Досвід і думки

Український фриланс під час війни. Як працюють дизайнери, райтери та фотографи

27 Квітня 2022, 17:00
15 хв читання
Матеріал успішно додано в закладки Досягнуто максимальної кількості закладок
Додати в закладки

Будь-яку статтю можна зберегти в закладки на сайті, щоб прочитати її пізніше.

Аня
Анна Соха Журналістка, авторка та редакторка спецпроєктів
Український фриланс під час війни. Як працюють дизайнери, райтери та фотографи
Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.
Режим читання

Режим читання збільшує текст, прибирає все зайве зі сторінки та дає можливість зосередитися на матеріалі. Тут ви можете вимкнути його в будь-який момент.

Фрилансери під час війни не можуть розраховувати на підтримку від компанії. Їм не допоможуть із релокейтом та не проведуть вебінар із психологом. Розраховувати варто тільки на себе. Водночас фриланс став одним із рішень для спеціалістів, які втратили роботу, і досі є основним джерелом доходу багатьох спеціалістів креативного фронту.

Як справи в українських фрилансерів, які напрями мають попит і що по нових замовленнях і гонорарах? Ми поговорили з дизайнерами, фотографом, ілюстраторкою та райтерами та наклали їхні відповіді на статистику. І ось що вийшло.

Український ринок праці під час війни

Згідно з результатами опитування IT-спеціалістів DOU, наприкінці березня 6% респондентів шукали роботу. Найчастіше це фахівці з продажів (18%), сисадміни (18%), дизайнери (15%), спеціалісти підтримки (15%) та маркетингу (13%).

Cases.Media досліджували креативні індустрії. Згідно з результатами їхнього опитування, до війни 27% респондентів не мали постійної роботи (до цієї групи належать студенти та фрилансери). 34,6% відсотків фахівців, що мали сталу роботу до війни, залишилися без неї. Серед тих, хто втратив роботу, чимало дизайнерів (графічних, веб- і продуктових), контент-менеджерів і комунікаційників. Лише 7,4% тих, хто втратив роботу, вже знайшов альтернативу.

Згідно з результатами онлайн-опитування на сайті Work.ua, на початку квітня майже 29% компаній тимчасово не працюють або повністю зупинили свою роботу.

Але не все так погано, адже є тенденція до поступового відновлення.

Так, за словами співзасновника Work.ua Артура Міхно, у перший день війни кількість пошукачів і відгуків упала майже вдесятеро (із 70 000 до 7000 відправлених резюме на день). А от уже на другий тиждень почався зріст. Лише за 10–11 березня українці відправили 35 000 резюме, що складає 50% від довоєнного об’єму. 10 березня сайт Work.ua відвідали 12 000 роботодавців. У довоєнний час ця цифра досягала 50 000.

4 квітня кількість актуальних вакансій на платформі сягнула 10 000 — удвічі більше, ніж після початку повномасштабного вторгнення. Удвічі зросла і кількість компаній, що мають актуальні вакансії на Work.ua. 15 березня таких компаній було 3029, а вже 4 квітня — 6025.

Ринок фрилансу

Спеціалісти, що втратили роботу, можуть переходити на фриланс, аби підтримувати себе фінансово. Знаходити замовлення можна за допомогою «сарафанного радіо», постів у соцмережах або на спеціальних біржах, як-то Upwork чи український Freelancehunt.

Платформа Freelancehunt опублікувала аналітику про стан справ українського фрилансу. Так, нових фрилансерів стало на 13% більше, ніж до повномасштабної війни.

Спостерігається зростання попиту на дизайнерів, а саме ілюстрації для підтримки України, розроблення логотипів та дизайн вебсайтів. Також підвищився і бюджет на виконання таких проєктів — з 5,66% до 6,18%.

Зараз замовники рідше публікують проєкти для копірайтерів: показник знизився із 6,47% до 3,66%. Водночас є попит на перекладачів: кількість замовлень зросла з 1,61% до 2,84%. Freelancehunt пояснює це тим, що бізнесу необхідно перекладати контент для західного ринку.

Як змінився ринок фрилансу під час війни: чи є замовлення?

Чим займалися герої матеріалу до повномасштабного вторгнення

UX/UI-дизайнер Антон Гречинський працює на фрилансі останні три роки. Напередодні війни виконував замовлення від лендингів до великих інтерфейсів. Дизайнерка Поліна Дудник мала full-time роботу у маркетинговій компанії. Рекламний і портретний фотограф Данил Привіт працює на фрилансі орієнтовно п’ять років. До початку повномасштабного вторгнення росії мав серед клієнтів великі українські та міжнародні бренди — Sony, Nestle, Oreo, Jägermeister, Puma Ukraine, Multiplex, «Нова Пошта».

Райтерка Тетяна Гонченко працює на фрилансі приблизно чотири роки та спеціалізується на нативній рекламі, експертних колонках і текстах для бізнесу. За тиждень вона готувала від 3 до 7 текстів. Напередодні російського вторгнення Тетяна мала величезну кількість планів — підписала договір з видавництвом та починала писати книжку про фриланс. Також редагувала понад 100 000 знаків тексту для масштабної виставки в Києві на економічну тематику і продюсувала запуск конкурсу про підприємців Донецької та Луганської областей.

Райтер та ілюстратор Ярослав Борута пише на фрилансі з 2009 року. 2020 року разом із другом відкрив відеопродакшен DeltaShot, для якого також пише сценарії. Того ж року Ярослав зацікавився графічним дизайном та ілюстрацією й почав працювати з цим напрямком. Останнім часом писав сценарії та матеріали, розробляв плакати та брендинг.

Ілюстраторка Марія Правосуд до війни працювала артдиректоркою бренду взуття HVOYA та іноді фрилансила як фотограф. Останні зйомки мала з URSO garment та MAKHNO Studio.

Чи залишилися «старі» клієнти

Усі герої матеріалу перебувають в Україні. Переважно перебралися на захід країни та чекають, коли влада схвалить повернення до Києва. Дизайнерка Поліна Дудник залишилася у столиці, аби волонтерити на місці. У перші тижні війни майже весь український фриланс став на паузу через невизначеність майбутнього. У квітні замовники почали потроху знову звертатися за послугами фрилансерів.

З клієнтами героям пощастило по-різному — у когось залишилися усі замовники, у когось — лише пару проєктів або зовсім нічого.

Я продовжую співпрацювати зі «старими» замовниками в довготривалих проєктах. Переважно це український малий бізнес. Раніше мав кілька проєктів із громадськими організаціями та малим бізнесом з Естонії та Швеції. Знаходив клієнтів через знайомства під час мандрівок і дизайнерські добірки, в яких публікували мої роботи.

До 24 лютого співпрацював із кількома замовниками, що мали зв’язки з російським ринком, або самі клієнти могли бути росіянинами, які давно виїхали з країни. Після 24 лютого назавжди закінчив співпрацю із ними та повністю відійшов від використання російських сервісів чи платформ.

Клієнти маркетингової агенції, в якій я працювала, — це компанії з України та СНД. Більшість із них не змогли продовжувати свою діяльність після початку війни. Мій роботодавець не мав можливості оплачувати роботу усього штату. Тому ми розрахувалися за лютий, а далі перейшли на попроєктну оплату, коли з’являються завдання.

Робота після 24 лютого повністю зупинилася, всі проєкти скасувалися, нові проєкти в рекламній сфері не з’являються. Через майже два місяці деякі замовники повернулися, і я передаю їм світлини, які ми робили до початку повномасштабного вторгнення. Потроху вони будуть займатися постпродакшеном цих кадрів.

Написання книжки та обидва проєкти втратили актуальність і поставлені на «стоп». У перший місяць вторгнення я зовсім не мала комерційних замовлень на тексти. Та й працювати було складно — няня моєї дворічної доньки лишилася в Києві, а у новому житлі не було інтернету. Тому я потроху волонтерила на інформаційному фронті — писала (і далі пишу) історії постраждалих на війні для проєкту War. Stories from Ukraine.

Згодом умови налагодилися. До доньки приїхала бабуся, а у мене з’явилося два місця з інтернетом, де можна попрацювати, завдяки місцевій громадській організації та тернопільській IT-компанії, для якої я писала до війни.

З початку квітня у мене налагодився більш-менш стабільний графік роботи та з’явилися перші комерційні замовлення. Зараз роботи вистачає, але це зовсім не такий насичений графік і потужний темп, як був до війни.

Зараз приблизно 70% моєї роботи від попередніх замовників, але теми крутяться довкола війни. Наприклад, це колонки про те, як IT-компанія піклується про свою команду в нових умовах; як змінилася логістика під час війни; аналітичний текст про те, чому окремі компанії не пішли з російського ринку. Це все українські замовники, на закордонний ринок я не працюю — моєї англійської для цього не вистачить.

Зі старих замовників вдалося продовжити роботу тільки з відеопродакшеном SAMI — пишу сценарії для онлайн-курсу. З іншими замовленнями гірше: вони або заморожені, або взагалі скасовані.

З початком війни HVOYA призупинила роботу, а я почала активніше робити ілюстрації на фрилансі, чим зараз і заробляю. Ілюстрації замовляють як українці, так і іноземці. Вдалося розробити ілюстрації для бренду одягу, а також зробити мерч.

У квітні HVOYA потроху відновлює роботу. Зараз я працюю над візуальною концепцією весняно-літньої переможної колекції.

Чи вдалося знайти нових клієнтів

Більшість героїв зіткнулася із проблемами у пошуках нових клієнтів. Антон отримав тільки один новий проєкт із допомогою «сарафанного радіо». Поліна вирішила опановувати Upwork, аби співпрацювати з закордонними замовниками. Данилу зовсім не вдалося знайти нових клієнтів, тому він почав давати уроки з ретуші через Zoom.

Аби розібратися з Upwork, раджу знайти когось, хто вже там працює. Я оформила профіль, заповнила усі необхідні поля, а друг допоміг оформити замовлення та передав першого клієнта.

Далі я оформила портфоліо та подавалася на багато замовлень, швидко відповідала на повідомлення — і так з’явилися наступні клієнти.

Замовники залишаються задоволеними співпрацею. Був лише один неприємний момент, коли клієнт перейшов на звертання «Little bossy girl». Я намагаюся спілкуватися завжди приязно, але варто бути обережним і слідкувати за особистими кордонами та загальним тоном розмови. З «bossy» проєкт ми так і не завершили, але розрахувались за пророблену роботу, в чому великий плюс Upwork.

Два місяці війни пройшли дуже у дивному режимі. Останній час я приділяю увагу самоосвіті — від технічних моментів у фотографії до комунікації з клієнтами та командою. Підвищую свою кваліфікацію з вірою, що зможу використати її у майбутньому. Гонорарів немає, весь цей час я живу на свою “подушку безпеки”.

Нещодавно я зрозумів, що можу конвертувати свої знання з постпродакшену та ретуші у процес навчання. Я почав займатися з людьми дистанційно через Zoom. До занять підходжу індивідуально, відповідно до рівня учня та його запиту. Це та ситуація, коли можна сказати, що один рік навчання в педагогічному університеті не минув дарма.

Я стала гнучкіша — якщо раніше фокусувалася виключно на бізнес-текстах, то зараз готова братися за дуже різні теми. Наприклад, один із моїх нових замовників — сайт для викладачів журналістики, якому потрібні тексти про освіту.

З’явився один новий замовник — Регіональний медіабатальйон. Пишу для них один матеріал, сподіваюсь, буду писати і надалі. Загалом нових замовників зараз шукати складно. Усе, що бачу на фрилансі, — це або завдання «на сьогодні на вечір» або щось із обурливо низькою оплатою.

Мої ілюстрації багато репостять в Instagram, завдяки цьому знаходяться нові замовники. Пропонують співробітництво за кордоном та збираються продавати мої ілюстрації у Європі. Це дуже мотивує.

Зменшення гонорарів і благодійність

Дизайнер Антон зазначає, що оплата його праці залишилася на такому ж рівні, як і до повномасштабного вторгнення. Аби підтримати бізнес, він робить знижку 10% для клієнтів із України.

Райтер та ілюстратор Ярослав також зазначає, що оплата не змінилася. Також до війни він мав Patreon, продавав роботи через Instagram, на ярмарках, у Zakapelok та Yermilov Centre. Тепер усі отримані з цих джерел гроші він перераховує до БФ «Повернись живим» та волонтерської команди «Зграя» у Києві.

Заробіток дизайнерки Поліни зменшився в 1,5–2 рази, але дівчина планує його відновити завдяки збільшенню замовлень із Upwork. Заробітки ілюстраторки Марії зменшилися удвічі, якщо враховувати full-time роботу та фриланси. Проте саме гонорари за ілюстрації навіть трохи збільшилися через високий попит. Більшу частину цих гонорарів дівчина надсилає до ЗСУ.

Райтерка Тетяна зараз погоджується на менші гонорари, але наголошує, що зовсім демпінгувати також не можна: «До війни я вже не бралася за тексти, які коштували менш ніж 2500 грн, а зараз готова братися за замовлення від 1000 грн, якщо це швидке і не надто складне завдання».

Що допомагає підтримувати продуктивність

У перші дні повномасштабної війни дуже хотів бути корисним, тому хапався за будь-який заклик допомоги. Водночас багато прокрастинував і відпочивав через важкий внутрішній стан. Десь за місяць зміг вийти приблизно на ту ж продуктивність, яка була до 24 лютого, але й досі не можу досягнути 100% рівня.

Зберігати продуктивність та емоційний стан мені допомагають обійми, розмови з близькими, гумор і волонтерство.

Перший місяць війни не міг сконцентруватися ні на чому. Потім з’явилося розуміння, що зараз вдалий час, аби кожен став трохи кращим і чогось навчився. Я думаю, якщо 100 чи 100 000 українців стануть за цей період трохи кращими, це потужно вплине на Україну, коли війна закінчиться.

До повномасштабного вторгнення я мав проблеми з тривожністю та вживав ліки. Але з 24 лютого у мене зникла тривожність і з’явилася можливість у більш нормальному стані пропрацювати свої внутрішні проблеми й розставити пріоритети.

Робота — це те, що допомагає мені психологічно триматися. Коли концентруєшся на одній історії (навіть якщо це історія про війну) — це значно легше, аніж нескінченно гортати стрічку і пропускати через себе страшні розповіді кожні десять секунд. А ще більш-менш стабільний графік допомагає створювати ілюзію, що нинішнє моє життя хоч трохи схоже на «нормальне». Що я не просто «перечікую» погані часи, а продовжую жити, створювати щось нове та розвиватися.

Тільки тиждень тому я почав приходити до тями та розуміти, що треба працювати.

Працювати зараз дуже важко. Я погано мізкую, стає трохи краще, коли вип’ю кави. Аби зробити хоча б пару завдань, доводиться докладати великих зусиль. Ще мені допомагають прогулянки з собакою, руханка вранці та солодощі. Після 17:00 вже не можу працювати, морально втомлююся.

Підсумок

  1. Фриланс — гарний спосіб підтримати себе фінансово, якщо не вдається або не хочеться перевлаштовуватися на full-time.
  2. Ринок фрилансу відновлюється швидше, ніж інші види бізнесу. За перші два тижні квітня платформа Freelancehunt змогла досягти позначки 66% від довоєнного рівня за кількістю проєктів від українських замовників.
  3. Гонорари від українських клієнтів зменшилися. Згідно з аналітикою Freelancehunt, у березні середній чек на сервісі серед українських замовників знизився на 8%.
  4. Якщо рівень англійської мови дає змогу, варто спробувати себе на іноземних фриланс-біржах. Згідно з аналітикою Freelancehunt, іноземні замовники зараз публікують на 10–12% більше проєктів, ніж до війни, а середній чек оплати не змінився.
  5. Ринок праці також поступово відновлюється, збільшується кількість вакансій і компаній, які їх публікують.
  6. Варто підготувати портфоліо, аби нові замовники обирали вас.
  7. Приділяйте час самоосвіті, аби нарощувати компетенції.
  8. Робота підтримає психіку, але не забувайте відпочивати.

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Завантаження...