Відібрати штурвал у держав. Як Маск, Безос і Бренсон змінюють космічну галузь
Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
XXI століття люблять називати епохою високих технологій. Людство дійсно досягло значного прогресу в багатьох галузях, включаючи медицину, поширення інформації, транспорту. У їхнє число ввійшла і космічна сфера, яка ще 20 років тому перебувала майже під повним контролем держав, але потім приватні компанії перехопили ініціативу. Зараз підприємці на кшталт Ілона Маска і Джеффа Безоса не просто створюють свої ракети, а готуються до висадки на інших планетах.
У цьому матеріалі ми згадуємо основні віхи розвитку космічної галузі та історії підприємців, які її змінили.
Космос як державна справа
Гонки наддержав
Початок освоєння космосу поклала Холодна війна. Конкуруючі США і СРСР активно розвивали цю галузь. Кожна зі сторін намагалася закріпити за собою космос.
Спочатку лідирував СРСР. 1957 року йому вдалося першим вивести на орбіту штучний супутник — «Спутник-1». У 1961-му СРСР відправив у космос першу людину. Точно розрахувати вартість радянської програми неможливо, адже дані засекречені. За деякими відомостями, запуск першого супутника обійшовся у 250 млн радянських рублів.
Найдорожчим космічним проєктом США до XXI століття заведено вважати програму «Аполлон». Саме в її межах провели першу висадку на Місяць. На цей проєкт витратили $25,4 млрд. Сьогодні вартість оцінюється приблизно в $159 млрд з урахуванням інфляції. У СРСР були навіть дві місячні програми, але вони так і не закінчилися висадкою космонавтів. Точні витрати на них також невідомі.
Офіційно космічна гонка тривала до розпаду Радянського Союзу. Але по факту, активне протистояння завершилося в середині 1970-х років. Робота тривала, але вже не звертала на себе стільки уваги.
Міжнародна космічна станція
Ймовірно, найважливішим (і за сумісництвом найдорожчим) проєктом держав в космосі стало будівництво Міжнародної космічної станції (МКС). У 1984-му президент США Рональд Рейган оголосив про старт проєкту зі створення космічної станції. Крім США, його учасниками стали Японія, Канада і Європейське космічне агентство.
Втім, через дорожнечу реалізація проєкту затягнулася до 1990-х. Тоді ж до нього приєдналася Росія. Експлуатація МКС почалася тільки 1998 року. Зараз у проєкті беруть участь 14 країн.
Експерти оцінюють витрати Міжнародної космічної станції приблизно в $150 млрд. У цю цифру входить і постійне обслуговування станції. Водночас сам проєкт часто піддається критиці. Основна причина — експерименти не приносять особливої користі для науки.
Занадто дорогі місії
Із закінченням «космічної гонки» між СРСР і США галузь уповільнила розвиток. Серед основних причин — вартість космічних місій. Ця проблема має очевидне рішення — створити багаторазову ракету-носій. Це дозволить здешевити місії, а значить зробить польоти в космос доступнішими.
Держави намагалися розв’язувати цю проблему самостійно. 1967 року в США запустили програму Space Transportation System (більш відома як Space Shuttle). У її межах взялися за створення багаторазової системи для доставлення вантажів і експедицій, далеких польотів та інших завдань в космосі.
«Шаттли» не виконували головне завдання — запуски не стали дешевшими. За оцінками NASA, середня вартість місії оцінювалася в приблизно $450 млн. 2011 року програму Space Shuttle закрили. Після цього NASA доставляла астронавтів на російських кораблях «Союз». Так США стали залежні від «Роскосмосу».
На цьому етапі в космічну галузь і увірвався бізнес. Розв’язувати проблему багаторазових запусків взявся молодий мільйонер і засновник PayPal Ілон Маск.
Піонери комерційного космосу — SpaceX
Чому виникла компанія
2001 року Ілон Маск представив концепцію «Марсіанський оазис» (Mars Oasis). Її ідея — доставити на Марс мініатюрний роботизований парник для вирощування рослин у марсіанському ґрунті.
Тоді Ілон ставив собі за мету відновлення інтересу до вивчення космосу. SpaceX ще не існувала, але любитель наукової фантастики Маск уже мріяв перетворити людство в міжпланетний вид.
У жовтні 2001 року Ілон відправився в Москву, щоб купити міжконтинентальну балістичну ракету. Він планував використовувати її як ракету-носій, щоб доставити рослини на Марс. Вперше Маску не вдалося домовитися про покупку.
У 2002-му він зробив ще одну спробу. Делегація на чолі з Маском зустрілася з представниками ЗАТ «МКК Космотрас». За одну ракету запросили $8 млн. Маск же за ці гроші хотів купити кілька ракет. У підсумку угода не відбулася. Зате на зворотному шляху Маск підрахував, що сам може почати будувати ракети. З цього моменту і починається історія SpaceX.
Ілон Маск заснував компанію в кінці 2002 року. Перші кілька років справи SpaceX практично не висвітлювалися. Як пише автор книги «Зліт» Ерік Бергер, з 2002 до 2006 року всі інженери компанії працювали на невеликому безлюдному острові Омелек, частині атола Кваджалейн (Маршаллові острови). Там же і проходили перші запуски ракет.
За твердженнями колишніх інженерів компанії, в перший рік випробувань на острові у команди виникли проблеми з логістикою. Одного разу їм довелося залишитися на кілька днів без їжі й сигарет. Після цього інженери почали страйк.
Falcon 1
Однак робота на закритому острові дала свій результат. Першим конструкторським проєктом компанії Маска стала ракета-носій Falcon 1. Тестовий запуск відбувся в березні 2006 року. Він закінчився невдало — практично відразу після старту випробувань почалася пожежа в області двигуна.
Перший дійсно успішний запуск відбувся через два роки — 28 вересня 2008-го. Після чого компанія провела ще один і припинила подальше розроблення проєкту Falcon 1. Головна причина — порівняно невелика вантажопідйомність ракети-носія і низька потреба в таких апаратах на ринку.
Ще 2004 року, під час виступу перед комітетом Сенату США з комерції, науки й транспорту, Ілон Маск говорив, що зниження вартості виведення 1 кг корисного вантажу на орбіту — цілком реальне завдання. Він зазначив, що для цього потрібні важкі й надважкі багаторазові ракети. Цим і зайнялася SpaceX.
Офіційно розроблення нової важкої ракети-носія компанія анонсувала 2005 року. Проєкт отримав назву Falcon 9. Через рік SpaceX вдалося виграти в конкурсі програми NASA Commercial Orbital Transportation Services (COTS). Її мета — координація доставлення вантажів і екіпажу на МКС за допомогою комерційних запусків. Компанія отримала $396 млн на розроблення ракети-носія Falcon 9 і корабля Dragon.
Перший запуск планувався ще на кінець 2008 року, але постійно відкладався. За словами Маска, головна проблема була в складності технологічного розроблення і в бюрократії через запуск на мисі Канаверал.
Перший і відразу ж успішний запуск Falcon 9 відбувся в червні 2010 року. Ракеті вдалося вивести на висоту у 200 км над рівнем моря макет корабля Dragon. На той момент Falcon 9 ще не отримала головну конкурентну перевагу — повторне використання.
SpaceX вперше успішно повернула Falcon 9 на Землю тільки в грудні 2015-го. Зараз компанія провела вже понад 120 успішних запусків Falcon 9. Також їй вдалося більш як 80 разів успішно посадити перший ступінь ракети.
Crew Dragon
Іншим важливим успіхом SpaceX став перший пілотований політ космічного корабля Crew Dragon. 30 травня 2020 року він доставив астронавтів Дагласа Херлі й Боба Бенці на МКС. Також це був перший пілотований запуск із території США з 8 липня 2011 року.
Успішний пілотований політ дозволив SpaceX стати сильним конкурентом «Роскосмосу». За даними на 2020 рік, доставлення одного астронавта на «Союзі» коштувало $90 млн, а в Crew Dragon — $55 млн. Це доповнюється іншими перевагами, включаючи чотири місця в екіпажі (в «Союзі» тільки три) і можливості повторного використання.
16 вересня 2021 року SpaceX запустила в космос чотирьох космічних туристів. Inspiration4 — це перша повністю цивільна місія компанії. Три доби «цивільні космонавти» перебували на земній орбіті в кораблі Crew Dragon.
Зараз SpaceX займаються своїм «флагманським» кораблем — Starship. Ілон Маск планує використовувати його в першому безпілотному польоті з вантажем до Марса вже 2024 року. Також SpaceX виграла контракт на доставлення астронавтів на Місяць у межах програми «Артеміда». Правда, з цим все не просто з-за наступного героя.
Космічні амбіції Джеффа Безоса
Blue Origin Джеффа Безоса люблять називати конкурентом SpaceX. Поки це скоріше комплімент Безосу, ніж об’єктивна реальність. Безос заснував свою аерокосмічну компанію на два роки раніше Маска — 2000 року. Правда, вона довгий час залишалася всього лише стороннім проєктом для мільярдера. Безоса більше цікавив розвиток Amazon. Джефф покинув посаду CEO Amazon тільки 2021 року. Схоже, зараз він нарешті зосередиться на Blue Origin.
Варто зазначити, що підприємець зацікавився цією галуззю не просто через бажання заробити або слідувати трендам.
Безос мріяв про освоєння космосу ще в дитинстві. Його улюбленим серіалом був «Зоряний шлях», а сам Безос хотів створювати колонії на інших планетах.
Поки головний конструкторський успіх Blue Origin — багаторазова ракета New Shepard. Розроблення почалася 2006 року. Тоді ж компанія провела і перший тестовий запуск.
Космічна гонка
Маск вже неодноразово заявляв, що його мета — зробити людство міжпланетним видом. Зараз підприємець багато говорить про потенційну висадку людини на Марс, а потім створення колонії на цій планеті. Безос поки більше зосередився на космічному туризмі. Водночас в Blue Origin вже встигли заявити, що її ракети-носії New Armstrong і New Glenn потенційно можна використовувати для польоту на Марс.
Поки у вільному доступі можна знайти деяку інформацію тільки про New Glenn. Це двох-триступенева ракета носій. У березні 2016 року з’явилася інформація, що перший орбітальний запуск планується 2020 року. Однак, пізніше дату переносили два рази: спочатку на початок 2021-го, а потім і зовсім на четвертий квартал 2022 року.
Між SpaceX і Blue Origin йде справжня війна за державні контракти. Поки в ній перемагає Маск.
Великим програшем Безоса можна вважати два великих контракти на суму $653 млн. Їх SpaceX розділила з United Launch Alliance (спільне підприємство Boeing і Lockheed Martin). Тоді гендиректор Blue Origin Боб Сміт заявив, що компанія зробила «привабливу пропозицію» і «розчарована» підсумками конкурсу.
Ще одним ударом для компанії Безоса стало те, що NASA вибрала саме SpaceX для нової місячної програми «Артеміда». У серпні 2021-го Blue Origin подала в суд на NASA. Компанія звинуватила агентство в «неналежній оцінці» її пропозицій під час тендеру. Крім того, в компанії вважають, що для реалізації програми агентству потрібно співпрацювати відразу з двома підрядниками.
Однак NASA стверджує, що вони не можуть собі цього дозволити. Річ у тім, що Конгрес США зменшив бюджет програми «Артеміда» з $3,2 млрд до $850 млн. У листі до керівника NASA Безос навіть заявив, що він готовий покрити нестачу фінансування (приблизно $2 млрд).
Через судовий позов від Blue Origin в NASA змушені призупинити співпрацю з SpaceX до 1 листопада 2021 року. Утім, всі сторони процесу домовилися якнайшвидше його закінчити.
20 липня 2021 року Джефф Безос зробив свій перший успішний комерційний політ у космос. Корабель Blue Origin досяг позначки в 100 км над Землею. Це умовна межа між атмосферою Землі та космосом. Крім Джеффа, на борту капсули New Shepard знаходився його брат — Марк, 18-річний студент-фізик із Нідерландів Олівер Демен, а також 82-річна американська льотчиця Уоллі Фанк.
Саме для цього польоту Blue Origin продала перший квиток. Він коштував $28 млн. У майбутньому компанія обіцяє продавати квитки приблизно за $500 000 — $1 млн.
У плани Безоса входить відразу кілька незвичайних проєктів. Один із них — будівництво колонії на орбіті Землі. За основу робіт Безос планує взяти проєкт фізика Джерарда О’Ніла, який 1976 року припустив, що інші планети — це не найкраще місце для переселення людей.
За його задумом, колонії можна створити у формі обертових циліндрів, які здатні повторити гравітацію. Однак підприємець заявив, що ця задача посильна тільки наступним поколінням. У нас поки немає відповідних технологій.
Суборбітальний туризм Virgin Galactic
Американські підприємці — не єдині, хто вирішив завойовувати космос. Річард Бренсон, британський бізнесмен і засновник Virgin Group, також бере участь в гонці.
Бренсон, як і його колеги, не відразу почав із космічного бізнесу. Перед цим він побудував холдинг Virgin Group. Бренсон заснував Virgin Galactic 2004 року. Її мета — розвиток комерційних суборбітальних польотів.
Уже 2009 року компанія почала приймати заявки на перші польоти на земну орбіту. За короткий термін їм вдалося зібрати понад 450 охочих купити квиток. 150 осіб добровільно внесли депозити на рахунок компанії. Орієнтовна вартість квитка тоді становила $250 000. Перший політ планувався на кінець 2009 року, але компанія його перенесла.
Virgin Galactic використовує дещо іншу технологію запусків космічних кораблів, ніж компанії-конкуренти. Річард Бренсон зосередився на іншій ідеї — розгоні космічного апарату зі спеціального літака-носія.
Так компанія створила відразу два проєкти — White Knight Two (літак-розгонщик) і SpaceShipTwo (суборбітальний космоліт). Сам процес польоту виглядає приблизно так:
- літак-розгонщик досягає висоти в 16 км;
- космоліт від’єднується і починає набирати додаткову швидкість;
- SpaceShipTwo досягає суборбітальної зони.
Бренсону весь час доводилося переносити дати першого комерційного польоту. Так, у 2013-му він стверджував, що політ точно відбудеться 2014 року. Однак планам завадив несподіваний крах космольоту VSS Enterprise (попередник SpaceShipTwo).
Втім, відправитися в космос Бренсону все-таки вдалося. До того ж він став першим із мільярдерів, хто взяв участь в комерційному польоті. 11 липня 2021 року (за дев’ять днів до польоту Безоса) корабель SpaceShipTwo досяг позначки 88 км. Це вище визнаного в США кордону космосу (80 км).
Однак проблеми Virgin Galactic тривають. Виявилося, корабель якийсь час летів за межами заздалегідь обумовленого повітряного простору. Через це Федеральне управління цивільної авіації США зупинило місії Virgin Galactic і проводить розслідування. Як стверджує Бренсон, компанія активно співпрацює з владою і спробує зробити все можливе, щоб це не повторилося.
Що буде далі
Космос перестав бути монополією держав, але й мільярдери не отримали над ним повний контроль. Він все ще доступний і для невеликих компаній. Наприклад, європейський стартап Iceye розгортає радіолокаційні супутники, які збирають зображення поверхні Землі незалежно від часу доби й погодних умов. Завдяки технології SAR (радарної зйомки) Iceye може конкурувати з гігантами на кшталт Airbus, Atlas і Maxar. У стартапі працює 200 співробітників, а загальна сума інвестицій — $152 млн.
Але про країни теж не можна забувати. Крім США і приватних компаній у «новій гонці» бере активну участь низка країн, включаючи Росію і Китай. Останні активно нарощують свій вплив у космосі. Китай — один із найбільших гравців ринку з надання пускових послуг для інших країн і організацій. За останні п’ять років Китай зробив понад 150 космічних запусків — це найкращий показник у світі.
