Війна як спогад, пакети та Маріуполь. Як минув тиждень на War Against War (креативному фронті)
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Новини з військового фронту нам розповідає Генштаб, а для зведень із інформаційного фронту ми запросили команду Сергія Вовка, співзасновника КАМА, та Ірини Никончук, шоуранерки 1+1 Production. Сергій та Ірина створили інформаційні війська War Against War. Боротьба з путінською пропагандою, натхнення українців та документування злочинів путіна — це їхня основна місія. Прочитайте наше інтерв’ю, аби більше дізнатися про команду, та перегляньте наш дайджест за попередній тиждень, аби зрозуміти, що вони вже зробили.
У межах рубрики «Дайджест війни проти війни» команда Сергія та Ірини ділиться декількома найуспішнішими відео інформаційних військ за тиждень. Вони пояснюють, чому обрали саме ці меседжі, розповідають про результати та розкриватимуть «пасхалки». Хедлайнери цього тижня: ролик «Що у пакеті?», «Z-tryoshka», мистецька робота про Маріуполь та один день із життя, коли війна перетвориться на спогад. Кожен із наших читачів може долучитися до інформаційного фронту: завантажуйте відео, яке подобається, та поширюйте у своїх соцмережах.
Підсумки тижня
Третій місяць війни, інформаційні бої тривають. WAW готує масштабну кампанію; також готуємо проєкт міжнародного рівня разом із Мінсоцполітики.
Головний підсумок тижня — евакуація людей із Маріуполя й «Азовсталі». Безумовно, насамперед це заслуга Президента України, його Офісу та гуманітарних організацій. Але оскільки наша головна мета — щоб Україна не сходила з перших шпальт, це впливає на події. Тож минулий тиждень ми присвятили ударній роботі над постерами й темою Маріуполя, щоб утримати увагу громадськості й залишатися на слуху.
Що в пакеті?
Чому обрали саме цей меседж?
Дуже важливо зараз нагадувати світу про війну знов і знов, показати, що кожен може вплинути на ситуацію в Україні. І якщо ми змусимо хоча б одну людину вимагати від своєї держави більш рішучих дій, то буде супер. Якщо ж нарешті дочекаємося енергетичного ембарго Росії від світу, перемогу зустрінемо значно швидше.
Цільова авдиторія
Вдумливі та емпатичні люди. У ролику за пунктами розкладено, чому для нас так важливо радикальніше блокування Росії іншими країнами. Наприклад, денний прибуток, котрий Росії приносить Європа = 250 «Іскандерів», які запускаються по житловим будинкам із мирними українцями. Такими простими прикладами ми можемо зачепити серця людей.
Процес виробництва
Автор відео створив кльовий, зрозумілий текст, а я зі свого боку намагалася створити зрозумілий монтаж, використовуючи графічні елементи для спрощення.
Ролик створювався для європейців, яким ми намагалися простими словами та виведенням чітких закономірностей пояснити, чому ембарго нафти й газу з росії настільки важливе. Що цей економічний захід — не наші примхи, а ефективний важіль впливу на агресора, який щодня гатить по нашій території дорогими ракетами.
Стилістично хотілося чіткої, лаконічної, легкої форми, наскільки це можливо в темі війни. Тому використали прості образи, буквальні, але від того більш зрозумілі: пакет (целофановий) із санкціями, астрономічна сума грошей, яка проілюстрована готівкою у валізах тощо. Референсом були «фішки» режисера Майка Міллза, він майстер легкої оповіді про серйозне. Усім, хто в такі часи може собі дозволити таку розкіш, як перегляд кіно, раджу його стрічку «Початківці». Він не про нафту, газ і навіть не про війну. Але він про те, як кожен часовий проміжок із власними законами та кон’юнктурою залишає відбиток на долі окремої людини, її щоденних звичках, здатності будувати стосунки та самосприйнятті.
Спогади
У ролику розповідається історія маленької дівчинки, яка переживає війну, перебуваючи в харківському метро під бомбардуванням, та її почуття в цей період крізь призму її спогадів у майбутньому.
Меседж
Іде третій місяць війни. Люди, які не захотіли покидати свої домівки та весь цей час перебували в жахливих умовах для життя, поступово втомлюються та втрачають сили й надію на те, що це все скоро закінчиться. Ми вирішили нагадати їм, чому варто не здаватися та боротися.
Дати їм сили та віру, стимулювати через мрію про своє прекрасне та світле майбутнє після нашої перемоги. А також подивитися на свої сьогоднішні труднощі під іншим кутом, з погляду майбутнього себе, — коли ці випробування в контексті перемоги будуть здаватися нам трішки менш обтяжливими.
Вторинна мета цього ролику — звернути увагу західних країн на історії дітей та їхні почуття в цих умовах. Створити заклик про допомогу та врятувати дітей задля їхнього майбутнього.
Продакшн і кінозасоби
У мене є рекламний бекграунд і талановиті хлопці з індустрії. Разом ми підібрали відповідне відео на стоках і на постпродакшені додали до нього Київ майбутнього.
Далі ми використовували документальні кадри, зняті нашими хлопцями в Харкові, для монтажу реальності та передачі почуттів нашої головної героїні. За допомогою художнього прийому — обриву аудіонаративу — ми створили тиск тиші як образ зупинки нормального життя та тендітної дитячої психіки, яка хоче якось подолати цей жах, але не знає як.
Момент обриву навмисно зроблено поза тактом музики, щоб обіграти той непередбачений і жахливий стан, коли реальність вривається у твоє життя і ти втрачаєш контроль. Але у кульмінації ролика до звуку та музики, на словах «…і Я», ми даємо образ вже дорослої головної героїні як образ стійкості та мужності та створюємо контраст реальності.
Як казав психіатр Віктор Франкл, який пережив нацистський концтабір і надихнув багатьох ув’язнених боротися за життя: «Ми мали пробуджувати волю до життя для продовження існування, щоб пережити ув’язнення. Але в кожному випадку мужність жити або втома від життя залежала виключно від того, чи мала людина віру в сенс свого життя. Той, хто знає, «навіщо» жити, подолає майже будь-яке «як».
Напевно, мене надихнуло те, як працював із жахливою і водночас прекрасною реальністю Альфонсо Куарон у фільмі «Children of Men».
Процес виробництва
Це одне із небагатьох наших відео, які оперують не тільки документальними кадрами, адже нам потрібно було показати майбутнє. Як на мене, Павло Ковтун впорався з цим блискуче. Також нам дуже допомогли наші друзі, які відзняли цілий сюжет із харківського метро, щоб ми змогли показати реальне життя із підземки.
Кінозасоби
Увесь ролик зроблений в стилі мок’юментарі, псевдокументалістики. Звичайно, ми не можемо заглянути в майбутнє та зняти там інтервʼю, але можемо пофантазувати, як це може виглядати.
Плакат про Маріуполь
Чому важливо було робити постери про Маріуполь
З початком війни ми поїхали з Києва на захід України. У безпеці ми не могли не нічого не робити, коли бачили жахи в Маріуполі та на сході. Маріуполь — це наш біль, і ми як великий організм мусимо кричати про нього, максимально сигналізувати всьому світу про те, що нам болить. Усі з мого оточення намагаються хоч якось допомагати: волонтерство, розповсюдження інформації, донати. Мій інструмент — уміння малювати, і я намагався максимально застосовувати його. Як заведено говорити, всі на своїх місцях.
Меседжі плакатів
У межах проєкту WAW, до якого мене запросив Сергій Вовк, ми створили спочатку серію з трьох ілюстрацій, які мали влучно розказати про події в Маріуполі.
Місто зруйноване на 98 %. Уявіть, дев’яносто вісім відсотків, це лише 2 % вцілілого, практично нічого. Ми зобразили типовий український знак на в’їзді до населеного пункту, текст на якому вигорів практично повністю, а позаду — обриси чорного диму, що здіймається над містом від початку війни.
Також від початку війни, поміж інших захисників, наш героїчний полк «Азов» боронить місто. Для мене ця тема була особливо болючою, бо за декілька днів до того я дізнався, що в боях за Маріуполь загинув мій знайомий. Тарас був неймовірно світлою людиною з палаючими очима. Він справді знайшов себе на цій роботі й боронив Маріуполь, мене і всю Україну. Так у його особі я вирішив зобразити світлого воїна на фоні темного диму. Світло на фоні темряви з вогнем в очах.
Третя робота — найтемніша. У центрі затиснуті українці на території Азовсталі. Їм потрібен коридор, щоб вивезти дітей, жінок і поранених. Звідусюди вибухи та скрегіт металу. Не можу уявити жахливішого місця на землі. Вони б’ються за волю, а вся Україна очікує побачити їх на волі. Саме тому вони зображені у формі українського тризуба — символа, в якому можна прочитати це слово: воля.
Постер із зернятами
Кількість загиблих у Маріуполі важко осягнути. Я довго сидів над планшетом, дивлячись у стіну, намагаючись осягнути ці цифри. Намалював чорний овал, уявив, що це чиєсь життя. Це було одне, для когось дуже важливе життя. Цю людину хтось народив, виховував, любив, чекав. Я намалював поряд ще один такий овал, потім ще, доки не утворилося коло. Це коло почало нагадувати насіння соняшника. Це засмутило мене ще більше, бо кожне життя — це і є насіння, яке мало би продовжити свій рід. А тут навпаки, це чорний пакет із тілом всередині. Я малював кожну насінинку, коло за колом, доки вони не заповнили весь екран, після чого я додав форму ока поверх тонкою лінією.
З графічної точки зору, на розміщені так чорні цятки, які спрямовані до центру, доволі важко дивитися. Зображення рябить, за деякий час ніби відбивається на сітківці. Це і був той формат, який допоміг мені передати свої, а можливо і не тільки мої, емоції. Передати й бодай трошки осягнути масштаби трагедії. Ми дивимося, бачимо і найголовніше — говоримо про це.
Назва: Z-tryoshka
Після невеликої паузи креативна спільнота оговталася від початкового шоку повномасштабної війни. Митці почали виробляти багато якісного — як протестного, так і мотиваційного — контенту.
Тож я вирішив не просто рефлексувати, але й заповнювати прогалини. На мій погляд, у ситуації, коли більшість стріляє чергами та безперервно, поодинокі снайперські постріли не завадять. Хотілося обрати таку форму, яка буде змістовною, нелінійною та водночас легкою для розуміння символів. Грубо кажучи, меседж багаторазового сприйняття. Завжди приваблювали наївні рішення складних тем: усе, що є під рукою, ролик-стопмоушн на кшталт рекламного, на хвилину, з драматичною «казковою» музикою — саме те.
Звісно, було бажання охопити ширшу цільову. Але насамперед це мешканці західної Європи, які можуть не просто виходити на вулиці з протестами, а й безпосередньо впливати на рішення влади своїх країн. Тому меседж-підказка — «що потрібно нам від вас». Санкції, ембарго, зброя та розуміння, що уособлює росія.