БІЗНЕС

Влад Ноздрачов про паніку, «кач» і невтішний прогноз для українського бізнесу

15 Червня 2022, 10:00
7 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Влда Ноздрачов Nextedo Superludi Unit School of Business
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

«Як ви? Що ви?» — постійна рубрика на Vector, в якій головна редакторка Vector Ліза Бордунова говорить з українськими підприємцями про їхній бізнес, адаптацію до нової реальності та пошук нових точок опори —  особистих і робочих. War-work-life balance. 

Цього разу Ліза поговорила з Владом Ноздрачовим, CEO Nextedo та співзасновником Superludi та Unit School of Business про п’ять етапів, які пережив його бізнес, нові продукти та особисту місію під час війни. 

Nextedo до та під час війни

Nextedo — це компанія-парасолька, яка мала об’єднати всі мої освітні проєкти та створити єдину екосистему. Влітку 2022 року мали запуститися перші програми. Зі створенням екосистеми ми очікували, що малий та середній бізнес триматиметься на одному рівні. Очевидно, що це вже не здійсниться, найближчі два роки підприємці будуть виживати. Тому цю концепцію Nextedo я поховав.

Superludi та Unit School of Business — це освітні проєкти за напрямом підприємництва. Напередодні російського вторгнення ми закінчували аудит для їхнього злиття, яке мало відбутися 1 березня. Але 24 лютого діяльність проєктів повністю зупинилася. 

Через два тижні я брав участь у дзвінку між представниками EdTech і Мінцифри. Ми спілкувалися про те, як у кого справи та що буде далі. Організатори курсів IT-професій розповідали про нові продажі та повернення 70% студентів. А я сидів із нулем — ані студентів, ані продажів. 

5 глав про український бізнес під час війни

Паніка та «західні ринки»

Перше, про що у паніці подумали усі українські підприємці, — треба терміново виходити на західні ринки. Але не можна просто перекласти свої продукти англійською мовою та викласти в інтернет. Потрібно орієнтуватися на якусь конкретну територію та зрозуміти її потреби. Тому я порадився з венчурними інвесторами, куди мені рухатися. Вони зробили дослідження та порекомендували йти на ринки країн Балтії, Польщі та нижче за дугою на мапі — ось такі «західні» ринки. Франція, Італія, Німеччина не надто нас чекають, вони швидше дадуть донат $100, ніж підпишуть контракт. 

Один із фондів, до якого я прийшов, давав гроші на проєкти, що розв’язують проблеми з освітою в іспаномовних країнах Латинської Америки. Багато людей там навіть не вміють читати. Я розмірковував про створення нового продукту та зрозумів, що тепер буду орієнтуватися саме на навчанні професій, а не тільки підприємництва. 

Кач

Так і проходив березень — у роздумах, чи переформатовувати свій продукт, чи далі робити те саме. Поки нас «качало», в кінці березня почалися продажі у Superludi. Студенти просили продовжити поточні курси, а також кілька людей купили курси з диджиталу та фінансів. 

З 28 людей до повномасштабного вторгнення зараз у Superludi працює 12. Хтось виїхав, змінив пріоритети, хтось просто не справляється ментально. До війни виторг зростав від місяця до місяця на 5–7%, а зараз на травень маємо 20% від типового травневого виторгу. Заробіток зараз ділимо на всіх порівну. 

Design thinking

У цій главі ми почали думати, який новий продукт для західного ринку ми могли би зробити. Тут нас хитало від кібербезпеки, AI й до продажу кастомної LMS. Тоді ми звернулися до design thinker-ів, аби вони подивилися на нас збоку. Спеціалісти допомогли у формулюванні продукту та напряму руху. Останній місяць ми фокусуємося саме на цьому. Я зрозумів, що з цього і треба було починати. 

Вічні істини

Четверта глава епопеї — про навчання. В якийсь момент рутина захоплює, і ми забуваємо про Lifelong learning. Зокрема, з’явилася потреба покращувати володіння англійською мовою, опанувати нюанси у продажах і бізнесі. Якщо менеджери з продажів не володіють бізнес-англійською, іноземці можуть не зрозуміти, чому ви такі нахабні та як з вами працювати.

А поки компанію хитає від різноманітності напрямів, потрібно швидко розібратися в них — як працюють блокчейн та legal-проєкти, що відбувається в диджитал-маркетингу та яке майбутнє контенту. Можна об’єднувати процес навчання та вивчати, як працює блокчейн на англомовних ресурсах. 

Співпраця з державою 

Спілкування з соціумом та державою — для мене особистий пріоритет. Упродовж двох місяців я приділяв майже весь свій час державним проєктам і випадав зі своїх бізнесів. 

Фінансовий симулятор, White label і фонд

Зараз ми розвиваємо одночасно кілька проєктів. У Польщі під новим брендом виходить фінансовий симулятор, ми тестуємо гіпотези. 

Також робимо проєкти у форматі White label White label концепція, що передбачає виробництво продуктів або послуг однією компанією під брендом іншої компанії . У нас навіть немає лендингу, просто працюємо за запитами людей. Поки що це не приносить багато коштів, але пару тисяч доларів маємо. Також готуємо секретний проєкт для Америки, який надихає всю команду. 

Наприкінці березня разом із партнерами створили фонд для фінансової підтримки представників малого та середнього українського бізнесу Machina. Запуск плануємо наприкінці 2022 — початку 2023 року, хочемо залучити 50–100 млн євро. Ми символічно поклали до фонду свій 1 млн євро, щоб показати партнерам готовність до роботи. Частина команди перебуває в Європі, спілкується з організаціями та партнерами. Мета створення фонду — це економічна безпека та конкуренція України.

Нас цікавлять проєкти, які можуть досить швидко проявити себе на різних ринках. Наше завдання — знаходити такі проєкти й допомагати їм освоїтися на міжнародному ринку. 

Це довгострокова історія. Зараз ми як жонглери — намагаємося створити умови, щоб були проєкти, під які можна буде швидко дати гроші. А щоб були гроші, потрібні проєкти. 

Але поки в Україні їздять танки, захід не бачить ніяких інвестицій, нічого не буде. Багато західних компаній навіть не хочуть утримувати працівників в IT, якщо вони фізично в Україні. Це ілюзія, що в айтівців все добре. У мене є знайомі HR, які мають чергу з безробітних айтівців. 

Про внутрішню опору

Хвилюватися, боятися та думати, що все скінчено, — нормально. Немає людей, які про це не думають. Водночас варто перемикати себе з цього стану. Мені допомагають турніки, велосипед, йога та солодка їжа (кола та KitKat). Варто робити все, чого організм потребує для полегшення стану. Хочеться цілий день у суботу дивитися YouTube — будь ласка. Якщо хочеться зайнятися чимось корисним — супер. Головне не бухати. 

Немає рецепта, як зараз привести до ладу свій бізнес і розробити новий план. Я називаю це: «Смикаєшся-смикаєшся, а збоку здається — танець». У нас одна ситуація і мільйон різних історій. 

Моя місія — робити корисні проєкти з додатковою цінністю для України. Можливо, вони зараз неприбуткові, але за них, принаймні, не соромно. Я однаково маю щось робити, працювати, так чому не робити щось прикольне?

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Завантаження...