботи — індивідуальний параметр, оскільки залежить від частоти використання гаджета. Андрій Мануйлов каже, що заряджає свій IOON раз на два дні й використовує до 15 разів на добу. Контролювати заряд акумулятора також можна в додатку. Серед інших характеристик гаджета команда стартапу називає:

  • відсутність спирту в складі антисептика;
  • відсутність запаху;
  • можливість використовувати його для будь-яких поверхонь, будь то руки людини, лапи кота, телефон або дверна ручка;
  • безпеку для навколишнього середовища;
  • гіпоалергенність і нетоксичність.

Скільки коштує САНІТАЙЗЕР IOON

Спочатку стартап збирався продавати свій гаджет за $120. Високу вартість в компанії пояснюють тим, що IOON — новий девайс, під який немає готових рішень. Стартапу доводиться друкувати картриджі на 3D-принтерах, а на електроди наносити інертні (які не вступають в реакції з водою або компонентами санітайзера) плівки. Партнери IOON із R&D-компанії AREg розробляють кастомну електроніку для пристроїв.

Андрій Мануйлов стверджує: як і у всіх hardware-стартапів, ціноутворення в IOON залежить від тиражу вироблених пристроїв. Чим більше партія гаджетів, тим дешевше виготовлення компонентів і, відповідно, роздрібна ціна.

Тепер стартап збирається знизити вартість пристрою до $89. За словами Мануйлова, це стало можливим завдяки успішним переговорам з партнерами, які виробляють маленькі партії за оптовими цінами. Наприклад, це робить китайський партнер Moldie Group, який виготовляє пластик для пристроїв за допомогою пресформ. Тепер IOON може отримувати невеликі партії електроніки (наприклад, 50 пристроїв) з заводською якістю. Це допомогло знизити вартість виготовлення корпусних деталей, модулів електроніки й навіть картриджів.

Що пішло не так із кампанією на Kickstarter

15 червня IOON запустив кампанію на Kickstarter і разом з нею — продаж першої партії санітайзерів зі 150 пристроїв. Їх планували відправити покупцям протягом 60 днів після закінчення кампанії. Решту девайсів стартап збирався випустити до кінця 2021 року.

За словами Андрія Мануйлова, кампанію довелося закрити вже через 10 днів, так як збори коштів зупинилися на рівні 23%. Команда стартапу зрозуміла, що зібрати цільову суму не вийде.

«У таких випадках багато хто радить закрити свою кампанію, адже продовжувати витрачати свої ресурси й час попросту безглуздо», — каже Мануйлов.

Наступний запуск кампанії стартап анонсував на липень 2021 року. Команда хотіла швидко обробити й врахувати фідбек від бекерів. Однак тепер завадив відпускний період.

«Ми були занадто оптимістичні, „на драйві “. Ми отримали фідбек від бекерів і думали, що зможемо швидко застосувати його для нової сторінки на Kickstarter. Але після того, як емоції вляглися і ми більш детально проаналізували наші дані, то зрозуміли, що погарячкували».

«Ми плавно увійшли в період „літо-відпустка-море-пляж“. Аудиторія платформи в цей час мінімальна, отримати охоплення стало набагато складніше», — розповідає Мануйлов.

Тепер команда стартапу вирішила взяти більше часу на доопрацювання недоліків. Перезапуск кампанії, можливо, відбудеться восени цього року. Мануйлов називає його «гіпотезою, яку ще пітрібно підтвердити». За його словами, Kickstarter став для IOON вершиною, яку команда хотіла підкорити за будь-яку ціну, незважаючи на відсутність досвіду і бюджету.

«Ось ми і полізли на неї без „кисню“ (читай — грошей), досвіду сходжень, водночас відкидаючи пропозиції про безпечний підйом із досвідченим гідом (посередником, який провів уже сотню краудфандингових кампаній). Підсумок — болюче падіння, місяць депресії і нескінченне бажання кинути все це до біса. Але шию не зламали, можемо йти далі, хоч і кульгуючи», — розповідає Андрій Мануйлов.

28 липня на Facebook-сторінці IOON з’явилася оптимістична публікація з визнанням невдачі і смішною картинкою.

Зараз IOON шукає менш затратні способи залучення коштів.

Причини невдачі кампанії IOON на Kickstarter

За словами Андрія Мануйлова, IOON вдалося зібрати «фул хаус із помилок» під час запуску на платформі. Серед них:

Не повністю прочитані правила Kickstarter

Команді IOON довелося в авральному режимі переробляти сторінку, так як платформа посилила свою політику щодо продуктів «для діагностики, лікування або запобігання хвороб або захворювань». Стартап попросили прибрати всі слова, де використовувалася приставка «анти».

«Це була наша основна фішка! Так що в підсумку ми не змогли розповісти про антибактеріальну й антивірусну ефективність продукту, попри результати лабораторних тестів. Як результат — нам довелося розмити позиціювання. Продукт став менш зрозумілим», — розповідає Мануйлов.

Як цього можна було уникнути

За словами СЕО стартапу, команді не потрібно було поспішати. Варто було спокійно переробити сторінку, узгодити всі терміни і забезпечити їх необхідними дисклеймерами.

Неправильно розподілений бюджет

Команда IOON вважала, що, зробивши підготовчу роботу самостійно (зібравши базу email-адрес і отримавши ряд публікацій в ЗМІ), можна знизити витрати на рекламу під час кампанії. Однак конверсія виявилася досить низькою (0,3%). Андрій Мануйлов каже, що з цим результатом навіть профільні маркетингові агентства як BackerKit і Founded.Today не радили вкладати гроші в подальше просування. У IOON також вважають, що органічного зростання аудиторії на платформі Kickstarter, схоже, більше взагалі нема.

Як цього можна було уникнути

СЕО IOON каже, що загальною порадою і від маркетингових агентств, і від українського ком’юніті Kickstarter-мейкерів став перезапуск кампанії з більш проробленою базою. Стартапу варто було б зібрати невелике, але мотивоване співтовариство охочих отримати антисептик першими і хто знає, що таке Kickstarter.

«Ці люди мають знати про продукт майже все і бачити його переваги ще до запуску кампанії. Таку спільноту можна створити без захмарних бюджетів, постійно вкладаючи свій час в спілкування і відповіді на питання. А ось рекламні бюджети слід підключати вже на більш пізньому етапі — за 1–2 дні до запуску кампанії або на 2–3 день після. Але головне: без сформованої спільноти чек за закриту ціль стане дійсно космічним», — пояснює Андрій Мануйлов. IOON Kickstarter

Затягування з розміщенням

За 2020 рік на Kickstarter встигли запуститися вже кілька пристроїв-санітайзерів від китайців. Мануйлов каже, що вони не тільки збили «вау-ефект», а й в більшості своїй не виконали зобов’язання. IOON було потрібно раніше розмістити продукт на платформі, не дивлячись на «небажання хайпувати».

Відсутність довіри до «нових облич»

За словами СЕО IOON, коли люди «без позитивної карми» запускають перший проєкт, це зменшує шанси досягти мети. Проблему можна вирішити тільки шляхом запуску кампанії і успішного виконання зобов’язань по ній.

Поради для тих, хто збираються вийти на Kickstarter

Андрій Мануйлов каже, що кожен продукт індивідуальний, тому дати узагальнені поради щодо виходу на Kickstarter не так просто. Однак, виходячи з досвіду IOON, він радить звернути увагу на три моменти:

  1. Бюджет. Схоже, для успішного збору потрібна активна рекламна кампанія в перші дні після запуску. Команда IOON збирається в наступний раз вкласти мінімум $10 000 у просування під час кампанії.
  2. Ком’юніті. Потрібно зосередитися не на збільшенні абстрактної бази контактів, а на формуванні конкретної спільноти потенційних бекерів. Важлива комунікація з зацікавленими людьми, особливо за межами України, наприклад, у США.
  3. Не зловживати делегуванням. «Жодна людина на Землі не знає ваш продукт краще, ніж ви самі. Передаючи свій продукт в чужі, нехай які й здаються професійними, руки, дуже наївно очікувати такої ж віддачі та залучення, як у фаундерів. Це не означає, що не можна делегувати, але контроль і відповідальність за результат все одно на ваших плечах. Ми дорого заплатили за цей урок», — розповідає Андрій Мануйлов.

Андрій Мануйлов

Подальші плани IOON і налагодження виробництва

У IOON кажуть, що завдання стартапу незмінне — протестувати продукт із першими користувачами, зібрати їхній фідбек, вийти на ринки через дистриб’юторів, паралельно налагоджуючи серійне, а потім і масове виробництво.

Збирати пристрої будуть під контролем стартапу в Україні. Компанія планує самостійно збирати картриджі, тому що не хоче передавати цю технологію в чужі руки. Китайський партнер Moldie Group виготовляє пластик, доводити й фарбувати корпуси будуть в Харкові. Електроніку (поверхневий монтаж) планують робити в Чернігові. Зараз у стартапу є партнери-виробники під всі основні вузли.

Зараз в IOON вже завершені пресформи під пластик, далі протестують корпуси пристрою. Електроніка поки в процесі розроблення. У пристрій також додали вібровідгук під час включення і виключення. Наступна ітерація плати стане фінальною і піде в малу серію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Досвід Стартап после работы. CEO Mindist — о пути от рекламы к продукту и команде, которая делает приложение по вечерам

Стартап після роботи. CEO Mindist — про шлях від реклами до продукту та команду, яка працює вечорами

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
06 Серпня 2021, 12:00 10 хв читання
Досвід Супутник за $200. Як MySat створили космічне обладнання, яке може запрограмувати кожен

Супутник за $200. Як MySat створили космічне обладнання, яке може запрограмувати кожен

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
08 Липня 2021, 16:00 6 хв читання
Досвід

Набір на виріст. Як українки створили сервіс повторного використання дитячих речей

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
26 Травня 2021, 18:00 8 хв читання
Досвід

«Вміти слухати погані новини». Як я працюю інвестиційним менеджером у Genesis Investments

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
07 Грудня 2020, 17:38 10 хв читання
Досвід

Стартап після роботи. CEO Mindist — про шлях від реклами до продукту та команду, яка працює вечорами

06 Серпня 2021, 12:00
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Стартап после работы. CEO Mindist — о пути от рекламы к продукту и команде, которая делает приложение по вечерам
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Уже 10 місяців Юлія Овчаренко — СЕО українського стартапу для медитацій Mindist. Ми спілкуємося з нею через відеозв’язок: дівчина з командою стартапу вирушила у workation на Кіпр. Перша робота Юлії була в рекламі, але з часом їй перестала подобатися філософія галузі. Дівчина пішла в IT, стала продакт-менеджером, але й там не затрималася більш ніж на рік.

Пізніше Юлія взялася реалізовувати фултайм-ідею свого хлопця про програму для запису та прослуховування медитацій. Овчаренко розповіла Vector, як пройти шлях від реклами до IT, а потім робити стартап, коли в решти команди є інша фултайм-робота.

Створення сенсів у рекламі

У 17 років мені подобалося створювати сенси та надихати, навіть якщо це реклама вершкового масла. На другому курсі я потрапила в школу маркетингу Be First і волонтерила там як журналіст: брала інтерв’ю в топів рекламного бізнесу та безкоштовно вчилася. Одного разу розмова з керівним партнером Aimbulance Романом Гавришем надихнула мене стати копірайтером.

Багато моїх знайомих починали кар’єру в рекламних агенціях, тому що це прикольний творчий рух. Здається, що на роботі ти будеш веселитися. Але часто ти ведеш п’ять проєктів одночасно й жоден із них не можеш зрозуміти.

У рекламі залишаються люди, яким подобається «дрочити» слова.

На свій останній проєкт «Голос води» я витратила рік, а він був в ефірі кілька місяців. Проєкт зібрав нагороди на чотирьох рекламних фестивалях, і я пишаюся ним, але мені хотілося більше заглиблюватися в продукт, а не тільки робити для нього рекламу. Тому я пішла на позицію, де могла впливати на процес розроблення, спілкуватися з користувачами, а не просто знімати ролики на рекламні бюджети.

mono_board_city_01
mono_board_city_02
previous arrow
next arrow
Юлія на зйомках проєкту «Голос води»

Робота з продуктом в IT

У роботі продакт-менеджера мені сподобалося, що скіли з реклами тут важливі, але їх доповнять нові обов’язки: спілкування з користувачами, внесення ідей щодо продукту. Вважається, що знайти роботу продактом без досвіду складно, але мене взяли на обидві вакансії, куди я подалася.

Я прийшла працювати в компанію, яка робить CRM для закупівель у B2B, і занурилася в стриманий і консервативний світ IT, де не місце креативу. Після вигорання в рекламі було чудово: набагато менше невизначеності.

Батьки сказали: «Ну і слава Богу! Ми давно знали, що твоя реклама — повна фігня!»

Я мало звертала уваги, хто та що говорить. Коли хочеш змінити роботу, дивно покладатися на поради людей, яким не жити твоє життя.

Від інших продакт-менеджерів я почула, що найкращий спосіб стати профі — зробити свій проєкт або бізнес. У мене ще не було бажання робити своє. Вперше ідея з’явилася навесні на карантині. Я навіть написала твіт, що це питання часу. Через чотири місяці все сталося само собою.

Намедитували ідею для стартапу

Мій хлопець медитує вже п’ять років і одного разу захотів створити медитацію для мами. Він шукав спосіб записати аудіо, але все виглядало довго та складно. На карантині він придумав соцмережу для медитацій, але мені ідея не сподобалася — в ній не було проблеми та бізнес-моделі. Ми про неї забули.

Минуло пів року, я звільнилася, і головний виконавчий директор LIFT99 Таня Чайковська запросила мене в хаб. Перші два тижні я консультувала стартапи за продуктовими гіпотезами, а потім вирішила зібрати щось своє на no-code. Тоді я і згадала діалог із хлопцем про записи медитацій.

Гіпотеза була в тому, що записати аудіо для медитації дуже складно.

Щоб перевірити її, я стала телефонувати вчителям із медитацій з усього світу: переглядала сайти з коучами, писала їм у соцмережах, спілкувалася навіть з учителем із Гаваїв. У всіх була одна й та сама проблема: записувати аудіо для медитацій складно. Потрібно або орендувати студію за $50, або купувати мікрофон і розбиратися із програмою для аудіомонтажу. Через це вчителі створюють менше контенту для своєї аудиторії, ніж могли б.

Оскільки проблема не була надуманою, ми почали її розв’язувати. Спершу малювали інтерфейси, починаючи з ідеї диктофона. Потім винайшли методику запису, яка базується на блоках тексту. Медитація складається з частин — можна записати її за частинами. Якщо ти зробив помилку в якомусь блоці, можна перезаписати один блок, а не всі аудіо.

Ще одна проблема — пошук фонової музики. Її ми теж розв’язали з допомогою вибору всередині програми. Зараз у базі 10 треків, але ми плануємо колаборації з музикантами з майндфулнес-спільнот.

Раніше вчителі витрачали на запис треку по п’ять годин, а наш застосунок допомагає зробити його за 10 хвилин. Це стало mistake та pain free. Так з’явився Mindist — додаток для створення та практики медитації.

Роблю все, що не роблять інші

Уже 10 місяців я працюю тільки над стартапом. У мене були пропозиції роботи та фрилансу, але я відмовилася від усього, щоб сфокусуватися. Я — єдина людина в команді, який працює над проєктом фултайм: вдихаю в нього життя та штовхаю іншу частину команди.

Формально я — СЕО, але в мої завдання входить усе, що не роблять інші хлопці. Я відповідаю за глобальне бачення компанії та знайомлюся з можливими партнерами — іншими стартапами й інфлюенсерами в темі майндфулнес.

Поки в нас не було дизайнера, я збирала картинки для першого сайту зі шматочків і перефарбовувала їх. Занурилася в продажі та знайомилася з учителями з медитацій з усього світу. Понад сотня з них уже в листі очікування на тест застосунку. Також шукаю потенційних ангелів, роблю пітчі та пишу апдейти для них раз на два тижні.

Маркетинг і рекрутинг теж на мені — коли ми шукали розробника, я готувала опис вакансій, постила в різних ком’юніті, проводила співбесіди. У креативі я навчилася дозволяти «брати ламантина на зйомки» — бути вільною в ідеях для комунікації свого продукту.

Люди, які запускають свій продукт, не заробляють якийсь час. Коли я вирішила розвивати цю ідею, хлопець мене підтримав і взяв на себе витрати на оренду житла та їжу. Дрібні витрати я оплачую з фінансової подушки з останньої роботи: мені вистачає до $200 на місяць. Коли захоплений своєю роботою, то не сильно думаєш про дорогі купівлі. Після тестування монетизації будемо підіймати pre-seed раунд і вже платити собі зарплати.

Команда на двох роботах

Ми запустили проєкт із моїм хлопцем, продакт-менеджером Preply Віталієм Рожевський. Потім його друг, Влад Соломаха, senior-дизайнер Preply, надихнувся масштабом і приєднався як дизайнер. У нас були продакт, дизайн, СЕО та маркетинг. Технічного гравця ми шукали довго: працювали із другом, віддавали розробку на аутсорс. Але все-таки повернулися до пошуку людини в команду та знайшли близьку за духом програмістку.

mono_board_city_01
mono_board_city_02
previous arrow
next arrow
Співзасновники Віталій Рожевський і Влад Соломаха

Усі, крім мене, працюють фултайм в інших компаніях, а ввечері й у вихідні над Mindist. Кожен із нас практикує медитацію. Це важлива частина залучення у власний продукт — ним потрібно користуватися, щоб розуміти, як його покращувати.

Стартап допомагає команді переживати невдалі моменти на основних роботах, адже в них є свій продукт із повною свободою дій.

Усі ми — кофаундери, й у кожного є частка, це прописано в договорі. Ми шукали тих, хто хоче робити щось своє в маленькій команді з нуля. Це не авантюра, тут інший рівень відповідальності та впливу на продукт, ніж у роботі на корпорацію.

Допомога тривожному світу

У світі багато тиску: старше покоління запитує про дітей, у соцмережах тільки успішні люди, на роботі змушують овертаймити, екологія погіршується, ще й пандемія. Занадто багато ввідних, їх буде тільки більше.

У ВООЗ є рекомендації про те, що повинно бути на твоїй фруктовій тарілці та коли ти повинен робити зарядку, але немає нічого про ментальне здоров’я.

10 хвилин медитації на день — це аналог пробіжки для нашого мозку. Ми віримо, що майндфулнес може зробити світ краще.

На ринку є багато застосунків для медитації, наприклад, «єдинороги» Headspace та Calm. Пандемія коронавірусу посилила потребу в ментальному перезавантаженні, і цей ринок росте на 40% на рік.

Тестувати та відрізнятися

Над перевіркою гіпотези ми почали працювати в кінці серпня, а в жовтні вже був перший пітч. З інвесторами ми знайомимося в LIFT99, вони проводять такі зустрічі для молодих продуктів. Зазвичай я розповідаю про проблему, яку ми знайшли, і вирішення, яке розробили. Важливо показати, яка у продукту перспектива на найближчі 5–10 років.

Я показувала перші картинки інтерфейсу потенційним користувачам і говорила, що все буде круто. А за фактом продукту взагалі не було.

Mindist перебуває в закритому бета-тестуванні з версією, орієнтованою на авторів медитацій. На платформі зареєструвалися приблизно 150 вчителів із 15 країн і створили понад 100 аудіо, а ми постійно покращували записи та фіксили помилки на основі їхньої активності в додатку.

У Product Hunt версії ми запустилися для слухачів зі стрічкою — в ній є 30 авторських медитацій англійською від учителів із Великобританії та США, а ще російською та навіть болгарською мовами. Нас заапвоутив сам СEO Product Hunt Раян Гувер. Ми стали найбільш upvoted продуктом дня та будемо змагатися за продукт тижня.

mono_board_city_02
mono_board_city_01
previous arrow
next arrow

Ми хочемо побудувати інструменти не тільки для створення контенту, але й монетизації. Ми віримо в creator economy — коли людина може монетизувати свою індивідуальність, заробляти на життя улюбленою справою. Зараз доступ для всіх безкоштовний — учителі можуть створювати аудіо та запрошувати слухачів на платформу. Потім підписка на вчителів стане платною. Кожен коуч зможе поставити свою ціну, а ми будемо заробляти на комісії. Для спільноти майндфулнес це безкоштовний інструмент для запису медитацій, а ще вони можуть завантажувати аудіо.

Уже зараз ми отримуємо органічний трафік: у своїй розсилці нас згадав учитель медитації з Каліфорнії, і застосунок завантажили сотні людей із його спільноти. Класно, коли працює «сарафанне радіо», й ми розуміємо, що наш продукт приносить користь.

Інвестори та користувачі відзначають, що наш продукт відрізняється від додатків на ринку. В IT люди часто створюють копії наявних продуктів, але набагато цікавіше проходити шлях із нуля.

Поки ми не підіймали раунд інвестицій. Спершу хочемо протестувати різні функції та канали залучення користувачів, оцінити результати, а потім говорити з інвесторами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Досвід Супутник за $200. Як MySat створили космічне обладнання, яке може запрограмувати кожен

Супутник за $200. Як MySat створили космічне обладнання, яке може запрограмувати кожен

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
08 Липня 2021, 16:00 6 хв читання
Досвід

Набір на виріст. Як українки створили сервіс повторного використання дитячих речей

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
26 Травня 2021, 18:00 8 хв читання
Досвід Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію

Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
23 Квітня 2021, 15:30 8 хв читання
БІЗНЕС

Grammarly — 12 років. За якими принципами будували перший український «єдиноріг»

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
01 Квітня 2021, 08:00 6 хв читання
Історії

Гаманець для стартапів. Коротка історія венчурного капіталу

04 Серпня 2021, 10:30
16 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Кошелек для стартапов. Краткая история венчурного капитала
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

2020 року глобальні венчурні інвестиції досягли позначки в $300,5 млрд. Сьогодні просто неможливо уявити стартапи без вкладень з боку венчурних компаній. Проте таким, як ми його знаємо, венчурний капітал став тільки після Другої світової війни.

Акселератор The Family розмістив у своєму Medium-блозі статтю про історію розвитку венчурного капіталу — від морських експедицій до появи інтернету. Ми підготували скорочений і адаптований переклад матеріалу.

До появи акціонерного капіталу

Є кілька причин, чому більшу частину історії капіталізму фінансисти воліли позичати гроші компаніям, а не купувати їхні акції. По-перше, тодішні інформаційні системи не дуже ефективно відстежували операції й фінансовий стан компанії. Роздрібні підприємства довірили своїм співробітникам повсякденну виручку тільки після винаходу касового апарату в 1879 році.

Перший касовий апарат Перший касовий апарат [/ caption]

Можна тільки уявити, як було акціонерам довіряти великі інвестиції цілим компаніям. Як вони могли переконатися, що СЕО або співробітники використовують гроші на благо підприємства, а не присвоїли їх? Без ефективної інформаційної системи було складно визначити, чи приносить компанія прибуток і який. Простіше було повернути інвестиції, позичаючи гроші й вимагаючи відшкодувати їх в узгоджений термін, незалежно від положення компанії.

По-друге, до того, як обмежена відповідальність стала звичайною практикою, власники акцій компанії потенційно несли відповідальність за всі її борги. Тому купувати пакет акцій компанії було дуже ризиковано. Потрібно було знати підприємця і жити поблизу, щоб доглядати за ним. А також переконатися, що його рішення не приведуть до втрати вашого статку.

Усе змінилося, коли обмежена відповідальність стала нормою для корпорацій. Як пише The Economist, 1811 року штат Нью-Йорк ввів загальний закон про обмежену відповідальність для виробничих компаній. Закон став дуже популярним — капітал став перетікати в штати, де він діяв. Тому його прийняли й в інших штатах. 1854 року Великобританія, провідна економіка світу, зробила те ж саме.

До появи надійних інформаційних систем і обмеженої відповідальності інвестиції в акції залишалися непопулярними. А кілька випадків ажіотажу навколо них ще більше дискредитували таке інвестування.

The Economist пише, що акції вперше з’явилися в XVI столітті. Їх випустили нові акціонерні товариства Європи на чолі з Московської компанією. Її заснували в Лондоні 1553 року для торгівлі з Росією. Облігації від французького уряду з’явилися 1555 року. Популярність акцій росла і падала протягом наступних 300 років. Наприклад, вона злетіла з появою Міссісіпської фінансової бульбашки у Франції і фінансової піраміди Компанії Південних морів в Англії. Потім різко впала через крах обох 1720 року. Володіли акціями переважно заможні люди.

Однак в деяких випадках все ж був сенс інвестувати саме в акції компанії. Один із таких випадків — морські експедиції. Їх навіть можна розглядати як примітивну форму венчурного капіталу. Так, якщо мореплавці були найсміливішими підприємцями свого часу, то судновласники — першими венчурними капіталістами в історії економіки.

Морська галузь по-своєму вирішила проблеми з інформаційними системами та обмеженою відповідальністю. У експедицій могли бути три результати. По-перше, корабель міг затонути. У цьому випадку все було втрачено, але існувала страховка для покриття ризику.

По-друге, корабель міг досягти пункту призначення і повернутися. У цьому випадку було легко підрахувати товари і розділити прибуток. Корабель — надійна інформаційна система. Ваші активи — це все, що знаходиться на борту (моряки можуть підтвердити, що капітан не приховав частину вантажу).

По-третє, корабель могли атакувати пірати або викрасти власна команда. У таких випадках винних розшукували, ув’язнювали, судили і страчували.

До речі, судновласники та капітани суден винайшли фіксовану частку винагороди (carried interest). Вони брали 20% комісії за вантаж, який перевозять.

Інвестиції в акції

Навіть за наявності надійних інформаційних систем і обмеженої відповідальності покупка акцій нових компаній довго була привілеєм багатих.

Нові підприємства було складно рекламувати на ринку. Люди вважали за краще акції наявних, що котируються на біржі підприємств. Винятками знову стали «бульбашки».

Наприклад, так звана «залізнична манія» в Великобританії. Населення країни в 1840-х роках швидко скуповувало акції нових залізничних компаній. Вони були привабливі тим, що гроші нібито вкладалися в матеріальні активи. Якби компанія зазнала невдачі (з багатьма так і сталося), можна було конфіскувати її активи й продати на ринку. Це частково відшкодовувало початкові вкладення. У будь-якому випадку, наявність матеріальних активів полегшувала оцінку компаній і встановлення вартості акцій.

На початку XX століття Генрі Голдман (син Маркуса Голдмана, засновника Goldman Sachs) знайшов спосіб гарантувати (underwrite) цінні папери нових компаній без значних матеріальних активів, наприклад роздрібних торговців і виробників споживчих товарів. Як пише Чарльз Д. Елліс в книзі «Партнерство: створення Goldman Sachs», ринки державних цінних паперів (боргових і пайових) завжди базуються на балансах і капітальних активах фінансованих корпорацій.

Капітальні активи — це матеріальна власність, яку компанія буде використовувати довго (земельні ділянки, будівлі та інше). Наприклад, для розширення мережі магазинів сигар United Cigar був потрібний довгостроковий капітал. У компанії були хороші доходи, але мало капітальних активів. Тоді Генрі Голдман розробив новаторську концепцію, згідно з якою комерційні підприємства з убогими активами оцінювали, виходячи з можливості підприємства приносити дохід.

United Cigar Stores Co. Магазин United Cigar Stores Co. [/ Caption]

Як наслідок, в першій половині XX століття інвестиційні можливості розширилися на дві категорії підприємств:

  • тих, що використовували цінні матеріальні активи (залізні дороги, телекомунікаційні компанії та інші);
  • тих, що управляли роздрібним бізнесом (наприклад, United Cigar).

Перед Другою світовою війною банки і населення купували акції або позичали гроші компаніям із матеріальними активами або регулярним доходом від роздрібного бізнесу. Однак технологічні підприємства не потрапили ні в одну з цих категорій. Вони не могли взяти в борг у банку, бо ще не випробували свої бізнес-моделі. Також вони не могли залучити капітал від населення, тому що фінансисти не могли їх оцінити. Цю прогалину і призвів до появи приватного акціонерного капіталу.

Через те, що інвестувати було ризиковано, технологічним компаніям доводилося покладатися на багатих людей. У деяких випадках їх об’єднував банкір, який і сам інвестував разом із клієнтами. Ці угоди зазвичай не приносили достатньо фінансування амбітним підприємствам. Виняток — випадки, коли за справу бралися талановиті фінансисти на кшталт Андре Мейєра з Lazard або Лайонела Пінкус з Warburg Pincus.

Лайонел Пінкус Лайонел Пінкус [/ caption]

З цієї причини уряд з самого початку відігравав ключову роль у фінансуванні технологічних компаній. Особливо після Другої світової війни.

Роль уряду США

Напад японців на Перл-Харбор у 1941-му став тривожним сигналом для Сполучених Штатів. Раптово США виявилися в стані війни з Японією в Тихому океані і з Німеччиною в Європі. Німеччина мала у своєму розпорядженні чудовий академічний склад із Нобелівськими лауреатами з фізики і хімії. Завдяки цьому армія країни розвинула передові радарні технології, які допомагають збивати літаки США.

Адміністрація Рузвельта зайнялася проблемою. Відомий вчений-інженер Венівар Буш очолив нове Управління наукових досліджень і розроблень (OSRD). Головна складність полягала в тому, що збройним силам потрібні були першокласні дослідники. Однак ті воліли працювати в академічному середовищі, а не в армії. Лише кілька явно не кращих вчених погодилися очолити внутрішні військові дослідження.

Венівар Буш Венівар Буш [/ caption]

Буш переконав президента Рузвельта відмовитися від переманювання вчених із університетів в збройні сили. Замість цього — надати їм ресурси для досліджень, що цікавлять армію. У результаті державні кошти отримували кращі університети країни, а професори продовжували академічну кар’єру на місцях.

Так секретні дослідні лабораторії Гарвардського університету, MIT і Колумбійського університету в Нью-Йорку наповнили державні гроші й заповнили кращі уми країни. У цього процесу була одна місія — винайти передові технології, які допомогли б США зайняти панівне становище.

Після закінчення Другої світової війни, слідуючи рекомендаціям Буша, величезну кількість державних грошей знову направили на дослідження. Зрештою, для США протистояння по-справжньому не закінчувалися: спочатку пішла Корейська війна (1950–1953), потім — Холодна.

Ще одним викликом став перехід промисловості від виробництва збройових систем до виробництва споживчих товарів. Щоб скористатися наявними можливостями післявоєнного часу, кілька багатих сімей створили інвестиційні компанії:

  • сім’я Уїтні заснувала JH Whitney & Co;
  • Рокфеллери — Rockefeller Brothers (пізніше Venrock);
  • Фіппс — Bessemer Securities.

З появою цих сімейних компаній приватний капітал став більш професійним. Замість співінвестування, як це раніше робили банкіри, професійні управлінські команди взяли на себе відповідальність за

  • пошук можливостей;
  • оцінку ризиків;
  • ведення переговорів з інвестиційних операцій від імені своїх акціонерів.

Основа венчурного капіталу

Першою самопроголошеною венчурною компанією стала Американська корпорація досліджень і розробок (ARD). Її 1946 року заснував професор Гарвардської школи бізнесу й генерал збройних сил США Джордж Доріо. Саме його називають «батьком венчурного капіталу».

Джордж Дорио Джордж Доріо [/ caption]

Як публічна компанія, ARD вперше змогла залучити інституційних інвесторів в приватний капітал. Одна з угод забезпечила їй репутацію. Так, 1957 року ARD вклала $70 000 в акції і приблизно $2 млн у вигляді позик у Digital Equipment Corporation (DEC). Інвестиції принесли значний прибуток після первинного публічного розміщення акцій DEC 1966 року.

Однак ARD припинила існування з низки причин. По-перше, у компанії були суперечливі цілі. З одного боку, ARD прагнула підтримувати фінансові показники. З іншого — відновлювати американську економіку і створювати робочі місця для ветеранів.

По-друге, той факт, що ARD була публічною компанією, не дозволяв заохочувати її менеджерів на підставі їхніх індивідуальних інвестиційних рішень. У результаті розбіжність між акціонерами і менеджерами виявилася фатальною. Деякі інші інвестиції, крім DEC, принесли прибуток ARD і її акціонерам.

Фредерік Терман, який очолював секретну Лабораторію радіодослідження в Гарвардському університеті під час війни, повернувся на Західне узбережжя в якості проректора Стенфорда. Терман збирався перетворити його в провідний науковий університет. Тому своїм пріоритетом він зробив залучення бюджетів.

Нагадаємо, що, дотримуючись рекомендацій Венівара Буша, Міністерство оборони виділяло кошти на передові дослідження в університетах США. Саме військові закупівлі з боку уряду і виробників зброї сприяли створенню перших підприємств у майбутній Кремнієвій долині. Однак час венчурного капіталу тут ще не настав. Технологічні компанії як і раніше фінансували багаті люди, військово-промисловий комплекс або інші технологічні компанії.

Навіть перші компанії з виробництва напівпровідників отримали фінансування від зрілих підприємств Східного узбережжя, а не венчурного капіталу. Лабораторія Shockley Semiconductor була підрозділом Beckman Instruments, Inc. У легендарну компанію Fairchild Semiconductor вклалася Fairchild Camera and Instrument. Операцію з Fairchild організував Артур Рок — тоді молодий інвестиційний банкір з Нью-Йорка. Рока потрясли труднощі, з якими зіткнулася ця багатообіцяюча технологічна компанія. Тому пізніше він заснував Davis & Rock — одну з перших венчурних компаній.

Артур Рок Артур Рок [/ caption]

Перші кроки

Венчурний капітал з’явився як клас активів тільки в 1970-х роках через необхідність фінансувати нову індустрію — персональні комп’ютери. Поворотним моментом став 1957 рік. Тоді сталося відразу кілька подій:

декілька технологічних компаній уперше стали публічними. Це стало сигналом того, що фонди прямих інвестицій тепер можуть розраховувати на їхню ліквідність.
декілька багатих керівників технологічних компаній заснували перші інвестклуби ангелів у районі Затоки.

Також 1957 року заснували венчурну компанію Draper, Gaither & Anderson. Однак вона проіснувала недовго. Венчурний капітал тільки набирав обертів.

Потім 1958 року взяли «Закон про інвестиції в малий бізнес». Нова програма спонукала уряд позичити гроші щойно створеним інвестиційним компаніям. Їх називали «інвестиційними компаніями малого бізнесу» (Small Business Investment Companies, або SBIC).

Програма працювала не дуже ефективно, але допомогла молодим управлінським командам почати бізнес і домогтися прогресу в методології оцінки ризиків у технологічній сфері. Зацікавлені у венчурному інвестуванні вибрали для себе таку юридичну форму, як обмежене партнерство. Вони почали стимулювати керуючих партнерів за допомогою частки винагороди від угод. Так вони вирішили проблему, яка призвела до закриття ARD генерала Дорио.

Венчурний капітал продовжував зростати з меншою паперовою тяганиною і більшою узгодженістю між партнерами з обмеженою відповідальністю і керівними партнерами. 1972 року з’явилися знамениті венчурні компанії Kleiner Perkins Caufield & Byers і Sequoia Capital.

1978 року Міністерство праці після обговорень з новою «Національною асоціацією венчурного капіталу» (NVCA) вирішило позбавити пенсійні фонди робітників від тяжкості старого і суворого тлумачення «правил розумної людини». Це інвестиційний стандарт США для угод і операцій за дорученням.

У деяких штатах агенти клієнтів вправі інвестувати в різні види активів зі спеціального списку. Якщо списку немає, то, за «правилом розумної людини», довірена особа може вкладати капітал у цінні папери, які купила би ощадлива людина, бажаючи отримати дохід і зберегти свій капітал.

З 1978 року менеджерам найбільших активів дозволялося спрямовувати частину коштів у венчурний капітал. Наприклад, так могли надходити пенсійні фонди. Як висловився Лайонел Пінкус, це «відкрило шлюзи нового капіталу для нашої молодої галузі».

У роки після виходу персональних комп’ютерів на споживчі ринки (особливо після запуску Apple II) венчурний капітал зріс у десять разів. Йому пощастило, тому що на фінансових ринках ось-ось мала була початися нова конкуренція. У 1980-х викуп позикових коштів привертав мільярди, а угоди з венчурним капіталом — ще мільйони. На щастя, технологічна «бульбашка» 1990-х надала венчурним капіталістам нову велику платформу, де вони могли зростати, — інтернет.

Епоха інтернету

У 1990-х інвестори масово вливали гроші в інтернет-стартапи в очікуванні їхнього виходу на прибутковість. До 1999 року 39% усіх венчурних інвестицій припадало на такі компанії, як і більша частина IPO того року. Венчурні капіталісти в гонитві за великим прибутком вкладалися в будь-яку компанію з «.com» в назві. Саме тому ситуацію, яка утворилася через модне інвестування, рясний венчурний капітал і ненадійні інтернет-компанії, назвали міхуром доткомів. Такі компанії отримували гроші без бізнес-планів, продуктів або звітів про доходи.

Бульбашка доткомів луснула з обвалом фондового ринку в березні 2000-го. Це сталося тому, що більшість технологічних стартапів після розтрати отриманих коштів просто закривалися.

Бульбашка доткомів занадто сильно нагадує «залізничну манію» в Великобританії. І там, і там були нова технологія і рясні інвестиції, а схвалення залізничних схем парламентом Великобританії схоже на IPO.

«Залізнична манія» вщухла, а залізні дороги залишилися. Бульбашка доткомів луснула, але заклала інфраструктуру і економічну основу для подальшого розвитку інтернету. Ймовірно, ці два епізоди з інтервалом в 150 років найкраще описують суть венчурного капіталу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

БІЗНЕС Від заводу вікон до Vimeo. Як продакт-менеджер із Кривого Рогу став топом у американській компанії

Від заводу вікон до Vimeo. Як менеджер із Кривого Рогу став продактом у американській компанії

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
03 Серпня 2021, 08:45 11 хв читання
Історії «Колись нас чіпуватимуть із дитинства». Ярослав Ажнюк і Марвін Ляо — про геймінг, корисні звички та технологічне майбутнє
19 Липня 2021, 12:10 15 хв читання
БІЗНЕС Історія одного CPO. Як я переїхав до Лондона і працюю над продуктом в стартапі bioniq

Історія одного CPO. Як я переїхав до Лондона та працюю над продуктом у стартапі bioniq

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
29 Березня 2021, 08:00 10 хв читання
Історії

Натхнення на мільярд. Що таке мотиваційна література і чому нам (не)варто її читати?

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
03 Грудня 2020, 09:30 9 хв читання
Гайди

Як потрапити в акселератор Startup Wise Guys — досвід українських стартапів Finmap і Onboard

27 Липня 2021, 10:00
10 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Навесні європейський акселератор Startup Wise Guys оголосив результати чергового набору учасників. З 350 заявок з усього світу відібрали 10 SaaS і 3 кіберстартапи. Усі вони отримають інвестиції, європейських менторів та можливості для нетворкінгу. Програма триватиме до кінця вересня.

У десятку потрапили два українських стартапи Finmap і Onboard, орієнтовані на малий і середній бізнес. Розбираємося, в чому суть продуктів команд-переможниць і як стати учасником Startup Wise Guys.

Що таке Startup Wise Guys

Startup Wise Guys (SWG) — естонський акселератор, що пропонує стартапам на ранніх стадіях розвитку тримісячну програму. Акселератор в першу чергу орієнтований на продажі й масштабування. Є й компонент фандрейзингу, який допомагає командам зібрати наступний раунд фінансування протягом шести місяців.

2021 року в фокусі акселератора знаходяться в основному B2B, SaaS, fintech і кіберкомпанії. У різні роки його програми проходили українські стартапи CallPage, Promo Republic, Jetbeep і StepShot. 2021 року у SWG проходять дві українські компанії — Finmap і Onboard.

Українські стартапи на Startup Wise Guys

Українці входять до п’ятірки найактивніших претендентів на участь в акселераторі, поряд з балтійськими й турецькими компаніями. В останні роки було всього один-два набори, на які українські стартапи не пройшли. А в деяких наборах серед 10 переможців було до трьох українських компаній.

«Українські стартапи завжди виділялися приголомшливими технічними навичками і сильними продуктами, — пояснюють в SWG. — Але це не завжди поєднується з достатнім рівнем англійської та бізнес-навичок. Програма акселератора допомагає підтягнути навички ведення бізнесу і організації продажів».

Крім того, у SWG помітили: більшість українських стартапів дуже орієнтовані на США і часто взагалі не вважають Європу цільовим ринком. Але останнім часом ця тенденція змінюється, і все більше стартапів розглядають Європу як стартовий майданчик перед виходом на найдальші ринки.

Учасники акселератора-2021

Finmap

Це сервіс обліку фінансів для підприємців малого та середнього бізнесу. Його заснували Олександр Соловей та Іван Каунов 2019 року. Навесні 2021-го до команди Finmap приєднався Дмитро Дубілет, співзасновник Monobank.

Ідея сервісу — в максимально простому управлінні фінансами, навіть якщо у бізнесу кілька рахунків у різних банках. Інформація за видатками та доходами відображається на дашборді й фільтрується за категоріями. Налаштовуючи рівні доступу, можна делегувати команді внесення даних. А ще система дозволяє створювати регулярні й майбутні платежі й автоматично синхронізувати дані через API з рахунками в різних банках.

Зараз сервіс представлений в 12 країнах. У команді 30 осіб, до кінця року планують розширитися вдвічі.

Startup Wise Guys — не перший акселератор, в якому Finmap бере участь. Минулого року стартап проходив піврічну програму від американського акселератора 500 Startups.

«У нас був позитивний досвід у подібних програмах, але ми проходили їх удвох із партнером. А хотілося б пройти подібне всією командою. Тому і подали заявку на SWG», — каже співзасновник Finmap Олександр Соловей.

Onboard

Українсько-британський стартап допомагає автоматизувати навчання співробітників у відділах продажів. Замість того, щоб «вручну» вводити в курс справи кожного новачка, компанія може створити тренінг-програму на Onboard. Нові співробітники отримають структуровану інформацію, а система підкаже керівникові, які прогалини в знаннях залишилися у новачка.

Зараз в Onboard шість співробітників, до кінця року команду планують розширити до 10 осіб. Клієнти й партнери сервісу — з Британії, США, Канади, Естонії та України. Серед них Rocket, Reply.io, SimplyContact, Bookimed. Стартап вперше бере участь в акселераторі.

«Я давно знав про SWG, але ми з командою думали, що ще не готові до цього. Одного разу мене тегнули в Facebook під постом про набір учасників. Побачивши, що ми підходимо за всіма критеріями й можемо отримати доступ до ментора зі Stripe, Pipedrive, Microsoft, десятків фондів і коучів, я подумав: це те, що нам потрібно», — розповідає Олег болотних, засновник Onboard.

Загальна аудиторія — малий і середній бізнес

Цікаво, що обидва стартапу, що пройшли на акселератор, створюють продукти для малого та середнього бізнесу.

«Хаос в грошах і досить низька фінансова грамотність — величезний біль всіх підприємців мікро-, малого та середнього бізнесу, — кажуть в Finmap. — І це характерно для підприємців не тільки нашого регіону, але і взагалі всього світу, особливо в країнах, що розвиваються».

Ще один фактор — «живучість» цього сегмента. Підприємці перебудовуються, закривають і відкривають бізнеси, але продовжують працювати з сервісом.

«Дуже характерний приклад — на самому початку карантину наш користувач, у якого був бізнес у сфері подорожей, заморозив доступ до Finmap, тому що закрив свою справу. Буквально через два місяці він повернувся вже з бізнесом з продажу кальянів. А облік грошей потрібен і там, і там. І таких прикладів десятки», — пояснює Іван Каунов.

У Onboard теж відштовхувалися від болів середнього і малого бізнесу.

«У МСБ навчання — це хворе місце. Компанії, де ростуть відділи продажів, хочуть автоматизувати процес, але більшість систем розраховані під корпорації. Вартість і інтеграція цих систем лякає бізнеси, до того ж їм потрібні легкі рішення», — пояснює Олег Болотнов.

Наступним кроком у розвитку він вважає up-market (роботу з великими компаніями й великим середнім чеком) і полегшення розвитку співробітників у швидкозростаючих компаніях і ентерпрайз-секторі.

Що дасть стартапам акселератор Startup Wise Guys

Основна мета Onboard — отримати 90% нових клієнтів із Великобританії й Нідерландів.

«Для цього ми з менторами змінили процес продажів і вже бачимо перші результати, — говорить Олег Болотнов. — А ще сподіваємося на розширення знайомств і впізнаваності серед європейських інвесторів. Щоб про нас вже знали й не доводилося шукати гроші на масштабування у „холодних“ контактів».

У Finmap також чекають доступу до потужного глобального нетворку від акселератора. «Крім того, це прокачка мислення. Подібні програми розвивають навички мислити масштабно. А без цього неможливо побудувати дійсно глобальну компанію», — коментують співзасновники Finmap.

Критерії відбору в Startup Wise Guys

Відбираючи учасників, у Startup Wise Guys аналізують команду, продукт, ринок, компетенції, потенціал до масштабування та інші фактори. Тому потрапляння на SWG — непростий процес. Наприклад, у Finmap йшли до цього кілька років.

«Ми заходили з чотирьох різних сторін, писали листи, шукали виходи через нетворк. І раз по раз після численних інтерв’ю отримували відмови. Змогли пробитися тільки з четвертої спроби», — каже Іван Каунов із Finmap.

Команді SWG сподобалося, як Finmap розвивається на українському ринку. «Коли ми вперше поговорили із засновниками, ми побачили, що це дуже злагоджена команда, в якій різні особистості доповнюють одне одного», — кажуть представники акселератора. На їхню думку, потенціал стартапу на європейських ринках досить великий, але над просуванням ще потрібно працювати.

В Onboard припускають: секрет потрапляння на SWG — не тільки в хорошому пітчі або продукті. Акселератор має розуміти, чи принесуть ментори й програма користь конкретного стартапу.

«Відбір проходив азартно і трохи страшно. Дуже схоже на боротьбу з конкурентами в продажах», — іронізує засновник Onboard. Відбір складався з таких етапів:

  • заявка;
  • пітч-день;
  • технічне інтерв’ю;
  • бізнес-інтерв’ю;
  • фінал — відбірковий буткемп. За три дні команда стартапу має провести демо продукту, пропітчити менторам акселератора і пройти інтерв’ю з ними.

«Найгірше, що може бути, — не знати, що тебе чекає на цих етапах, намагатися викрутитися і покладатися на удачу», — вважає Олег Болотнов.

Тому перед фінальною частиною Onboard знайшли всіх українських випускників SWG і попросили розповісти, як вони проходили відбір. Стратегія підготовки відповідей на кожне можливе питання ментора спрацювала.

Команду Startup Wise Guys ще в перший день пітча зачепило бажання Onboard пояснити свою ідею з пристрастю, веселощами й увагою до деталей. «Ця команда дивувала нас динамікою, глибиною розуміння ринку і загальним бізнес-підходом до проблеми, яку вона вирішує», — кажуть у SWG.

Чек лист. Як потрапити на Startup Wise Guys

  1. Щоб збільшити свої шанси, знайдіть людей, які пов’язані з SWG (співробітників, менторів, стартапи, які проходили акселерацію). Зв’яжіться з ними й попросіть про інтро або порад.
  2. Заповніть заявку на сайті SWG. Опишіть англійською мовою суть вашого продукту, цільову аудиторію і перевагу серед подібних продуктів.
  3. Прикладіть коротку презентацію проєкту (pitch deck).
  4. Вкажіть основні метрики, що показують темпи зростання вашого стартапу і потенціал ринку.
  5. Поясніть своїми словами, чому вам потрібен саме Startup Wise Guys. Так буде зрозуміло, що ви свідомо підійшли до оформлення заявки, а не намагаєтеся пробитися хоч куди-небудь.
  6. В очікуванні відповіді продовжуйте розвивати свій продукт. Ви повинні показати, що стартап зростає навіть без акселерації.
  7. Якщо вам відмовили, все одно нагадуйте про себе і продовжуйте пробувати. SWG любить наполегливих і розумних фаундерів.
  8. Якщо вами зацікавляться, то запросять на pitch day. Це день, коли всі стартапи презентують свої продукти 10–12 експертам із різних ніш. Кожен стартап по 25 хвилин спілкується з кожним з експертів. У кінці дня експерти подають короткий фідбек з кожного стартапу у SWG. Протягом тижня після цього акселератор прийме фінальне рішення.
  9. Підпишіть інвестиційний договір та інші документи.
  10. Довіртеся команді й директору програми, на яку ви потрапили. Вони розкажуть, що потрібно робити, щоб отримати максимальну користь від акселератора.
Досвід

Супутник за $200. Як MySat створили космічне обладнання, яке може запрограмувати кожен

08 Липня 2021, 16:00
6 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Супутник за $200. Як MySat створили космічне обладнання, яке може запрограмувати кожен
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Не всі з нас мріяли стати космонавтами у дитинстві. Але багатьом цікаво спостерігати за перегонами мільярдерів, які стануть першопрохідцями космічного туризму. Тим часом команда MySat доводить, що відчути себе причетним до аерокосмічної галузі швидше та дешевше, ніж здається.

Їхній продукт дає змогу самостійно програмувати космічні апарати вдома, вивчаючи у процесі програмування, фізику, механіку й електроніку. Один із засновників стартапу Джозеф Конрад розповів Vector про ідею та команду стартапу, особливості супутника, для кого він корисний і їхні подальші плани.

Джозеф Конрад

Про Space Cossacks

У попередньому проєкті Space Cossacks засновники тестували технології для аерокосмічної галузі та допомагали науковцям збирати зразки особливих мікроорганізмів. Для цього запускали в стратосферу стратостати — повітряні кулі, щільно закриті з усіх боків гондолою, — на висоту 30 км.

«У стратосфері ми робили промокампанії для UNIT.City, науковців з Академії наук і космічної компанії Spacebit. Це, напевно, найнезвичніший формат, який тільки можна спробувати в Україні. Навіть у Європі мало компаній займаються подібним: важко отримати дозволи, не можна запускати високо, щоби стратостат не опинився в іншій країні та не спричинив міжнародний конфлікт», — пояснює Джозеф Конрад.

У певний момент команда вирішила: було б добре мати власну лабораторію зі спеціальним обладнанням. Воно дало б змогу проводити таке саме тестування, як у стратосфері, тільки швидше.

Як виникла ідея стартапу MySat

Проєкт почався з іграшки для тестування сенсорів, що зазвичай присутні в справжніх супутниках. Поки команда шукала клієнтів для лабораторії, вирішила створити прототип супутника для демонстрацій. Згодом він трансформувався в набір для створення супутника, який кожен міг придбати за доступною ціною та зібрати самостійно.

Спочатку MySat був просто однією платою з напаяними сенсорами. Її під’єднували до комп’ютера через Wi-Fi й далі вимірювали температуру та вологість у приміщенні. Ідея про пластиковий корпус, програмування та збирання супутника виникла пізніше.

«Супутник стане в пригоді мейкерам, юним кодерам і школам, які хочуть вивчати програмування. Навіть не знаю, що може порівнятися з відчуттям, коли залізо оживає, тому що ти дав йому правильну команду», — розповідає Джозеф Конрад.

Хто в команді

  • Дмитро Хмара — CEO та програміст;
  • Олександр Лозинський — інженер;
  • Джозеф Конрад — бізнес-девелопер і операційник;
  • Тетяна Тимченко — фізикиня;
  • Богдан Лисенко — менеджер із продажів.

Робота з клієнтами та формування ціни

Сьогодні ціна супутника MySat — $150–200. Ціну формують за собівартістю та невеликою маржею, оскільки останнім часом команда виготовляє небагато продуктів. Обіцяють більш гнучку ціну, коли почнуть збільшувати ринок.

«Із кожним, хто купує комплект MySat, ми проводимо відеозустріч, і майже всі говорять, що їм подобається причетність до космосу. Коли на твоєму столі річ, ідентична до обладнання на висоті 2000 км над Землею, це дуже надихає», — каже Джозеф Конрад.

Засновники MySat не займаються активними продажами, а вдосконалюють прототип коштом краудфандингу та власних інвестицій. Утім, викладачі кафедри космічних інформаційних технологій ДНУ імені Олеся Гончара вже замовили кілька комплектів для практики зі студентами.

Можливості супутника

MySat можна зібрати та запрограмувати самостійно, без спеціальних знань. Супутник складається з низки сенсорів та елементів керування, які навчать основ роботи зі справжніми супутниками.

  • Вмикається супутник, як і справжні, з допомогою механізму RBF (Remove Before Flight — «витягнути перед польотом»).
  • Пристрій обладнаний власною системою живлення й акумулятором.
  • Орієнтуватися в просторі допоможуть датчики — акселерометр і гіроскоп.
  • Для більш точного позиціювання MySat обладнаний магнітним компасом.
  • У супутнику розміщені датчики температури, тиску та вологості для вивчення довкілля. Датчик тиску — барометр також допоможе вимірювати висоту.
  • Супутник має власний точний годинник. З його допомогою користувач програмує виконання завдань.
  • На борту розташована камера, яка може робити знімки за попередньо запрограмованою командою.
  • Можна запалити власну зірку. Для цього на борту супутника є спеціальний потужний світлодіод, спектр якого подібний до спектра Сонця.
  • Датчики освітленості — фотодіоди — покажуть, як супутник розташований відносно Сонця й Землі.

Скільки грошей вклали в проєкт

Перші кілька тисяч гривень засновники MySat вклали в матеріали, а розробляли пристрій самостійно. У квітні запустили краудфандингову кампанію на платформі «Спільнокошт», щоби зібрати на першу партію прототипів. Сподівалися на 60 000 грн, але зібрали майже 100 000 грн.

«Це мала сума інвестицій як для міжнародного проєкту. Проте ми трохи покращили електроніку, працюємо над інтерфейсом, який показуватиме дані із сенсорів MySat, та створюємо онлайн-платформу для обміну цими даними», — каже Джозеф Конрад.

До кінця року команда MySat планує запустити проєкт на Product Hunt та Kickstarter, щоби перевірити зацікавленість західної аудиторії та потім інвестувати зібрані кошти для продажів у інших країнах.

Що далі

У засновників MySat є ще декілька проєктів, де вони розробляють наносупутники та їхні компоненти для комерційних клієнтів. «Deeptech надзвичайно конкурентний, але якщо ти хочеш отримати більший прибуток, варто йти туди, де складні проєкти й розумні конкуренти», — доповнює Конрад.

Зараз MySat тримається своєї візії — створити супутник, доступний кожному. У майбутньому планують зробити супутники схожими на LEGO, щоби їх можна було розширити додатковими модулями.

Найважливіші завдання під час створення наносупутника — здешевлення запуску на орбіту та модернізація модулями зв’язку, сонячними батареями, процесором, які підходять для космосу. Наприклад, вартість запуску 3U кубсата (три супутники, з’єднані один з одним, кожен вагою 1 кг) без розроблення може обійтися в $150 000.

Під час запуску апаратів

«Довгостроковими планами не ділитимуся — вони мають властивість змінюватися. Але я точно впевнений, що нам надзвичайно подобається те, чим ми займаємося», — підсумовує Конрад.

Фото надані командою MySat

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Досвід

Набір на виріст. Як українки створили сервіс повторного використання дитячих речей

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
26 Травня 2021, 18:00 8 хв читання
Досвід Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію

Чортові кросівки. Як вписувати несподіванки у бренд-історію

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
23 Квітня 2021, 15:30 8 хв читання
БІЗНЕС

Grammarly — 12 років. За якими принципами будували перший український «єдиноріг»

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
01 Квітня 2021, 08:00 6 хв читання
Досвід Як зміниться монетизація українських медіа та хто платитиме за контент — колонка CMO Admixer

Як зміниться монетизація українських медіа та хто платитиме за контент — колонка CMO Admixer

Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
20 Березня 2021, 10:01 10 хв читання
Завантаження...