Уже сьомий місяць інформаційні війська War Against War створюють відеоролики про війну для української та світової аудиторії. Команда співзасновника КАМА Сергія Вовка та шоуранерки 1+1 Production Ірини Никончук невтомно бореться з путінською пропагандою, документує злочини росії та зміцнює віру в перемогу України. У нашому інтерв’ю — більше про роботу WAW.
У рубриці «Дайджест війни проти війни» War Against War ділиться кількома найуспішнішими відео за тиждень. Креатори пояснюють, чому обрали саме ці меседжі, розповідають про результати та розкривають «пасхалки» і фішки продакшену.
Цього тижня — про масовану російську атаку по мирних містах, День захисників та захисниць України та еміграцію. Пам’ятаймо: де б ми не були, ми завжди залишаємося українцями — з козацькою звитягою та волею до перемоги.
Підсумки тижня
Минулий тиждень я відкоментую цитатою копірайтера Роми Гурбанова. У переписці він сказав, що всі ми стали учасниками іранського серіалу. Отже, цей і минулий тиждень пройшли під його гаслом. Наша команда, як у перші місяці повномасштабного вторгнення, знову перемістилася в бомбосховища. Робота ускладнилася, були перебої зі зв’язком та електрикою. Але в нас, як і у всіх українців, немає страху й паніки. Саме це хочуть породити російські терористи. Ми стаємо злішими й ефективнішими.
Минулого тижня випустили багато відео з великим хронометражем. Судячи з відгуків, у глядачів знаходиться на це час. Вони все дивляться до кінця: вловлюють меседжі та наративи.
Напевно, головний хайлайт минулого тижня — День захисників і захисниць України. Цього року він відчувався (я говорю про себе й людей, з якими спілкувався) по-новому — як День Незалежності, Різдво чи Пасха. П’ятниця була робочим днем: війна — немає можливості гуляти. При цьому в душі було відчуття свята.
Наші захисники й захисниці — герої. А які у нас люди! Вони навіть самостійно намагаються збивати іранські дрони. В Україні щодня — День захисників. Завдяки їм ми живі, не в кайданах, можемо працювати й боротися на своїх фронтах.
Усе це наближає до перемоги. Серіали мають сезони й певну кількість серій. Це може тривати довго. Але хай вони всі знають, що ми й не такі серіали бачили. Усіх ще раз зі святом, яке у нас кожен день.
Захисники
Війна торкнулась кожної родини в нашій країні. Це давно вже особисте для всіх нас. Тому ми вирішили привітати наших Захисників і Захисниць за допомогою особистих повідомлень. Їх надсилали нам наші підписники. Усі звернення й історії у відео — реальні й особисті.
10/10
Новий масований ракетний обстріл України 10/10 — це масштабна трагедія. Він вкотре показав, що росія — справжній терорист. Підступний удар по українських містах, мирних жителях та критичній інфраструктурі стався в понеділок вранці в годину пік. Люди по всій країні йшли на роботу, вели дітей в школи, дитсадки. Це було ніщо інше, як свідоме знищення українців і чергова спроба залякування.
Я бачила, що в українському інформаційному просторі багато відео. У світовій пресі — майже нічого, окрім сухої інформації про «черговий ракетний обстріл України». Тому запропонувала віднайти ресурси та зробити оперативний збірний сюжет для іноземної аудиторії про те, що пережила країна цього ранку.
У нас вийшло. Епізод став вірусним, розлетівся різними країнами й привернув увагу до чергового етапу цієї війни — неприхованого знищення України та її народу. Адже, на жаль, подібні обстріли продовжилися й наступного дня… і через кілька… і наступного понеділка. Виходить, путін і його собаки, програючи на фронті, б’ють по мирних містах і мирних жителях. «Браво», русскіє, ви вчергове пробили дно.
Donbas — не Donbass
Це наше друге відео про правильне написання назв українських міст та регіонів англійською мовою. Багато іноземних ЗМІ використовують російські транскрипції. Сьогодні ми наголосили, що Donbas — не Donbass. Хочемо звернути на це увагу іноземних журналістів.
Еміграція
Дізнавшись, скільки українців вимушено виїхало за кордон, мені стало цікаво, як часто наш народ був змушений покидати свої домівки й жити на чужині. Ще одним фактором, щоб зробити це відео про еміграцію, стала знахідка старої платівки канадського бенду українського походження. Він співав українські старі пісні на музику кантрі — у перемішку з волинською говіркою та англійськими словами. Це був такий дикий мікс, що я розповідав про їхні пісні всім друзям. І зрозумів, що ми мало знаємо про життя наших предків за кордоном: як вони ставились до свого відʼїзду, як жили далеко від дому — в епоху, коли не було інтернету.
Потрібно сказати, що в моїй сімʼї також є емігранти. Я довгий час вважав це чимось звичним. Колись в дитинстві ми отримували посилки з Америки. Для мене це була завжди незабутня подія. Арахісова паста, жуйки Wrigley’s, шинка SPAM, взуття та одяг, які я міг побачити тільки в американських фільмах. Зазвичай, ми розпаковували їх в селі, де жила моя бабуся, і це ще більше додавало магії.
Але була одна річ, яка мене трохи дивувала. Часто в цих посилках були аудіокасети з українськими піснями, які виконувала українська діаспора. З невеличким акцентом і не завжди професійно. У них була така туга. Я тепер розумію, що відчувала сестра моєї бабусі. Її вивезли нацисти в Німеччину в табір, а після перемоги вона вирішила переїхати в США. Ніколи не забувала про Україну, про своє село, про рідних. До самого кінця.
У цьому і є ключ до розуміння українців. Можна змусити нас покинути Україну, але вона завжди залишиться в наших серцях, в традиціях і мові. У піснях і колядках, в стравах і жартах. Як би далеко ви зараз не були від України, вона назавжди з вами.