Монетизація медійки й кулінарії та попит за кордоном. Як працює під час війни команда проєктів Євгена Клопотенка
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Сьогодні бренд «Євген Клопотенко» об’єднує різні бізнесові та соціальні проєкти: від створення кулінарної інформації до покращення культури харчування та популяризації української кухні за кордоном. Крім того, команда бренду працює як окремий медіахолдинг із «унікальною бізнес-моделлю».
Рекламодавцям пропонують меню послуг та з десяток каналів взаємодії з аудиторією. До початку війни вартість мінімального рекламного контракту Євгена стартувала від 1 млн грн, а дохід проєкту «Євген Клопотенко» 2021 року склав 19 млн грн. Дещо змінилося. Про те, як в умовах повномасштабної війни працює бізнес, побудований на творчості, розповідає керівна партнерка проєктів Євгена Клопотенка Саша Фідкевич.
Чи був план на випадок повномасштабної війни?
Ми до останнього не вірили, що повномасштабна війна розпочнеться. Відтак завчасно не готували докладного плану. Думаю, що до таких подій неможливо бути підготовленим і врахувати все. Адже жоден план не передбачив би масштаби тих потрясінь, з якими бізнеси зіткнулися в результаті повномасштабного вторгнення.
Єдине, що ми з Євгеном зробили — проговорили, як будемо підтримувати команду та що робитимемо з грошима. Напередодні вторгнення ми провели моніторинг залишків на рахунках, а також підготували платіжки на вивід коштів. Не було розуміння, як розгортатимуться обставини та чи вистоїть банківська система країни. А нам було важливо подбати про фінансову безпеку людей, з якими ми працюємо.
Як зустріли війну? Які проблеми вирішували першими?
Виплати співробітникам
Я вважаю, що найбільша відповідальність роботодавця й найперше, про що варто думати в кризових умовах це — люди. Тому саме виплатам зарплати за повний місяць ми присвятили ранок 24 лютого.
Бізнес-модель наших проєктів — це створення та продаж інформаційного продукту. До війни значну частину нашого доходу складали маркетингові активності та рекламні інтеграції. З початком повномасштабного вторгнення вони втратили свою актуальність, а ми — велику частину прибутку. Тому забезпечити всіх співробітників повноцінними гонорарами виявилося неможливо.
У березні нам довелося скоротити зарплатний фонд команди на 30%. Прикро, що суми наразі трохи менші, але зарплату отримують усі. Найближчим часом ми підсумуємо результати роботи у нових умовах і, я сподіваюся, повернемося до довоєнних виплат.
Аудит і зміна фокусу
У перший тиждень від початку вторгнення ми почали вести активну інформаційну кампанію в соціальних мережах Євгена. Зокрема надавати українцям кулінарну підтримку та створювати рецепти страв, які можна приготувати з обмеженого переліку продуктів. Також соціальні мережі стали міжнародним інформаційним майданчиком.
Наступним кроком був облік коштів і майна. Ми склали списки кредиторської та дебіторської заборгованості, яку мали виплатити в лютому. Потім сконтактували з нашими партнерами та клієнтами, щоб дізнатися стан справ і погодити дати можливих виплат. Коли ж отримали орієнтовний фінансовий зріз, одразу зробили обов’язкові платежі та сплатили податки.
Нова стратегія
Далі поговорили з командою, щоб зрозуміти її готовність включатися в діяльність компанії. Організували спільний брейншторм, розподілили ролі та обговорили всі можливі варіанти нашої роботи найближчим часом.
На початок березня ми вже мали оновлену стратегію роботи бізнесу на період воєнного стану. Зокрема фінансову модель проєктів, яка містила:
- усі борги;
- усі необхідні поточні витрати;
- можливі майбутні платежі;
- потенційні доходи.
Ми дуже гнучко підійшли до створення цієї стратегії та до планування майбутнього в нових умовах. Нам було важливо не залишитися в стані жертви, а зайняти проактивну позицію.
Про релокейт і підтримку співробітників
Ми не проводили централізований релокейт команди. Кожен із наших співробітників зміг самостійно подбати про свою «локацію воєнного часу». Частина нашої команди виїхала за кордон, а частина залишилася в різних містах країни. У нас переважно вільний графік роботи: кожен член команди дуже самостійний і може виконувати робочі завдання в зручний час.
Звісно, ми були на зв’язку та за потреби підтримували один одного інформаційно та логістично. Мені було важливо, щоб члени команди, працюючи віддалено, не втрачали емоційний зв’язок і дружню комунікацію один з одним. Тому в робочому чаті ми започаткували обмін підтримкою. Щоп’ятниці кожен співробітник розповідав про свої справи, ділиться фотографіями та рефлексіями щодо певних життєвих подій. Я помітила, що ці повідомлення дають кожному із нас не тільки відчуття опори, а й мотивацію працювати далі.
Коли я помічаю, що хтось із членів команди пригнічений, то намагаюся це обговорити. Особливо якщо ситуація впливає на результат роботи.
Я вважаю, що керівник мусить надавати команді ментальну підтримку, але не має перетворюватися на психотерапевта. Також варто пам’ятати, що навіть найстійкіший керівник — це також людина, ресурс якої обмежений.
Тому я намагаюся піклуватися про себе: працюю з психологом і обов’язково виділяю час на відпочинок. Коли співробітники бачать мене на зустрічах спокійною та врівноваженою, теж перестають тривожитися — хоча би через робочі питання.
90% людей уже повернулися до Києва. Наприкінці травня ми відновили роботу офісу й почали працювати офлайн.
Як перебудували роботу? На чому сфокусувалися?
Наразі наш основний фокус — це пошук фінансування та нових шляхів заробітку. Ми проаналізували свої можливості та сконцентрувалися на трьох напрямах роботи.
- Міжнародна діяльність. Ми переформатували всі соціальні мережі та інформаційні ресурси: не тільки дублюємо контент англійською мовою, а й розповідаємо світові про українську культуру та гастрономію.
Якщо раніше нашими основними клієнтами були представники бізнесу, то сьогодні це — міжнародні благодійні фонди та громадські організації. Вони готові фінансово підтримувати Україну, зокрема через їжу.
Євген активно займається гастрономічною дипломатією. Проводить благодійні звані вечері, працює з міжнародними ЗМІ, спілкується з шефами з інших країн, а також — навчає іноземців готувати національні страви. Зараз ми просуваємо кулінарні книжки Євгена на інші ринки: США, Німеччина, Польща, Іспанія.
У травні Євген здобув нагороду міжнародної премії World Influencers and Bloggers Awards і був визнаний food-інфлюенсером року. Ми вирішили скористатися цією можливістю, щоб налагодити співпрацю з міжнародними рекламними агентствами та брендами.
- Грантова діяльність. Нам вдалося отримати фінансування на наш соціальні проєкти із покращення культури харчування CultFood. У його межах ми реформуватимемо профтехосвіту кухарів і поліпшуватимемо харчування у школах та дитсадках.
- Рекламні інтеграції з українськими компаніями. З початком війни ми повністю згорнули рекламну діяльність. Однак наразі бренди потроху повертаються. Нам уже вдалося домовитися про співпрацю з кількома клієнтами. Поновлюються перемовини щодо підписання нових контрактів. Тому я сподіваюся, що в найближчі місяці реклама також почне приносити нам дохід.
Варто сказати, що у березні ми також відкрили рахунок для донейтів. Так кожен охочий може підтримати проєкт будь-якою зручною сумою.
Чи змінилися функції членів команд?
Пандемія COVID-19 навчила нас працювати онлайн та швидко адаптуватися до будь-яких викликів. Тому в роботі команди та наших функціях фактично нічого не змінилося. Кожен співробітник чітко розуміє зону своєї відповідальності та виконує заплановані завдання.
Я не займаюся жорстким контролем, адже беру в команду свідомих людей, яким подобається те, що вони роблять. Відтак нагляд їм не потрібен. Раз на тиждень я проводжу командні зустрічі, аби дізнатися про стан справ. У нашому випадку — це ідеальна модель роботи, оскільки проєкт дуже живий і гнучкий.
Як змінився маркетинг публічної людини в умовах війни?
Якщо раніше ми працювали за чітким завчасно визначеним планом, то сьогодні наша діяльність дуже адаптивна. Ми навчилися супершвидко реагувати на актуальні інфоприводи. Наприклад, коли в країні почали говорити про дефіцит солі, ми одразу створили тематичний допис — пояснили українцям, як замінити та компенсувати сіль у стравах. Як тільки з’явився твіт про «русню під Ізюмом», того ж дня Євген створив рецепт цієї символічної страви.
Найголовніші інструменти маркетингу сьогодні — гнучкість, уміння йти в ногу з інформаційними трендами та готовність швидко ухвалювати рішення й робити щось абсолютно нове.
До того ж сучасна реальність вимагає від людей, а особливо від лідерів думок, адекватного та швидкого її прийняття. Неможливо продовжувати жити так, ніби нічого не трапилося. А особливо — не зважати на сучасний контекст під час створення контенту чи будь-яких інших продуктів.
Як змінилася співпраця з брендами та клієнтами?
Українські бренди та корпорації зараз досить неповороткі та обережні. Вони бояться повертатися до активної реклами своїх послуг і товарів. Адже більшість досі не розуміє, як інтегрувати війну у свою комунікацію. Або ж хоче перечекати й почати знову використовувати довоєнні комунікаційні меседжі та маркетингові інструменти. Очевидно, сьогодні це вже неможливо.
Чи не на кожній зустрічі я повторюю клієнтам, що розповідати виключно про якості товару та ігнорувати нову реальність недоречно.
Варто говорити, як працює команда у цей час, з якими викликами зіштовхується, створюючи новіпродукти, та які проблеми розв’язує.
Однак, як показує наш досвід, великі компанії вже розпочали підготовку нових комунікаційних стратегій. Вони питають про ціни та можливі варіанти співпраці. А це означає, що війна не зруйнувала цей ринок повністю. Зовсім скоро він запрацює з новими силами.
Чому креативним бізнесам важливо виходити на міжнародні ринки?
Нещодавно одна з іноземних літредакторок сказала мені: «Я хочу бути першою, хто приведе справжнє українське кулінарне видання на американський ринок . Це означає, що світ відкритий і до наших товарів, і до наших послуг. Міжнародна спільнота не лише стежить за воєнними подіями, а й активно цікавиться всім, що продукують українці.
Зараз гарна нагода скористатися цим моментом, аби розповісти про себе іноземній аудиторії. Погодьтеся, більшість креаторів і підприємців бодай раз у житті мріяли про роботу з міжнародними клієнтами.
Сьогодні саме час розширити свої горизонти та продемонструвати світові, що Made in Ukraine це — якісний та конкурентоспроможний продукт.
Що плануєте робити, якщо війна затягнеться?
Я сподіваюся, що це кардинально не вплине на нашу роботу. Зокрема тому, що ми вже враховуємо її присутність не тільки у повсякденному житті, а й під час створення бізнес-стратегії та комунікаційних планів.
Насамперед ми намагаємося будувати довгострокові партнерства з тими брендами та компаніями, які розуміють, що вплив війни неминучий. Крім того, робимо акцент на міжнародній співпраці, яка зможе забезпечити нашу команду доходом. Ці сценарії роботи і є своєрідним острівком стабільності нашого бізнесу.
