Уже дванадцятий місяць інформаційні війська War Against War створюють відеоролики про війну для української та світової аудиторії. Команда співзасновника КАМА Сергія Вовка та шоуранерки 1+1 Production Ірини Никончук невтомно бореться з путінською пропагандою, документує злочини росії та зміцнює віру в перемогу України. У нашому інтерв’ю — більше про роботу WAW.
У рубриці «Дайджест війни проти війни» War Against War ділиться кількома найуспішнішими відео за тиждень. Креатори пояснюють, чому обрали саме ці меседжі, розповідають про результати та розкривають «пасхалки» і фішки продакшену.
Цього тижня команда поділилася роликами про злочини росії в Бучі, підтримку України Тайванем та підняла питання доречності блокування «чутливого контенту» в Meta, коли все, що оточує українців впродовж війни, — чутливий контент.
Підсумки тижня
Якби у нас був реальний, а не віртуальний офіс редакції, то весь минулий тиждень ми слухали б на повторі один влучний трек «Ницо Потворно»… ось уже майже рік нашому волонтерському руху з топпрофі з різних куточків креативної індустрії країни, де ми нон-стопом фігачимо контрпропаганду. Ми — не Зеленські, та й він, мабуть, втомлюється. Але ж ми, як і всі українці, не здаємося! Я не знаю, звідки це в нас. Схоже, це просто в нашій ДНК. Закінчу цитатою згаданого вище тезки: «Але я точно знаю, що русні п*зда».
Буча
Це найважчий сценарій, що я писав за весь час війни. Але й найважливіший. Робота, яку проробили журналісти New York Times, — дуже важлива для майбутнього трибуналу.
Пишучи цей сценарій, мене фізично переповнювали розпач, біль та лють. Як таке горе могло трапитися в цивілізованому світі?! Як такі нелюди можуть існувати?!
Я впевнений, що кожен вбивця, чиє імʼя згадано в цьому ролику, понесе справедливе покарання. Якщо вони досі живі, звісно. Але смерті для них замало. Вони повинні довічно сидіти в тюрмі і знати, що це — за ті злочини, що вони вчинили в Бучі. Вони не заслуговують ходити по вулиці, поруч з нормальними людьми, бо вони звірі. А звірі повинні сидіти в клітці.
Meta: небажання Meta
Кожен день у наших містах ми бачимо жахливі наслідки сусідства з терористом. І це нормальна реакція — хотіти розказати про це всьому світові, зокрема в соцмережах . Однак дуже часто алгоритми Meta працюють проти поширення «чутливого контенту», який оточує нас уже майже рік.
За основу ролика була взята історія із заблокованим акаунтом блогерки Улі Станіславської. Вона виклала наслідки бомбардування свого рідного міста — Вінниці. Проте Instagram вирішив, що це мова ворожнечі, — і заблокував пост. Після декількох таких видалених постів їй заблокували акаунт, завдяки якому Уля багато волонтерила.
Простий, але дієвий прийом «постав себе на місце іншого», використаний у ролику, дозволяє показати несправедливе ставлення Meta до українців. Під час війни алгоритми мають працювати по-іншому. Щоб якнайбільше людей в світі дізналося, що насправді коїться в Україні.
Інакше будуть виникати такі персонажі, як Ілон Маск, який не розібравшись нормально в питанні, пропонує дивні «формули миру» або пише абсолютно віддалені від реальності твіти.
Тайвань
Україна має перемогти. Це розуміє весь цивілізований світ. Саме тому українці отримують підтримку від багатьох країн, бо ми боремося не тільки за себе, а й за свободу й демократію у всьому світі.
Приклад того, як Україні допомагає Тайвань, показує, що навіть для такої далекої країни є важливою боротьба проти загарбницької політики росії, її терористичних актів та злочинів.
Українці дуже вдячні за гуманітарну допомогу та політичну підтримку. Голос кожної країни важливий, дії кожної країни важливі. Я постійно говорю зі своїми знайомими іноземцями, бо розповсюджувати правду про війну важливо.
Саме цим ми і займаємось в WAW кожного дня — поширюємо інформацію, щоб і близькі, і далекі країни розуміли, що відбувається. Достатньо репостнути одне з наших відео, і, можливо, в когось стане трошки більше інформації. Можливо, хтось на іншому куточку світу змінить свою думку. Для нас це вже маленька перемога в очікуванні тої найважливішої.