Великий Гетсбі.gif. Чому «гіфки» втрачають популярність

Колись інтернет працював повільніше, Цукерберг навчався в Гарварді, а замість мемів та тіктоків користувачі обмінювались GIF-файлами. Як ви знаєте, перші дві речі вже давно в минулому. Тепер, схоже, пора прощатися і з «гіфками». Формат цифрових анімацій досі існує (і продовжить), але час його популярності, здається, спливає. Чому GIF почали втрачати актуальність і до чого тут соцмережі — розбиралася журналістка Vector.

Як народжувалася легенда

Американська компанія CompuServe представила формат GIF (Graphics Interchange Format) ще 1987 року. Він був просто ідеальним для передачі стиснутих зображень через повільні модемні з’єднання того часу. Адже GIF — це порівняно «легкі» файли.

Безпосереднім батьком коротких анімованих зображень називають Стівена Вілхайта. До речі, сам Вілхайт в одному зі своїх інтерв’ю пригадував, що найпершим GIF-файлом було зображення літака.

Але улюбленою «гіфкою» для Вілхайта залишалася «Малюк, що танцює», яку створили 1996 року. Її автор — Чак Пойнтер. У 1990-их він був одним із найпопулярніших кріейторів GIF. У 1990-их одним із найпопулярніших авторів GIF був ветеран Чак Пойнтер. 2001 року митець помер, але лишив після себе цілу цифрову колекцію.

На хвилі успіху

Наступною важливою віхою популярності GIF стала платформа Tumblr (заснована у 2007). Спочатку користувачі були обмежені лімітом в 1 МБ із низькою роздільною здатністю 500 на 500 пікселів. GIF-художник Метт Семке згадує, що це був «класний виклик» — намагатися втиснути своє мистецтво у файл із такими обмеженнями. Він сам по собі був частиною мистецтва.

У 2000-х інтернет значно прискорився. Проте GIF не померли. Користувачі отримали доступ до значної кількості контенту, але соцмережі та платформи обмежували розміри файлів, які можна було завантажувати. Тож GIF стали доступним способом поділитися улюбленими моментами. А ще вони дозволяли креативно відреагувати на повідомлення чи пост або просто здивувати інших.

Тобто власна або знайдена в мережі унікальна «гіфка» залишалася способом самовиразитися та показати, що ти в тренді.

Наскільки великою була роль GIF ще в першій половині 2010-х, показують такі факти:

• 2012-го Оксфордський словник оголосив «GIF» словом року.
• 2013-го The New York Times назвала формат «естетичною візитною карткою сучасної інтернет-культури».

Паралельно зростали їхня кількість та розповсюдження. 2015 року тільки у Facebook Messenger користувачі надсилали понад 5 млн GIF щодня. У момент шаленої популярності GIF функції їх пошуку почали додавати до соцмереж та месенджерів. Зокрема, у Twitter (2016), WhatsApp (2016), iMessage (2016) та Facebook (2017).

Також зростало використання GIF і під час пандемії COVID-19. У квітні 2020-го платформа Giphy повідомила, що за місяць показник використання підвищився на 33 %. І це легко пояснити: люди різного віку вимушено сиділи по домівках, розділені з рідними та близькими. Так сімейні чати й GIF знову стали невіддільним складником карантинного життя.

Того ж 2020 року компанія Facebook (сьогодні Meta — прим. ред.) придбала Giphy за $400 млн. Цей сервіс дозволяє не лише знаходити GIF, а й завантажувати та створювати власні. Його запустили 2013 року Алекс Чанг і Джейсон Кук. На травень 2020 року 700 млн користувачів щодня отримували доступ до понад 10 млрд GIF-файлів.

Але покупку не можна назвати успішною. Хоча в Meta обіцяли, що після угоди Giphy продовжить працювати з усіма соціальними платформами, частина все ж перейшла на Tenor (власник Google — прим. ред.). Серед них — Telegram.

Крім того, за угоду взялось Управління із захисту конкуренції та ринків Великобританії (СМА). Після детального вивчення справи регулятор зобов’язав продати Giphy через обмеження вибору для британських користувачів соцмереж та інновацій у дисплейній рекламі.

Втрата цінності

Битва за Giphy між Meta та регуляторами, звичайно, не пояснює зниження їхньої актуальності. Проте якщо вдуматись — це закономірний процес, який витікає саме з зацікавленості Meta та інших соцмереж у «гіфках». Шарм GIF-файлів для багатьох користувачів полягав у тому, що вони самостійно створювали анімовані зображення. Треба було ретельно відбирати кадри, вигадувати смішні субтитри тощо. Людина отримувала можливість унікальної реакції.

З поширенням GIF у соцмережах і месенджерах почався протилежний процес. Багато людей отримали доступ до великої бібліотеки «гіфок». Більше не треба було створювати своє або шукати унікальне. Залишалось просто вибрати із запропонованих. А найгірше те, що перші в ньому майже завжди одні й ті самі GIF. Для прикладу, відкриваємо Twitter: здається, цей список анімованих зображень практично не оновлюється. Усе той самий Роберт Дауні-молодший, Рос із «Друзів» та міньйони.

У статті для The Atlantic Кейтлін Тіффані пише, що ще саме ця повторюваність та одноманітність призвела до занепаду GIF. Користувачі «затерли до дірок» усім звичні «гіфки» з Леонардо Ді Капріо зі склянкою шампанського чи Джимом Керрі в балетній пачці. Вони стали застарілими, дешевими та банальними.

Авторка Vice Амелія Тейт взагалі вважає, що GIF — це для «бумерів». Адже саме старші люди найчастіше знаходять їх у бібліотеках соцмереж та месенджерів, щоби використати в коментарях під постами родичів, знайомих або надсилають у приватних повідомленнях.

GIF (не) виживе

Наразі виглядає так, що ера GIF закінчується. У крайньому разі це стосується молоді. Але ж не всі женуться за трендами. Частина користуватиметься GIF, бо звикли. Для інших же вони лишаються видом цифрового мистецтва, частинкою історії інтернету.

Ми досі можемо переглянути бібліотеку GIF Чака Пойнтера. І будемо чесними, багато файлів виглядають примітивно, але все ж мають свою цінність. Ті ж «Малюк, що танцює» або «Дівчина, що танцює», схоже, назавжди збережуть звання «культових».

Ну й наостанок, тренди, як і історія, — циклічні. Тому, можливо, те, що не актуально для зумерів, через кілька років стане популярним серед покоління альфа.