Як не втратити в ефективності, коли все постійно змінюється? Досвід команди Roosh — конспект подкасту «Hey Roosh»
Повномасштабна війна внесла корективи в кожну сферу нашого життя. Новий день кидає новий виклик, нове знайомство приносить новий шанс чи невдачу, нова подія — прогрес чи регрес.
Резилієнтність Резилієнтність (психологічна стійкість) — це вміння проходити крізь життєві випробування, зберігаючи, відновлюючи та плекаючи при цьому своє психічне здоров’я, особистісну цілісність та зростання, соціальні зв’язки. — наше все. Як пристосуватися до нестабільності та постійних змін, позбутися почуття провини та реорганізувати робочий процес — обговорили в другому епізоді подкасту «Hey Roosh».
Це подкаст технологічної компанії Roosh, яка запускає власні стартапи й tech-ініціативи, інвестує в амбітні проєкти з усього світу та будує технологічну екосистему, фокусуючись на можливостях штучного інтелекту та машинного навчання. У подкасті співробітники діляться досвідом, інсайтами, розповідають про свій шлях і бекстейдж життя компанії.
Ведуча — Даша Маляр, Talent Acquisition Lead в Roosh
Гості випуску:
- Олександра Бородіна — Creative Communications Director в Roosh;
- Богдан Питайчук — Chief AI Officer у Gathers;
- Лера Мерзлікіна — HR бізнес-партнерка в Roosh;
- Євген Негода — product-менеджер венчурної студії Pawa.
Публікуємо стисле текстове зведення, а повний випуск можна послухати тут:
Також слухайте на платформах:
Нові виклики диктують зміни
Перші глобальні зміни в нашій роботі почались ще під час пандемії. Коли Covid прийшов в Україну, нас як компанії ще не існувало. Ми тоді тільки фіналізували бізнес-концепцію, працювали над неймінгом, айдентикою, оформлювались юридично, займались хайрингом. І все це одночасно для декількох проєктів: Roosh, Pawa, Roosh Ventures.
Чи можливо було усі процеси реалізувати ефективно дистанційно? Тоді ми про це не знали. Ми щойно відкрили офіс у центрі Києва, і команді хотілось бути поруч одне з одним. Тому для нас онлайн до лютого 2022 року полягав лише у Zoom-мітингах з партнерами і з іншими компаніями. Тотальний ремоут зі зміною процесів і іншим типом комунікації всередині команд прийшов вже з початком повномасштабної війни.
Технології сприяють розвитку
Одна з наших цінностей про те, аби дізнаватися про нові технології в різних галузях та втілювати їх у роботу. Раніше привітання з Днями народження ми писали з копірайтерами, а зараз робимо це з допомогою ChatGPT.
Минулого року збиратися ми могли лише онлайн. Аби це відрізнялося від наших стандартних колів, ми збиралися в метаверсі. Затестили два майданчики тоді: українську платформу Party Space і Gather.
Перша зустріч — підсумковий мітинг, друга — це зустріч до нашого Дня народження. Так, це не був офлайн. Проте це можливість зібратися всією командою, яка на той час знаходилася в різних містах і країнах, і зробити це нетривіально. Метавсесвіт виявився класним, я раніше його не тестувала, і більшість працівників команди також.
Метавсесвітом потрібно навчитися рухатися, зрозуміти механіку. Потрібен час, аби побачити, наприклад, що картини, які знаходяться на стінах, інтерактивні. Це цікавий досвід, що розвиває.
Найгірше, що можна робити, — не користуватися технологіями і не пробувати нове.
Про ресурсність
[Повномасштабне вторгнення застало Богдана за кордоном, і за пів року він змінив 13 міст, а тепер має шість годин різниці в часі зі своєю командою].
Я живу тим, що роблю, 24/7. У мене немає формату роботи «вісім годин в день і потім відпочинок». Перше, що я шукав у кожному новому місті після повномасштабного вторгнення, це базові речі типу місця, де працювати, і спортзал, в який ходити. Тому що найважливіше, що завжди з нами, що ми носимо з собою, — це наше тіло. І якщо ти живеш в режимі of constant travel, який забирає ресурс, тобі треба мати його достатньо, щоб вивозити цей стан.
Я не лінувався щоразу все знаходити, і це впливало на продуктивність. Класна штука: коли є якісь питання «на подумати», то ти не просто йдеш в зал, а йдеш і думаєш, як розв’язати цю проблему, яку архітектуру спробувати, яке рішення ухвалити. Виходить, що навіть коли ти не працюєш, ти фактично працюєш. Це один зі стовпів, на яких тримається продуктивність та можливість якісного воркейшну.
Про довіру та взаємодію
Моя позиція в тому, щоб бути гідним партнером для команд, для людей, для керівників. А це можливо тільки через довіру. Якщо в особистій комунікації за декілька місяців можна налаштувати взаємодію так, що ти стаєш рівним партером, то на ремоуті на це йде більше часу.
На ремоуті відчуваєш, що ти не зустрінешся з командою або керівником випадково, навряд чи вдасться посидіти, поговорити про щось неробоче. Це створює додаткові виклики під час спілкування, на які потрібно витратити певний ресурс.
Про робочий простір
На ремоуті ми маємо докладати більше зусиль, щоб зберегти продуктивність і створити комфортний робочий простір. Ідеально, коли це кабінет. Я ще не працювала в умовах, де є окремий кабінет. Наразі мій робочий кабінет — на кухні, бо є стіл, бо є стілець, і це зручно.
Я намагаюся реально докладати зусиль для того, щоб влаштувати навколо себе робочу гарну атмосферу. Що мені допомагає:
- всюди чисто, нічого зайвого;
- зовнішній вигляд та одяг, що сприяє появі робочого настрою;
- створення режиму, планування завдань;
- визначення чітких цілей;
- поєднання різних видів активності впродовж робочого дня;
- фокусування на важливому замість мультитаскінгу;
- виокремнення годин лише на роботу й лише на побут і життя;
- улюблені свічки або квіти на робочому місці.
Про воркейшн
Базово — це мікс роботи і подорожей. Є декілька думок щодо його організації:
- Перший варіант — ви їдете в умовні Карпати, два тижні там відпочиваєте, потім два тижні працюєте.
- Другий варіант — ви домовляєтесь про part-time залученість на 7, 10, 14 днів — і половину дня працюєте, а іншу частину дня подорожуєте.
- Третій варіант — workcation — найбільш популярний серед команди, і це мій варіант також.
Воркейшн — це певна зміна обстановки, яка дозволяє перезавантажитися ментально. У мене дійсно був такий досвід, якраз в рамках Pawa, у минулому 2022 році. Для нас тоді зняли офіс в Ужгороді, а потім запропонували пожити в Буковелі. Єдина умова – продовжувати працювати. Перевага такого поєднання в тому, що ти виходиш з робочого місця і не сідаєш в метро, щоб дістатись дому, а вибираєш заняття з мільйона різних розваг! Класно навіть просто піти в інше кафе, бо це вже різноманіття щодо того, до чого ти звик, живучи у своєму місті. Головне — не загулювати сильно, не перетинати межу work з cation.
Про vacation
Спочатку я морально не дозволяла собі брати відпустку, тому що в країні, де йде війна, де в ЗСУ немає відпустки, здається, немає місця для відпочинку. Чому я маю собі це дозволити? Відповідь я знайшла у процесах, які погано побудувала. Я зіштовхнулася з вигоранням, жодної користі від якого немає. Краще до цього не доводити. Мій керівник це помітив, практично запропонував мені, щоб я пішла у відпустку. Вона мені дійсно допомогла.
Щоб людина була максимально ефективною, генерувала ідеї, любила свою роботу, залишалась лояльною, їй треба переключатися.
Працюючи понаднормово у будні, вихідні та свята, ви ніколи не знаєте, коли може настати цей «кінець». А потім вже процес буде дуже складно повернути назад. Розуміти, що ви втомилися, і попросити у відпустку — це окей. І піти у відпустку — це окей. А інколи це ще й певна відповідальність керівника.
Про материнство й роботу
Я намагалася, наскільки можу, передати команді всі активності, пошерити досвід. Пам’ятаю, що за два дні, як у мене народилася дитина, я ще проводила тренінг з фідбеку для однієї з наших команд. Ми навіть жартували, що якщо зникне відео й буде зам’ючений звук, то я народжую, і треба просто почекати.
А після пологів я зробила дуже якісну перерву — чотири місяці. Це був час, коли я була тільки мама, ніякої роботи, ніяких таких інших обов’язків. Материнство потребує дуже багато ресурсів, набагато більше, ніж я собі думала. Коли ж дитинці виповнилися чотири місяці, я знайшла сили й на робочі обов’язки.
Про повернення до справ
Спочатку хотілося протестити, як це буде працювати. Зупинилася на комбінованому форматі: працювала півдня. А потім зрозуміла, що можу приділяти роботі не більше ніж чотири години.
Я знайшла в житті дитини такий проміжок часу, де я їй не конче потрібна. Команда просто розуміла, що робота є, я її в будь-якому разі зроблю, але у мене ще є дитина, і інколи їй потрібна увага.
Структура дня трохи змінилася, і тут дуже важлива підтримка від близьких. Самостійно це точно неможливо організувати. Якщо ти один, то працює тільки щось одне тоді.
Компанія Roosh зараз у пошуку нових талантів! Знайти актуальні вакансії можна тут.